Українській Спілці ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) 20 років

Тільки разом ми – сила

25 червня Українська Спілка ветеранів Афганістану відзначає двадцяту річницю з дати свого заснування як самостійної громадської організації воїнів-інтернаціоналістів України.
Якщо звернутися до архівно і  протокольно вивірених фактів, то ще в 1980–1986 роки радянського часу спостерігалося стихійне виникнення і початок діяльності в обласних центрах, великих містах України рад воїнів запасу, до яких на правах секцій входили воїни-інтернаціоналісти, а також самостійних клубів, об’єднань, рад учасників подій в Афганістані. Існували вони майже  напівлегально.  Офіційне їх визнання як громадських структур розпочалося у другій половині 80-х. Перші визнані владою ради воїнів-інтернаціоналістів виникли у Дніпропетровській та Полтавській областях,  Києві,  Черкасах, Чернівцях  і  Чернігові.  Вже на середину 1989 року в Україні діяло майже 200 об’єднань воїнів-інтернаціоналістів, а слова «інтернаціональний обов’язок» вже стали звичними  як для лексики владних мужів, так і свідомого сприйняття громадськістю.
Так що поява всеукраїнського громадського об’єднання «афганців» має свої закономірності. Слід зазначити, що організаційно потужно до цього питання підключився комсомол. Вже у червні 1988 року в Севастополі ним було  проведено масштабну  акцію – республіканський збір молодих воїнів запасу, на якому доти розрізнені спілки воїнів запасу та воїнів-інтернаціоналістів були об’єднані в Республіканську раду воїнів запасу, яку очолив С. Червонописький. Згодом воїнам-інтернаціоналістам стало тісно у рамках підконтрольної комсомолу організації, і 25 червня 1990 року  відбулася установча конференція Спілки воїнів-інтернаціоналістів України (СВІУ). Ця дата й стала стартовою відміткою для становлення і  організаційного росту міцного організованого «афганського» руху в Україні, який об’єднав представників усіх категорій воїнів-інтернаціоналістів, а у подальшому прийняв до своїх багатотисячних лав ще й миротворців.
24-26 жовтня 1991 року, вже після проголошення Україною незалежності, ІІ позачергова конференція СВІУ надала організації нову сучасну назву – «Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)», з більш звичною для вуха та ока абревіатурою «УСВА». Більш чітко було визначено  мету  діяльності: політичний, правовий, соціальний захист ветеранів війни на території інших держав, сімей загиблих, увічнення пам’яті про полеглих побратимів, передача молоді героїко-патріотичних і духовних цінностей. Ці позиції залишаються фундаментальними в діяльності УСВА і до сьогодення.
За 20 років свого активного життя Спілка стала в Україні  повноцінним суб’єктом вироблення державної політики  стосовно ветеранів-інтернаціоналістів. Активна участь у суспільно значимих справах щодо всебічного захисту учасників бойових дій, інвалідів війни, членів родин загиблих згуртувала й загартувала організаційно, підвищила її авторитет у суспільстві, дала можливість зайняти свою нішу у громадсько-політичному житті України. На початок нинішнього року це більше 130 тисяч фіксованих членів Спілки, об’єднаних у 27 регіональних і 637 місцевих організацій. Наявність безальтернативності у всеукраїнському масштабі, єдиного статуту і фіксованого членства вигідно відрізняє УСВА від «афганських» організацій країн СНД і Балтії. Головна перевага Спілки перед іншими всеукраїнськими ветеранськими об’єднаннями в тому, що вона реально існує, має загальнонаціональну організаційну сітку і дієвість. Щодо статусу воїна-інтернаціоналіста, то завдячуючи УСВА у громадській свідомості вже сформовано образ командно діючого, продуктивного за віком ветерана війни, з яким пов’язуються такі дефіцитні в нинішній час поняття як честь і військово-патріотична героїка.
Політичним визнанням організованого «афганського» руху в Україні, уособленого УСВА, його активної і виваженої суспільно-політичної позиції, вагомого внеску у розбудову громадянського українського суспільства став Указ Президента України від 11 лютого 2004 року, за яким 15 лютого – день виведення радянських військ з Афганістану – визнано Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Важливо й те, що за 20 років понад 800 колишніх воїнів-інтернаціоналістів відзначено нагородами незалежної України.
Слід зазначити, що тільки наша країна має державний центральний орган виконавчої влади у справах  ветеранів. Про те, як комітет створювався при Президентові України і поступово, через нищення і поновлення, зріс до нинішньої кабмінівської структури,  знають не всі ветерани. Як і те, що ініціатором «війни»  за нього  була винятково наша Спілка.
 УСВА поступово виросла в суб’єкт  вироблення законотворчої політики. Не слід забувати про те, що основний ветеранський закон України було ухвалено у  жовтні 1993 року після активної дворічної роботи УСВА з владою. Та й удосконалювався  він у подальшому не без нашої Спілки, а зміни вносилися  майже 50 разів. Проблеми є й сьогодні, насамперед,  стосовно сімей загиблих і  померлих побратимів, але важливо наголосити, що таких пільг для воїнів-інтернаціоналістів,  як в Україні, більше немає ніде навіть на віддаленому підході.
Нинішній випуск газети «Третій тост» у стилі ретро  присвячується 20-річчю УСВА. Через відновлення публікацій на її сторінках наочно показуються як етапи становлення УСВА, так і різноманітність форм її діяльності. Матеріали різних років свідчать про те, що тільки в об’єднанні, тільки разом ми – сила. І тільки колективними діями, без «внутріафганських» загострень, ми можемо досягти масштабної уваги до вирішення наших проблем  як з боку держави, так і суспільства. А єдиним критерієм діяльності УСВА може бути тільки покращання ветеранського життя. Оскільки воно не збагачується істотно, то й відзначення 20-ї річниці нашої Спілки повинно бути передусім стимулом для активізації діяльності.

Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.

Становлення і діяльність Української Спілки ветеранів Афганістану, будні й свята воїнів-інтернаціоналістів уже два десятиріччя різнобічно висвітлює спілчанська газета. Непросто жила країна у цей час, але необхідно пам’ятати про минуле, аби впевненіше  йти  до майбутнього. Про те, як ми жили і працювали двадцять років, – ретроспектива сторінок нашої газети. 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ
КАБИНЕТА МИНИСТРОВ УКРАИНСКОЙ ССР
от 24 июня 1991 г. № 57

