|
14 жовтня – День захисника України
Шановні захисники Вітчизни! Шановні співвітчизники!
Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) сердечно вітаю всіх захисників Вітчизни різних поколінь і різних подій з Днем захисника України!
Це свято – вияв глибокої поваги до тих, хто своєю мужністю і героїзмом на фронті і в тилу захистив країну в роки Другої світової війни, відстоював її інтереси у локальних війнах і військових конфліктах на теренах інших країн, хто сьогодні захищає незалежність і суверенітет на сході України.
Це свято – своєрідний зв'язок поколінь від козацтва до сучасності, і всі ці воїни носять горде звання – захисника Вітчизни! Сьогодні справа захисту української незалежності згуртувала кадрових військових, добровольців, волонтерів, тому коло тих, кого ми вшановуємо як захисників України, включає і їх.
Воїни-інтернаціоналісти завжди були прикладом для суспільства у захисті Батьківщини, мають бойовий і життєвий досвід, який передають воїнам сучасної армії і молоді. Вони і зараз, у складні для нашої країни часи, зі зброєю в руках відстоюють незалежність і суверенітет України. На превеликий жаль, більш як 200 наших бойових побратимів загинуло, багато зазнало поранень.
Вічна пам'ять загиблим! Превелика шана і слава захисникам Батьківщини!
Цього пам’ятного дня бажаю вам міцного здоров’я, щастя і благополуччя, любові й злагоди, а головне – мирного безхмарного неба і віри у славне майбутнє нашої рідної України!
З глибокою повагою –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.
Ні консенсусу, ні впевненості…
28 вересня у приміщенні Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції вілбулася нарада з керівниками традиційних ветеранських організацій.
Організації, представники яких були на нараді, мають 20-30-річний досвід гуманітарної діяльності в середовищі найменш захищених верств населення: ветеранів праці й дітей війни, сімей загиблих воїнів і жертв нацистських переслідувань, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, інвалідів війни та учасників бойових дій.
Останнім часом наради і засідання Громадської ради при Держслужбі супроводжувалися скандалами і провокаціями, приниженням гідності ветеранів і фізичним насильством з боку штучно створеної групи радикалів. Тому з урахуванням пропозицій УСВА коло учасників зустрічі було звужено.
На нараді обговорювалися три питання: про процедури і розміри державної фінансової підтримки ветеранських організацій; про можливість і терміни проведення чергового форуму ветеранів; про перспективи створення Міністерства у справах ветеранів.
Усі ветеранські організації обурені розмірами та процедурою отримання державної допомоги, коли рішення приймаються особами малосвідомими у традиціях ветеранського руху, статутних документах і цілях діяльності громадських об’єднань ветеранів.
Керівники Держслужби наполегливо стверджували, що вони зовсім не мають впливу на прийняття рішення щодо фінансової підтримки діяльності ветеранських організацій, і пропонували звертатися з цього приводу до міністра соціальної політики. Однак керівники найбільш впливових громадських об’єднань відмовилися брати участь у такому діалозі.
Не було знайдено консенсусу і про терміни проведення чергового форуму ветеранів. Держслужба повідомила, що з урахуванням ситуації не буде організовувати форум цього року, і запропонувала провести важливий захід у березні-квітні наступного року.
Стосовно створення Міністерства у справах ветеранів досі немає достовірної інформації, все ще на рівні обговорення. Тому інформацію щодо аналогічних міністерств у зарубіжних країнах, опубліковану у вересневому номері газети УСВА «Третій тост», було визнано своєчасною і розглянуто як форму громадського обговорення цього питання.
Керівникам Держслужби у підсумку зустрічі не вдалося довести учасникам наради, що цей центральний орган виконавчої влади віддзеркалює і захищає права ветеранів старшого покоління.
Прес-служба УСВА.
Тропами героев-партизан
В посвященном Дню партизанской славы походе тропами легендарных партизанских отрядов в Житомирской области приняли участие руководители областных организаций Организации ветеранов Украины.
Отряд ветеранов войны, военной службы и труда, которым руководил председатель ОВУ Виктор Шмаков, был усилен воинами-интернационалистами, возглавляющими областные организации ОВУ, и членами центрального аппарата УСВА Валерием Аблазовым и Александром Литвиновым.
Участники похода вместе с местными ветеранами посетили и возложили цветы к мемориалам, посвященным мужественным партизанам, воинам-победителям и воинам-интернационалистам, ознакомились с экспозициями народных музеев в школах и высших учебных заведениях Малинского, Овручского, Коростенского районов и города Житомира.
Большое впечатление произвел Музей партизанской славы и Мемориал памяти сожженным селам и мирным гражданам Украины, погибшим в период фашистской оккупации, в селе Словечно Овручского района.
Уникальными можно назвать и музей «Скала» – защищенный командный пункт Юго-Западного фронта, построенный в гранитных пещерах на берегу реки Уж в городе Коростене, и музей освоения космоса Сергея Королева в Житомире.
Во всех торжественных встречах принимали участие активисты ветеранского движения – настоящие патриоты своей Родины, школьники и студенты, преподаватели и руководители ВУЗов, местные творческие коллективы.
В Овруче к отряду ветеранов присоединились атташе по вопросам обороны Посольства Словацкой Республики полковник Иво Гахир и военно-воздушный атташе Посольства Чешской Республики подполковник Радек Клапил. Присутствующие отдали почести легендарному воину, Герою Советского Союза Яну Налепке, который руководил чехословацким подразделением в партизанском соединении Александра Сабурова и погиб при освобождении Овруча от фашистских захватчиков.
Состоялся круглый стол на тему мемориальной работы организации, создана рабочая группа и проведены консультации по вопросам реализации Закона Украины «Об общественных объединениях», в которых активную роль принял заместитель председателя Ревизионной комиссии УСВА Александр Литвинов.
Благодаря проведенным предварительным консультациям и согласованиям, на конференции ОВУ в Житомире 20 сентября были единогласно приняты за эталонный Устав УСВА и решение о переходе на единый Устав всех организаций ОВУ.
Пресс-служба УСВА.
Фото Валерия АБЛАЗОВА.
Правління УСВА: вірність єдності і традиціям
28 вересня у Києві відбулося чергове засідання Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з порядком денним:
1. Про ротацію у складі Правління УСВА.
2. Про стан справ у ветеранському русі в Україні та ініціативи УСВА.
3. Про створення Меморіалу увічнення пам’яті учасників бойових дій в Афганістані та на території інших держав.
4. Проблеми забезпечення соціальних стандартів ветеранів та ініціативи УСВА щодо їх покращання.
5. Різне:
– про організацію передплати на газету «Третій тост»;
– про стан виконавчої дисципліни.
У засіданні брали участь члени Правління УСВА: Червонописький С. В., Аблазов В. І., Волошин В.М., Глюза В. Г., Гончаренко М. М., Горбатенко С. В., Гурницький В. Ф., Дерев’янко А. В., Єрмаков Ю. М., Купчій Ю. П., Лісовий С. Є., Линник А. І., Мальчин Г. В., Ментов П. В., Наметченко О. В., Остащук В. М., Приступа М. І., Равлінко І. Я., Раца П. Є., Сергієнко В. О., Соколов О. В., Соловей Ю. Л., Столяр В. П., Якимчук С. П.
На засідання були запрошені: Виноградов Ю. В. – голова Ревізійної комісії УСВА, Передрій В. І. – заступник голови УСВА, Литвинов О. В. – заступник голови Ревізійної комісії УСВА, Курамагомедов І. А. – заступник голови Ревізійної комісії УСВА, Корчуков В. О. – голова Полтавської обласної організації УСВА, Янківський О. С. – голова Київської обласної організації УСВА, Козаченко С. І. – начальник управління УСВА, Бабенко А. В. – начальник відділу УСВА, Січевий В. М. – головний редактор газети «Третій тост», а також експерти Гіда О. Ф. – екс-проректор Академії МВС, учасник бойових дій в Афганістані, Танько В. В – архітектор, учасник бойових дій в Афганістані, Чепела С. М. – виконувач обов’язків головного лікаря госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна», Червінський В. О. – керівник центру УСВА з підтримки творчих колективів, учасник бойових дій в Афганістані.
Головував на засіданні Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) С. В. Червонописький.
Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Віктора Міська, який за своє коротке життя багато зробив для єдності УСВА і соціального захисту родин загиблих, інвалідів війни та учасників бойових дій.
1.Про ротацію у складі Правління і Президії УСВА слухали інформацію голови УСВА С. В. Червонописького.
На чергових конференціях Київської і Полтавської обласних організацій обрані нові голови організацій: головою Київської обласної організації УСВА – Янківський Олександр Станіславович, головою Полтавської обласної організації УСВА – Корчуков Валерій Олександрович. Правління виключило зі свого складу Коваля Івана Івановича і Цомартова Юрія Муратовича і обрало до складу Правління УСВА новообраних голів організацій.
Звітно-виборні конференції Волинської обласної організації УСВА Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану УСВА переобрали на новий термін своїх керівників: головою Волинської обласної організації УСВА переобрали Павловича Григорія Григоровича і головою Дніпропетровського обласного об’єднання УСВА переобрали Волошина Віктора Миколайовича. Правління УСВА підтвердило їхні повноваження на новий термін.
Крім того, на підставі рішень обласних конференцій за пропозицією голови УСВА Правління виключило зі складу Президії Спілки Цомартова Юрія Муратовича й включило Волошина В. М. до складу Президії Спілки.
2. Про стан справ у ветеранському русі в Україні та ініціативи УСВА Правління поінформував голова УСВА С. В. Червонописький.
Існує проблема в контексті світових процесів і внутрішніх процесів в Україні. У світі різне ставлення до ветеранів.
У вересневому номері газети «ТТ» ми ретроспективно показали, як і які органи влади діють щодо захисту соціальних і медичних прав ветеранів війни. Можете порівняти, як це робиться в Україні. У більшості країн світу діють ветеранські організації та їх міжнародні об’єднання, регіональні й світові.
УСВА є членом Всесвітньої федерації ветеранів і Міжнародного союзу громадських об’єднань «Громадський комітет ветеранів війн». Ці об’єднання користуються для забезпечення діяльності внесками своїх членів. На жаль, УСВА вже кілька років не сплачує їх.
Але і в наш тяжкий час, який супроводжується процесами глобалізації (боротьби за світове панування), війнами по всьому світу, ми не отримуємо від них міжнародної підтримки і солідарності в наших діях і вирішенні наших проблем.
Відчувається, що і у світовому ветеранському русі не все так просто, й марно сподіватися, як раніше, на його беззаперечний авторитет і моральну підтримку і допомогу.
Україна також втягнута у складні світові процеси гібридної війни по всіх фронтах: економічному, політичному, гуманітарному – соціальному. Це віддзеркалюється на становищі ветеранів і діяльності їхніх організацій.
У політиці діаметрально протилежно змінилися історичні, політичні і моральні орієнтири. Стан економіки країни не витримує ніякої критики. У гуманітарній сфері змінилось ставлення до ветеранів старшого покоління, до якого тепер відносять і нас.
Перші дзвоники пролунали з прийняттям Закону України «Про громадські об’єднання», який фактично руйнував всеукраїнські об’єднання ветеранів і створив умови для утворення штучних організацій без реальних членів, замість добре структурованих, повнокровних, потужних всеукраїнських спілок.
