Вітаємо у новому році!

З нагоди Нового року і Різдва Христового на адресу голови Української  Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) С. Червонописького надійшли привітання від Президента України П. Порошенка, народних депутатів України, першого заступника голови Державної служби України у справах  ветеранів війни та учасників АТО  І. Мальцева, митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина, голови Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді голів урядів держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав О. Ковальова, голови Білоруської Спілки ветеранів війни в Афганістані В. Гайдукевича, голови правління Асоціації ветеранів війни в Афганістані Латвії А. Адуєва, голови Спілки ветеранів Афганістану Республіки Вірменія А. Мхітаряна, голови Благодійного фонду інвалідів війни в Афганістані Литви О. Литвиненка, Посольства Ісламської Республіки Афганістан, президента Товариства Червоного Хреста України І. Усіченка, президента Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» В. Березіна,  президента Асоціації «Добробуд» Д. Діденка, правління корпорації «Маст – Ипра», колективу Національного музею історії України у Другій світовій війні,  генерального директора Національної бібліотеки України для дітей А. Гордієнко, керівників обласних, міських, районних держадміністрацій, голів обласних, міських, районних рад, міських голів, ветеранських організацій України, бойових друзів.

---

Украинский Союз ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) организовал и провел круглый стол «Деятельность неправительственных организаций ветеранов войны и их взаимодействие с органами власти в решении гуманитарных вопросов».
Во встрече приняли участие сотрудники военных атташе при посольствах Республики Беларусь (полковник Сергей Майко), Венгерской Республики (подполковник Калман Хюше), Литовской Республики (полковник Альгирдас  Норкус), Словацкой Республики (полковник Иво Гагир), Туркменистана (подполковник Мурад Шамухаммедович Хайытмухаммедов), Чешской Республики (подполковник Радек Клапила).
Председатель УСВА Сергей Червонопиский ознакомил с направлениями работы авторитетного всеукраинского объединения ветеранов, основными его достижениями и трудностями в реализации уставных положений и инициатив на современном этапе: о помощи семьям погибших воинов, о защите социальных прав ветеранов, о волонтерской работе на востоке Украины, об увековечении подвигов и героизма участников боевых действиях, о патриотическом воспитании молодежи.
Заместитель председателя УСВА Валерий Аблазов представил одно из направлений творческой деятельности организации – литературно-издательскую работу. Ежегодно при содействии УСВА издается 10-15 книг, авторы которых – участники боевых действий в зарубежных государствах. Участникам дружеской встречи были презентованы книги, которые носят прикладной характер по военной и медицинской подготовке, военной истории и международному гуманитарному праву: «Практические рекомендации по оказанию первичной медицинской помощи» Г. В. Цыганка, «Учебник бойца территориальной обороны» С. Е. Лисового, «Долгий путь из афганского плена и безвестия» В. И. Аблазова, «Афганская арена. Военно-политическая спецоперации СССР 1979–1989 г.г.» С. В. Червонопиского, А. А. Костыри, В. Г. Сироштана, «Афганская арена. Война ХХI века» В. И. Аблазова, И. В. Аблазова, К. В. Аблазова. Гости ознакомились с работой редакции газеты УСВА «Третій тост», ее главного редактора В. М. Сичевого и получили в подарок вместе с книгами и свежие номера газет.
Активное участие в обсуждении гуманитарных вопросов принимали военные атташе, директор по управлению персоналом АО «Оболонь» С. М. Блощаневич, журналист – генеральный директор издательства «Киев дипломатический» А. Кондратенко, помощник председателя УСВА В. В. Васильченко, заместитель председателя Ревизионной комиссии УСВА А. В. Литвинов, председатель Киевского городского Союза ветеранов Афганистана Н. Н. Гончаренко и его заместитель Н. Г. Шатковская, председатель Киевской областной организации УСВА А. С. Янковский.
     Участники круглого стола отметили важную роль международного фактора и методов народной дипломатии в восстановлении мира в Украине.

---

Терпець військових пенсіонерів урвався!  Масові акції захисників Вітчизни пройшли по всій державі. Поки що мирні… Що буде далі?
Багаторічна боротьба зі «злочинними режимами» за достойне матеріальне заохочення військовослужбовців і військових пенсіонерів завершилася, як вбачалося, перемогою: Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка мала б набрати чинності з 1 січня 2018 року. За цією постановою грошове утримання військовослужбовців, а відповідно і розмір військових пенсій, повинні були суттєво зрости.
Але надії захисників Вітчизни залишилися марними. Розпочалися маневри влади. Перший удар наносився по тим, хто вже роззброївся – по військовим пенсіонерам. Було  розроблено, як у класичних детективах, таємно, проект закону про пенсії військовослужбовців. Його автори, скоріш за все, у стінах Мінсоцполітики, розуміли, що роблять кроки по приниженню честі і гідності захисників Вітчизни всіх поколінь. А тому з підтримки вищої влади вони утаємничили їх від спільноти, від народу, та запустили проект закону по «довгому колу» через Раду національної безпеки та оборони України, чого ніколи не було з проектами соціальних законів.
Другий, подвійний удар, як подарунок військовослужбовцям і військовим пенсіонерам, до Нового року був нанесений їм Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1052 про відтермінування набрання чинності постановою №704 на цілий  рік до 1 січня 2019 року.
Коли обдурюєш, хто тобі довірятиме!
Представники Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на чолі з її головою С. Червонопиським брали участь у масових заходах на захист прав військовослужбовців і військових пенсіонерів в усіх областях країни і біля Верховної Ради України.
Крім того, конкретні заходи протесту для досягнення мети захисту прав військовослужбовців і військових пенсіонерів обговорювалися в ці дні з керівниками ветеранських організацій на нараді – круглому столі у Верховній Раді за участю народних депутатів, які підтримують вимоги військових пенсіонерів, зокрема Б. Берези, Ю. Бойка, С. Капліна, В. Карпунцова, Н. Королевської, С. Мельничука, А. Немировського, Д. Тимчука, В. Чумака ти інших.
Захисту прав ветеранів війни сприятиме і створення нового Міністерства у справах ветеранів України, питанням якого було присвячено спеціальне  розширене засідання Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Верховної Ради України під головуванням народного депутата О. Третьякова.
У роботі цих публічних заходів брали участь від УСВА С. Червонописький, В. Аблазов і О. Литвинов.

---

КИЇВ
25 грудня 2017 року – 38-а річниця введення Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістан. 
Цого  пам’ятного дня голова Української Спілки  ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) С. В.Червонописький, голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану М. М. Гончаренко, голова Київської обласної організації УСВА О. С. Янківський, голова Київського комітету сімей військовослужбовців загиблих, в Афганістані, Т. П. Ліскіна,  представники районних організацій УСВА, родини загиблих, воїни-інтернаціоналісти, волонтери  хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих бойових побратимів. До Всеукраїнського меморіалу воїнам-інтернаціоналістам поклали квіти.
Настоятель Свято-Воскресенського храму пам’яті загиблих і ветеранів Афганістану протоієрей отець Сергій Ющик відслужив біля пам'ятника панахиду і закликав усіх до миру і порозуміння.  
Ветерани війни згадували події тих давніх років і обговорювали проблеми сьогодення. Зокрема, зазначалося, що 25 грудня 1979 року стало початком майже  десятирічної Афганської війни, яка забрала тисячі молодих життів і принесла багато горя народу України.


Про те, як воїни-інтернаціоналісти відзначили 38-у річницю введення Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістан, читайте на 2-й стор.

---

38 років тому, 25 грудня 1979 року, о 15-й годині за московським часом радянські війська перейшли афганський кордон через понтонний міст у районі узбецького міста Термеза. Цей день став початком введення Обмеженого контингенту радянських військ до Афганістану.
Так почалася майже десятирічна жорстока війна, яка спричинила біль і страждання людям різних націй і віросповідань, забрала і покалічила тисячі життів військовослужбовців і цивільного населення, підірвала економіку і авторитет Радянського Союзу – колись могутньої держави.
У Вінниці цього пам’ятного дня відбулося покладання квітів до пам’ятника загиблим в Афганістані воїнам. Віддати шану світлій пам’яті полеглих і висловити вдячність живим ветеранам за їхній подвиг до Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького прийшли міський голова Сергій Моргунов, заступник голови облдержадміністрації Олександр Крученюк, керівники департаментів облдержадміністрації та міської ради, ветерани війни в Афганістані, учасники антитерористичної операції, громадськість міста.
Учасники мітингу, вшановуючи пам’ять воїнів-«афганців», поклали квіти до підніжжя пам’ятника й схилили голови під час хвилини мовчання.
Директор департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Лариса Попова за дорученням міського голови зустрілася з батьками і рідними загиблих воїнів для вирішення їхніх проблем і вручила матеріальну допомогу.