О содействии деятельности Союза воинов-интернационалистов Украины

С целью создания условий для активного участия воинов-интернационалистов в общественном производстве и расширения возможностей благотворительной и гуманитарной деятельности Союза воинов-интернационалистов Украины Кабинет Министров   Украинской   ССР   постановляет:
1. Рекомендовать министерствам и ведомствам УССР, исполкомам местных Советов народных депутатов, руководителям предприятий, организаций и учреждений оказывать Союзу воинов-интернационалистов и его отделениям помощь при создании предприятий, содействовать развитию его производственной базы и социальной сферы, предоставлять в первоочередном порядке и на льготных условиях земельные участки, передавать им производственные и нежилые помещения, сооружения, которые являются закон- сервированными, недостроенными и не эксплуатируются, а также неиспользующееся оборудование. Всесторонне содействовать организации материально-технического и информационного обеспечения предприятий Союза. Оказывать другие виды помощи.
2.   Союз воинов-интернационалистов Украины, в том числе его отделения и предприятия, имеют право создавать при согласии президиума правления Союза совместные предприятия, международные объединения и организации с иностранным капиталом в порядке и на условиях, предусмотренных    действующим    законодательством.
3.  Установить, что продукция (услуги), которая вырабатывается Союзом воинов-интернационалистов Украины, ее отделениями и предприятиями или передается им, реализуется по свободным ценам, в том числе по свободно конвертируемой валюте   на   территории   и  за   пределами   УССР.
4. Министерствам  и  ведомствам   УССР,  исполкомам  местных   Советов  народных депутатов  но просьбе    Союза    воинов-интернационалистов    Украины,  его   отделений   и   предприятий  оказывать помощь    в    использовании    средств    социального развития   на   строительство   жилья,   детских,   лечебных  и   оздоровительных  учреждений,   в   частности  на основе долевого участия.  
 5. Освободить Союз воинов-интернационалистов Украины, его отделения и предприятия  от уплаты налога на прибыль, государственной пошлины и других платежей  в  бюджет.
6. Установить, что валютные средства, которые поступают в Союз воинов-интернационалистов Украины и его отделения как добровольные взносы, подарки, а также отчисления, которые осуществляются советскими и иностранными предприятиями,     организациями     и    отдельными  гражданами,   накапливаются   на   отдельных   валютных  счетах   Союза и  его  отделений.
Указанные средства направляются в первую очередь на оплату лечения за границей воинов-интернационалистов и ветеранов Великой Отечественной войны, приобретение для них медикаментов, медицинского оборудования, инвалидных колясок, протезирования, на закупку сырья, материалов, оборудования и технологий для организации собственного производства этого оборудования и инвентаря, а также на другие цели, предусмотренные уставом Союза. Товары и другое имущество, которые приобретает Союз и его отделения за счет указанных средств или получает в качестве подарков от иностранных предприятий, организаций и отдельных граждан для использования с благотворительной целью, освобождаются  от таможенной  пошлины.
7. Разрешить Союзу воинов-интернационалистов Украины и его отделениям при согласии центральных органов Союза экспортировать от своего имени продукцию (услуги), произведенные  непосредственно государственными, арендными, кооперативными, общественными и другими предприятиями, которая передается ими на договорной   основе   Союзу  и   его  отделениям.
8.   Разрешить Союзу воинов-интернационалистов Украины и его отделениям осуществлять за счет экспортирования непосредственно произведенной продукции (услуг) импортирование на товарообменной основе сырья, материалов, оборудования и технологии для организации собственного производства продукции (услуг), а также осуществление деятельности, предусмотренной уставом Союза.
9.  Освободить Союз воинов-интернационалистов Украины и его областные отделения от продажи в валютный фонд республики предусмотренной части валютной выручки от экспорта продукции (услуг).
Определить для Союза и его областных отделений норматив отчислений для валютных фондов от выручки за сверхплановую продукцию (услуги) собственного производства в размере 80 процентов.
10. Исполкомам местных Советов народных депутатов выделить в 1991 году Союзу воинов-интернационалистов Украины и его отделениям необходимые помещения, оказывать помощь в обеспечении мебелью, средствами связи и оргтехникой, а также в обслуживании автомобильным   транспортом   общего   пользования.

В.  ФОКИН,

В.   ПЕХОТА.

Залп 150 тысяч

В истории хватало случаев, когда сравнительно небольшая, но мощная и отлично организованная группа разом изменяла ее ход на многие десятилетия. Среди наших бывших и нынешних лидеров тоже имеются люди, желающие вновь так или иначе обратить себе на пользу сей пикантный исторический момент. Тем более, и сила эта под рукой — без малого 150 тысяч интернационалистов, участников локальных войн в разных уголках земного шара, объединенных в  Украинский Союз ветеранов Афганистана.
Прибрать их к рукам заманчиво, потому-то,  вспоминает председатель УСВА Сергей Червонопиский, в свое время «афганцев» настойчиво агитировали стать грудью на защиту обкомов КПУ, суля за это всяческие блага. А еще чуть позже к ним взывали эмиссары Руха, предлагая взять на себя охрану митингов и демонстраций.
Сегодня с объединениями воинов-интернационалистов усиленно контактируют представители высшей государственной администрации — и ей действенная поддержка позарез нужна. Недаром состоявшуюся недавно в столичном музее Великой Отечественной войны   научно-практическую конференцию «Участие УСВА в  воссоздании и укреплении независимой Украины» своим докладом открыл не кто-нибудь, а  сам политический советник Президента Украины, доктор философских наук Николай   Михальченко.
Его выступление среди 150 участников и гостей форума вызвало даже тихое замешательство, так как было оно предельно откровенным и, увы, малоутешительным. Со слов советника, наша государственность находится сейчас в преддверии социального взрыва невиданной еще мощности. Экономический кризис поставил сотни тысяч на грани выживания. Среди этой «группы риска» больше  всего  именно молодежи, рабочих крупных промышленных регионов, которым, по мнению Николая Михальченко, «государство платит не за труд, а за политическую    стабильность».
Но, как известно, большой пожар ведерком воды не потушишь. Практика мелких подачек и незначительных уступок положения не спасает. Количество недовольных растет с катастрофической скоростью, и  это лишний раз подтверждают  социологи. Согласно их последним данным, две трети населения Украины считают, что страна сейчас просто неуправляемая. Более 80 процентов граждан от результатов «экономических реформ» чувствуют «усталость и раздражение». А что будет в середине грядущей зимы, когда, как обмолвился на конференции советник, опять резко подскочат цены?
Всем сейчас несладко, но многие из «афганцев» находятся просто на грани отчаяния. Не так давно в Харьковской области четверо ребят, прошедших испытание войной, не выдержали схватки с жизнью и окончательно свели с ней счеты. В Виннице — еще один подобный случай... Да и только ли  там?
А для многих борьба за существование завершилась возвращением на круги своя — в войну. Украинский Союз ветеранов Афганистана, продолжил Сергей Червонопиский, получает достоверную и крайне тревожную информацию о существовании на территории республики как минимум нескольких вербовочных пунктов, где формируются боевые группы для отправки в «горячие точки» СНГ, в Сербию, Хорватию. Причем, ни рублей, ни долларов «работодатели» не жалеют: наемникам с опытом войны  в Афганистане      платят в среднем на четверть больше. Изрядный соблазн, особенно если учесть, что на месячное вознаграждение «солдата удачи» можно год прожить безбедно.
К  счастью, пока «афганцы» в подавляющем большинстве своем в рейнджеры не спешат. И в этом, как подчеркивали участники научно-практической конференции, немалая заслуга их Союза.  Зампред УСВА   Юрий  Зубко    напомнил собравшимся эпизод из истории конфликта в Приднестровье. Когда вооруженные  столкновения грозили выхлестнуться в приграничные области Украины, именно активисты УСВА в срочном порядке выехали в «горячую точку» — не с оружием, а со словом мира к своим боевым побратимам, которых хватало и на одной, и на другой противоборствующей стороне. Так что этот эпизод — достаточное подтверждение твердой миротворческой линии организации воинов-интернационалистов, чье политическое кредо на конференции исчерпывающе сформулировал все тот же Юрий Зубко: «Мы сотрудничаем на конструктивной основе со всеми организациями и партиями, отстаивающими территориальную целостность Украины и парламентскими способами участвующими в созидании ее государственности». Что, казалось бы, лучше? Тем не менее на уровне властных структур отношение к «афганцам» противоречивое. Администрация Президента и сам Леонид  Кравчук охотно помогают УСВА. А вот Верховный Совет Украины упорно продолжает блокировать либо «спускать на тормозах» львиную долю законодательных инициатив, выдвигаемых «афганцами». Так, например,    при  благосклонном участии спикера парламента Ивана  Плюща была похоронена идея о создания комиссии по делам воинов-интернационалистов, о чем тоже с горечью вспоминали на конференции.
Потому вполне объяснимо присоединение УСВА к кампании за отзыв нынешнего состава ВС. Когда молчат автоматы, иногда не менее  убийственно «стреляют» избирательные      бюллетени.   И,   видимо, очень скоро настанет время, когда 150 тысяч их дадут «залп» в нужную сторону.