УСВА спільно з дійсними організаціями ветеранів приклала багато зусиль для того, щоб було внесено відповідні зміни до закону, які дозволили існувати традиційним організаціям зі збереженням їх структур.
Потрібно відзначити роботу заступника голови Ревізійної комісії УСВА Олександра Литвинова з глибокого вивчення закону і проведення реєстрації та приведення статутних документів у відповідність до вимог закону. Зараз ми надаємо допомогу іншим дружнім організаціям, бо підійшли критичні терміни його виконання.
Однак створені відповідно до цього закону так звані «організації» і «асоціації» занизили авторитет ветеранського руху України, послабили його.
Ми виступаємо за створення Всеукраїнської федерації ветеранів.
Ми робили і робимо все, щоб встановити контакти і діяти спільно з ветеранами нового покоління. Однак ці спроби поки ще залишаються без позитивного результату.
Ми завжди декларували повагу до ветеранів Великої Вітчизняної війни, стверджуючи, що ми почекаємо, але для них все повинно бути у першу чергу. Нові ветерани, а скоріше їхні керівники, вимагають все лише для себе, і тільки зараз.
На жаль, Державна служба України у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції перестала бути державним органом, який захищає права та інтереси ветеранських організацій старшого покоління. Тому низка громадських організацій демонстративно відмовляється від такої «державної» допомоги. Про це вже заявила Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну», Конференція Організації ветеранів України, яка була проведена у вересні в Житомирі, також підтримала такий крок і дала керівникам право прийняти таке рішення.
Стан і рівень державної підтримки УСВА вимагає також прийняття радикальних рішень. На жаль, нам не вдалося створити стабільну економічну платформу для підтримки нашої організації, яка б робила її діяльність незалежною від зовнішніх чинників.
Життя вимагає від нас відпрацювання нових рішень про стратегію ветеранського руху, а саме: пошук нових форм діяльності, включаючи «грантову», навчитися створювати програми і проекти, перемагати у тендерах, конкурсах, у конкурентній боротьбі, а також повернення до старих методів створення та зміцнення власного економічного фундаменту».
В обговоренні цієї важливої проблеми виступили Аблазов В. І., Ментов П. В., Приступа М. І., Остащук В. М., Глюза В. Г., Соловей Ю. Л., Столяр В. П., Якимчук С. П., Дерев’янко А. В., Курамагомедов І. А., Корчуков В. О., Козаченко С. І., Линник А. І., Гурницький В. Ф., Купчій Ю. П.
У Рішенні з цього питання, яке було прийнято одноголосно, визначено:
– інформацію взяти до відома;
– головам територіальних організацій:
*обговорити на засіданнях правлінь питання відпрацювання перспективних конкурентоздатних гуманітарних проектів і програм;
* активізувати співпрацю з місцевими осередками Організації ветеранів України та іншими ветеранськими організаціями з метою зміцнення ветеранського руху;
*посилити співпрацю з членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції з метою надання необхідної юридичної, соціальної моральної та матеріальної допомоги;
* давати гідну відсіч усім спробам дискредитації діяльності УСВА. Передбачати заходи з протидії радикально налаштованим групам при проведенні заходів з метою безпеки членів організації.
– Президії УСВА направити звернення до Верховної Ради України про поновлення пільг Героям Радянського Союзу – учасникам бойових дій.
3. Про створення Меморіалу увічнення пам’яті учасників бойових дій в Афганістані та на території інших держав.
Інформація голови УСВА Червонописького С. В.:
Наближається тридцята річниця виведення військ з Афганістану. З метою відзначення цієї ювілейної дати Київська міська Спілка ветеранів Афганістану виступила з ініціативою створення меморіального об’єкту увічнення пам’яті учасників бойових дій в Афганістані та на території інших держав поблизу Храму-пам’ятника – Церкві Воскресіння Христового, що увійде до складу Всеукраїнського меморіального комплексу – пам’ятника полеглим в Афганістані.
В обговоренні питання взяли участь: Талько В. В., Ментов П. В., Гончаренко М. М., Волошин В. М., Дерев’янко А. В., Соловей Ю. Л., Соколов О. В, Єрмаков Ю. М., Наметченко О. В., Приступа М. І., Раца П. Є., Остащук В. М. , Равлінко І. Я., Линник А. І., Мальчин Г. В.
У рішенні з цього питання, за яке проголосували 24 члена Правління (2 – утримались), визначено:
– інформацію взяти до відома;
– підтримати ініціативу Київської міської Спілки ветеранів Афганістану щодо створення меморіального об’єкту на території Храму-пам’ятника – Церкві Воскресіння Христового;
– головам територіальних організацій УСВА на засіданнях своїх правлінь обговорити питання створення меморіального об’єкту і свої пропозиції направити до центрального апарату Спілки;
– Президії УСВА узагальнити пропозиції і до 15 лютого 2018 року відпрацювати концепцію, ескізи та кошторис робіт меморіального комплексу.
4. Про проблеми забезпечення соціальних стандартів ветеранів та ініціативи УСВА щодо їх покращання члени Правління заслухали співдоповіді голови УСВА Червонописького С. В. та Гіди О. Ф.:
Ветеранів війни усіх поколінь турбує невирішеність за 26 років існування незалежної України соціальних, медичних проблем учасників бойових дій, інвалідів війни, сімей загиблих і поранених воїнів.
Розпочався новий політичний сезон в Україні, активна робота над проектом Держбюджету 2018 року.
Проведений аналіз соціального блоку проекту показує, що готується замаскована атака на соціальні права ветеранів війни, фактичне руйнування чинного законодавства стосовно ветеранів і суттєве обмеження так званих «пільг».
Ми розуміємо, що теперішній стан економіки є причиною багатьох соціальних негараздів в Україні, зокрема у пенсійному забезпеченні громадян. Сучасна влада свідомо створює нові «робочі місця», але лише у правоохоронних і військових органах, встановлюючи керівникам нових органів «заоблачні» посадові оклади, Але розмір пенсії більшості ветеранів не перевищує реального прожиткового мінімуму, а пенсії військовослужбовцям та іншим особам, які отримують спеціальні пенсії, у зв’язку зі змінами грошового забезпечення не перераховуються.
Тому нам важливо звернути увагу на необхідність надавати допомогу у працевлаштуванні ветеранів Афганістану, на підвищення їх посадових окладів та інших видів заробітку в передпенсійний період з метою отримання відповідних пенсій.
До додаткового різкого зниження рівня життя приводять чергові підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги і послуги транспорту без публічного їх обґрунтування.
Гіда О. Ф. проінформував членів Правління про програми гуманітарної діяльності міжнародної страхової компанії «Метлайф» і пропозиції, в яких застосовується комбіноване довгострокове пенсійно-медичне страхування і накопичувальна система.
В обговоренні доповідей брали участь: Аблазов В. І., Гончаренко М. М., Приступа М. І. Глюза В. Г., Єрмаков Ю. М., Столяр В. П., Соколов О. В., Якимчук С. П.
У Рішенні з цього питання, яке було прийнято одноголосно, визначено:
– інформацію взяти до відома;
– головам територіальних організацій інформацію про ініціативи УСВА щодо покращання соціальних стандартів ветеранів довести до членів місцевих і первинних організацій;
– звернутися до члена УСВА Гиди О.Ф. з проханням про проведення інструкторських семінарів із зацікавленими особами та розробити методичні рекомендації для керівників територіальних і місцевих організацій.
5. Різне.
Про організацію передплати на газету «Третій тост» доповідав Аблазов В. І.
Він розповів про стан передплати у 2017 році, визначивши кращих і гірших, нагадав, що з 7 вересня стартувала передплата на періодичні видання на 2018 рік. Газету УСВА «Третій тост», де друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя та роботу організацій УСВА, спогади, проза і поезія, можна передплатити в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Індекс газети – 30224.
Вартість передплати, з урахуванням приймання передплати і доставки, складає:
– на місяць – 5, 87 грн.,
– на три місяці – 16, 21 грн.,
– на шість місяців – 28, 82 грн.,
– на рік – 55, 04 грн.
Передплатна кампанія на 2018 рік на вітчизняні видання проводиться за передплатними Каталогами у наступні терміни:
– на видання загальнодержавної сфери розповсюдження – до 16 грудня 2017 року;
– на місцеві видання (обласні, міські, районні) – в строки, визначені згідно з укладеними з видавництвами (редакціями) договорами;
– з поточних місяців 2018 року в обласних центрах і місті Києві – до 15 числа, а в інших населених пунктах – до 10 числа включно кожного місяця, що передує передплатному.
У бурхливому обговоренні питання брали участь: Червонописький С. В., Приступа М. І., Столяр В. П., Соколов О. В., Наметченко О. В., Корчуков В. О., Січевий В. М.
Правління рекомендувало головам територіальних організацій:
– питання організації та проведення передплати газети «Третій тост» на 2018 рік обговорити на найближчих засіданнях правлінь територіальних організацій;
– добитися, щоб у всіх місцевих і первинних організаціях була підшивка газети «Третій тост»;
– вивчити можливість організації для річної передплати на газету «Третій тост» для родин загиблих учасників бойових дій.
Про стан виконавчої дисципліни в УСВА доповідав Бабенко А. В.
Винесення на обговорення цього питання на засідання Правління УСВА викликане тим, що за останній період різко знизилася виконавська дисципліна.
Не так вже й багато інформації ми запитуємо у територіальних організацій. Тільки у крайньому разі, коли вимагають обставини для надання об’єктивної інформації для центральних органів виконавчої влади. Ми прекрасно розуміємо, що на місцях немає великої кількості виконавців, тому просимо надавати інформацію у спрощеному варіанті, який не потребує великих зусиль і витрат часу.
Для оперативного відпрацювання поставлених завдань за певний період вам на місця було відправлено 6 листів з проханням надати відповідні дані. Жодна з територіальних організацій в повному обсязі не представила необхідні дані.
З гірших можна виділити кращі організації, які більш-менш своєчасно і повно надають інформацію (Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Рівненська, Хмельницька, Херсонська). Не кращі справи у Закарпатській, Миколаївській, Сумській, Харківській організаціях.
Більшість організацій надають інформацію з запізненням на 1-2 тижні. Запізнення з наданням інформації або її відсутність, вказує на те, що у територіальних організаціях слабо поставлена, або відсутня плановість у роботі, відсутні необхідні дані та основні напрями роботи.
Як приклад: за останні два місяці ми просили від вас інформацію про внески організацій у ремонт і оснащення приміщень госпіталю «Лісова поляна», доповіді про реєстрацію членів УСВА у мережі Фейсбук та узгодження з місцевою владою заходів до Дня захисника України. Про реєстрацію у Фейсбукі доповіли тільки Кіровоградська, Херсонська та Івано-Франківська обласні організації.
А згідно з нашим листом від 31 липня цього року повинні були надати дані до 31 серпня і 30 вересня.
Звертаю вашу увагу на якість і повноту відпрацювання інформації.
В обговоренні питання брали участь: Червонописький С. В., Приступа М. І., Столяр В. П., Соколов О. В., Наметченко О. В.