---

     Ветераны Афганской войны прошли колонной, в которой было до двухсот человек, по улицам города от офиса Николаевского областного Союза воинов-интернационалистов и запаса к мемориалу погибшим, установленному на Аллее Славы в парке «Победа». 
     В одной колонне, плечом к плечу, шли представители ветеранских организаций Южноукраинска, Николаева, а также из   Новоодесского, Жовтневого, Новобугского, Арбузинского, Николаевского районов. Воинов-«афганцев» поддержали  пенсионеры МВД и неравнодушные жители города.
     Председатель Николаевского областного Союза воинов-интернационалистов и запаса Юрий Соловей поблагодарил присутствующих и отметил, что сейчас участников в два раза больше, чем в прошлый раз, и это говорит о том, что люди стали больше доверять «афганской» организации.
     Присутствующие минутой молчания почтили светлую память погибших и умерших боевых товарищей. Заместитель городского головы Юрий Андриенко и член правления организации Андрей Кирпенко возложили венок.  К подножию мемориала, на гранитных плитах которого высечены имена погибших в Афганской войне, были возложены цветы.
 

---

     На меморіальному комплексі «Вічна Слава» відбулося покладання квітів за участю представників обласної і міської влади, ветеранів війни, родин загиблих, громадськості.
     У заходах  взяли участь голова Волинської обласної організації УСВА Григорій Павлович, виконувач обов’язків міського голови, секретар міськради Григорій Пустовіт, радник міського голови Ігор Поліщук.
     Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих, до пам’ятника поклали квіти.

     – Перебуваючи біля пам’ятного знака воїнам-«афганцям», ми згадуємо тих молодих людей, чиє життя обірвалося на злеті. На жаль, вони стали жертвами нещадної політики тогочасної держави. Сьогодні ми зібралися тут вшанувати хлопців, які віддали життя, аби у світі більше ніколи не було війни, – згадуючи подвиг воїнів-інтернаціоналістів, зазначив Григорій Пустовіт.

     Голова обласної організації УСВА Григорій Павлович подякував усім, хто прийшов вшанувати пам'ять загиблих воїнів. У своєму зверненні до присутніх він наголосив, що з початком війни на сході країни одними із перших пішли боронити українські кордони саме ті, хто пройшов пекло війни в Афганістані, адже у цих людей загострене почуття справедливості.

---

Воїни-інтернаціоналісти хвилиною мовчання вшанували пам'ять своїх побратимів. До пам'ятника загиблим на Афганській війні буковинцям поклали квіти.
Після урочистостей відбулися засідання правлінь Чернівецької міської і обласної організацій УСВА. У тісному колі, за філіжанкою  кави бойові друзі  згадували свою нелегку службу, ділилися здобутками й намічали плани роботи на новий рік.

---

     25 декабря для нас – это день памяти. Памяти о годах юности, опаленных войной, о боевых друзьях, души которых вместе с журавлиным клином ушли в вечность, об ужасе войны, которая всегда несет с собой боль, кровь, смерть...
     В Запорожье у памятника воинам-интернационалистам собрались боевые друзья, родители, вдовы, дети погибших в Афганистане. Не было пафосных речей, выступлений. Отслужили панихиду по убиенным на полях сражений, возложили цветы, поклонились подвигу солдат и офицеров, честно выполнивших свой долг и не нарушивших присягу.
     К счастью, в нашем городе ветераны чувствуют поддержку и заботу органов власти: на учебных заведениях установлены мемориальные доски, отремонтирован памятник, реконструирована площадь перед памятником, полностью оплачиваются коммунальные услуги семьям погибших, оказывается материальная помощь семьям погибших и инвалидам войны. К Дню инвалида они получили по 1000 гривен.  Мэр, городская и районная администрации, городской совет, служба социальной защиты населения всегда идут навстречу, с пониманием относятся к проблемам ветеранов и решают их. За это огромное спасибо и земной поклон от всех нас!