Сергей ЯНОВСКИЙ.
Ноябрь 1992 года.

ПОТРЕБОВАЛИ. ЖДУТ  ОТВЕТА

28 января сего года представители Союза ветеранов Афганистана всех регионов Украины собрались в Киеве на площади перед зданием Верховного Совета. Что привело их сюда? Полная неудовлетворенность условиями жизни. Катастрофическое падение ее уровня, безысходность, отсутствие правовых и социальных гарантий, равнодушное отношение к «афганцам» властей на всех эшелонах.
В обращении к Верховному Совету Украины «афганцы» предъявили требования:
— принять Закон о статусе участника локальных войн и национальную программу ликвидации  последствий этих войн;
—  создать благоприятные условия для производственнно-хозяйственной деятельности предприятий, организаций и учреждений УСВА;
—   увеличить пенсии или компенсации участникам локальных войн и семьям погибших и пропавших без вести пропорционально реальному повышению цен;
—   создать межведомственную рабочую группу по освобождению пленных и поиску без вести пропавших с полным ее финансированием.
«Афганцы» ждут конкретного ответа на свои  требования.

                                                                                                                     Наш  корр.
Январь 1992 года.

СПРАВЕДЛИВОСТИ СТАЛО БОЛЬШЕ. МОЖЕТ, ПРИБАВИТСЯ И СПРАВЕДЛИВОСТИ?

В Киеве прошел учредительный съезд Украинской партии Справедливости. Актив партии составляют трезво мыслящие люди. Они отнюдь не склонны убаюкивать замороченных граждан посулами молочных рек и кисельных берегов, когда рядом — люди в беде. Тысячи и тысячи наших стариков и инвалидов мечтают вовсе не о том, чтобы урвать кусок пожирнее от сладкого пирога   приватизации. Для них понятие справедливости состоит в человеке рядом, который подаст беспомощному воды, накормит, обогреет. И потому еще на учредительном съезде УПС одной из важнейших своих задач посчитала добиваться принятия государственной программы помощи наиболее незащищенным слоям населения. Впрочем, кто из нас сегодня может быть полностью уверен в своей защищенности   от   проблем      этого неблагополучного и больного мира? Громадное большинство украинцев и при «развитом социализме» как тянули от зарплаты до зарплаты, так и в начале «разбудовы» капитализма тянут. Мы все заложники государства и зависим от его подачки.  А оно продолжает подминать под себя промышленность, удерживает ключевые позиции в торговле, хотя наладить эффективную экономику явно не в состоянии. И вот тут-то, согласно программе УПС, достижение социальной справедливости заключается в  спешном освобождении частного производителя из пут инструкций, запретов и грабительских налогов. Партия декларирует также и приверженность принципу равных форм собственности, отдавая, однако же, предпочтение арендной. Тоже,  кстати,  справедливо — ведь почти никто, кроме «теневых» дельцов, сегодня не скопил средств, достаточных для самостоятельного развертывания бизнеса. Да и опытом таким мало кто может похвастать. А поработав на аренде и почувствовав себя способным без чьей-то указки управляться с  производством, коллективы трудяг и деньги заработают и предприятия в полную собственность   выкупят.
Как подметил Юрий Зубко, избранный на съезде первым замом председателя УПС, желаемые сдвиги в экономике наметятся только при условии, если парламентом будут приняты эффективные рыночные законы. Нынешний состав Верховного Совета этого не добился, его переизбрание уже не за горами, и УПС обязательно будет участвовать в избирательной кампании, выставит своих кандидатов.  И восприниматься они должны как представители влиятельной политической силы. УПС всерьез намерена стать такой силой. Основополагающий документ партии – Устав предполагает беспрецедентно широкое демократическое участие всех членов УПС в ее жизни, мгновенное реагирование на изменения в политической ситуации. Устав блокирует возможные посягательства   «верхушки»   на узурпацию власти в партии. Руководители УПС          избираются съездом максимум на 4 года, потом к рулю становятся новые люди. Член УПС не должен поддерживать членство в других партиях, но сотрудничество с общественными движениями даже поощряется. Ведь они-то и являются посредниками в налаживании постоянных контактов с «родственными» политическими группировками.
Партийной справедливости не существует без признания за фракциями права на существование и отстаивание своих позиций, продолжил Юрий Зубко. Поэтому Устав УПС оставляет за ее членами возможность отказаться от участия в тех мероприятиях, с проведением которых  они   не  согласны.
Кстати, на учредительном съезде начали пробиваться и первые «ростки» конструктивной оппозиции. Неформальным — пока что — ее лидером признавали члена координационного совета  Луганского областного отделения Союза ветеранов Афганистана Виктора Денисенко. Позиция его сторонников  такова: партия справедливости нужна людям  дозарезу, создали ее своевременно, однако ее организаторы, увы, с порученной им миссией справились плоховато. Учредительный съезд  страдает заорганизованностью, президиум «выдавливает» из делегатов согласие с решениями, втихомолку принятыми на разных кулуарных совещаниях    кругом       избранных.
Но как бы там  ни было, а «оппозиция» вместе со всеми аплодировала избранию председателем УПС «афганца» Михаила Гречко.  И команду из  заместителей председатель подобрал себе под стать: консультант Верховного Совета, кандидат философских наук Анатолий  Задворный, начальник отдела международных связей и информации НПО «Припять» Владимир Сироштан, аспирант института философии  АН Юрий Якименко.
Интеллект нужен любой партии. Партии Справедливости — тем    более.