Правління відзначило, що у територіальних організаціях не налагоджено на належному рівні питання виконавчої дисципліни, що свідчить про відсутність плановості та конкретики в організації роботи, і рекомендувало головам територіальних організацій:
– питання виконавчої дисципліни обговорити на найближчих засіданнях правлінь своїх організацій;
– до 1 листопада 2017 року представити заявки, за встановленою формою, на фінансування заходів, які заплановано у 2018 році;
– до 1 листопада 2017 року надати інформацію про кількість членів Спілки, які брали участь в антитерористичній операції, скільки з них загинуло, поранено, стали інвалідами, відзначені державними нагородами.
Прес-служба УСВА.
На виконання рішень Правління УСВА
стосовно соціального захисту ветеранів
Прем’єр-міністру України
Гройсману В. Б.
Шановний Володимире Борисовичу!
Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яке відбулося 28 вересня 2017 року, доручило мені звернутися до Вас стосовно ставлення держави до ветеранів Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, учасників бойових дій на території зарубіжних держав, ветеранів військової служби, ветеранів праці, дітей війни та їх громадських об’єднань, які мають 20-30-річний досвід гуманітарної діяльності в середовищі найменш захищених верств населення.
До складу цих об’єднань входять покоління громадян – патріотів України, які значну тривалість власного життя працювали і служили за законами, традиціями та ідеологією іншої держави. А тому зараз опинилися у складному становищі.
Зараз Україна втягнута у складні світові процеси гібридної війни на всіх фронтах: політичному, економічному, гуманітарному – соціальному. У політиці діаметрально протилежно змінилися історичні, політичні й моральні орієнтири.
Ці обставини і стан економіки країни віддзеркалилися на становищі ветеранів і діяльності їх організацій, ставленні до ветеранів старшого покоління.
Перші дзвоники пролунали з прийняттям Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VI, який фактично руйнував всеукраїнські об’єднання ветеранів і створив умови для створення штучних організацій без реальних членів, замість добре структурованих, повнокровних, потужних всеукраїнських спілок.
УСВА, спільно з дійсними організаціями ветеранів, доклала багато зусиль для того, щоб були внесені відповідні зміни до закону, які дозволили б існувати традиційним організаціям зі збереженням їх структур.
Однак створені відповідно до цього закону так звані «організації» та «асоціації» занизили авторитет ветеранського руху України, послабили його.
Бойові дії на території України призвели до зростання чисельності ветеранів війни – учасників війни, учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей загиблих воїнів. Кількість захисників України нового покоління наближається до 500 тисяч осіб. Серед них сотні ветеранів Афганської війни, які передавали свій бойовий досвід для збереження життя молодих воїнів. Усі організації УСВА беруть активну участь у волонтерській діяльності, шефстві над військовими формуваннями у зоні антитерористичної операції.
Водночас народжуються сотні нових місцевих і всеукраїнських ветеранських громадських організацій, спілок, асоціацій.
Ми робили і робимо все, щоб встановити контакти й діяти спільно з ветеранами нового покоління. Однак ці спроби на всеукраїнському рівні поки що залишаються без позитивного результату.
Ветерани Афганської війни завжди декларували повагу до ветеранів Другої світової війни, стверджуючи, що ми почекаємо, а для них все повинно бути у першу чергу. Керівники ж нових ветеранських об’єднань вимагають все лише для себе і тільки зараз.
На жаль, центральні органи виконавчої влади, зокрема Міністерство соціальної політики і Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції перестали бути державними органами, які зберігають об’єктивний державницький підхід і захищають права та інтереси ветеранських організацій старшого покоління.
Державна фінансова підтримка громадських об’єднань ветеранів віддзеркалюється у Державному бюджеті України.
Однак Міністерство соціальної політики і Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції виявилися неспроможними реалізувати політику держави стосовно ветеранів.
Останнім часом наради і засідання Громадської ради при Держслужбі супроводжувалися скандалами і провокаціями, приниженням гідності ветеранів і фізичним насильством з боку штучно створеної групи радикалів.
Усі ветеранські організації обурені розмірами і процедурою отримання державної допомоги, за якої рішення приймається особами, малообізнаними у традиціях ветеранського руху, статутних документах і цілях діяльності громадських об’єднань ветеранів. Виділення коштів, передбачених на фінансування програм і заходів громадських організацій, у першому півріччі 2017 року розпочалося лише у червні, а на друге півріччя у жовтні ще не розпочалося. Тому у ветеранів формується збочене, помилкове ставлення до державної гуманітарної політики
Керівники Держслужби наполегливо стверджують, що цей орган влади, як розпорядник коштів другого рівня, зовсім не має впливу на прийняття рішення щодо фінансової підтримки діяльності ветеранських організацій, і пропонували звертатися з цього приводу до міністра соціальної політики. Наше звернення до міністра з проханням особисто втрутитися у вирішення цього питання залишилося без відповідної реакції.
Просимо Вас, Володимире Борисовичу, дати окреме доручення Віце-прем’єр-міністру України Розенку П. В. щодо організації ефективного використання державної підтримки ветеранських організацій, виходячи з накопиченого ветеранами досвіду суспільно корисної гуманітарної діяльності.
Однак просимо не направляти наше звернення за відомим бюрократичним колом: Мінсоцполітики – Держслужба – автору звернення.
З повагою,
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.
Прем’єр-міністру України
Гройсману В. Б.
Шановний Володимире Борисовичу!
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) неодноразово зверталася до Президента України з пропозиціями використання досвіду і міжнародних зв’язків у миротворчих процесах і перемовинах стосовно повернення військовополонених. Однак відповідей на ініціативи громадської організації ветеранів не надходило.
У зв’язку з розглядом нових ініціатив Президента України і народних депутатів щодо врегулювання стану справ на сході України мирним шляхом Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) пропонує Кабінету Міністрів України використати кадрові та інші можливості Спілки у миротворчому процесі.
УСВА виступає з ініціативою розглянути питання про створення миротворчих підрозділів за участю ветеранів Афганської війни з країн, які не беруть участь у бойових діях на території України, а також підрозділів з підтримки правопорядку у зонах бойових дій за участю українських ветеранів Афганської війни.
З метою опрацювання форм участі громадських організацій у миротворчих процесах, включаючи методи народної дипломатії, а також участі ветеранів у миротворчих підрозділах, просимо дати доручення провести обговорення цього питання за участю фахівців Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, інших зацікавлених органів влади і громадських організацій ветеранів.
З повагою,
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,голова УСВА.
Голові Верховної Ради України
Парубію А. В.
Шановний Андрію Володимировичу!
Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яке відбулося 28 вересня 2017 року, доручило мені звернутися до Вас з проханням організувати прийняття Закону України «Про внесення змін до статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо поновлення прав на пільги для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною».
Законом № 76-VIII від 28.12.2014 статтю 16* доповнено частиною другою, яка суттєво обмежила соціальні права найбільш заслужених громадян України, а саме:
«Установити, що пільги, передбачені пунктами 4, 5, 7 і 12 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Просимо Вас, шановний Андрію Володимировичу, дати доручення підготувати й внести на розгляд Верховної Ради України у 2017 році проект Закону України, яким виключити частину другу статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З повагою,
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.
* Повністю статтю 16 читайте на сайті УСВА.
Стаття 16. Пільги для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною
Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 11) надаються такі пільги:
1) надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, яка виплачується щорічно до 5 травня;
{Пункт 1 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 458/95-ВР від 23.11.95, № 488/95-ВР від 22.12.95, № 367-XIV від 25.12.98, № 2212-IV від 18.11.2004; в редакції Закону № 2939-IV від 05.10.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008}
2) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
{Пункт 2 частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 608/96-ВР від 17.12.96, № 498/95-ВР від 22.12.95; в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010}
3) першочергове безплатне особисте і безплатне членів сім'ї (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів та видів, позачергова безплатна особиста і безплатна членів сім'ї (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) госпіталізація і лікування у стаціонарах, госпіталях, лікарнях, а також збереження безплатного обслуговування зазначених осіб у поліклініках та інших медичних закладах, до яких вони були прикріплені у період роботи до виходу на пенсію. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і дітьми віком до 18 років;
4) першочергове безплатне забезпечення ліками, лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами та виробами медичного призначення, що придбані за рецептами лікаря, доставка за його висновком ліків додому;
{Пункт 4 частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2344-IV від 13.01.2005}
5) безплатне виготовлення і ремонт зубних протезів (крім виготовлених з дорогоцінних металів);
6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Порядок надання путівок визначаються Кабінетом Міністрів України;
{Пункт 6 статті 16 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; пункт 6 частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"}
7) звільнення передбачених цією статтею осіб і членів їх сімей, які проживають разом з ними, від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, від оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, - надання палива, придбаного у межах норм, установлених для продажу населенню, та інші види комунальних послуг), від оплати скрапленого балонного газу для побутових потреб, від плати за користування домашнім телефоном і позавідомчою охоронною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду. Зазначені пільги зберігаються за дружиною (чоловіком), батьками померлих осіб, нагороджених орденом Героїв Небесної Сотні, Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Героїв Соціалістичної Праці незалежно від часу їх смерті;
{Пункт 7 статті 16 в редакції Закону № 488/95-ВР від 22.12.95; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2878-IV від 08.09.2005, № 1661-VII від 02.09.2014}
8) першочергове поліпшення житлових умов при наданні житла у будинках державного, у тому числі відомчого, і громадського житлового фонду з наданням при цьому додаткової жилої площі до 20 квадратних метрів;
9) звільнення від оплати послуг за оформлення документів на право власності на квартиру при її приватизації;
10) безплатний капітальний ремонт жилих будинків (квартир), що знаходяться у їх власності, відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будинків;
{Пункт 10 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 488/95-ВР від 22.12.95}
10-1) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
{Частину першу статті 16 доповнено пунктом 10-1 згідно із Законом № 2344-IV від 13.01.2005}
11) першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництво індивідуальних жилих будинків і на капітальний ремонт житла;
12) позачергове користування всіма видами послуг зв'язку, позачергове і безплатне встановлення домашніх телефонів, позачергове і безплатне обладнання житла засобами позавідомчої охоронної сигналізації;
13) першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на суму і за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів, виданих Герою Радянського Союзу, повному кавалеру ордена Слави, особі, нагородженій чотирма і більше медалями "За відвагу", Герою Соціалістичної Праці, членам їх сімей, які проживають разом з ними;
{Пункт 13 статті 16 в редакції Закону № 488/95-ВР від 22.12.95}
14) першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданих зазначеним в цій статті особам і членам їх сімей, що спільно проживають з ними, приватизаційних майнових сертифікатів;
{Пункт 15 частини першої статті 16 виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"}
{Пункт 16 частини першої статті 16 виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"}
17) позачергове придбання квитків на всі види залізничного, водного, повітряного і автомобільного транспорту;
18) щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо з розрахунку 50 літрів високооктанового бензину на місяць відповідно до діючих цін на паливо за наявності особистого транспортного засобу;
{Пункт 18 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 488/95-ВР від 22.12.95}
19) позачергове користування усіма видами послуг підприємств торговельно-побутового обслуговування, при відвідуванні культурно-видовищних і спортивно-оздоровчих закладів;
20) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників незалежно від часу роботи на даному підприємстві, в установі чи організації, першочергове працевлаштування при ліквідації підприємства, установи чи організації;
21) безплатне навчання і перенавчання нових професій за місцем роботи в учбових закладах системи державної підготовки і перепідготовки кадрів, а також у платних навчальних закладах і на курсах;
22) надання зазначеним особам щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до трьох тижнів на рік у зручний для них час;
23) безплатне поховання з військовими почестями померлої (загиблої) особи, нагородженої орденом Героїв Небесної Сотні, померлого (загиблого) Героя Радянського Союзу, повного кавалера ордена Слави, особи, нагородженої чотирма і більше медалями "За відвагу", Героя Соціалістичної Праці;
{Пункт 23 статті 16 в редакції Закону № 488/95-ВР від 22.12.95; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1661-VII від 02.09.2014}
24) спорудження на могилі померлого (загиблого) незалежно від часу смерті надгробка за встановленим Урядом України зразком. Додаткові витрати, пов'язані із зміною встановленого Урядом України зразка надгробка, оплачуються сім'єю померлого (загиблого) чи організацією-спонсором;
{Пункт 24 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 488/95-ВР від 22.12.95}
25) виплата дружині (чоловіку) і дітям віком до 18 років у разі смерті (загибелі) одноразової допомоги в розмірі п'яти прожиткових мінімумів, затверджених законом на день смерті (загибелі), у розрахунку на місяць на одну особу;
{Пункт 25 статті 16 в редакції Закону № 231-IV від 21.11.2002}
26) першочергове безоплатне забезпечення автомобілем осіб з числа інвалідів (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, незалежно від виплати компенсації, передбаченої пунктом 18 цієї статті.