---

       21 ноября 2017 года страна впервые отметила День десантника Украины. Ранее, со времён СССР,  этот праздник было принято отмечать во всех странах СНГ 2 августа.  В рамках реформирования Вооружённых Сил Украины Высокомобильные десантные войска (ВДВ) переименованы в Десантно-штурмовые войска (ДШВ) ВС Украины.
        Изменилось не только название рода войск, нововведения коснулись и формы одежды военнослужащих. Теперь украинские десантники не будут носить традиционные голубые береты – вместо них они уже надели головные уборы, выполненные в тёмно-бордовом цвете. Новыми стали и беретные знаки десантников: на них изображён купол парашюта как символ десантных подразделений во всём мире, крылья Архистратига Михаила и огненный меч, которым он выжигает скверну.
         Бордовые береты для идентификации своих десантников используют 59 стран мира, 19 из которых – члены НАТО.      
        По случаю торжеств глава государства на Михайловской площади в Киеве вручил Знамя рода войск и штандарт командующему Десантно-штурмовых войск, знамёна командирам частей десантных войск. Установлен текст клятвы десантника,  и командующий ДШВ ВС Украины генерал-лейтенант Михаил Забродский торжественно зачитал её.  
   Десантно-штурмовые части Сухопутных войск Вооружённых Сил СССР. В названии частей имеются два ключевых слова: десантные и штурмовые. Оба слова, естественно, настраивают на применение этих частей только в наступлении.
   В период Второй мировой войны десантно-воздушные, морские и сухопутные (на бронеобъектах) части, как правило, использовались в ходе боевых действий для решения в тылу противника ограниченных задач, опережающих наступающие войска (захват плацдармов и военных объектов, разгром штабов, коммуникаций противника и др.) для обеспечения успеха операции и подхода основных сил своих войск.
   Штурмовые группы, части, соединения и объединения Военно-воздушных сил (ВВС), Сухопутных войск (СВ) (штурмовые авиационные полки и дивизии, ударные армии, артиллерия и танки прорыва, инженерно-сапёрные штурмовые бригады и др.) действовали непосредственно в авангарде наступающих войск на главных направлениях.
   После завершения Второй мировой войны военное искусство получило своё дальнейшее развитие с учётом накопленного опыта широкомасштабных наступательных операций и боевых действий в локальных послевоенных конфликтах, а также появившихся новых видов техники и вооружения.
   В условиях ядерной гегемонии США конца 40-х – начала 50-х годов ХХ столетия Вооружённые силы СССР были готовы нанести удары обычными видами вооружения по трём стратегическим направлениям:
  – на Европейском театре военных действий (ТВД) – мощной военной группировкой бронетанковых и механизированных войск, которая обеспечила разгром фашистских армий и оставалась на территории стран восточной Европы;
  – на Дальневосточном ТВД – авиационной и наземной поддержкой боевых действий многочисленной Китайской Народной Армии;
  – на Севере – проведением крупномасштабной операции десантной армии, развёрнутой на Чукотке, в направлении на Аляску.
   Одновременно разрабатывались новые тактические приёмы и формы использования вооружённых сил в условиях применения ядерного оружия и обычных средств вооружения.
   Большое влияние на структуру и тактику войск оказало принятие на вооружение баллистических ракет и нового типа летательных аппаратов – вертолётов.
   В ВС СССР вертолёты Ми-4 стали поступать в войска с 1953 года. В 1954-м было проведено первое крупное десантирование посадочным способом пехоты с автомобилями и артиллерией с 36 вертолётов. Были также проведены другие опытные учения по высадке в тыл противника вертолётных десантов батальонного и полкового масштаба.
   Однако дальнейшего развития в те годы такое новаторство не получило. Основное внимание и средства страны были направлены на создание ракетно-ядерного щита, большие надежды возлагались на танковые армады на Европейском ТВД и особую мощь Воздушно-десантных войск, которые в первой половине 1950-х г.г. насчитывали 15 дивизий. В этот же период началось значительное сокращение традиционных видов Вооружённых сил – СВ, ВВС и ВМФ.
   Применение вертолётов Вооружёнными силами США в локальных конфликтах, прежде всего в Корее и во Вьетнаме, показало их эффективность и влияние на тактические приёмы в наземных боевых действиях.
   В ходе учений "Днепр-67" 1-я сводная воздушно-десантная бригада была десантирована на вертолётах и обеспечила захват плацдарма при переправе через Днепр. А переброшенный вертолётами мотострелковый батальон с приданными самоходными орудиями позволил закрепить успех.
   По итогам военно-научных работ и учений в 1969 году были приняты соответствующие решения правительством и Министерством обороны СССР и сформированы две отдельные воздушно-штурмовые бригады (овшбр) в Забайкальском (ЗабВО) и в Дальневосточном (ДВО) военных округах (ВО). В 1973 году сформирована овшбр в Закавказском военном округе (ЗакВО).
   В конце 1973 года все три созданные бригады были реформированы в десантно-штурмовые с изменённой организационно-штатной структурой.
   В середине 1979 года  было принято решение о формировании во всех приграничных округах, в Центральной, Южной группах и Группе советских войск в Германии десантно-штурмовых частей двух типов: отдельных десантно-штурмовых бригад (одшбр) и отдельных десантно-штурмовых батальонов (одшб).
   В дополнение к уже имеющимся трём бригадам в течение августа-декабря 1979 года были сформированы восемь отдельных десантно-штурмовых бригад и двадцать отдельных десантно-штурмовых батальонов окружного (групп войск) подчинения.
   В 1984–1986 г.г. было сформировано ещё несколько бригад в Киевском ВО, в Сибирском ВО и в Северной группе войск, а также два отдельных десантно-штурмовых полка для штатных оперативно-маневренных групп или отдельных армейских корпусов в Белорусском ВО и Забайкальском ВО.
   Общий перечень одшбр, сформированных в Советской Армии в разное время, составлял 24 бригады. А максимальное количество десантно-штурмовых бригад в составе ВС СССР не превышало 16.
   В составе Ограниченного контингента советских войск (ОКСВ) в Афганистане активно участвовала в боевых действиях 56-я одшбр. Кроме неё имелось две бригады СВ особой организации. Это были 66-я (Джелалабадская) и 70-я (Кандагарская) отдельные общевойсковые бригады (оовбр), в составе которых имелось по одному одшб.
      Командиры 56-й гвардейской одшбр (12.1979–05.1988):
  – подполковник Плохих А. П. (12.1979 – 06.1981),
  – подполковник Карпушкин М. А. (06.1981 – 04.1982),
  – подполковник Сухин В. А. (04.1982 – 04.1983),
  – подполковник Чижиков В.М. (04.1983 – 11.1985),
  – подполковник Раевский В. А. (11.1985 – 08.1987),
  – подполковник Евневич В. Г. (08.1987 – во время вывода).
      В связи с тем, что десантно-штурмовые бригады и батальоны организационно входили в состав Сухопутных войск, первоначально их обмундирование, снаряжение и нормы довольствия почти полностью соответствовали мотострелковым войскам. Летом 1982 года было решено перевести их на нормы снабжения и форму ВДВ, что и было сделано к весне следующего года почти повсеместно. И солдаты, и офицеры охотно надели голубые береты и тельняшки.    
          Десантно-штурмовые войска Вооружённых сил Украины  — отдельный род войск Вооружённых сил Украины, предназначенный для действий в тылу противника, ведения антитеррористических, специальных и миротворческих операций, а также для выполнения заданий, которые не могут быть выполнены другими силами и средствами.
          Воздушный десант Украины создан после провозглашения независимости, в его состав были включены части армейской авиации, части, соединения и инфраструктура Воздушно-десантных войск, десантно-штурмовые части Сухопутных войск Вооружённых сил СССР, оставшиеся на территории Украины.
         В ходе перманентного реформирования ВС Украины изменялись и название, и структура десантных войск:
         – с декабря 1992 по 2 августа 2012 года — Аэромобильные войска Сухопутных войск Вооружённых сил Украины (АМВ СВ ВСУ);
        – с 2 сентября 2012 по 21 ноября 2017 года — Высокомобильные десантные войска Вооружённых сил Украины (ВДВ ВСУ);
        – с 21 ноября 2017 года — Десантно-штурмовые войска Вооружённых сил Украины (ДШВ ВСУ).
      В декабре 1992 года в соответствии с директивой Генерального штаба Вооружённых сил Украины началось создание 95-го учебного центра подготовки младших специалистов Аэромобильных войск.
      В 1993 году в Болграде на базе выведенной в Россию 98-й гвардейской воздушно-десантной дивизии началось формирование 1-й аэромобильной дивизии Вооружённых сил Украины.
      В 1995—1996 годах 95-й учебный центр подготовки младших специалистов Аэромобильных войск был преобразован в 95-ю отдельную аэромобильную бригаду.
      По состоянию на 2001 год  в состав Аэромобильных войск Украины входили: 1-я аэромобильная дивизия (в/ч А0220); 95-я отдельная аэромобильная бригада (в/ч А0281); 79-й отдельный аэромобильный полк (в/ч А0224); 80-й отдельный аэромобильный полк (в/ч А0284).
       В 2002 году на основе 25-й воздушно-десантной бригады 1-й аэромобильной дивизии была создана 25-я отдельная Днепропетровская воздушно-десантная бригада.
       В 2003 году 1-я аэромобильная дивизия была расформирована.
       В 2005 году было объявлено о планах создания на основе воздушно-десантной и аэромобильных частей Объединённых сил быстрого реагирования.
      В июле 2007 года на базе 79-го отдельного аэромобильного полка и 11-го отдельного полка армейской авиации была сформирована 79-я отдельная аэромобильная бригада.
        Весной 2009 года АМВ Украины насчитывали две аэромобильные и одну воздушно-десантную бригады, а также аэромобильный полк.
        В 2012 году Аэромобильные войска были выделены из Сухопутных войск  ВСУ  в отдельный род войск.  При этом 11-й отдельный полк армейской авиации был исключён из состава 79-й бригады. В состав бригады был включён вновь сформированный в Болграде Одесской области 88-й отдельный аэромобильный батальон.
         27 июля 2012 года Аэромобильные войска Украины получили новое наименование – Высокомобильные десантные войска Украины (ВДВ Украины).
         Осенью 2013 года 80-й отдельный аэромобильный полк был развёрнут в 80-ю отдельную аэромобильную бригаду путём включения в её состав 87-го отдельного аэромобильного батальона, сформированного на базе 300-го отдельного механизированного полка в Черновцах.
        На декабрь 2013 года численность Высокомобильных десантных войск составляла 6000 человек.
        1 августа 2014 года на вооружение противотанковых подразделений ВДВ Украины поступили  противотанковые комплексы «Стугна-П».
        В августе 2014 года был сформирован 3-й десантно-штурмовой батальон «Феникс», который вошёл в состав 79-й бригады.
          В сентябре 2014 года началось создание 81-й отдельной аэромобильной бригады. В состав бригады включили 90-й отдельный аэромобильный батальон (в/ч В1611) и 122-й батальон, который был сформирован на базе 3-го батальона 80-й отдельной десантно-штурмовой бригады.
          В начале декабря 2015 года в организационно-штатную структуру ВДВ Украины введено тяжёлое вооружение (в том числе, танки и самоходные артиллерийские установки) и в дальнейшем их использование планируется, в первую очередь, в качестве штурмовых подразделений.
        В октябре 2016 года было объявлено о завершении формирования на базе 88-го отдельного батальона, который входил в состав 79-й отдельной десантно-штурмовой бригады, 45-й отдельной десантно-штурмовой бригады.
        В 2016 году была сформирована 46-я отдельная десантно-штурмовая бригада.
        В состав ДШВ ВС Украины входят: 25-я отдельная воздушно-десантная бригада (пгт Гвардейское Днепропетровской области); 45-я отдельная десантно-штурмовая бригада  (Болград Одесской области); 46-я отдельная десантно-штурмовая бригада (Полтава); 79-я отдельная десантно-штурмовая бригада (Николаев); 80-я отдельная десантно-штурмовая бригада (Львов, Черновцы); 81-я отдельная аэромобильная бригада (Константиновка Донецкой области); 95-я отдельная десантно-штурмовая бригада (Житомир); 102-й отдельный склад парашютно-десантной техники и имущества (Житомир); 199-й учебный центр Десантно-штурмовых войск (село Тетеревка Житомирской области).
        Командующие АМВ, ВДВ, ДШВ ВС Украины:
– полковник Савечко Виктор Алексеевич (ио) (1992—1993);
– генерал-майор Раевский Виталий Анатольевич (1993—1998);
– полковник Якубец Иван Николаевич (1998—2005);
– полковник Лисовой Сергей Гурьевич (2006—2012);
– полковник Швец Александр Николаевич (2012—2014);
– полковник Галушкин Юрий Алимович (ио) (2014 – 2015);
– генерал-лейтенант, Герой Украины Забродский Михаил Витальевич (с марта 2015 года).    

 

---

В городе Болграде (Одесская область) состоялось заседание круглого стола, подготовленное районной организацией УСВА. На встречу пригласили представителей районного управления соцзащиты и организаций, занимающихся социальной защитой, пенсионным и медицинским обеспечением, земельными вопросами.
Обсуждались вопросы социальной защиты ветеранов войны в наступившем году. Среди основных проблем, волнующих ветеранов: выплата компенсации на твердое топливо и балонный газ, которые намного меньше, чем реальное потребление, а также время их выплаты, проблемы с прохождением ежегодных медицинских осмотров, порядок проведения медицинской реформы, пенсионное обеспечение, оформление и выделение земельных участков участникам боевых действий, пересчет пенсий военным пенсионерам.
Возмущены ветераны и невозможностью воспользоваться правом на бесплатный проезд, чем нарушаются Законы Украины «О статусе ветеранов войны. гарантиях их социальной защиты» и «Об автомобильном транспорте». Автоперевозчики не хотят заключать договоры на перевозку льготников, а местные власти не могут заставить их это сделать.
Не обошли вниманием и беспорядки на Одесском автовокзале «Привоз», где в кассах практически невозможно купить льготный билет на Болград, а ветеранов отправляют договариваться с водителями, у которых почти всегда полный автобус безбилетных пассажиров.
На острые вопросы инвалидов войны и участников боевых действий, которых в районе насчитывается более 1500, ответили заместитель председателя райгосадминистрации Андрей Гарвалов, заместитель председателя райсовета Михаил Садаклиев, исполняющая обязанности начальника управления соцзащиты населения Мария Дидык, начальник пенсионного фонда Светлана Пельтек, начальник отдела Госгеокадастра Иван Мержев. В дискуссии приняли участие депутат Одесского облсовета Афанасий Самунжи и Татьяна  Чумичева – помощник народного депутата Украины Антона Киссе.
Афанасий Самунжи вручил председателю первичной организации села Владычень Александру Нагорному Почетную грамоту (на снимке) и ознакомил ветеранов с некоторыми цифрами областного бюджета на 2018 год, рассказал о работе по социальной защите ветеранов, о выделении материальной помощи, ответил на вопросы, касающиеся ремонта дорог, соединяющих села района.
Участники приняли обращение, касающееся законных прав ветеранов войны, и направили его в Кабинет Министров Украины, областную и районную госадминистрации. 