Сергей   ЯНОВСКИЙ.
Январь 1993 года.

«ТРЕТІЙ ТОСТ»

Чашу найтерпкішого вина —
 Стоячи. І мовчки. І до дна.
Третій тост — це подзвін із безсмертя.
Подзвін, що відлунює війна.

Ми довго думали над тим, як назвати нашу «афганську» газету. Річ у  тім, що «Набат» — слово гучне, а тому в процесі виникнення нової преси таку назву, незалежно одна від одної, отримали кілька газет: «Бухенвальдский набат», наприклад, у Києві, «Набат» у Мінську, кажуть, що і товариство «Зелений світ» також має свою газету, яка пойменована «Набат». Зрозуміло, що в такій ситуації ми всі втрачаємо, бо коли на сполох ударили з усіх сторін, то в читача виникло  природне  бажання закрити вуха долонями.
Аби вирізнитися поміж інших «Набатів»,  ми змушені були підкреслювати, що наш «Набат» – це саме «афганська» газета.  Але  це суті  справи не змінило.
Крім того, така назва «афганської»  газети має, безумовно, певне ідейне направлення, але… Але ми довго думали над тим, як же нам назвати нашу газету, щоб самою уже своєю назвою вона, по-перше: промовляла, що вона саме «афганська», бо це вирізняє її поміж сотень інших часописів; по-друге: щоб це слово (чи два слова) сказало кожному «афганцеві» все, у крайньому разі, щоб багато сказало,  і крім ряду суто  інформативного, торкнулося й емоційного, асоціативного, тобто душевного і духовного; по-третє: назва газети має замикати в собі щось узагальнююче, спільне, що об'єднувало б усіх — від генерала до рядового — хто побував там, і саме там. Щось таке, що народжене саме цією війною і що стосувалось би всіх — і мертвих і живих. Щось на зразок Кіплінгового «Ми з тобою однієї крові»... Отож, як турботливі батьки довго вибирають серед багатьох інших імен єдине для своєї дитини, бо десь підсвідомо відчувають, що від імені,  присвоєного дитині, від його значення, може залежати і її характер, і навіть доля (Валентина, наприклад, сильна, Євген — благородний, Клавдій — кульгавий, а він і справді був кульгавим!), то так і редакція вашої газети довго перебирала і вибирала, бо дуже вже нам хотілося, щоб доля у нашого дітища склалася щасливою, щоб  характер  у   неї  був  і   бойовий,  і  ліричний,   і   дієвий,  і щиросердний,  і  відвертий,  і  чесний,  і  принциповий...
Ми зупинилися на «Третьому тості». Чи варто пояснювати, що таке «Третій тост»? Можливо, і варто — але не «афганцям». Для кожного, хто пройшов ту війну,  це священний ритуал. Але, окрім ритуалу, у цьому «стоячи і мовчки» – магічна, сила. Третій тост — це та грань, той злам, та межа, яку зробила війна, що, мов блискавка, розколола серця, долі, сім'ї, дружбу, любов, із одного цілого вичленила частину, вирвала її живцем і перенесла за грань Вічності. Ми хочемо сказати, що третій тост — це та магічна мить, коли дві частини одного цілого — і та, що залишилась, матеріальна, і та, що невидима, потойбічна, — з'єднуються. На цю мить ми знову разом, ми усі є, ми поряд — як і колись. Ось  що ми  мали на увазі, зупинившись саме на такій назві для   нашої  з  вами  «афганської»  газети.
І ще кілька слів про те, якою ми сподіваємося бачити нашу газету  «Третій тост». Як і «Набат», вона виходитиме двічі на місяць. Обсяг залишиться такий самий, хоч, можливо, матиме інший формат, бо хочемо, щоб газета змінила своє лице на краще. Оскільки вона  не щоденна, то й надалі  робитимемо ухил в бік  аналітичних матеріалів — аналізувати і політичні події, і історичні і т. д. Безумовно, що на сторінках нашої газети завжди будуть друкуватися усі офіційні матеріали Комітету ветеранів Афганістану при Президенті України та УСВА. Ми інформуватимемо вас про діяльність цих двох «афганських» організацій, які очолює С. Червонописький,    ви   про   це   вже   знаєте.   Хочемо, щоб наша газета була гарною, цікавою,  інтелектуальною, культурною  — «афганською».
Маємо багато проблем — але проблеми для того й існують,  щоб  їх  вирішувати.
У наступному номері «Набату» — у зв'язку з виключно організаційними питаннями ще кілька номерів газети вийде під  нинішньою назвою — ми повідомимо вам  індекс нашого видання,  і ви зможете передплатити «афганську»  газету «Третій тост» (бо індекс буде присвоєно після того, як газета буде вже перереєстрованою), як і будь-яку іншу нормальну, повноцінну газету. Газета залишиться двомовною. Вартість передплати становитиме 24 карбованці на рік.
Сподіваємося на вашу підтримку, оцінку, на ваш читацький  інтерес  і  зацікавленість.

Валентина  ЄВСЄЄВА.
Листопад 1992 року.

ДЕЛО ТЕПЕРЬ ЗА НАМИ

Итак, статус ветеранов  войны, гарантии их социальной защиты определены  Законом страны. Долго и нелегко он рождался. Сотни людей, десятки организаций были задействованы в работе над ним. Весом и плодотворен вклад в него Комитета ветеранов войны в Афганистане при Президенте Украины и Украинского Союза ветеранов Афганистана.
Это – не попытка выделить свои заслуги и свою роль в этом деле. Наша повышенная заинтересованность в Законе естественна и понятна. За нами — судьбы 150 тысяч «афганцев» республики, всех участников военных конфликтов в других странах. Потому и Комитет, и УСВА делали все возможное ради появления законодательной базы в социальной защите этой категории людей. Нами было разработано и предложено в Верховный Совет несколько проектов Закона. Многие наши предложения учтены и приняты.
В том, что Закон появился, немалая заслуга и других организаций. Ветеранских и не ветеранских. Мы искренне благодарим их всех. Мы благодарны председателю Комиссии ВС по делам ветеранов Николаю Викторовичу Науменко. Не по  наслышке  знаем, сами видели, сколько труда он вложил   в этот Закон.
Закон принят. И что теперь? Сидеть и ждать, пока он сам начнет выполняться? Кто так думает — глубоко ошибается. Принятие всякого закона — это только начало большой
и сложной работы. Законы принимаются людьми и для людей. И начинают они «работать» по воле и старанию самих же людей. То есть, всех нас, граждан страны. В данном случае — всех  ветеранов.
Очень важно, чтобы все ветеранские организации — и центральные, и местные — уяснили простую вещь: принятый Закон ни в коем случае не реализуется сам по себе или же нажимом сверху. Его действенность будет в большей степени зависеть от активности каждой организации, каждого ветерана. Что это означает на практике? Во-первых, следует досконально изучить текст Закона. Чтобы точно и твердо знать, на кого и в какой мере он распространяется. Во-вторых, руководителям всех ветеранских организаций необходимо подготовить свои предложения по реализации Закона и передать их в органы областных, городских, районных и сельских властей. Без активного участия последних он «работать» не будет. Поэтому задача № 1 сегодня — самый тесный контакт с  представителями властей на всех уровнях, самое тесное сотрудничество с ними.
При разработке и внесении своих предложений следует отдавать предпочтение приоритетным сферам. А таковыми для нас являются жилье, медикаменты,  диспансеризация и пр.
Законодательная база есть. Дело теперь за нами.