{Статтю 16 доповнено пунктом 26 згідно із Законом № 2171-VI від 11.05.2010}
Установити, що пільги, передбачені пунктами 4, 5, 7 та 12 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення"}
Вітаємо бойових товаришів
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 23 серпня 2017 року № 540-к за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського та волонтерського руху, значну роботу з патріотичного виховання молоді, активну громадську діяльність і з нагоди Дня незалежності України Почесною грамотою Верховної Ради України нагороджено:
Гогу Володимира Івановича – голову Онуфріївської районної організації УСВА;
Кондрескула Валентина Миколайовича – голову Олександрійської районної організації УСВА;
Кравченка Анатолія Петровича – голову Олександрівської районної організації УСВА;
Кудреватих Олександра Валентиновича – пенсіонера ЗСУ;
Набойченка Юрія Григоровича – члена Кіровоградської міської організації УСВА;
Остащука Віктора Миколайовича – голову Кіровоградської обласної організації УСВА;
Сирицю Олександра Антоновича – Новгородківського селищного голову.
Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) сердечно вітає бойових побратимів з високими нагородами і бажає міцного здоров’я і успіхів у зміцненні ветеранського руху в країні.
В організаціях УСВА
Юбилей южноукраинских «афганцев»
На Музейной площади состоялись торжественные мероприятия по случаю 30-летия Южноукраинской городской организации ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов).
Общественное движение южноукраинских «афганцев» было организовано в 1987 году, когда еще велась необъявленная война в Афганистане. В статье «Вести за собой молодежь», опубликованной в газете «Мирный атом» 17 сентября 1987 года., рассказано о первой конференции воинов-интернационалистов, состоявшейся в актовом зале школы №2. Было принято решение о создании совета районной организации «афганцев», куда вошли и южноукраинцы. Совет из 11 человек возглавил начальник караула ВПЧ-14 Анатолий Трифонов.
Шли годы, организация меняла лидеров и названия. После Трифонова ЮСВА возглавляли Александр Пушилин, Александр Кравченко, сейчас – Владимир Венгер, который во время торжественного митинга отметил, что по окончании войны в Южноукраинске насчитывалось 180 воинов-интернационалистов, сейчас – на сорок меньше, они ушли из жизни. Погибших и умерших почтили минутой молчания, к памятному знаку возложили цветы.
За время существования организации четко сформировались три главных направления ее деятельности: реабилитация больных и раненых, которые требуют медицинской помощи, забота о семьях погибших и участие в военно-патриотическом воспитании подрастающего поколения. Два общегородских турнира, которые проводит ЮСВА, уже стали традиционными и желанными для школьников и гимназистов. Это зимние соревнования по мини-футболу на кубок Сергея Киселева и осенние соревнования по спортивному ориентированию памяти Виктора Капацины.
В честь 30-летия организации активистам «афганского» движения вручены Почетные грамоты горисполкома. Медалями УСВА «За заслуги» разных степеней награждены Владимир Вижанов, Сергей Спасенко и Василий Терехов, а Любовь Строганова – медалью «За громадянську мужність».
Высоко оценил гражданскую активность южноукраинцев председатель Николаевского областного Союза воинов-интернационалистов и запаса Юрий Соловей: «Не было ни одного мероприятия, где бы представители Южноукраинска не участвовали. И на праздник, и на работу они в первых рядах». С приветственным словом выступили лидеры местных общественных движений: председатель совета ветеранов войны и труда Вячеслав Сидоров, председатель совета организации «Воины и ветераны АТО» Сергей Мартыненко, председатель городской организации «Союз Чернобыль Украина» Валерий Онуфриенко.
Прекрасный концерт патриотической песни подарили «афганцам» и их гостям солисты группы «Ташакор» из Белой Церкви. Этот дуэт не первый раз выступает в нашем городе и всегда находит отклик в сердцах южноукраинцев. В исполнении Владимира Возбранного и Леонида Горобца звучали песни, посвященные павшим в боях, солдатским матерям, пограничникам, летчикам и десантникам. Были также исполнены композиции «Иловайский котел» (автор – заслуженный артист Украины А. Салтыков) и авторская песня «Не стесняйтесь наград, мужики!», которая прозвучала впервые. В финале программы все вместе спели «Виват, дорогие мои шурави!».
Лариса МИНИНА.
Ініціативи ветеранів
10 жовтня відбулося правління Деснянської у місті Києві Спілки ветеранів Афганістану. Члени правління обговорили питання активізації інформаційної підтримки громадських проектів, ініціаторами яких є організація.
Голова спілки В. І. Передрій нагадав, що ветерани Деснянського району запропонували два громадські проекти: меморіал воїнам-інтернаціоналістам, містечко щасливих людей (спортивно-оздоровчий майданчик і дитячий ігровий комплекс).
Спілка звернулася з проханням до всіх киян, ветеранів війни, учасників бойових дій, учасників АТО взяти участь у голосуванні за ці громадські проекти. Голосування триває з 30 вересня по 30 жовтня 2017 року.
Заступник голови УСВА В. І. Аблазов виступив з пропозицією про випуск до 30-ї річниці виведення військ з Афганістану біографічного довідника про ветеранів війни в Афганістані Деснянського району, яку члени правління одноголосно підтримали і доручили голові сформувати до 1 листопаду авторську і редакційну групу.
Прес-служба УСВА.
Новий офіс скадовчан
Місто Скадовськ на Херсонщині відзначило 123 роки від дня заснування. У рамках свята місцеві «афганці» урочисто відкрили свій офіс.
Приміщення в колишньому кінотеатрі було виділено більше року тому. Воїни-інтернаціоналісти самотужки зробили ремонт, обставили меблями та експонатами. Тепер у районному центрі – курорті республіканського значення буде де зібратися ветеранам і зустріти гостей.
У відкритті взяли участь Скадовський міський голова Олександр Яковлєв, обласний військовий комісар Ігор Буднік, який колись очолював місцеву організацію, голова Херсонської обласної організації УСВА Володимир Столяр, гості з районів області. Присутні поклали квіти до пам’ятників воїнам-інтернаціоналістам, учасникам Другої світової війни. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих бойових друзів.
Творчий колектив Антонівського сільгосптехнікуму, який очолює давній друг «афганців» депутат обласної ради Іван Львович Гончарський, підготував цікаву концертну програму. Закінчився концерт виступом учасника бойових дій в Афганістані, художнього керівника Новомиколаївського будинку культури Степана Пашковського.
Прес-служба ХОО УСВА.
Справжній офіцер і патріот України
У селі Борщівка Лановецького району на Тернопільщині відбулися урочисті заходи з нагоди 60-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу Ярослава Павловича Горошка.
В урочистостях взяли участь керівництво об’єднаної громади, учні та педагоги місцевих шкіл, ветерани-«афганці», духовенство і громадськість.
У програмі заходів з вшанування пам'яті мужнього офіцера, учасника бойових дій в Афганістані, патріота України відбулася урочиста академія за участю учнів місцевої школи, яка носить ім’я Ярослава Горошка. Юнаки і дівчата декламували вірші про Афганську війну, розповідали про життєвий і бойовий шлях земляка-героя.
Ярослав Горошко двічі брав участь у бойових діях в Афганістані – з 1981 по 1983 і з 1987 по 1988 роки, проявивши надзвичайну мужність і героїзм, за що був нагороджений двома орденами Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», а 1988 року був удостоєний найвищої нагороди – звання Героя Радянського Союзу.
Зі здобуттям Україною незалежності став першим командиром 1-го окремого загону спеціального призначення ГУР МО. При виконанні обов’язків військової служби 8 червня 1994 року Ярослав Горошко трагічно загинув, випробовуючи водолазний костюм на Дніпрі.
Сьогодні сини героя Іван і Павло продовжують славні бойові традиції батька, стали офіцерами і з честю виконують свій військовий обов’язок по захисту Батьківщини.
Учасники урочистих заходів поклали квіти до меморіальної дошки на фасаді школи, що носить ім’я Ярослава Горошка, ознайомилися з експозицією музею героя, яка відзначає десятиріччя з дня створення. Ветерани-«афганці» відвідали могилу Ярослава Павловича на місцевому кладовищі, вшанували його пам'ять і поклали квіти.
Учнівські команди шкіл п’яти сіл на спортивному майданчику місцевої школи провели турнір пам'яті героя з військово-прикладних видів спорту (стрільба, підтягування, біг з перешкодами і метання гранати).
Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий подякував громаді, педагогам і учням за пам'ять про героя-земляка й запевнив, що найближчим часом обласною організацією буде значно поповнено експонати музею бойового побратима.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.
Галичани підкорили Говерлу
За сприяння райдержадміністрації учасники бойових дій Галицького району Івано-Франківської області здійснили похід на Говерлу.
Воїни-«афганці» та учасники АТО підкорили найвищу вершину України за дві з половиною години. Розгорнувши прапор УСВА і жовто-блакитний прапор України, вони сфотографувалися біля пам’ятного знака.
Такі акції сприяють зближенню і спілкуванню бійців, покращанню психоемоційного стану і відновленню душевного спокою колишніх військових.
За словами ініціатора походу – голови Галицької районної організації УСВА Михайла Вітовського, похід присвячено Дню захисника України.
Учасники бойових дій планують здійснити волонтерську поїздку в зону АТО, провести футбольний турнір ветеранів району.
Михайло ВІТОВСЬКИЙ,
голова Галицької районної організації УСВА
Свято артилеристів
У Тернополі відбулися урочистості з нагоди 3-ї річниці створення 44-ї окремої артилерійської бригади,
У заході взяли участь керівництво області, громадськість, ветерани АТО, воїни-«афганці» та молодь. Перший заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА Василь Когут і голова міської спілки «афганців» Роман Храпцьо відзначили мужність і героїзм воїнів-артилеристів 44-ї бригади в ході проведення АТО, зауваживши при цьому, що чимало ветеранів-«афганців» Тернопільщини по мобілізації проходили службу саме в цій військовій частині й брали участь в бойових діях на сході України.