---

     На запрошення білоруських побратимів представники Ратнівської районної організації УСВА (Волинська область) Сергій Філіпчук, Микола Гуль, Лук’ян Вознюк, Анатолій Пікун та Іван Семенюк взяли участь у відкритті в місті Малорита Брестської області пам’ятного знака загиблим воїнам-«афганцям».
     – У день відкриття пам’ятника малоритчанам, загиблим під час бойових дій в Афганістані, ми вшановуємо пам'ять наших побратимів, які не повернулися з тієї війни, пам'ять про білорусів, котрі воювали на чужій землі, – сказав голова Ратнівської районної організації УСВА Сергій Філіпчук. – Ми повинні знати про страшні події Афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які стали свідками, учасниками воєнних дій, ми маємо пишатися їхньою мужністю і героїзмом.
       Бойові побратими хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять загиблих друзів, до пам’ятника поклали квіти.
       Сергій Філіпчук від імені Президії УСВА вручив медаль «За звитягу» голові Малоритської Спілки ветеранів Афганістану Олегу Володимировичу Шишацькому і від Ратнівської районної організації УСВА подарував ікону Архангела Михаїла.
      Під час неофіційної частини бойові побратими обговорили важливі питання подальшої роботи і співпраці «афганців» двох сусідніх районів.

---

У Чернівцях представники міської організації УСВА презентували мобільний музей, присвячений військовим діям, в яких брали участь ветерани-«афганці» та учасники АТО.
На території ЗОШ №28 музей працює вже три роки. Тепер не обов’язково збирати групи й навідуватися до школи, щоб відвідати музей, адже організація пропонує виїзд до навчальних закладів для проведення зустрічей на тему роботи музею з використанням медіа-засобів.
– Ми виграли тендер у Чернівецькій міській раді й змогли придбати ноутбук з проектором, тому сьогодні можемо їздити на зустрічі,– розповів учитель історії, громадський директор від міської організації УСВА Дмитро Нізохін.

---

Харьковские «афганцы», волонтеры и артисты театра им. Т. Г. Шевченко при поддержке облгосадминистрации и облсовета посетили поселок Новолуганск Донецкой области – так называемую Светлодарскую дугу.
Автобус был забит подарками от Харьковской бисквитной фабрики, мясокомбината «Мясной», ТРЦ «Французский бульвар», от школьников, учителей и родителей Пересечанской школы Дергачевского района, от «афганцев». Ехали с огромным вдохновением и желанием принести какое-то разнообразие и радость в этот неспокойный регион.
По прибытии в Дом культуры Новолуганска артисты начали подготовку к спектаклю «Шельменко-деньщик», который ставится в театре с 1942 года и побывал на многих фронтах Второй мировой войны и сейчас пользуется заслуженной популярностью.
В преддверии дня Святого Николая актеры и волонтеры начали праздничный утренник в прифронтовом детском саду «Ивушка». Малыши в первые минуты были немного растеряны и напряжены, но вскоре быстро адаптировались, стали жизнерадостными и задорными. Дети пели, участвовали в конкурсах, танцевали, топали и хлопали так, что позавидовал бы любой артист. Они все были в ожидании чуда… И вот, наконец-то, Святой Николай пришел и  вручил  малышам подарки, поговорил и пообещал, что придет к ним в следующем году, пожелал всем добра, здоровья, счастья и мира.
«Афганцы» осмотрели детский сад и пищеблок, где перед этим на собранные средства было установлено оборудование для очистки воды.
Харьковские волонтеры посетили военнослужащих и вручили гуманитарную помощь для жителей освобожденных сел Гладосово и Первомайское.
Наша запланированная поездка не была тайной, ведь всякий спектакль нуждается в рекламе и требует согласования с администрацией, дирекцией Дома культуры, военными. Афиши были размещены по всему Новолуганску. О приезде гостей знали далеко за пределами поселка.
В 16.00 в зале собрались местные жители, чтобы насладиться спектаклем, окунуться в мир театра, немного расслабиться и отойти от жуткой реальности. Зал был заполнен взрослыми и детьми.
Ирина Кобзарь рассказала про театр и его труппу, актеры спели «Ой хто-хто Миколая любить…», вышел и сам Святой Николай – актер Михаил Терещенко, который поздравил с праздником и пожелал всем мира, радости и любви. Начался спектакль, зрители увлеченно следили за игрой актеров, а перлы главного героя спектакля веселили всех.
И вдруг – грохот, сильные взрывы… Стены Дома культуры дрожали так, что на какой-то момент все подумали, что они рухнут. Погас свет, стало темно  и жутко… Паники не было. Включив фонарики мобильных телефонов, все начали пробираться к выходу. Рядом со мной сидела женщина с двумя детьми.  «А мы так четыре года живем, когда же это все прекратится!», – с горечью сказала она.
Позже мы узнали, что это был обстрел боевиков «градами»  из  Горловки. Из-за повреждения линии электропередачи в котельной начался пожар. «Афганцы», актеры, работники ДК принялись его гасить…
При освещении мобильных телефонов демонтировали декорации театра, и через 40 минут вся наша делегация в сопровождении воинов Национальной гвардии и полиции выехала из Новолуганского. С выключенными фарами добрались до Семигорья, а дальше – Зайцево, Бахмут…
На подъезде к Славянску удалось созвониться с заведующей детского сада. К огромному сожалению, мы узнали, что буквально после нашего отъезда начался шквальный обстрел «градами», повреждено более 70 домов, разбита школа, вылетели все окна со стороны эпицентра взрывов в пятиэтажках. Детский сад, в котором буквально несколько часов назад был праздник, разбит…
Это все ужасно и неприемлемо. Весь этот ужас и боль местных жителей, наша боль. Как такое вообще может происходить... Ведь все мы жители одной страны, приехали с мирной миссией, поздравить детей, подарить местным жителям немного земного счастья и радости, дать надежду, что все наладится…
Возвращались в подавленном состоянии, особенно было больно за детей. Когда же прекратится весь этот ужас?
Эта поездка оставила у нас в душе огромную рану. Не могу передать словами, не могу поделиться всеми теми чувствами, которые испытываю по отношению к происходящему. Происходящему на нашей земле, в мирное время, в ХХІ веке. Перед глазами до сих пор стоят счастливые дети, а в мыслях – их разбитый садик.

---

У Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя відбулася виставка зброї та амуніції «Дорогами доблесті й слави».
Інструктори військової підготовки Збройних Сил України і  ветерани Афганської війни Олександр Рогов, Василь Зелінський, Ігор Сендзік ознайомили студентів та учнів зі зразками зброї, яка є у наших бійців і застосовується у зоні антитерористичної операції, провели практичні заняття.
Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий відзначив:
– Ця виставка сприяє військово-патріотичному вихованню молоді, зміцнює і підіймає військовий дух. Обласна спілка робить багато для підтримки військовослужбовців у зоні АТО. Ще 2014 року «афганці» видали підручник бійця територіальної оборони, в якому викладено основи вогневої і тактичної підготовки, військової топографії, інженерної підготовки, захисту від зброї масового ураження.  
Голова обласного осередку громадської організації «Закінчимо війну» Сергій Ліпянін наголосив, що такі заходи показують молоді справжнє обличчя війни і яку небезпеку несе зброя.
На виставці можна було краще ознайомитися з роботою волонтерів і дізнатися більше про події, які відбуваються на сході України.

---

В Харьковской специализированной школе №108 состоялся урок мужества.
По приглашению директора Людмилы Николаевны Закипной  в гости к школьникам  пришли заместитель председателя Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана Геннадий Иванович Ломакин и руководитель национально-патриотического военно-спортивного клуба «Маргеловец» Дмитрий Николаевич Гурин со своим заместителем Юлией Евгеньевной Гуриной.
Дети узнали много нового и интересного о земляках – героях Второй мировой войны, о подвигах воинов-интернационалистов и о сегодняшних защитниках Украины. Геннадий Ломакин рассказал о войне в Афганистане, о деятельности ветеранских организаций, о роли волонтерского движения. Дмитрий и Юлия Гурины говорили о работе клуба «Маргеловец» и его вкладе в подготовку будущих кадров для Вооруженных Сил Украины, о работе с воинскими частями и обучении юных «маргеловцев» навыкам воинской службы, боевым искусствам.
Демонстрировались слайды и клипы о войне в зоне АТО и о нынешних героях – защитниках Украины. Учащиеся смогли ознакомиться с экспонатами военного снаряжения, разбирали и собирали автомат, примеряли бронежилет и парашют.