Наш корр.
Ноябрь 1993 года.

ПАМЯТИ ВОИНОВ «АФГАНЦЕВ»

За последние недели мы стали свидетелями многочисленных мероприятий, посвященных празднованию 50-летия освобождения Украины от фашистских захватчиков. И многие надолго запомнили прекрасный спортивный праздник, прошедший недавно на Трухановом  острове в Киеве. Он был посвящен памяти воинов-«афганцев» и совпал с празднованием освобождения.
Когда четыре года назад заслуженный тренер Украины по гребле Всеслав Ковган организовал клубные соревнования памяти воина-интернационалиста, он и не думал, что идея массового спортивного праздника на воде так привлечет многочисленных зрителей. Тогда, в 1990 году, впервые организовали спортивный праздник, посвященный памяти Сергея Юхновского, воина-«афганца». Сергей до службы в армии работал на заводе «Квазар». А в ДЮСШ при этом предприятии ему пророчили большую спортивную карьеру. Однако под свое черное крыло смерть взяла парня на афганских дорогах...
Состоялся такой спортивный праздник и год спустя. А вот в 1992 году, оказавшись на краю финансовой пропасти, ДЮСШ закрыли. Но нашлись спонсоры, вернули детям возможность заниматься спортом. Так родился детский оздоровительно-спортивный клуб «Малая флотилия». Двери этого клуба открыты для каждого ребенка — занятия здесь бесплатные.              
Особого внимания заслуживает и тот факт, что за недолгое время своего существования «Малая флотилия», участвуя в юношеском первенстве Украины, твердо стала на третью позицию (среди 30 команд). Так что спортивное мастерство ребят растет.
Юные спортсмены чтут память погибших «афганцев». Недавний Мемориал воинов-интернационалистов стал просто незабываемым. Парад более 300 участников из 12 городов Украины приветствовал гостей. Немало зрительских симпатий, наряду с победителями соревнований, завоевал и духовой оркестр Министерства обороны, придавший тому дню особенную праздничность.
Участники и гости почтили память жертв последних войн минутой молчания. А через несколько минут в Матвеевском заливе начались водные баталии.  Особенно напряженную борьбу вели ветераны. Приятно отметить, что многие из них и ныне могут дать фору сопернику. И это не случайно – в свое время они прошли большой спортивный путь.
И еще на один примечательный факт хотелось бы обратить внимание. Из многих призов, ожидавших победителей, был особенно приятный — бесплатная подписка на газету «Третій тост». Десять участников спортивного праздника стали ее обладателями.

Татьяна НЕМЦЕВА
 Октябрь 1994 года.

ВОЙНА   НЕ   КОНЧИЛАСЬ

Наш корр.
Декабрь 1994 года.

А життєвої  енергії  їм  не  позичати

Спорт для багатьох із нас стає  імпульсом або смислом життя, а футбол — все більш привабливою і популярною грою. Цього разу на зелений газон стадіону «Динамо» у Києві  вийшли команди інвалідів-ампутантів. Близько  десяти  команд зустрілися на міжнародному турнірі, присвяченому пам'яті воїнів-інтернаціоналістів. Його організатором  стала  Українська Спілка ветеранів Афганістану. І це не випадково, оскільки основу багатьох команд, як і нашої національної збірної, склали воїни-«афганці».
Враження від побаченого з трибуни стадіону переповнювали душу. Глядачів на подібних турнірах приваблює навіть не спортивний інтерес. На таких змаганнях серце сповнюється почуттями поваги й захоплення, й мимоволі замислюєшся про силу і можливості людини.  Важко уявити, скільки терпіння, мужності знадобилось цим хлопцям, аби після життєвого зламу, що трапився внаслідок тієї недавньої війни, залікувати  «оголений   нерв» несправедливості долі. І в цьому допоміг їм спорт, допоміг вистояти й вижити. Дав  можливість здобути  головну перемогу — над собою, адже тривалим і  болісним був для декого той час становлення й адаптації.
Своєю діяльністю ці хлопці викликають інтерес й привертають увагу широких кіл громадськості, і не лише в Україні.  Поки на футбольному полі точилася боротьба за призові місця (хоч, на мій погляд, переможених у таких першостях бути не може), я вів бесіду з президентом Асоціації футболу інвалідів України Борисом Воскресенським і дізнався про поки що недовгий, але вже яскравий спортивний шлях нашої  збірної. В арсеналі наших хлопців є вже чимало «трофеїв», завойованих на футбольних полях країн СНД. Приміром, один із останніх призів вони привезли з Москви, де на міжнародному турнірі були третіми, пропустивши вперед команди Узбекистану та Росії.
Повертаючись до футбольного турніру, що днями завершився у Києві, скажу, що головний приз повезли не батьківщину спартаківці Москви, обігравши у фіналі з рахун- ком 4:3 команду «Уристон» з Владикавказа.   А  господарі –  футбольний клуб «Афган-Київ» виявились третіми. Цікава деталь: столичні гравці у боротьбі за трете   місце   зустрілись   з   найдосвідченішою й найтитулованішою командою, яка двічі перемагала  на  чемпіонатах —   це    «Метонавт»    з  Ташкента, але цього разу фортуна відвернулась від гостей.
 Коли болільники раділи на  трибунах стадіону «Динамо», госпіталь воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна»  гостинно    приймав  50  інвалідів-колясочників з двадцяти областей України. Для них було організовано так звану школу активної реабілітації. Вона включала в  себе навчання   вільного володіння інвалідними колясками (гуманітарна допомога з Швеції), змагання зі стрільби з лука, настільний теніс, екскурсії містом, зустрічі з артистами.
Хочеться подякувати усім тим,  хто допоміг організувати й провести турнір і школу активної реабілітації, з розумінням поставився до проблем інвалідів-«афганців».

Роман ДРАПАК.
Червень 1994 року.

О СЕМЬЯХ ПОГИБШИХ ШЕЛ РАЗГОВОР

Наш. корр.
Ноябрь 1995 года.