Кращих військовослужбовців бригади нагороджено відзнаками УСВА і подарунками. До пам'ятного знака на честь загиблих воїнів 44-ї артилерійської бригади поклали квіти, запалили свічки й помолилися.
На стадіоні військової частини організували показ зброї і техніки, військової амуніції, продовольчих пайків. Відбулися показові виступи з рукопашного бою. Усі охочі скуштували смачної солдатської каші, приготовленої в польовій кухні. А святковий концерт додав усім присутнім гарного настрою.
Василь КОГУТ,
перший заступник голови
Тернопільської обласної організації УСВА.
Жива історія
День партизанської слави в Херсоні відзначили мітингом і покладанням квітів до пам’ятника Герою Радянського Союзу керівнику підпільної організації «Патріот Батьківщини» Іллі Кулику.
Участь у заході брали ветерани, діти війни, воїни-інтернаціоналісти, жителі міста, молодь і школярі. На мітингу творчу програму показали учні Херсонської школи гуманітарної праці, яка носить ім’я героя. Під керівництвом Артема Кіяновського тут ведеться значна робота з військово-патріотичного виховання учнів.
На жаль, з кожним роком все менше і менше ветеранів, учасників тих подій приходять на такі заходи. Ось і цього року прийшли тільки четверо. Серед них легендарний партизан-розвідник Казначеєв Володимир Петрович, який у складі партизанськоо загону О. Федорова брав участь у знищенні двадцяти ешелонів з ворожою технікою і живою силою. За подвиги юний партизан був представлений до високого звання Героя Радянського Союзу, але через неповноліття був нагороджений орденом Леніна.
У школярів була унікальна нагода поспілкуватися з реальними учасниками історичних подій, з рук яких вони отримали значки ліцеїстів. Цю зустріч вони запам’ятають на все життя.
Прес-служба ХОО УСВА.
Змагаються соколята
У Житомирі на базі військового інституту ім. С. П. Корольова відбулися чергові традиційні всеукраїнські збори-змагання з оборонно-прикладного п'ятиборства серед військово-патріотичних спортивних клубів та об'єднань «Соколята України» пам'яті Героя України, воїна-«афганця» Олега Івановича Міхнюка.
Організаторами зборів-змагань виступили Міністерство молоді та спорту України, Українська Спілка ветеранів Афганістану, Всеукраїнське дитяче патріотичне об'єднання «Майбутнє України».
У змаганнях брали участь одинадцять команд з різних областей України. Кожна команда була представлена 10 учасниками. Змагання проводилися в особистому та командному заліку.
Честь Кіровоградської області відстоювали вихованці військово-патріотичного клубу Онуфріївської районної Спілки воїнів-інтернаціоналістів «Саланг», Знам'янського міського спортивно-технічного клубу ТСОУ, патріотично-спортивного клубу «Захист» міста Олександрія.
Спортсменів до змагань підготували заслужений тренер України з військово-спортивного багатоборства Андрій Ярошевський, інструктор з оборонно-прикладної підготовки Євген Рижов і воїни-«афганці» – голова Онуфріївської районної Спілки «Саланг» Володимир Гога, директор Знам'янського МСТК ТСОУ Володимир Колебіденко.
Крім участі в змаганнях, спортсмени мали можливість пожити повноцінним курсантським життям за розкладом військового інституту. За кожною командою було закріплено курсантів старших курсів, що дало можливість хлопцям відверто поспілкуватися з господарями й дізнатися більше про їх побут і навчання.
Учасникам було організовано екскурсію до музею С. П. Корольова.
Кіровоградська обласна організація УСВА від імені тренерського складу та учасників висловлюють щиру подяку організаторам – керівникам УСВА, Всеукраїнського дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України», Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова та голові Кіровоградської обласної ради Олександру Анатолійовичу Чорноіваненку за допомогу й сприяння в підготовці та участі у зборах-змаганнях.
Прес-служба Кіровоградської
обласної організації УСВА.
Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ
ПАЛАМАРЧУК Анатолий Васильевич – генерал-майор в отставке.
Родился 4 августа 1944 года в селе Ставичаны Славутского района Хмельницкой области.
Образование: Ташкентское танковое училище, 1964, Академия бронетанковых войск Москва, 1977, военная академия Генерального штаба ВС СССР, Москва, 1987.
В 1964–1974 – командир танкового взвода, командир танковой роты, начальник штаба, командир танкового батальона (ПрикВО, ГСВГ, ЗабВО). 1974–1977 – Академия бронетанковых войск. 1977–1980 – командир танкового полка (МВО).
В 1980–1981 – участник боевых действий в Афганистане, командир танкового полка 201-й мсд, Кундуз.
1981–1985 – командир полка, начальник штаба дивизии (ПрикВО, ДВО). 1985–1987 – слушатель военной академии Генерального штаба. 1987–1991 – командир танковой дивизии (КВО).
В 1991–1993 – начальник Главного организационно-мобилизационного управления –заместитель начальника Генерального штаба ВС Украины. 1993–1996 – заместитель председателя Национального комитета по вопросам разоружения – заместитель начальника Генерального штаба ВС Украины.
1996–2002 – начальник Управления оборонно-мобилизационной работы и деятельности правоохранительных органов в Секретариате Кабинета Министров Украины.
Работая на ответственных военных государственных должностях в 1991–2002 г.г., в том числе в Министерстве обороны Украины, в Секретариате Кабинета Министров Украины, был инициатором и принимал решения в соответствии с действующим законодательством по защите прав ветеранов, поддержке деятельности организаций ветеранов войны, отдавая соответствующее уважение боевому опыту ветеранов при решении кадровых вопросов, настойчиво добивался выполнения принятых решений.
В 2002–2005 – атташе по вопросам обороны при Посольстве Украины в Китайской Народной Республике. С 2005 года – пенсионер МО Украины, председатель Наблюдательного совета кредитного союза военнослужащих Украины.
Награды: ордена Красной Звезды, «За службу Родине в ВС СССР» третьей степени, Почетная грамота Президиума Верховного Совета УССР, медали неправительственных организаций и иностранных государств.
ПЛОСКОНОС Игорь Николаевич — Герой Советского Союза, участник Афганской войны. Советский и украинский военный деятель, украинский государственный и политический деятель, Председатель Государственного комитета Украины по делам ветеранов, депутат Верховной Рады Украины 1-го созыва.
Родился в Павлограде 26 апреля 1959 года в семье рабочего.
Учился в Киевском суворовском военном училище. В 1976 году поступил в Бакинское высшее общевойсковое командное училище имени Верховного Совета Азербайджанской ССР. С 1980 года проходил службу в Дальневосточном и Туркестанском военных округах.
С 1982 по 1984 год в звании старшего лейтенанта проходил службу в составе Ограниченного контингента советских войск в Республике Афганистан, начиная с должности командира десантно-штурмового взвода до командира разведывательно-десантной роты 783-го отдельного разведывательного батальона 201-й мотострелковой дивизии в составе 40-й армии.
В Афганистане старший лейтенант И. Н. Плосконосучаствовал в 52 войсковых операциях по разгрому бандформирований и лично уничтожил 32 мятежника. Возглавляемая им 3-я разведывательно-десантная рота уничтожила 296 и взяла в плен 36 моджахедов, захватила 95 единиц оружия и 48 единиц различного типа мин и фугасов, разгромила 3 исламских комитета.
В ходе выполнения боевых задач командования, будучи трижды ранен, не покинул поле боя. Указом Президиума Верховного Совета от 15 ноября 1983 года за мужество и героизм, проявленные при оказании интернациональной помощи Демократической Республике Афганистан, старшему лейтенанту Плосконосу Игорю Николаевичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда» (№ 11500).
После службы в ДРА с 1984 года был командиром 3-го учебного мотострелкового батальона в 61-й учебной мотострелковой дивизии в Ашхабаде в Туркестанском военном округе.
В 1988 году в воинском звании майора окончил Военную академию имени М. В. Фрунзе. С 1988 по 1989 — начальник штаба 6-го гвардейского мотострелкового полка 13-й гвардейской танковой дивизии в Южной группе войск в городе Таборвальфе, Венгрия. С 1990 по 1993 — командир 112-го гвардейского мотострелкового полка (в/ч 33513) 93-й гвардейской мотострелковой дивизии в пгт Черкасское Днепропетровской области (Киевский военный округ).
В 1990 году избран депутатом Верховной Рады Украины 1-го созыва, был членом постоянной Комиссии по вопросам обороны и государственной безопасности.
Работал начальником Главной государственной инспекции Гражданской обороны, занимал ответственные должности в Секретариате Кабинета Министров Украины. В 2003—2004 — первый заместитель начальника института МЧС, 2004—2006 – в Главном управлении разведки Минобороны Украины.
С февраля 2007 по 2011 год – председатель Государственного комитета Украины по делам ветеранов.
Воинское звание - генерал-майор.
Работая на ответственных военных и государственных должностях в 1990–2011 г.г., в том числе в Верховной Раде Украины, Министерстве обороны Украины, в Секретариате Кабинета Министров Украины, в Государственном комитете Украины по делам ветеранов, был инициатором и принимал решения в соответствии с действующим законодательством по защите прав ветеранов, членов их семей, поддержке деятельности организаций ветеранов войны, отдавая соответствующее уважение боевому опыту ветеранов при решении кадровых вопросов, настойчиво добивался выполнения принятых решений.
Активно занимался общественно-патриотической деятельностью. Был избран членом Правления УСВА.
Скончался 8 июля 2013 года. Похоронен на аллее героев Байкового кладбища в Киеве.
Награды: Герой Советского Союза (1983), ордена Ленина (1983), Красной Звезды (1982), «За заслуги» третьей степени (2009), медали, награды неправительственных организаций и иностранных государств.
ПОНОМАРЕНКО Володимир Степанович — український дипломат.
Народився 23 листопада 1949 року в Києві. У 1972 році закінчив Київський державний університет ім.Т. Г Шевченка.
У 1972–1995 – військовослужбовець.
1996–1997 – заступник начальника, тимчасовий виконувач обов’язків начальника Управління Азії, Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки МЗС України.
У 1997–2002 – радник-посланник, тимчасовий повірений у справах України в Ісламській Республіці Пакистан. 2002–2004 – Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ісламській Республіці Пакистан.
Працюючи на відповідальних дипломатичних посадах у Міністерстві закордонних справ України у 1996–2004 р.р. сприяв у вирішенні проблем військовослужбовців, які потрапили у полон і пропали без вісті в Афганістані, організував направлення і забезпечив діяльність спеціальних місій до Пакистану з цих питань, до складу яких входили представники УСВА.
Відомий дипломат завжди з повагою ставиться до Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і з 2015 року є радником голови УСВА з міжнародних питань.
Люди и время
Большое видится на расстоянии
Предлагаем вниманию читателей продолжение воспоминаний заместителя председателя УСВА Валерия Ивановича Аблазова о годах учебы в Харьковском высшем авиационно-инженерном военном училище, которое он окончил 55 лет назад, о своих командирах и друзьях-товарищах.
В Харьковском гарнизоне, имевшем особый статус, все парады, а их было не меньше двух в год (1 мая и 7 ноября), на самой большой в Европе площади им. Ф. Э. Дзержинского, открывали офицерские "коробки" Артиллерийской радиотехнической академии. За ними следовали офицеры и рядовые слушатели ХВАИВУ. Все средние училища проходили на парадах с оружием – карабинами с примкнутыми штыками в положении "на руку". Слушатели ХВАИВУ были без оружия, как и все офицеры.