---

Відбувся традиційний всеукраїнський баскетбольний турнір пам'яті загиблого в Афганістані воїна-інтернаціоналіста Генадія Шаповалова.
У Новомосковській ДЮСШ на Дніпропетровщині зустрілися юні баскетболісти з Дніпра, Павлограда, Верхньодніпровська, Мелітополя і Новомосковська. Учасників привітала мама воїна – Галина Іванівна. Ім’ям героя названо одну з вулиць міста.
Ігри проходили в цікавій, безкомпромісній боротьбі. Перше місце – у баскетболістів ДЮСШ ім. Шкуренка з Павлограда, їм вручено почесний кубок. На другому – господарі майданчика, а на третьому – команда «Перемога» з Дніпра.

---

У Шепетівській ЗОШ №1 відбулися заходи, присвячені вихованню у молоді патріотизму, вдячності тим, хто загинув, захищаючи країну.
Учні середніх класів  мали "активно-музичні" перерви, а старшокласники переглянули відеоролики, присвячени Збройним Силам України.
У спортзалі відбулося спортивне свято. На урочистій лінійці хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів.
Нащадки козацької слави – пластуни з гуртків "Морські котики" і "Джура" привітали учасників змагань. З вітальним словом вмступили директор школи Наталія Миколаївна Собчук і ветеран Афганської війни Андрій Іванович Андреєв.
Учитель предмету «Захист Вітчизни» Андрій Тарасович Колодій розпочав змагання. Старшокласники продемонстрували високий рівень підготовки зі стрільби, у підтягуванні на поперечині, розбиранні автомата, віджиманні від підлоги, підніманні гирі на швидкість, а ще – чищенні картоплі, пришиванні гудзика. За виконанням вправ слідкували воїни-інтернаціоналісти Андрій Андреєв, Ростислав Широкий, Микола Леончук. Вправнішою була команда одинадцятикласників.
Переможці нагороджені медалями і грамотами ветеранської організації.

---

САХАНЬ Іван Якович — політичний і державний діяч України, народний депутат 2-го скликання, міністр праці та соціальної політики України (1998—2002, 2005—2006). Генеральний директор компанії «Алюміній України».
Народився 1 січня 1948 року в селі Кондратівка Павлоградського району Дніпропетровської області в сім'ї колгоспників. 1974 року закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, за фахом інженер-механік. Здобув другу вищу освіту економіста у Вищій партійній школі.
Трудове життя розпочав трактористом колгоспу «Росія». У 1974—1994 – працював інструктором, першим секретарем райкому комсомолу. П'ять років працював секретарем ЦК комсомолу України. Створив на Поділлі асоціацію підприємств легкої промисловості. Обирався депутатом Дніпропетровської та Хмельницької обласних рад.
У 1994—1998 – народний депутат України 2-го скликання. Обраний по виборчому округу № 417 (Ярмолинецький округ Хмельницької області). Голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань бюджету.
З 1997 – заступник, перший заступник міністра праці та соціальної політики України. Член Ради по роботі з кадрами при Президентові України. З 1998 – співголова Національної ради соціального партнерства. У червні 1998 року призначений міністром праці та соціальної політики.  Член наглядової ради Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З 2001 — член Державної ради з питань пенсійної реформи.
У 2002 році — перший заступник керівника апарату Верховної Ради України. У 2003—2005 — генеральний директор компанії «Алюміній України».
27 вересня 2005 року призначений міністром праці та соціальної політики.
         Працюючи на відповідальних державних посадах у 1974–2006 р.р., зокрема у керівництві молодіжних організацій, у Верховній Раді України та Адміністрації Президента, першим заступником і  міністром праці та соціальної політики, завжди з повагою ставився до ветеранів Афганської війни, підтримував діяльність Державного комітету України у справах ветеранів і Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності їх організацій,  віддаючи належну повагу досвіду ветеранів, іхнім заслугам, наполегливо домагався   виконання прийнятих рішень.
Нагороди: орден «За заслуги» третього ступеня (1999). Заслужений працівник соціальної сфери України (2011).

СЕРГІЄНКО Микола Петрович – громадський діяч України.
Народився   18 грудня 1956 року у Вінниці. Освіта: 1971–1975 – Вінницький технікум електронних приладів, 1975–1980 – радіофізичний факультет Київського державного університету  ім. Т. Г. Шевченка, інженер-дослідник (диплом з відзнакою).
У 1974–1975 – технолог заводу «Мезон» (Кишинів). 1980–1989 – працював в Київському обкомі, завідуючий відділом оборони ЦК ЛКСМУ.
У 1983–1987 – радник у Демократичній Республіці Афганістан, учасник бойових дій.
1989–1991 – секретар Голови Президії Верховної Ради Української РСР; 1991 – 1996 – помічник Президента України; 1996–2002 – заступник генерального директора Державної компанії «Укрспецекспорт»; з 2002 – керівник групи компаній «Саланг».
         Працюючи на відповідальних державних посадах у 1980–2002 р.р., зокрема у  керівництві молодіжних організацій, а також в Адміністрації Президент України,  завжди з повагою ставився до ветеранів Афганської війни, підтримував діяльність Державного комітету України у справах ветеранів, сприяв створенню і діяльності Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), приймав рішення й готував матеріали  для прийняття рішень відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності їх організацій,  віддаючи належну повагу досвіду ветеранів та їхнім заслугам, наполегливо домагався виконання прийнятих рішень. Заступник голови Партії  ветеранів Афганістану.

        СМЕТАНІН  Анатолій Вікторович – громадський діяч України, журналіст.
Народився 15 квітня 1946 року в місті Антраціт Луганської області.
У 1957–1964 – навчався у Київському суворовському військовому училищі, 1958 року в газеті Київського військового округу «Ленинское знамя» опубліковано його першу замітку.
З 1967 по 1972 – служба у Ракетних військах стратегічного призначення: командир телеграфного центру, командир навчального взводу. З 1972 по 1990 – військовий кореспондент газет КВО,  Північної групи військ Радянської армії (Польща), Південної групи військ (Угорщина).
А. В. Сметаніну доручали готувати найважливіші матеріали, писати статті, які вимагають не лише журналістської майстерності, але й тверезого аналітичного розуму й грунтовних знань у найрізноманітніших сферах. У газеті КВО «Ленинское знамя» першим із військових журналістів висвітлював будівництво у 1982 році української ділянки газопроводу Уренгой--Помари–Ужгород, проїхавши її від Сум до Ужгорода. Нагороджений почесною відзнакою «За внесок у справу дружби» (1990),  угорською медаллю «За службу Батьківщині» другого ступеня (1988).
Службу в лавах  Радянської армії секретар Військової ради Південної групи військ полковник А. В. Сметанін закінчив 1991 року.
З 1978 року – член Спілки журналістів СРСР, з 2002 – член Національної спілки журналістів України. Працював у газеті «Вечірній Київ» військово-політичним оглядачем, спеціальним кореспондентом газети «Киевские ведомости».
Високі професійні якості Анатолій Сметанін розкрив, працюючи керівником прес-служби Генеральної військової інспекції при Президентові України (АП України, 1996–1998), а також першим секретарем з питань інформації, культури, освіти, науки, спорту, туризму та гуманітарних зв’язків Посольства України в Республіці Узбекистан і Республіці Таджикистан (1998–2001).

---

Стаття 1. Визначити на 2018 рік:
доходи Державного бюджету України у сумі 917.879.366,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України – у сумі 842.853.634,3 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 75.025.732,1 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону;
видатки Державного бюджету України у сумі 991.699.998,4 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України – у сумі 908.466.531,3 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 83.233.467,1 тис. гривень.
Стаття 7. Установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року – 1700 гривень, з 1 липня – 1777 гривень, з 1 грудня – 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1492 гривні, з 1 липня – 1559 гривень, з 1 грудня – 1626 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1860 гривень, з 1 липня – 1944 гривні, з 1 грудня – 2027 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року – 1373 гривні, з 1 липня – 1435 гривень, з 1 грудня – 1497 гривень.
Стаття 8. Установити у 2018 році мінімальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня – 3723 гривні;
у погодинному розмірі: з 1 січня – 22,41 гривні.
Стаття 9. Установити, що у 2018 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21 відсоток, для дітей – 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів – 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2018 році не може бути більше 75 відсотків рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" у 2018 році збільшується відповідно до зростання прожиткового мінімуму.
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року.
19. Кабінету Міністрів України на основі моніторингу виконання Державного бюджету України за підсумками першого кварталу 2018 року розглянути питання щодо можливості підвищення розміру мінімальної заробітної плати з визначенням його на рівні 4200 гривень на місяць з другого кварталу 2018 року.
20. Кабінету Міністрів України за підсумками першого півріччя 2018 року за результатами виконання місцевих бюджетів у 2018 році внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 рік у частині збільшення стабілізаційної дотації з державного бюджету місцевим бюджетам.
24. Кабінету Міністрів України у другому півріччі 2018 року розробити і затвердити механізм запровадження з 1 січня 2019 року надання субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі на рівні кінцевого споживача.
м. Київ, 7 грудня 2017 року.
№ 2246.

