|
Думка юриста щодо оформлення державних актів на право власності на землю |
|
|
Питання оформлення державних актів на право власності на земельні
ділянки все ще залишається досить проблемним у нашій державі, про що
свідчать десятки листів від наших читачів. Далеко не завжди пересічному
громадянинові вдається безперешкодно реалізувати своє конституційне
право на землю на практиці. Складні процедури виготовлення і узгодження
документації із землеустрою, необхідної для ухвалення рішень про
передачу у власність земельних ділянок, затягування процесу видачі
державних актів, дефіцит самих бланків, зловживання з боку
відповідальних осіб - ось неповний перелік перешкод, які найчастіше
трапляються на шляху до одержання державного акту.
5 серпня 2009 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році", якою, зокрема, затвердив порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України 2009 року державних актів на право власності на земельні ділянки (далі - Порядок).
Безумовним плюсом ухвалення зазначеної постанови є встановлення безоплатної видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки. Так, згідно з п. 2 постанови, забороняється стягнення з громадян України плати за оформлення та видачу відповідно до затвердженого цією постановою Порядку державних актів на право власності на земельні ділянки та надання додаткових і супутніх послуг з розроблення документації із землеустрою, а також будь-яких інших платежів, зокрема внесків до благодійних та інших фондів.
Водночас відтепер подовжується строк для оформлення та видачі державних актів. Адже, відповідно до п. 9 Порядку, видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру в термін, що не перевищує 30 робочих днів після надходження заяви про його видачу, за місцем розташування земельної ділянки. Звертатися із заявою про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки треба до сільського, селищного, міського голови або уповноваженої ним особи, а останні в свою чергу вже передають ці заяви до територіальних органів Держкомзему. Про терміни для такої передачі в постанові не йдеться, а тому можливі зловживання з боку чиновників щодо затягування процесу оформлення та видачі актів. Нагадаємо, раніше 30-денний термін починав свій відлік з дня звернення громадянина із заявою про видачу акту безпосередньо до територіального органу Держком-зему.
Отже, для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку треба звертатися до сільського, селищного, міського голови або уповноваженої ним особи із заявою про видачу такого акта, яка подається за місцем розташування земельної ділянки.
До заяви необхідно додавати:
- копію документа, що посвідчує особу;
- засвідчену в установленому порядку копію довіреності - якщо із заявою звертається уповноважена особа;
- копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера;
- копію рішення органу місцевого самоврядування або ж районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки у власність.
Підсумовуючи, варто звернути увагу на те, що зазначений Порядок, набравши чинності з 1 вересня 2009 року, діятиме тільки три місяці. Проте кожен, хто хоч би раз звертався до державних установ для вирішення земельного питання, знає напевне, що цього терміну місцевим бюрократам зазвичай не вистачає. Тим паче, враховуючи ймовірний ажіотаж з боку населення, яке спробує скористатися можливістю безоплатно оформити державні акти. Постає питання: чи справді метою ухвалення цього Порядку є захист конституційних прав громадян України на землю? Чи це тільки чергове намагання уряду підняти свій рейтинг в умовах передвиборних перегонів? У будь-якому разі, доки такий Порядок є чинним, громадянам варто ним скористатися.
Ярослав РОМАНЧУК
|