Чтобы подбодрить нас при подготовке к параду, полковник Матвеев, взмахивая левой рукой, вприпрыжку бежал впереди строя, заряжая нас своей энергией и оригинальностью призывов: «Ну, ножку выше, "ленинские юнкера"! Слушайте оркестр! Музыка для женщин, для вас – барабан!»
Правая рука у него после ранения или инсульта не работала, и он всем при встрече отдавал честь левой рукой.
На репетициях к параду, почти каждый раз, к коробке слушателей ХВАИВУ подбегал, гремя подковами и карабином, курсант ХВАУСа с одним и тем же вопросом: «Где тут Врублевский? – А зачем он тебе? – Да посмотреть в глаза ему хочу. На вступительном экзамене по математике подсказал мне "sin" вместо "cos". И вот теперь он здесь, а я там».
Наш курс был сформирован очень талантливо. 60% его составляли офицеры в возрасте 25 – 28 лет, имевшие опыт службы в авиационных частях. Некоторые из них прибыли на учебу с должности инженера полка по радио, на которую можно было претендовать только после окончания академии или нашего училища. Оставшиеся 40% составили, в основном, выпускники средних школ 17–19 лет, которые кроме школьных учебников ничего еще не видели и самостоятельного жизненного опыта не имели. Но эта часть курса обладала свежими теоретическими знаниями, необходимыми для продолжения образования в высшей школе. Двоим из нас, мне и Жене Ермакову, самым младшим, ко дню принятия присяги еще не исполнилось 17 лет. Поэтому по нашим кандидатурам решение принималось персонально "с высочайшего позволения".
В коллективе курса установились отношения взаимопомощи, взаимопонимания и взаимоуважения, которые прошли десятилетние испытания и сохраняются в наше время.
Начальником курса нам был назначен полковник Прищепа А. Г. Как мы узнали позже, он уже проходил процедуру увольнения на пенсию. Весь рядовой состав курса он построил по ранжиру, и по росту сформировал классные отделения. При моих 180 см я оказался самым низкорослым в отделении. Наше отделение всегда шло впереди и, потешаясь над последним отделением, мы задавали свой широкий шаг, который заставлял бежать последние шеренги.
К каждому отделению приставили по сержанту. Для отделения «больших» – крупного телосложения, пышущего здоровьем, с постоянным румянцем на щеках – сержанта Виктора Борисова. Для отделения «небольших» – такого же невысокого и худенького – сержанта Владимира Смоленкова. Оба они, отслужив в авиации срочную (по призыву) службу, поступили в училище вне конкурса. Уже позже, выходя на перерыв после лекции по дисциплине "Детали машин", которую нам, радистам, читали для общего инженерного развития, сержант Борисов, расправляя привычным движением гимнастерку под ремнем, говорил со вздохом: «Ну, вот, еще два часа своей молодой жизни мы отдали этим заклепкам».
Курс молодого бойца мы проходили в военном городке в Сокольниках. Строевые занятия вел у нас полковник Эрлих А. С. Неординарная личность, которая своим внешним видом и манерами запомнилась на всю жизнь. Его благородная голова с черной, со значительной проседью шевелюрой и роскошной ухоженной бородой, умное лицо с внимательными глазами обращали на себя внимание и на службе, и на улицах города. Он всегда был затянут в мундир с портупеей и идеально начищенные хромовые сапоги. Он учил нас не только строевым приемам, но и хорошим офицерским манерам:
«– Кто первым отдает честь?
– Естественно, младший по званию и подчиненный.
– А при равных званиях?
– Более воспитанный».
На одном из занятий по строевой подготовке "честь покомандовать" отделением выпала и мне. Понаблюдав за мной, полковник Эрлих совсем серьезно с расстановкой прокомментировал: «Аблазов! С вашим голосом в пехоте можно сделать карьеру!».
После увольнения полковника Прищепы А. Г. на курс присылали на короткое время других офицеров. Но фактически "правили" рядовыми слушателями курса два выпускника суворовского училища старшина Виктор Гребнев и сержант Валерий Скляров.
А потом, как поется в песне, "...нам нового начальника назначили, сказали, лучше парня не найти": начальником курса стал выпускник училища 1958 года инженер-капитан Бородин А. И. Он дифференцировано подошел к управлению офицерской и рядовой частями курса. В отношениях с офицерами, среди которых были и его ровесники, имевшие не меньший опыт службы в ВВС, было сложностей гораздо больше, чем с рядовыми слушателями, с их прозрачными судьбами. В отделения рядовых в качестве старших (наставников) были назначены офицеры-сокурсники Гермашев Г. Ф. и Музыка З. Н. Такое решение показало хорошее знание Бородиным личных качеств подчиненных. Оба офицера были прирожденными воспитателями и педагогами и пользовались безусловным авторитетом, показывая личный пример в учебе. Зиновий Николаевич не стеснялся обращаться за помощью к младшим товарищам, а своим упорством в освоении знаний в итоге превзошел всех на курсе и окончил училище с золотой медалью.
А. И. Бородин отстаивал интересы курса в масштабах училища и защищал отдельно каждого слушателя, зачастую в нестандартных вопросах и ситуациях. Однако общие училищные требования к способности обучения и старанию в освоении наук выполнялись им неукоснительно. Слушатель, отчисленный из училища по недисциплинированности, имел шансы на восстановление в его рядах, а слушатель, отчисленный по неуспеваемости, таких шансов не имел.
Когда я еще учился на первом курсе, при встрече со Степаном Петровичем Хадеевым на одном из служебных совещаний мой папа, представившись, спросил своего именитого и авторитетного коллегу: «Ну, как там мой?». Степан Петрович, уточнив фамилию, мудро ответил: «Аблазов? Не знаю, не слышал. Значит, нормально!». И оба начальника училищ по-доброму засмеялись.
Для стимулирования хорошо успевающих слушателей начальник училища генерал-лейтенант Хадеев С. П. принял ряд решений по демократизации учебного процесса.
Он разрешил досрочную сдачу экзаменов, что увеличивало продолжительность отпуска. И, главное, был проведен эксперимент по обучению слушателей по индивидуальным учебным планам в рамках военного ВУЗа. По таким планам предполагалось опережающее, по сравнению с типовыми планами, изучение теоретических дисциплин, отчетности по лабораторным и практическим занятиям, досрочная сдача зачетов и экзаменов, свободное посещение лекций по некоторым (несекретным) дисциплинам. Высвободившееся время слушатели могли уверенно использовать в работе военно-научного общества.
Такую экспериментальную группу под контролем начальника курса майора Бородина А. И. доверили сформировать сержанту Склярову В. С. Группа выдержала этот важный экзамен, показала скрытые резервы молодежи в обучении, дала слушателям устойчивые навыки самообразования, открыла новые возможности для участия в военно-научной работе.
При Бородине А. И. основательно "почистился" наш курс как в результате естественного отбора, так и под влиянием начальника. Тем, кому на первых курсах трудно давалась учеба или не давалась совсем, он настоятельно "рекомендовал" расставаться с училищем, причем помогал, но не всем, оформить отчисление без указания в документах неудовлетворительных оценок, что давало шансы поступить в гражданские ВУЗы на соответствующий курс. Использовал он и возможность перевода слушателей в другие ВУЗы. Так, под его давлением целая группа рядовых слушателей с курса набора 1957 года была рекомендована для направления в Киевское высшее зенитное ракетное инженерное училище.
Преподавательский и инженерно-технический состав училища к нашему появлению в его стенах был зрелым педагогическим и научным коллективом с безупречной репутацией и авторитетом в ВВС. По всем показателям и критериям ХВАИВУ опережало ранее и позже созданные высшие инженерные ВУЗы ВВС.
К сожалению для ВВС и к радости для Ракетных войск стратегического назначения (РВСН), в 1959 году было принято решение о переводе ХВАИВУ в ведение РВСН. "Московские слухи и досужие разговоры" доносили до нас, что здесь, как и при рождении РВСН, сыграл основную роль субъективный фактор. В свое время Главком ВВС открестился от предложения взять ракетные войска под свое крыло и новорожденному виду Вооруженных сил свой щит дали артиллеристы. В отношении ВУЗов стоял выбор передать в РВСН молодое Киевское ВАИВУ или зрелое Харьковское ВАИВУ. Какой бы хозяин отдал лучшее?! Но тогдашний Главком ВВС и начальник киевского училища были свояками (женаты на сестрах) и по-родственному решили этот вопрос.
В сложившейся ситуации ХВАИВУ под руководством генерал-лейтенанта Хадеева С. П. показало свои неисчерпаемые возможности. В учебном 1959-1960 году коллектив, без преувеличения, начал совершать трудовой подвиг по полной перестройке учебного процесса "прямо на марше" на новые учебные программы и планы, на новую технику, на новое содержание теоретических курсов. Все офицеры и служащие училища показали свою способность переучивания на новые специальности в сжатые, ограниченные временем, сроки. Службы обеспечения училища работали, как часы, без сбоев и задержек.
Наши преподаватели, известные педагоги и ученые, не подчеркивали своего превосходства, а вели себя с нами, как с коллегами. Нам это придавало уверенности в своих силах и желание стать похожими на них. Но были и редкие исключения из этого правила как с одной, так и с другой стороны.
Заканчивался первый курс, оставалось сдать последний экзамен, и воображение уже рисовало летний отпуск, встречу с родными и отдых у моря. Но это был экзамен по электротехнике, который принимал подполковник Егоров П. М. В связи с изменением учебных планов впервые его дисциплину начали давать не со второго курса, а во втором семестре первого. Егоров выступал категорически против такого новаторства, поскольку для обеспечения дисциплины еще не успевали начитать необходимых тем дисциплины математического анализа. Может быть, он был и прав. Но доказать свою правоту он решил оценками слушателей на экзамене.
Моя очередь тянуть билет и отвечать перед экзаменатором подошла, когда из аудитории на первом этаже корпуса "А" слушатели один за другим выносили пустые зачетки и "неуд", проставленный в ведомости. Я надеялся попасть к Толстикову В. Ф., который вел у нас лабораторные и практические занятия и в какой-то мере нам сочувствовал, но очередность посадила меня за стол перед Егоровым. Он сидел с каменным лицом и слушал мои пояснения к задаче и ответы на вопросы в билете. Закончив свое выступление, я с надеждой заглянул ему в глаза. Но и там, в их глубине, ничего не увидел. Пауза была недолгой. Он, молча, пододвинул ко мне незаполненную зачетную книжку. Цепляясь за спасительную соломинку, я попросил задать мне дополнительный вопрос. Егоров очень спокойно, без всяких эмоций ответил: «Какой вопрос! Вам электротехнику надо учить с самого начала».
И после этого поставил "неуд" напротив моей фамилии в экзаменационную ведомость.
Я был не первым и не последним в этой "электротехнической экзекуции". Средний балл всей нашей учебной группы не смог достичь отметки "3" и замер где-то на "2,9–2,95", установив училищный антирекорд, что и требовалось доказать Егорову.
Этот результат принес много неприятностей слушателям. Теперь к цветущему под звуки цикад Черному морю, помимо "курортного набора", слушателям, имевшим только одну двойку, приходилось везти конспекты и учебники по электротехнике с призрачной надеждой уделить "трагической дисциплине" время, оторванное от коллективных удовольствий.