---

Тарифы на жилищно-коммунальные услуги растут в Украине каждый год. И 2018-й не станет, увы, исключением. Хотя пока правительство решило не портить нам новогодних праздников сообщениями о повышении тарифов на коммуналку.
Подорожание газа – требование МВФ
МВФ требует от Украины раз в полгода пересматривать цены на газ, чтобы на внутреннем рынке они соответствовали международным рыночным ценам, или "уровню импортного паритета". Это одно из условий получения Украиной следующих кредитных траншей по программе, рассчитанной до 2020 года.
В соответствии с этими договоренностями, цены на газ для украинцев должны были вырасти еще осенью 2017-го – на 17%. Но украинское правительство попросило зарубежных кредиторов отсрочить выполнение этого требования. МВФ на уступки не пошел, поэтому понятно, что в ближайшее время правительству придется повышать цены на газ. Потому что без этих кредитов Украине пока не обойтись.
Напомним, на сегодняшний день стоимость газа для всех видов украинских потребителей составляет 6957,9 грн за тысячу кубометров, или 6,9579 грн за 1 куб. м. Это определено постановлением Кабинета Министров №187 от 22 марта 2017 года, и срок действия постановления истекает 1 апреля 2018 года. Так что следующего повышения на газ нам стоит ждать не позднее 1 апреля. Однако не исключено, что ради получения следующего кредита правительство решится повысить цены досрочно.
Какой будет на тот момент цена импортного газа, неизвестно. Однако подорожание наверняка будет больше планировавшихся 17%, особенно если учесть продолжающуюся в Украине инфляцию и изменение мировых цен на газ. Например, в финансовом плане НАК "Нефтегаз Украины" говорилось о повышении цены на газ с октября на 18,84%. В консенсус-прогнозе Минэкономразвития, представленном в сентябре 2017-го, фигурировала цифра 19%.
Для сравнения: в Польше цена на газ для населения составляет, в пересчете на наши деньги, около 12 грн/куб. м, т. е. в 2 раза больше, чем в Украине. Однако уровень бытового потребления газа в этой стране существенно ниже. Например, вместо газовых плит в жилых домах повсеместно устанавливают электрические.
Цены на тепло пока снижаются, но все зависит от газа
По прогнозу Минэкономразвития, тарифы на отопление и горячую воду в 2018 году повысятся на 20%. Подорожание может произойти, если по требованию МВФ Украина таки решит повысить цены на газ. И это коснется не всех регионов в равной мере.
Например, перед самым Новым годом НКРЭКУ снизила тарифы на тепло для ряда регионов. В Киеве тарифы на тепло от "Киевэнерго" были снижены на 4,1% (до 1355,83 грн/Гкал в месяц при наличии счетчиков и 31,55 грн за кв. м отапливаемой площади – без счетчиков). В Виннице плата за отопление в домах со счетчиками также была уменьшена, хотя и не так существенно – всего на пару копеек (с 1123,71 до 1123,69 грн за 1 Гкал в месяц). В Запорожье отопление для населения подешевело с 1218,56 до 1209,61 грн/Гкал.
Средний тариф на отопление по Украине на конец декабря составлял 1040,44 грн/Гкал. Самые высокие средние расценки на тепло – свыше 1200 грн/Гкал – в Ровенской, Херсонской и Черниговской областях. Менее 1000 грн/Гкал средний тариф только в Николаевской области. Хотя в отдельных регионах люди платят за отопление и менее 500 грн/Гкал: например, те, чьи дома обслуживают Углегорская ТЭС, Змеевская ТЭС и ряд других.
Электричество перестало расти в цене
В начале прошлого года правительство говорило о том, что 1 марта 2017-го пройдет последний из пяти запланированных этапов подорожания электроэнергии. И о новом повышении тарифов на свет для населения пока никто не заявлял. Мало того, перед самым Новым годом глава Нацкомиссии по регулированию энергетики и коммунальных услуг Дмитрий Вовк подтвердил: цены для населения пока не изменятся.
Кстати, альтернативой дорогому центральному отоплению эксперты называют электрическое. Отмечается, что отапливать жилье "через розетку" дешевле благодаря льготному тарифу и зонным счетчикам, что позволяет платить за электроэнергию 90 коп./кВт-ч днем и 45 коп./кВт-ч ночью.
Вводится абонплата за воду и отопление
С 10 июня 2018 года вступает в силу новый Закон Украны "О жилищно-коммунальных услугах". Как следствие – украинцев ожидают существенные изменения в оплате жилищно-коммунальных услуг. В частности, в соответствии с законом, вводится разделение оплаты за каждую из услуг (за исключением газа и электроэнергии) на несколько частей:
– плата за объем потребленной коммунальной услуги, т. е. сколько израсходовали воды, электроэнергии и т. д. – оплачиваем по тарифам;
– абонентская плата за обслуживание. Абонплата, которую мы раньше вносили только за пользование стационарным телефоном, теперь вводится для коммунальных услуг по водоснабжению, водоотводу, отоплению, вывозу мусора и т.п.;
– плата за обслуживание, текущий ремонт внутридомовых сетей, которые обеспечивают предоставление той или иной коммунальной услуги.
Как изменится сумма оплаты за каждую коммунальную услугу после введения такого разделения, до обнародования тарифов Кабинетом Министров сказать невозможно. Некоторые эксперты уверяют, что подорожания не произойдет. Мол, и сегодня мы платим и за обслуживание сетей, и вносим абонплату, но все это включено в тариф. А в новом законе фактически речь идет только о разделении платежа на несколько составляющих.
Телефонные тарифы подняли больше для сел
С 1 января 2018 года Национальная комиссия по госрегулированию в сфере связи и информатизации повысила некоторые граничные тарифы на стационарную телефонную связь. Причем максимальные тарифы для жителей сельской местности выросли больше, чем для горожан. Абонплата за телефон для жителей городов и райцентров выросла менее чем на 3 грн, а для жителей сел и поселков городского типа (кроме райцентров) – на 5 грн. Расценки на установку телефонов и на переоформление договоров остались прежними.

---

     Редакція вдячна прихильникам газети Української Спілки ветеранів Афганістану «Третій тост» за увагу до нашого видання. Передплата  «афганської» газети на січень становить 2981 примірників, тираж – 3200.
     Наводимо таблицю з даними про передплату станом на 5  січня 2018 року в регіонах України помісячно і загальну, а також  річну передплату за минулий рік для порівняння. Дякуємо воїнам-інтернаціоналістам  Хмельницької, Вінницької, Київської (міської та обласної), Луганської обласних організацій УСВА за збільшення передплати, а також постійним лідерам – Запорізькій і Харківській обласним організаціям УСВА. Звичайно, тираж може збільшуватися, адже передплата триває протягом року.

ДП «Преса» Код і назва підприємства-замовника –дирекції ПАТ «Україна»	Кількість комплектів по місяцях
	Січ	Лют	Бер	Квіт	Трав	Черв	Лип	Серп	Вер	Жовт	Лист	Груд	Всього за 2018 рік	Всього за 2017 рік
40100 Вінницька	204	204	204	193	193	193	172	172	172	172	172	172	2223	2133
40200 Волинська	42	42	42	42	42	42	36	36	36	36	36	36	468	960
40300 Луганська	103	103	103	103	103	103	99	99	99	99	99	98	1211	343
40400 Дніпропетровська	127	128	128	124	124	124	112	112	112	112	112	112	1427	1267
40600 Житомирська	35	35	35	35	35	35	27	27	27	27	27	27	372	435
40700 Закарпатська	21	21	21	21	21	21	18	18	18	18	18	18	234	270
40800 Запорізька	329	329	329	325	325	325	292	292	292	292	292	292	3714	4006
41000 Хмельницька	275	275	275	273	273	273	259	259	259	259	259	259	3198	2316
41200 Київська міська	216	216	216	213	213	213	170	170	170	170	170	170	2307	1967
41300 Кіровоградська	154	155	155	151	151	151	126	126	126	126	126	126	1673	2012
41400 Львівська	52	55	55	52	52	52	48	48	48	48	48	48	606	636
41500 Миколаївська	98	98	98	98	98	98	58	58	58	58	58	58	936	606
41600 Одеська	110	109	109	108	108	108	90	90	90	90	90	90	1192	1029
41700 Полтавська	161	160	160	159	159	159	85	85	85	85	85	85	1468	886
41800 Рівненська	118	118	118	118	118	118	104	104	104	104	104	104	1332	1620
41900 Донецька	12	12	12	12	12	12	10	10	10	10	10	10	132	163
42000 Івано-Франківська	96	96	96	95	95	95	80	80	80	80	80	80	1053	969
42100 Cумська	62	62	62	61	61	61	56	56	56	56	56	56	705	876
42200 Тернопільська	140	141	141	141	141	141	99	99	99	99	99	99	1439	1422
42300 Харківська	240	239	239	230	230	230	214	214	214	214	214	214	2692	2862
42400 Херсонська	74	74	74	73	73	73	71	71	71	71	71	71	867	790
42500 Чернігівська	151	151	151	147	147	147	96	96	96	96	96	96	1470	990
42600 Чернівецька	48	48	48	47	47	47	43	43	43	43	43	43	543	570
42700 Черкаська	102	103	103	101	101	101	85	85	85	85	85	85	1121	954

Газету Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «Третій тост», де  друкуються законодавчі матеріали з питань соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій, юридичні консультації, матеріали про життя і роботу організацій УСВА (територіальних, місцевих, районних), спогади, проза і  поезія, можна передплатити  в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
Мінімальний передплатний період – один місяць, максимальний – рік.
         Наш індекс – 30224.
         Вартість передплати з урахуванням приймання передплати і доставки складає:
     – на місяць – 5, 87 грн.,
     – на три місяці – 16, 21 грн.,
     – на шість місяців – 28, 82 грн.,
     – на рік – 55, 04 грн.
       Підтримуйте газету воїнів-інтернаціоналістів «Третій тост» своєчасною передплатою.