РЕШЕНИЕ

УЧРЕДИТЕЛЬНОЙ КОНФЕРЕНЦИИ
ВСЕУКРАИНСКОГО ОБЪЕДИНЕНИЯ (СОЮЗА)
«СОЦИАЛЬНАЯ СПРАВЕДЛИВОСТЬ»

Политические и экономические преобразования в Украине привели к резкому ухудшению социальных условий жизни народа.
В связи с этим Организация ветеранов Украины, Украинский Союз ветеранов Афганистана, Союз «Чернобыль» Украины для консолидации и координации усилий своих организаций во имя обеспечения социальной и справедливой защиты ветеранов, инвалидов войны, труда и военной службы, лиц, пострадавших вследствие чернобыльской катастрофы, семей погибших и умерших от ран и болезней, полученных при выполнении служебного долга, людей пожилого возраста, пенсионеров приняли решение провести учредительную конференцию Всеукраинского объединения (Союза) «Социальная справедливость».
Конференция постановляет:
1.    Создать Всеукраинское объединение (Союз) «Социальная справедливость», учредителями которого являются Организация ветеранов Украины, Украинский Союз ветеранов Афганистана, Союз «Чернобыль» Украины.
2.   Утвердить устав Всеукраинского объединения (Союза) «Социальная справедливость». Поручить Координационному совету объединения регистрацию устава в Министерстве юстиции Украины с правом внесения редакционных правок без изменения сути его принципиальных положений.
3.  Координационному совету, центральным и местным руководящим органам организаций-учредителей провести организационную работу по оперативному созданию в областях объединений Союза «Социальная справедливость».
4.  Координационному совету в течение двух месяцев разработать и принять программу действий Союза «Социальная справедливость» на 1997 год и направить ее в областные, территориальные объединения.
5.   Обратиться  к народным депутатам Украины с предложением создать в Верховном Совете Украины внефракционную группу депутатов «Социальная справедливость».
6.   Поручить  Координационному совету обратиться в международные организации с требованием отказаться от форм экономического давления на Украину, которые приводят к ухудшению условий жизни населения.
7.  Поручить  Координационному совету рассмотреть вопрос о создании единого печатного органа Союза.
8.  Утвердить текст  приветствия в Волгоград в связи с 54-й годовщиной победы в Сталинградской битве.
9.  Утвердить обращение конференции к гражданам Украины. Координационному совету передать его текст  в средства массовой информации, направить Президенту, Председателю Верховного Совета и Премьер-министру Украины, провести пресс-конференцию.

17 января 1997 года.

Фестиваль
«Пам'ять без кордонів»

50-річчю славної Перемоги у Великій Вітчизняній війні,  присвячений Міжнародний пісенний фестиваль «Пам'ять без кордонів». Зовсім не випадково дали йому саме таку назву Комітет ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів у інших зарубіжних країнах при Президенті України, Чернігівське обласне відділення Української Спілки ветеранів Афганістану і Асоціація «Афганці» Чорнобиля», які організували і провели це міжнародне свято пісні.
А стартував фестиваль у молодому місті енергетиків Чорнобильської АЕС — Славутичі. З різних куточків Росії, Білорусі, Молдови, з усіх областей України приїхали сюди і визнані професіонали, і самодіяльні автори-виконавці «афганської» пісні, щоб привітати славне покоління ветеранів зі святом Великої Перемоги.
У кожного покоління – свої пісні, але талановиті твори зрозумілі всім. Звучали добре відомі пісні часів Великої Вітчизняної, композиції «афганської» тематики. Заряджені якоюсь чудодійною силою, вони раз і назавжди підкоряють серця, незалежно від віку, стають улюбленими для людей будь-якого покоління. І на фестивалі «Пам’ять без кордонів» усі мали чудову нагоду ще раз пересвідчитися у цьому.

Михайло КАМІНСЬКИЙ.
Травень 1995 року.

  Об'єднання «Майбутнє України»

Квітень надав ще один весняний паросток пробудження — народилося нове молодіжне об'єднання під назвою «Майбутнє України». Це об'єднання створили військово-патріотичні клуби Української Спілки ветеранів Афганістану.
Організацію установчої конференції було доручено Г. Мальчину  і  П. Ментову. На конференції виступили Голова Верховної Ради України О. О. Мороз, Голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України С. В. Червонописький,  представники міністерств, громадських організацій.
Конференція прийняла рішення про створення об'єднання, Статут і звернення до Президента України.
На конференції намічено першочергові завдання:
— створення первинних організацій в школах, ПТУ, вузах;
— безпосередній контакт з  Товариством  сприяння  обороні  України
(СОУ);
— співробітництво з військовими частинами у місцях їх дислокування;
— здійснення оплати праці  активістів;
— створення баз для підготовки і відпочинку молоді.

                                                                                                                          Інф.  «ТТ».  
Травень 1997 року.

ВЕТЕРАНИ – МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ

У  Меморіальному комплексі "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років" на честь святкування 60-річчя  Перемоги у Великій Вітчизняній війні відбувся Всеукраїнський героїко-патріотичний фестиваль "Ветерани — молодь — майбутнє".
Організаторами  заходу виступили Державний комітет України у справах ветеранів, Міністерство оборони,  Міністерство освіти та науки,  Державний комітет у справах сім'ї та молоді, Українська Спілка ветеранів Афганістану, Фонд сприяння розвитку мистецтв, Всеукраїнське патріотичне об'єднання "Майбутнє України" та інші організації.
Всеукраїнський героїко-патріотичний фестиваль проходить у кілька етапів і триватиме до Дня Перемоги. Після заходів, які відбулися у Києві, його естафету прийняли патріотичні клуби, молодіжні і ветеранські громадські організації регіонів України.
Другий етап  відбудеться в Автономній Республіці Крим. Фестиваль проходитиме за участю Міжнародного Союзу "Бойове братерство без кордонів". Восени фестиваль знову повернеться до столиці України.
Урочистості зі святковими концертами присвячуються видатним історичним датам у Великій Вітчизняній війні: 60-річчю визволення Києва, України, Білорусі. Заходами Всеукраїнського героїко-патріотичного фестивалю "Ветерани — молодь — майбутнє" передбачаються дійства на території аеродрому "Чайка", що біля Києва, та на Поклонній горі у Москві.

Кор. "ТТ".
Травень 2003 року.

УСВА — ЧЛЕН ВСЕМИРНОЙ ФЕДЕРАЦИИ ВЕТЕРАНОВ ВОЙНЫ

Генеральный секретарь ВФВ Марек Хагмайер прислал официальное сообщение о том, что 23-я Генеральная Ассамблея ВФВ (4-8 декабря 2000 года,  Париж) утвердила решение Совета  от 3 декабря 2000 года о приеме УСВА в члены этой международной организации ветеранов. М.  Хагмайер пожелал успехов во всех благородных делах и выразил надежду на продолжение плодотворного сотрудничества.

Инф. «ТТ».
Январь 2001 года

ХРОНІКА БОРОТЬБИ УСВА
ЗА ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ

Вересень 2007 року.