Большая часть "двоечников" сумела в первые дни сентября 1958 года пересдать этот экзамен. А для некоторых, имевших задолженности по другим дисциплинам, это, к сожалению, был последний экзамен в нашем училище...
Единственным утешением для всех "пострадавших" был слух о том, что и Егорову такой эксперимент не прошел даром...
На третьем курсе мы жили на улице Правды на втором этаже огромной казармы. Слева у входа в помещение было отведено место для дневального, а рядом – комната для самоподготовки, в которой разрешалось заниматься после общего отбоя.
В один из рабочих дней поздней осени тесным кружком близких друзей решили после отбоя хоть как-то отметить, или просто обозначить, день рождения. Перелили в графин заготовленное зелье и стали готовить нехитрую закуску, припасенную после ужина из столовой.
Вдруг раздался негромкий голос дневального: «Товарищ майор! На курсе произведен отбой, лиц незаконно отсутствующих нет. Восемь слушателей занимаются самоподготовкой».
Под этот доклад мы успели срочно сунуть в стол закуску, расселись за другие столы, достали конспекты и все необходимое для оформления отчетов по лабораторным работам, изобразили "умный вид", а графин и стаканы (ужас!) так и остались стоять на "праздничном" столе.
Дежурный офицер в шинели, перетянутой портупеей, с пистолетом на ремне, вошел в комнату. Мы поприветствовали его, поднявшись со своих мест. Он демократично разрешил нам сесть и продолжить занятия. Но одновременно он проявил к нам понимание и сочувствие, достались нам и нахлынувшие на него воспоминания: «Да. И нам приходилось много заниматься, не все успевали, ночами сидели...».
Его интересные воспоминания продолжались минут 10-15. Он согрелся, расстегнул верхний крючок шинели и потянулся к графину, чтобы охладить свой организм.
Мы замерли...
Дежурный налил себе почти полный стакан, поднес его ко рту, ноздри его слегка шевельнулись, но он, не глядя на нас, поставил опустошенный стакан на стол и продолжил свои воспоминания. Через очередные 15 минут, разрумянившись, обращаясь подобревшим взглядом к нам, напутствовал: «Ну, что ж, не буду вам мешать, готовьтесь, учитесь. – И после паузы, взглянув на старшего, с хитрой улыбкой произнес: – Ну-ка, сержант, налей-ка мне еще полстаканчика».
Как только за дежурным закрылась дверь, мы бросились к графину, поочередно нюхая его содержимое. Все пахло по-настоящему.
И этот праздник остался нашей общей тайной...
Окончание -- в следующем номере.
Наша історія
Військовій операції «Анадир» – 55 років
З жовтня 1962-го по листопад 1963 року над світом нависла реальна загроза ядерної війни через спроби США придушити соціалістичну революцію на Кубі. Але завдячуючи могутності та військовому потенціалу Збройних Сил колишнього СРСР, а також зусиллям політиків і дипломатів, тоді вдалося вирішити протиріччя мирним шляхом і загасити цей складний виток напруги.
На жаль, в 42-тисячному контингенті радянських військ на Кубі були також і втрати – 64 трагічно загиблих за різних обставин.
Інтернаціональний обов'язок у 1962–1963 роках на Кубі виконували і наші земляки-полтавчани воїни-інтернаціоналісти Макуха В. Я., Дудка В. П., Дегтярь І. П., Коваленко І. І., Король І. К., Удовіченко В. Г., а також Коломацький М. Л. і Семенець А. І., які вже пішли з життя.
Спогадами про виконання інтернаціонального обов'язку на Кубі поділилися В. Я. Макуха, наводчик 188-го гвардійського полку 42-ї гвардійської дивізії (на знімку – третій ліворуч), І. П. Дегтярь, заряджаючий середнього танка Т-55, та І. К. Король, спеціаліст ракетних військ. Вони розповіли, що транспортування особового складу, бойової техніки і матеріально-технічне забезпечення здійснювалося сухогрузами «Алапаєвськ», «Фізик Курчатов», «Полтава» і танкерами. Перехід проводився в дуже складних умовах, тому що всі перебували в трюмах, де температура часом сягала до 50 градусів. Їли тільки в нічний час. На палубу дозволялося виходити не більше десятьох у цивільному одязі, адже американські літаки постійно проводили розвідку. Усе це відбувалося в умовах високої секретності під виглядом економічної допомоги. А насправді в трюмах переправляли зброю, ракети, .танки, боєприпаси та інше спорядження. Перехід тривав більше 15 діб. На Кубі всі розвантажувальні роботи проводили тільки вночі до 4 години.
Підготовка позицій, окопів для стартових батарей, укладка бетонних плит, прокладка ліній зв'язку, будівництво сховищ для особового складу проводились в дуже складних умовах: температура до 50 градусів, висока вологість змушували працювати роздягненими, команди змінювалися кожні дві години. Після підготовки позиції відразу маскувалися сітками, щоб не було видно з повітря.
Листування з материком більше півроку не було – режим секретності. І ось 4 грудня 1962 року пошта прибула на сухогрузі, радості не було меж, всі кричали «ура!» майже цілий день. Такої радості я не бачив ніколи, – згадує Василь Якович Макуха. – Цього вечора я прочитав першого листа від мами. У подальшому пошту доставляли літаками . При виведенні військ з Куби наші сухогрузи до нейтральних вод супроводжували американські крейсери і військові літаки, їх було дуже добре видно по світловим приладам. А одного дня невеличкий американський літак двічі пролетів над палубою, але ми вже підійшли до нейтральних вод і подальшого переслідування не було. І першу ніч ми всі спокійно спали, почуваючи себе в безпеці. Коли прибули в порт, нам роздали документи і всі роз'їхалися по домівках».
Після повернення працювали в народному господарстві на різних посадах. За заслуги перед Батьківщиною нагороджені медалями «Захиснику Вітчизни» і «Ветеран праці». Зараз всі ветерани-«кубинці» на заслуженому відпочинку.
Микола ФІСУН,
голова Гадяцької районної організації УСВА.
Турніри пам’яті героїв
Перші перемоги майбутніх чемпіонів
На Чернігівщині вдесяте відбувся турнір з міні-футболу серед школярів, присвячений пам'яті Героя України Олега Міхнюка, загиблих в Афганістані, в зоні АТО і Дню захисника України.
Змагання провели за спільної ініціативи Борзнянського районного відділення УСВА, відділу у справах молоді та спорту, районної федерації футболу і за підтримки народного депутата України Валерія Давиденка.
У попередні роки турнір «Шураві» приймали Галайбине, Степанівка, Хороше Озеро, Плиски. Цьогоріч матчі відбулися на полі районного стадіону «Колос». Вітаючи від імені народного обранця учасників змагань, керівник громадської приймальні Валерія Давиденка Микола Галепа побажав хлопцям і дівчатам яскравої гри, впевненості не тільки у власних силах, а й усієї команди, і головне – залишатися суперниками тільки на футбольному полі, а в житті бути готовими прийти на виручку одне одному.
У турнірі взяли участь 6 сільських команд із Комарівки, Сиволожа, Шаповалівки, Ядут, Високого, Хорошого Озера. Юні футбольні таланти нічим не поступалися в азарті своїм іменитим кумирам, котрі виступають за провідні вітчизняні й зарубіжні клуби. І голи вболівальники побачили на будь-який смак.
Старалися й дівчата довести, що футбол – не тільки хлопчача гра. На всіх футболісток чекали солодкі призи.
Переможцем стала збірна Комарівської середньої школи і школи-інтернату, на другому місці – учні Сиволозької школи, на третьому – Шаповалівської. Усім командам від народного депутата України вручено м'ячі, призери отримали медалі, а переможці – красень-кубок. Серед тих, хто вручав нагороди, був і син Героя України Олега Міхнюка – Євген (на знімку).
Валерій МОЛОТОВ,
голова Борзнянського районного відділення УСВА.
27 років поспіль Уманська міськрайонна Спілка ветеранів Афганістану спільно з ДЮСШ організовує змагання з веслування на байдарках і каное, присвячені пам’яті воїна-«афганця» Олександра Петровича Захаревського.
Він народився і жив в Умані, випускник школи №11. З 1975 року займався веслуванням в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі. Неодноразово представляв рідне місто на змаганнях різних рівнів. 20 березня 1985 року Олександр Захаревський загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки.
У церемонії відкриття і нагородження переможців взяли участь дружина загиблого героя – Людмила Захаревська, голова Черкаської обласної Спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій Сергій Якимчук, начальник управління соціального захисту центрального апарату УСВА Сергій Козаченко, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації Максим Зеленський, голова Уманської міськрайонної Спілки ветеранів Афганістану Олег Зайченко, заступник Уманського міського голови Жанна Лозінська,
Цього року у змаганнях взяли участь 70 спортсменів з різних міст України. Переможцями у різних видах стали Вадим Ткачук і Роман Українець з Умані, Аліна Чиж з Черкас, Євген Палій зі Сміли, Михайло Назаренко з Черкас, Вікторія Михайленко зі Сміли. Традиційно від Уманської міськрйонної Спілки ветеранів Афганістану кубки «За волю до перемоги» отримали уманчанин Артур Гуляр і Олександр Васільєв зі Сміли.
Прес-служба Черкаської обласної
Спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій.
В спортивном манеже ХОО ФСТ «Динамо» состоялся шестой турнир по дзюдо памяти участника боевых действий в Афганистане Владимира Александровича Киселя, награждённого тремя медалями «За отвагу».
По инициативе Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), областной федерации дзюдо соревновались мальчики и девочки 2006–2007 и 2008–2009 годов рождения. Всего в турнире приняли участие около 200 юных дзюдоистов.
На торжественной церемонии открытия, которую организовали и провели ученики 106-й школы имени В. А. Киселя, выступили заместитель председателя Харьковского областного совета, руководитель аппарата областной государственной администрации Анатолий Валерьевич Бабичев, первый заместитель председателя облсовета, почётный председатель городского Союза ветеранов Афганистана Виктор Николаевич Коваленко, председатель городского Союза ветеранов Афганистана Виктор Александрович Борзов. Выступающие пожелали всем участникам соревнований больших и ярких спортивных побед, говорили о важности турнира в национально-патриотическом воспитании молодёжи.
Мама Владимира Киселя – Валентина Михайловна поблагодарила организаторов и участников турнира за большую работу, направленную на сохранение памяти о воинах-интернационалистах.
С каждым годом растёт авторитет турнира, увеличивается количество и география его участников. Все поединки на татами были интересными и захватывающими.
Во время церемонии награждения победителей и призёров главный судья соревнований – судья международной категории Анатолий Федотович Алексеев, первый тренер по дзюдо В. Киселя, отметил, что несмотря на юный возраст практически все спортсмены продемонстрировали огромную волю к победе и показали прекрасную подготовку. Вице-президент областной федерации дзюдо Руслан Александрович Гуляев, который проводит большую работу по развитию дзюдо на Слобожанщине, сказал, что сегодня имена юных победителей известны тренерам и специалистам, и это резерв отечественного дзюдо, и кто-то из них, проявив трудолюбие и упорство, займёт место в национальной сборной, сможет достичь олимпийских высот.
Харьковский городской Союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) продолжает работу, направленную на сохранение и увековечение памяти о боевых товарищах. Этот турнир интересен и нужен молодёжи, именно на нём свои первые победы одержат те, кем будет гордиться Украина.