---

У Дніпрі відбулася презентація Міжнародної бієнале виставки дизайну «COW 2017», в якій представлено понад сто робіт дизайнерів усього світу. Учасник бойових дій в Афганістані Анатолій Меньків – один із тих талановитих людей, які вже 12 років проводять цей популярний фестиваль.
Фестиваль дизайну «Корова» давно став невід’ємною частиною художнього життя міста. У рамках проекту демонструються роботи майстрів і початківців з різних континентів, а креатив і професіоналізм оцінює міжнародне журі.
Цього року програма фестивалю і кількість робіт як ніколи великі. Представлено плакати, упаковку, листівки, промдизайн, моду і логотипи. Серед найцікавіших творів – на екологічну тематику і з проблеми тероризму.
Як завжди, не забули організатори про метафізичний символ фестивалю – корову. Цій симпатичній рогатій персоні було присвячено плакатну акцію.
Серед тих, хто створив і розвиває цей креативний проект, Анатолій Меньків – член правління Спілки дизайнерів України, голова її дніпропетровського осередку, викладач художньої школи №2. Митець належить до провідних діячів дизайну України. Він автор багатьох творів дизайну і живопису, які демонструє на різноманітних виставках і фестивалях в Україні та світі. Творчі роботи Анатолія Меньківа експонувалися на понад 50 міжнародних і національних спеціалізованих виставках у багатьох країнах світу. Особливо значним його досягненням є популяризація України у світі шляхом організації та проведення Міжнародного фестивалю дизайну «COW», який залучає в свою орбіту дизайнерів усього світу.
Художник організував і провів численні соціальні проекти та освітні заходи, виставки соціального плакату, лекції і майстер-класи, на які запрошує всесвітньо відомих дизайнерів України та світу. У доробку майстра – міжнародна плакатна акція "Ми, люди світу, говоримо: "Ні війні!"; всесвітні плакатні акції «Кожен має право на роботу», «Кожен має право на житло», «Кожен має право на освіту»,  «Плакат проти смертної кари», Всеукраїнський конкурс соціального плакату. На більшості виставок експонується 100 плакатів зі 100 країн світу.
Анатолій Михайлович започаткував волонтерський рух з проведення занять арт-терапією з пораненими бійцями в Дніпровському військовому шпиталі та  в обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечнікова – проект «Арт-десант». З 2015 року ініціював і щотижня проводить арт-терапію з пораненими бійцями АТО, ці заняття дають гарні результати і допомагають в боротьбі з посттравматичним синдромом.
Організував виставку художніх робіт бійців АТО та аукціон зі збору коштів для придбання художніх витратних матеріалів для подальшого проведення занять з бійцями.
Творчу і громадську діяльність Анатолія Меньківа відзначено  численними дипломами і нагородами.

---

Вышла в свет научная монография «Культурологический аспект творчества Александра Елагина». Автор – доктор философии в области культурологии, профессор Международной кадровой академии, действительный член Евразийской академии телевидения и радио, член редколлегий международных научных журналов Надежда Лебедева.
Работа Надежды Лебедевой – философский взгляд на творчество херсонского поэта и автора кинофильмов, воевавшего в Афганистане, рассказ о феномене слияния нескольких граней таланта в одном человеке, что  случается не так уж часто.
«Мне хотелось популяризировать творчество нашего земляка настолько, насколько это возможно, – пишет Н. Лебедева. – Пусть его фильмы и стихи шагают по планете, воспитывая самые высокие и добрые человеческие чувства».
Монография ориентирована на широкий круг читателей, интересующихся поэзией, киноискусством и наукой. В книге поднимается актуальный вопрос вовлечения в круг научных исследований достижений творцов современной культуры на примере стихотворений, песен и документальных фильмов воина-«афганца» Александра Николаевича Елагина. Исследование проводится не только на основе ознакомления автора с теоретическими источниками, но и путем деятельного «вчувствования», «проникновения» в живой культурный процесс.
В контексте произведений А. Елагина военно-патриотическое творчество в монографии определяется как явление духовной сферы человеческой жизни, создаваемое людьми, находящимися или находившимися на военной службе, в основе которого лежит   преданность и любовь к Родине, Отечеству, к своему народу. При этом автор монографии показывает присущее творчеству А. Елагина органичное раскрытие в рамках военно-патриотической темы ее гуманистического аспекта. Также анализируется выход им время от времени за пределы собственной обычной области творчества.
Книга издана на собственные средства автора, в ее приложении опубликованы стихи А. Елагина 2015–2016 годов, которые ранее не публиковались.

---

В Мариуполе состоялся VII Международный кинофестиваль "Кино и Ты" имени И. Шрейбера.  Поздравим херсонцев Виктора Быкодира и Александра Елагина с победой в номинации "Документальное кино. Национальная программа".
Фильм "Зенитчица" Александра Елагина – о судьбе ефрейтора Алевтины Ивановны Коробковой. Прожита долгая жизнь, в которой есть всё: патриотизм и готовность к подвигу, стремление отдать в любую минуту свою жизнь на благо Родины, искренняя любовь, долгий путь, кульминацией которого стал рассказ 92-летнего ветерана войны нашим кинематографистам.
Фильм Виктора Быкодира "Кудыкины горы" стал лучшим в номинации "За выбор героя". Его герой – вольный художник, олицетворяет дух свободы и творчества, уникальная личность, которая живёт в гармонии с природой, в гармонии своей души. Городская суета – всего-навсего миг перед вечностью, а природа – вот она, Вечность, и  мы должны беречь её. И даже один человек способен стать первопроходцем, за которым пойдут другие люди.  Александр  организовал спасение маленькой речушки от загрязнения, своим трудом привлёк единомышленников, и началось воплощение благородной идеи.
В детской программе победил фильм Алексея Голубкова  «Подкова» (экранизация произведения Н. Гоголя "Пропавшая грамота"), где главную роль исполнил дипломант фестиваля военно-патриотической песни и поэзии "Оберіг", победитель телевизионного фестиваля "Таврійська зірка" Владимир Лебедев.

---

Наши читатели уже знакомились с творчеством Владимира Карлова. Поэзией он серьёзно увлёкся в конце восьмидесятых. Автор книги «Я родом с Тополей», лауреат литературных конкурсов.
Родился 7 июля 1952 года в Торецке (Дзержинске) Донецкой области, где и проживает в настоящее время. Воинскую службу проходил в Группе советских войск в Германии. После демобилизации вернулся в родной город и работал на шахте. Награждён знаками «Шахтёрская слава» третьей степени и «За успехи». 
«На окраине моего города идут бои, мы засыпаем и просыпаемся под звуки  разрывов и пулемётных очередей, – с горечью сообщает Владимир в письме в редакцию. – Не судите слишком строго». Не будем судить, просто внимательно прочитаем эти пронзительные строки…  
 Как много горестей и бед…

Как много горестей и бед
Хранит история Донбасса,
Как много выдержал хребет
Передового, прежде, класса.

И сколько выдержит ещё,
И что, Донбасс, с тобою будет
Теперь, когда ты обречён
Служить мишенью для орудий

Братоубийственной войны.
Её бесчисленные раны – 
Твои погибшие сыны,
Твои расстрелянные храмы.

На многих улицах видны
Домов разрушенных скелеты,
Всё это страшные следы
Восточно-западной вендетты.

А так хотел бы ты, сквозь боль,
Услышать снова: "Майна-вира",
Как-будто отзыв на пароль
Такого нужного нам мира.

Реалий тягостное бремя

Неся реалий тягостное бремя,
Мы мимовольно, мыслями скользя,
Заглядываем в будущее время,
В которое заглядывать нельзя.

Из времени, в котором  мы с тревогой
Ложимся спать, с тревогою встаём,
Идём разбитой танками дорогой,
Под реактивно-залповым огнём.

Реалиями, трепетной синицей,
Зажаты мы в безжалостных руках,
А хочется взлететь свободной птицей,
Но держат они пальцы на курках.

В заморские, заоблачные дали
Нас, не спросив согласия, ведут,
А дали бы нам волю, но едва ли,
Нам ничего так просто не дадут.

И потому так много алой краски
Разлили те, кто против и кто за,
Глядят сквозь окровавленные маски
На нас остекленевшие глаза.

Стареет город…

Стареет город с каждым днём,
Устал он жить под грохот пушек,
И с каждым днём всё больше в нём
Не молодёжи, а старушек.

Тех одиноких старичков,
Кто дни проводит у оконца,
Мерцают стёкла их очков
Как поминальных стопок донца.

Вчерашний день и боль потерь
Из их окошек смотрят слепо.
В иной подъезд входная дверь
Напоминает двери склепа.


Река-граница 

На том берегу станица,
Речушка – два шага вброд,
Но эта река – граница,
И делит она народ.