РАЗОМ МИ — СИЛА

Ті, хто ходив гарячими дорогами війни, масово, організовано, з почуттям власної гідності розпочали Всеукраїнську протестну акцію "Разом ми — сила. Попередження".
Незважаючи на звичний спротив влади, відмову в офіційному на її проведення дозволі та намагання перешкодити основним попереджувальним заходам, Акція набула суспільний резонанс. Відвертий інтерес киян та гостей столиці викликали наметові містечка, розгорнуті вже 29 травня біля Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Зазивали не тільки польова кухня і пісні у виконанні гуртів "Контингент" і "Аіст", але й змістовна насиченість містечок листівками, транспарантами, підбірками матеріалів щодо стану життя інвалідів війни, сімей загиблих, документальними підтвердженнями аморальної поведінки влади щодо ветеранів війни взагалі і ветеранів-інтернаціоналістів зокрема. Не дивно, що вже у своєму наметовому стані Акція зібрала десятки тисяч підписів на свою підтримку.
Значна частина заангажованих засобів масової інформації занизила мітингову кількість учасників Акції 31 травня, не ризикнувши  назвати чіткі коробки маніфестантів натовпом, як це звично звучить з телеекранів чи висвітлюється в друкованих рядках. Навпаки, одностайно відзначена організованість, дисципліна, змістовна насиченість транспарантами та реакція влади на надані вимоги. Якщо голова парламенту В. Литвин вийшов до мітингуючих і взяв на себе особисті зобов'язання виправити ситуацію найближчим часом, то уряд і секретаріат Президента повели себе від розгубленості до звичної для себе обуреної пози.
Чиновники Кабінету Міністрів по-справжньому захвилювалися тільки за фактом попереджувального перекриття руху на проїзній частині вулиці Грушевського. Сама пані Прем'єр дала слабинку і до учасників Акції не вийшла, пообіцявши зустріч з усіма "польовими командирами" найближчим часом, але розмова з деякими  її міністрами  була досить конструктивною і перспективною відповідно до виробленого протоколу.
Чи то далася взнаки відсутність в Україні Президента і держсекретаря, чи, може, робочий стиль на Банковій не зазнав кардинальних змін, але поведінка ближньої до гаранта Конституції команди здивувала своєю агресивністю. Маємо надію на недоречність у цьому випадку прислів'я про "пастуха" і "череду", але й просто "утертися" не збираємось.
Вже 1 червня на своїй Конференції активісти УСВА прийняли рішення щодо продовження протестної Акції до виконання конкретних вимог, внесених вищим посадовим особам України. Правлінню Спілки і особисто її голові С. Червонопиському доручено продовжити робочі контакти з вищими посадовцями, а подальшу долю Акції, виходячи з дій влади, буде визначено на розширеному Правлінні УСВА вже на початку липня.
Тож гуртуймося, бо разом ми — сила.

ВЕТЕРАНИ ПОПЕРЕДЖАЛИ

Ще 31 травня цього року Акцією "Разом ми — сила. Попередження"  Українська Спілка ветеранів Афганістану  попередила всі гілки влади про те, що не збирається погоджуватися з відвертим нехтуванням вимог щодо соціальних гарантій для тих, хто свого часу гідно виконав свій обов'язок перед Батьківщиною, сімей загиблих, інвалідів війни. Біля Верховної Ради було розгорнуто наметове містечко, організатори Акції зібрали десятки тисяч підписів громадян на свою підтримку. Натомість від уряду підтримки так і не дочекалися.
Слова спікера парламенту Литвина про особисте зобов'язання виправити ситуацію виявилися порожніми. А тоді ще Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко пообіцяла особисто зустрітися з "польовими командирами". І зустріч справді відбулася, та результати були невтішними. Юлія Володимирівна, погодившись з вимогами мітин-гувальників, наступного ж дня в окремому розпорядженні відверто проігнорувала їх.
У проектах держбюджету та місцевих бюджетів на наступний рік уже закладено скорочення фінансової підтримки цієї соціально малозахищеної категорії грома-
дян України. Досі не створено державного органу виконавчої влади замість ліквідованого Державного комітету України у справах ветеранів. Продовжується закриття військових госпіталів та знищення єдиного у своєму роді "афганського" санаторію ім. Семашка в Криму.
Стомившись чекати здійснення обіцянок, Спілка ветеранів Афганістану вирішила піти у наступ. Широкомасштабну Всеукраїнську протесну акцію "Разом ми — сила" продовжено. У черговому її етапі у  листопаді  взяли участь понад 20 тисяч осіб, зокрема у Києві понад 4 тисячі, серед яких ветерани Великої Вітчизняної війни, "афганці", учасники воєнних конфліктів в інших державах, члени сімей загиблих, інваліди.
Акції протесту набули всеукраїнського розмаху. 1 листопада ветерани заявили про свої права і вимоги вже у 16 містах країни, здебільшого в обласних центрах.

Наш кор.

Указ Президента України

ПРО ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ

На підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав, ПОСТАНОВЛЯЮ:
Установити в Україні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який відзначати щорічно 15 лютого.

НІХТО ТАК НЕ ПРАГНЕ МИРУ, ЯК ТІ, ХТО БАЧИВ ВІЙНУ

Напередодні 19-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану та Дня захисника Вітчизни Всеукраїнська громадська організація "Закінчимо війну" спільно з Київським міським палацем ветеранів провела зустріч "На варті Пам'яті".
На варту заступили Герої Радянського Союзу, воїни-"афганці", представники омбудсмена України, столичної влади, активісти пошукових загонів і молодь — усі, хто сповідує ідею, що війна триває, поки не похований останній загиблий на ній солдат.
Всеукраїнська громадська організація "Закінчимо війну" була започаткована 22 червня 2007 року – в День скорботи за жертвами Великої Вітчизняної війни з ініціативи Української Спілки ветеранів Афганістану. Мета організації — популяризація військово-історичної науки, проведення досліджень у галузі воєнної історії та пошук військових поховань і місць боїв, організація патріотичного виховання молоді.
— За сім місяців роботи нашої організації  ми здійснили 12 перепоховань у семи регіонах країни, віддали останню шану більш як 800 загиблим воїнам, — звітував статистикою голова Всеукраїнської громадської організації "Закінчимо війну", перший заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану Юрій Зубко. — До пошукової роботи за цей час стали сотні активістів — членів пошукових загонів. Київська асоціація "Обеліск" спільно з УСВА віднайшли останки 95 бійців, які загинули під селом Веселинівка у вересні 1941 року. Пошукові загони Полтавської області знайшли близько 3000 загиблих, які будуть перепоховані з усіма військовими почестями найближчим часом.

Тетяна БАК.
Лютий 2008 року.