Пресс-служба Харьковского
городского Союза ветеранов Афганистана.
На центральному стадіоні селища Чорнобай на Черкащині відбувся фінал традиційного турніру з міні-футболу на Кубок пам’яті воїна-«афганця» Олександра Татаровського, присвячений воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані.
Організатором виступила Чорнобаївська районна спілка ветеранів Афганістану. Спочатку провели зональні змагання, в яких взяли участь команди з 25 навчальних закладів І-ІІІ ступенів. Команди Васютинського, Тимченківського, Мельниківського, Лукашівського НВК, Староковрайської, Великобурімської, чорнобаївських ЗОШ №1 і гімназії вибороли право брати участь у фіналі.
Привітати юних футболістів прийшли голова Черкаської обласної Спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій Сергій Якимчук, голова Чорнобаївської районної спілки ветеранів Афганістану, голова федерації футболу району Юрій Батурін, заступник голови райдержадміністрації Валентина Стилик, почесний голова асоціації «Незалежне об’єднання сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського району» Петро Душейко, селищний голова Алла Мірошниченко, сільський голова Богодухівки Ірина Олашин.
Учасники і гості хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять земляків – Олександра Татаровського з Богодухівки, Анатолія Прітченка і Віталія Дяченка з Ленінського, Володимира Мироненка з Лукашівки, Бориса Гриценка з Малої Бурімки, які загинули смертю хоробрих в Афганістані.
У запеклій боротьбі перемогли учні Чорнобаївської гімназії, друге місце посіли учні Староковрайської ЗОШ, третє – у Великобурімської ЗОШ. Переможцям вручили кубок, призерам – Почесні грамоти і медалі УСВА.
Юрій БАТУРІН,
голова Чорнобаївської районної спілки ветеранів Афганістану.
У Херсоні з ініціативи ветеранів Афганістану відбулися змагання з кульової стрільби.
Найвлучнішими були юніори з комплексної дитячо-спортивної школи, на другому місці – команда облвійськкомату, а на третьому – «афганці». Переможці в особистому і командному заліку нагороджені кубками і дипломами.
Директор спортивної школи Олег Григорович Олійник за сприяння в роботі ветеранських організацій, війсково-патріотичне виховання молоді відзначений Почесною грамотою УСВА.
Прес-служба Херсонської
обласної організації УСВА.
Память в бронзе, металле и камне
Заради миру на землі
На території Уманського професійного ліцею відкрито оновлену пам’ятну дошку випускнику цього навчального закладу, загиблому воїну-інтернаціоналісту Хамку Василю Васильовичу.
Вшанувати пам’ять воїна прийшли міський голова Олександр Цебрій, голова Уманської міськрайонної Спілки ветеранів Афганістану Олег Зайченко, голова Звенигородської районної Спілки ветеранів Афганістану Олександр Антонюк, рідні загиблого, бойові побратими, викладачі і студенти ліцею.
— Василь Васильович став для нас взірцем вірності присязі та військовому обов’язку. Не кожному під силу здійснити той подвиг, що зробила ця молода людина. Від покоління до покоління має передаватися пам'ять про мужнього воїна, який віддав своє життя заради миру на землі, — зазначив міський голова Олександр Цебрій.
Згадав останню зустріч з героєм у далекому вже 85-му Олександр Антонюк:
– Ми проходили разом службу. У лютому я демобілізувався, але Василь ще залишався у зоні бойового конфлікту. Додому я привіз добрий спогад про нашого земляка. Василь був душою компанії, це людина, яка словом могла підняти бойовий дух команди і повести за собою в бій. Він був вірний присязі до кінця свого життя.
— Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять випускника вашого ліцею, — звернувся до присутніх Олег Зайченко. — Воїн-інтернаціоналіст, старший сержант, заступник командира бойової десантно-штурмової маневрової групи Кіркінського прикордонного загону Василь Хамко був справжнім бійцем, сміливим і відважним, прикладом для своїх підлеглих і товаришів по зброї. Василь потрапив до Афганістану, де війна вже набирала своїх обертів. Юнаки розплачувалися там своїм життям і здоров’ям за так звану братську допомогу іншим народам. Гірка і страшна та правда, до визнання якої потрібно було йти ще не один рік, оплачувати пізнє прозріння молодими життями солдатів…
Минули роки, і на превеликий жаль, кровопролитна війна розгорнулася на території нашої країни. Тепер поруч з пам’ятною дошкою воїну-інтернаціоналісту висить ще одна: «Курмашев Олексій, 2014 рік. Смерть прийняв за рідну Україну».
Прес-служба Черкаської обласної
Спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій.
Семеро відважних
Члени Гайсинської районної Спілки ветеранів війни в Афганістані не зраджують започаткованій традиції – відвідують могили сімох полеглих побратимів-земляків у день їхньої смерті.
Голова районної Спілки ветеранів війни в Афганістані В. М. Свіріпа разом з членами організації П. І. Стецюком, О. В. Білецьким, О. О. Нестеровим, С. О. Ужвою , рідними на чолі з Кіблицьким сільським головою І. В. Пересуньком відвідали могилу полеглого побратима Олексія Дмитрука із села Мелешкова, який загинув 37 років тому в Афганістані.
На чужині теж 37 років тому загинув ще один боєць – Валерій Гнелиця із села Зятковець. Разом із Зятковецьким сільським головою М. Г. Керанчуком, до речі, теж «афганцем», побували на могилі бойового побратима.
Вшанували пам'ять ще одного товариша – Анатолія Ковальчука із села Харпачки разом із мамою – Марією Павлівною та Миколою Керанчуком, який, до речі, призивався разом з Анатолієм, проте служив у іншій частині, та з Харпацьким сільським головою Олександром Григоровичем Демчуком.
До могил полеглих земляків поклали хліб, квіти, запалили свічки й вшанували їхню пам'ять хвилиною мовчання. Ветерани відвідали місцеві школи, на фасаді яких встановлено меморіальні дошки загиблим «афганцям».
Марія Ковтун,
Володимир Свіріпа,
голова районної Спілки
ветеранів війни в Афганістані.
Воїнам-землякам
У Вапнярці Томашпільського району Вінницької області урочисто відкрито пам'ятний знак "Воїнам Афганістану – воїнам-інтернаціоналістам".
За ініціативи Томашпільської районної Спілки ветеранів війни в Афганістані і заступника голови Євгена Тітаренка було розроблено проект, вибрано місце для пам'ятника.
На церемонії відкриття були присутні мама загиблого воїна-«афганця» Раїса Олексіївна Кадук, ветеран Другої світової війни, голова ради ветеранів Великої Вітчизняної війни Василь Юстимович Пірожок, голова Вапнярської об’єднаної територіальної громади Олександр Петрович Горенюк, голова Томашпільської об’єднаної територіальної громади Валерій Федорович Німеровський, голова Томашпільської районної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів) Володимир Голотенко, учасник бойових дій в зоні АТО підполковник Сергій Чижевський, заступник голови Томашпільської районної Спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів) Євген Тітаренко, староста села Колоденка Степан Сідлецький, ветерани війни в Афганістані, школярі, жителі селища.
Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам у Вапнярці — ще один знак шани землякам, які героїчно загинули в Афганістані.
Прес-служба Вінницької обласної
Спілки ветеранів війни в Афганістані.
Передплата-2018
Побратиме, це наша з тобою газета!
Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса» продовжує передплату на 2018 рік на періодичні видання.
Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і поезія, можна передплатити в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
Наш індекс – 30224.
Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
– на місяць – 5, 87 грн.,
– на три місяці – 16, 21 грн.,
– на шість місяців – 28, 82 грн.,
– на рік – 55, 04 грн.
Передплатна кампанія на 2018 рік на вітчизняні видання проводиться за Каталогами у наступні терміни:
– на видання загальнодержавної сфери розповсюдження – до 16 грудня 2017 року;
– на місцеві видання (обласні, міські, районні) – в строки, визначені згідно з укладеними з видавництвами (редакціями) договорами;
– з поточних місяців 2018 року в обласних центрах і місті Києві – до 15 числа, а в інших населених пунктах – до 10 числа включно кожного місяця, що передує передплатному.
Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.
Шановні передплатники! Зверніть увагу на вартість річної передплати на газету «Третій тост» – 55, 04 грн. У №17-18 ціну було вказано неправильно.
Благородна справа
У селі Щитинська Воля Ратнівського району Волинської області районна організація УСВА увічнила пам'ять побратима, учасника бойових дій в Афганістані Миколи Івановича Сільчука.
Уродженець цього села пройшов горнило Афганської війни у складі повітряно-десантних військ. Неодноразово батьки солдата отримували подяки від керівництва батальйону за його відмінну службу.
Після повернення додому з гарячого Афганістану на нього чекав ще один виклик долі – ліквідація аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Такі випробування значно підірвали здоров’я Миколи, й згодом про спокійне безтурботне життя він і не мріяв: відмовили ноги, життя втрачало барви. На прохання бойового побратима члени спілки купили телевізор, інвалідний візок, щоб хоч якось полегшити тяжку буденність Миколи. Серце ветерана перестало битися 2013 року…
Нещодавно воїни-«афганці» встановили пам’ятник на могилі бойового побратима. Велика вдячність за допомогу в купівлі й встановленні пам’ятника голові Волинської обласної організації УСВА Г. Г. Павловичу, бізнесменам села Піски-Річицькі, підприємцям селища Ратне С. І. Лесику, Г. А. Кручок, учаснику бойових дій в Афганістані Анатолію Пікуну, учаснику бойових дій в Єгипті Миколі Магдисюку та його дружині Галині Миколаївні, які нас радо зустріли й всіляко допомагали.
Знаковим цей день став для бойових побратимів Миколи Магдисюка і Адама Юхимчука, які після проходження служби в Єгипті зустрілися вперше за 47 років.
Щира подяка усім, хто залишився небайдужим до цієї благородної справи.
Сергій ФІЛІПЧУК,
голова Ратнівської районної організації УСВА.
Сыновьям эстонской земли
В городе Нарва в Эстонии летом начато строительство памятника воинам, погибшим во время афганских военных кампаний. Проект финансируется добровольными пожертвованиями.
Инициатором выступил Союз ветеранов боевых действий и военной службы «Бастион», насчитывающий более девяноста человек. Как заявил один из руководителей союза, Борис Абрамов, памятник планируют открыть в октябре.
Целью установки памятника Борис Абрамов назвал необходимость помнить историю, горе, которое приносит война. Он призвал правительство придать статус ветеранов более чем 1200 эстонцам, воевавшим в Афганистане в советский период.
Мемориал возводят по проекту эстонского скульптора Айвара Симсона. На постаменте из чёрного гранита – две гильзы, символизирующие две военные кампании Эстонии в Афганистане, и на трёх языках (эстонском, русском и английском) написано: «Сыновьям эстонской земли, погибшим на афганской войне». Вокруг размещены плиты с названиями местностей, где родились погибшие в Афганистане эстонцы.
Скульптор сам участвовал в боевых действиях в Афганистане. В 1979–1989 г.г. там погибли 36 эстонских военнослужащих. За время миссии МССБ в 2001–2014 г.г. в Афганистане погибли ещё 11 воинов.
Пресс-служба УСВА.
|