Делит и малых, и старых,
Жителей двух берегов,
Делит на левых и правых,
Нас – на друзей и врагов.

Но виновата не речка,
Ей в том какая нужда?
Люди! «Нэхай будэ й грэчка»,
Лишь бы не кровь и вражда.

Бойцу

Так нелегко в очередном,
Неотвратимом адском круге,
Всё чаще снится отчий дом,
Лицо заждавшейся подруги.

Давно не видел ты родных,
А каждый миг такой непрочный,
Война идёт без выходных
И отпуск в ней, порой, бессрочный.


Старая фотография

На старой карточке боец –
Он мой родитель,
С войны вернувшийся отец – 
Освободитель.

В его глазах застыла грусть,
Навек осталась
В его глазах усталость чувств,
Войны усталость.

Её развеять мне нельзя,
Неотвратимо.
Ушёл к погибшим он друзьям
И побратимам.

Я за него стремлюсь дожить
Победы годы,
Я за него стремлюсь допить
Глотки свободы.

Свободы слов, свободы рук,
Такую малость,
Но в двери пуль голодных стук –
И мне досталось...
       Владимир КАРЛОВ.

---

Кіровоградська обласна організація УСВА висловлює щиру вдячність  своїм помічникам і благодійникам.
Воїни-інтернаціоналісти дякують волонтеру Юрію Олексійовичу Перстінчіку за організацію розважальних заходів і поїздки до головної ялинки країни для дітей учасників АТО і з сімей загиблих а також Сергію Миколайовичу Чепелі – виконувачу обов’язків головного лікаря Українського госпіталю для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» за привітання і новорічні подарунки.
Діти – найдорожчий скарб, наша надія, гордість і опора.
Ваша підтримка свідчить про небайдуже ставлення до людей і розуміння непересічної важливості підтримки дітей та молоді. Низький уклін вам за натхненну і самовіддану допомогу.

---

Від імені Шепетівської Спілки ветеранів війни  в Афганістані дякуємо людині, яка вже не один рік на теренах Хмельниччини займається благодійною справою – допомагає ветеранам війни. Це народний депутат України  О. В.  Герега.
Благодійність чимось схожа з творчістю. В обох випадках люди віддають частку себе, нічого не вимагаючи натомість. Нині рідко можна знайти щирого благодійника, який би просто так, без всякого піару приїхав до будинку престарілих, у  шпиталь, до ветерана війни або праці й щиро, від душі наддав певну допомогу.
Через своїх представників О. В. Герега співпрацює у нашому місті з усіма, хто потребує допомоги. Допоміг і Шепетівській СВА. Ось і до Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями його представниця – Алла Валер’янівна  Ординська завітала до нас в гості й передала інвалідам війни цінні подарунки. Ветерани сердечно, від усієї душі подякували за щиру допомогу.

---

     У Нововодолазькій ДЮСШ на Харківщині  відбувся сьомий відкритий обласний турнір із гирьового спорту пам’яті воїна-інтернаціоналіста Героя Радянського Союзу М. П. Ноги.
    Митрофан Петрович народився 19 серпня 1914 року в селі Ключеводському (тепер – Нововодолазького району Харківської області) в селянській родині. Закінчив сім класів неповної середньої школи. Працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі. У 1932 році за комсомольською путівкою вступив у 9 військову школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів у Харкові. Після її закінчення  1933 року служив в авіачастинах Київського і Забайкальського військових округів пілотом, командиром ланки та ескадрильї.
     З травня по вересень 1939 року брав участь у боях  на річці Халхин-Гол у Монголії. За час боїв здійснив 109 бойових вильотів, багаторазово брав участь у штурмівці наземних цілей. Тільки з 20 по 28 серпня 1939 року зі своїм підрозділом під час нальоту на аеродром противника спалив 16 літаків, у тому числі два бомбардувальники. Беручи участь у 22 повітряних боях, знищив дев'ять винищувачів противника особисто і два бомбардувальники в групі. За час бойових дій його ескадрилья збила 82 японських літаки.
      Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку, старшому лейтенанту Митрофану Петровичу Нозі присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
      З 1941 року брав участь в боях Другої світової війни, здійснив понад 550 успішних бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив особисто 27 і в групі з товаришами три літаки противника. За цей час  освоїв багато типів винищувачів: І-16, ЛаГГ-3, Ла-5, «Яки» різних модифікацій. Був двічі поранений.
     Після закінчення війни М. П. Нога продовжив служити в авіації. Командував авіаційним корпусом, був заступником командувача Військово-повітряних сил округу, заступником командувача Повітряної армії. У 1949 році льотчик закінчив Військову академію Генерального штабу.
З 1963 року генерал-лейтенант авіації М. П. Нога у запасі. Працював в авіаційній промисловості, вів активну громадську роботу. Жив у Києві. Помер 22 грудня 1986 року.
     Турнір пам’яті героя проводить Нововодолазька районнв Спілка ветеранів Афганістану за підтримки Нововодолазької районної ради.
     Під час урочистого відкриття змагань до юних спортсменів і тренерів звернулися зі словами щирої підтримки й побажаннями перемог голова райради С. О. Ротач, депутат районної ради, голова районної організації воїнів-інтернаціоналістів С. Ф. Воротняк, начальник відділу молоді та спорту РДА С. В. Курченко, депутат об’єднаної територіальної громади Лідія Чернієнко, майстер спорту СРСР і України Ю. М. Покальчук, почесний громадянин селища Нова Водолага, майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу М. Я. Паламарчук, директор Нововодолазької ДЮСШ А. М. Килипко.
     У змаганнях взяли участь юнаки та дівчата 2001 року народження і молодші – близько 70 юних спортсменів із Нововодолазької і Близнюківської ДЮСШ, Дворічанського ДЮФКП «Юність», КЗ ДЮСШ № 16 Харкова.
     Навіть юний вік спортсменів не завадив їм продемонструвати чудову фізичну підготовку й витримку. Крім здобутих нагород, учасники турніру мали гарну нагоду підвищити свою кваліфікацію і виконати нормативи для отримання чергового розряду.
     Команду Нововодолазької ДЮСШ готували імениті тренери – вивикладачі з гирьового спорту В. В. Шило і В. Д. Божедай. Зокрема, серед спортсменів ДЮСШ переможцями у своїх вагових категоріях стали Ярослав Петришин, Христина Коньшина, Катерина Кассич, Анна Нещеретна, на другому місці – Олег Задорожній, Анастасія Чучмар, Аліса Товстик; Максим Олександренко, Антон Шарко, Олексій Предибайло, Аліна Суршко були третіми.
     У командному заліку перемогли  спортсмени КЗ ДЮСШ №16, на другому місці – Нововодолазька ДЮСШ і на третьому – Близнюківська ДЮСШ. Воїни-інтернаціоналісти – ветерани Афганської війни вручили переможцям кубки і почесні грамоти.  
     Змагання відбулися на високому організаційному рівні завдяки педагогічному колективу місцевої ДЮСШ і Нововодолазькій Спілці ветеранів Афганістану.

---

 
У місті Кам’янське на Дніпропетровщині у спортивному комплексі «Прометей» відбувся всеукраїнський відкритий турнір з кіокушинкай-карате  «Воля до перемоги».
У змаганнях взяли участь колективи юних борців з Києва, Дніпра, Тернополя, Новомосковська і Кам’янська.  
Вихованці клубу «Самурай», створеного при Новомосковській об’єднаній Раді ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), під керівництвом тренерів Євгена Іщенка і воїна-«афганця» Олега Якуніна вкотре з честю представляли рідне місто на всеукраїнському турнірі, де здобули призові місця і нагороди: переможцями у різних категоріях стали Єгор Єгоров, Олександр Рахнянський, Ярослав Кобеляцький та Єгор Місюра; «срібло» завоювали Іван Завгородній, Єрофій Біловоденко, Олександр Чічка ;
«бронзу» – Олексій Бакун.
Щиро вітаємо наших переможців, бажаємо їм нових перемог і високих спортивних досягнень.

---

У  Городищенській загальноосвітній школі за сприяння Шепетівської  Спілки ветеранів Афганістану відбулися змагання зі стрільби з пневматичної гвинтівки.
Завдяки воїнам-«афганцям» учасники були забезпечені необхідним інвентарем, зокрема пневматичними гвинтівками і набоями до них. Цінним видався й інструкторський супровід ветеранів. І, звісно ж, як завжди, воїни-інтернаціоналісти подбали про відзнаки для переможців – грамоти і медалі.
Одночасно із цим турніром відбулись поєдинки між учнями на вправність у розбиранні й збиранні автомата Калашникова, який теж було надано «афганською» спілкою.
За підсумками змагань серед хлопців найвправнішими стрільцями стали одинадцятикласники Богдан Бондарчук, Дмитро Павловський, Максим Михальчук. У дівчат найкращі результати показали восьмикласниці: перемогла Даша Кицун, Юля Гініатулліна і Даша Максимчук  розділили друге  місце, Віта Гребенюк – на третьому.
Голова Шепетівської Спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський  вручив переможцям і учасникам змагань грамоти й медалі та побажав стати гідними захисниками Батьківщини.