ОСТРІВЕЦЬ ЗДОРОВ'Я У ПУЩІ-ВОДИЦІ

Ним для «афганців», інших учасників бойових дій ось уже 12 років є Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна»

Наприкінці 1988 року, коли так звана перебудова була в самому розпалі, вище парткерівництво України віддало один зі своїх санаторіїв "афганцям".
Згодом право на медобслуговування в ньому отримали учасники інших військових конфліктів, вдови, батьки й діти загиблих у них, громадяни, які стали інвалідами під час військової служби.
- Контингент людей, які мають право на лікування, становить понад 350 тисяч чоловік, з яких близько 6 тисяч є інвалідами, — розповідає головний лікар госпіталю, Заслужений лікар України Володимир Нерода. — За 11 років, тобто з грудня 1989-го по грудень 2000-го, ми пролікували 31396 хворих. Госпіталь розрахований на 220 ліжок і має 5 відділень: неврологічне, терапевтичне, ортопедичне, лікувально-діагностичне. До складу останнього входить відділення бальнеотерапії (соляні, соляно-хвойні, скіпідарні ванни). А ще — гастроентерологічний, фізіотерапевтичний, офтальмологічний, отоляринго-логічний, урологічний кабінети. У порівнянні з іншими медичними закладами, особливо тими, що в глибинці, цей лікувально-діагностичний комплекс є досить потужним. Фізпроцедурами тут щоденно охоплено понад 90 відсотків пацієнтів, а консультації лікарів отримують практично всі хворі.
— Головне багатство — це люди, які працюють в госпіталі, — переконаний Володимир Іванович. — 3 22 наших лікарів 11 мають вищу категорію, а Юрій Суханов та Микола Ліщенко є кандидатами медичних наук. Слів подяки заслуговують завідувачки відділень неврології та терапії Ольга Бондаренко і  Рима Поліщук, лікар-стоматолог Тетяна Басюк. Один день перебування хворого в "Лісовій поляні" обходиться  в 29 гривень 30 копійок, з яких 8  гривень витрачається на ліки і 7 гривень на харчування. Зважаючи на те, що в райлікарнях ці показники значно нижчі, то це не так вже й погано. Якість лікування, побутові умови, у яких перебувають хворі, ставлення до них з боку медперсоналу сприяють тому, що кількість бажаючих пройти в "Лісовій поляні" курс лікування зростає. Якщо, приміром, у 1996 році тут побувало 2056 чоловік, то у 2000-му — понад 3 тисячі. Раніше, траплялося, дехто лікувався тут по кілька разів на рік. Але з 1998 року за рішенням Української Спілки ветеранів Афганістану  людина протягом року може скористатися правом на лікування лише один раз.  Якщо ж  хворий бажає пройти повторний курс лікування, то його доцільність обґрунтовується лікарсько-консультативними комісіями, що діють при районних та обласних лікарнях. Але життя є життя: інколи люди приїздять у госпіталь, а це, як правило, жителі сіл, без відповідних направлень. На цей випадок тут створена лікарська відбіркова комісія, яку очолює заступник головного лікаря з медичної частини Борис Важкий і до складу якої входять завідувачі відділеннями — лікарі вищої кваліфікації. 1 лише після ретельного обстеження і висновку, що людина потребує стаціонарного лікування, її госпіталізують.
Незважаючи на те, що останнім часом у фінансуванні госпіталю з боку МОЗ України намітилися позитивні зрушення, проблем вистачає. Бо ж левова частка його бюджету витрачається на харчування хворих, підтримання будівель шпиталю у належному стані. А от на придбання сучасного лікувально-діагностичного обладнання грошей хронічно не вистачає.
І все ж колектив намагається долати ці проблеми. Зокрема, за позабюджетні кошти нещодавно придбали низькочастотний фізіотерапевтичний апарат "МУ Т-2".
Дається взнаки і співпраця з Українською Спілкою ветеранів Афганістану, за сприяння якої купили 4 комп'ютери. Налагодили плідні стосунки з обласними осередками УСВА. Зокрема, за матеріально-фінансової підтримки Київської, Вінницької, Донецької, Полтавської організацій капітально відремонтовано 20 палат. "Афганці", які працюють на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча, відправили шпиталю 7 тонн металу для господарських цілей. Чимало проблем колектив госпіталю розв'язує і самотужки.

Сергій ЗЯТЬЄВ.
 Листопад 2001 року.

VI ЗВІТНО-ВИБОРНА КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ВЕТЕРАНІВ АФГАНІСТАНУ (ВОЇНІВ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ)

24 жовтня 2009 року в Києві відбулася VI звітно-виборна Конференція Української  Спілки  ветеранів  Афганістану  (воїнів-інтернаціоналістів).
У роботі Конференції взяли участь: голова Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів держав — учасниць СНД, Герой Радянського Союзу Р. С. Аушев, народні депутати України, представники Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, Київської міської державної адміністрації, а також керівники всеукраїнських громадських ветеранських організацій, ветерани Афганської війни, зокрема, командувач 40-ю армією генерал-лейтенант Б. І. Ткач, голова Державного комітету України у справах ветеранів, Герой Радянського Союзу І. М. Плосконос, Герої Радянського Союзу В. І. Гринчак і В. Д. Капшук, співробітники дипломатичних представництв, церковнослужителі.
Роботу Конференції висвітлювали 14 представників засобів масової інформації.
З доповіддю "Про роботу Правління УСВА у звітний період та пріоритети подальшої діяльності Спілки" виступив голова УСВА С. В. Червонописький. Зі звітом Ревізійної комісії УСВА виступив її голова В. Г. Сіроштан.  В обговоренні доповідей виступили: Р. С. Аушев, голови територіальних організацій УСВА С. В. Куніцин, П. В. Ментов, О. В. Наметченко, В. М. Красуля, С. В. Козак, голова Дніпропетровської міської організації сімей загиблих в Афганістані Л. С. Мазниченко, начальник Управління аеромобільних військ Командування Сухопутних військ України полковник С. Г. Лісовий та інші.
На Конференції було прийнято зміни до Статуту УСВА. Принципову дискусію викликало питання щодо повернення у статутну систему діяльності УСВА колективного членства. Виходячи з попередніх рішень Правління Спілки, С. В. Червонописький вніс пропозицію обговорити це питання в місцевих організаціях з подальшим поверненням до нього на другому етапі Конференції. Вагомим аргументом звучало те, що відмову від статутного положення про колективне членство у складі УСВА було оформлено рішенням IV звітно-виборної Конференції Спілки після майже піврічного обговорення цього питання на місцях, а тому ігнорувати думку активу не варто. Водночас лідер Спілки зняв свою пропозицію, йдучи назустріч безкомпромісній позиції Ю. Г. Зубка, М. І. Приступи і О. В. Соколова.
Делегатами Конференції прийнято розгорнуте рішення, обраний головою Спілки С. В. Червонописький та за його пропозицією – новий склад Правління. Головою Ревізійної комісії УСВА обрано голову Дніпропетровської міської організації УСВА Ю. В. Виноградова, обрано членів Ревізійної комісії УСВА.

Інф. «ТТ».
Жовтень 2009 року.

Із поетичних блокнотів

«Осколки памяти афганской в мои вонзаются стихи…»

Поетичними рядками наших побратимів – учасників бойових дій в Афганістані – ми завершуємо сьогоднішню екскурсію в минуле. Ці вірші завжди були і є справжнім камертоном, за яким ми визначаємо для себе ту висоту звучання правди, той еталон відвертості й щирості, до якого треба прагнути кожній творчій людині. Але у цих рядках – не лише оголений нерв минулого . Із осколків гіркої пам’яті складаються різнобарвні вітражі надії, кохання і простого людського щастя.