Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Пенсійна реформа: повернення до справедливості

Кому потрібен "Пенсійний майдан"?
Реакція суспільства - це, наприклад, і протести громадян в ході прийняття Податкового кодексу. Але всі ми бачили, як протестуючих підприємців моментально взяла під свій дах так звана опозиція, "перефарбувала" їх вимоги у суто політичні й спробувала заробити собі ж політичні дивіденди. На щастя, владі вистачило терпіння, а більшій частині протестуючих - здорового глузду. В результаті консенсус був досягнутий.
Проте, нам не слід розхолоджуватись. Адже процес реформування в розпалі, і тільки-но був озвучений наступний пункт (пенсійна реформа), як з табору Юлії Тимошенко прозвучали погрози організувати на зміну "податковому" - "пенсійний майдан". А чи варто?
Як відомо, Прем'єр-міністр Микола Азаров дав вказівку вже найближчим часом підготувати зміни до чинного законодавства в частині пенсійного забезпечення, аби парламент міг прийняти їх вже на початку наступного року. Не слід бути провидцем, щоб зрозуміти, чим збуджуватимуть суспільство емісари Тимошенкової "Батьківщини" - звичайно, "крокодиловими слізьми" стосовно "обкрадання бідних пенсіонерів".
Саме та частина людей, що пропрацювали все життя, а тепер змушені виживати на злиденні пенсії, як ніхто зацікавлена в якнайшвидшій реформі цієї системи. Бо вона несправедлива. І перше, на що вказав глава уряду, це необхідність перегляду несправедливо високих пенсій.
Чорнобильці не гірші за чиновника
Ось довідка Пенсійного фонду за минулий рік про чисельність осіб, що мали так звані спеціальні пенсії, й розміри виплат, які вони отримували. До цієї категорії відносяться й "чорнобильці", й колишні народні депутати. В кого робота була важча - питання риторичне, але СЕРЕДНЯ пенсія чорнобильців (ІІ, ІІІ, ІV категорій) дорівнювала в 2009 р. 918,47 грн, а нардепів ... 15910,06 грн! Є різниця? Сюди можна додати й колишніх урядовців (11814,85 грн в середньому на місяць), й працівників прокуратури (6143,07 грн), й екс-суддів (6478,43 грн) і багатьох інших.
Точніше, саме небагатьох. Бо якщо сісти з олівцем і порахувати, то виходить, що майже 329 тисяч "чорнобильців" та колишніх науковців за минулий рік отримали з Пенсійного фонду менше 5,3 млрд грн, а втричі менша кількість - 100 тисяч "постраждалих у владі" - більше 3,6 млрд. І це, ще раз підкреслюю, ми говоримо про розмір середньої пенсії.
Як уточнював Микола Азаров, "встановлена минулою владою висока заробітна плата чиновників, прокурорів і суддів сформувала і високі пенсійні відрахування; тому сформувалися пенсії розміром 20-30-40 тисяч, сформувалися вихідні допомоги по мільйону гривень". Жодного перебільшення. Всі ми пам'ятаємо, як восени, довідавшись про пенсійну реформу з 1 січня 2011 року, масово почали звільнюватися судді. Голова Вищої ради юстиції Володимир Колесніченко розповідав, що лише у вересні розглянув 80 заяв про звільнення й назвав основні причини: 1) судову реформу (знову реформа! - Авт.), що підвищила відповідальність суддів за свої рішення; 2) отримання вихідної допомоги, яка зараз може бути нарахована від 200 тис. грн до мільйона - в залежності від стажу.
І такі пенсії, і такі виплати, навіть якщо перевести у валюту, перевищують аналогічні у державних чиновників високорозвинених країн Європи, скажімо, Франції чи Німеччини.
А репутація...
Звичайно, виникає абсолютно логічне запитання: а чому минула влада благословила цей бенкет під час кризової чуми? Інформація для довірливих на кшталт підприємців на Майдані, яких будуть запрошувати до публічних акцій з нагоди впровадження пенсійної реформи: такі зарплати - а відтак такі виплати і такі пенсії - запровадила Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко щоб... сподобатись. Спочатку - суддям. Чому? Достатньо згадати бодай відмову Верховного суду задовольняти касаційні скарги Генпрокуратури на рішення Вищого господарського суду про скасування боргів перед державним бюджетом Тимошенкової ЄЕСУ на суму 6,6 млрд грн...
Потім потрібно було "сподобатись" працівникам прокуратури, митникам і т. д. за переліком "спецпенсіонерів".
Коли прийшла криза, Юлії Володимирівні довелось "заморожувати" пенсії, брати кредити для поповнення Пенсійного фонду і т. д. Але справа в тому, що сам солідарний ПФ гроші може позичити лише в бюджеті. Тому, по-перше, в результаті такої пенсійної й фінансової політики страждали саме рядові пенсіонери, для яких регулярне підвищення, умовно кажучи, на 10 грн мало значення, а власник 15-тисячної пенсії на такі дрібниці уваги не звертав.
По-друге, летів шкереберть держбюджет. І щоб виплатити пенсії найбільш дисциплінованому електорату перед президентськими виборами, Юлія Володимирівна йшла на все: використовувала гроші з траншів МВФ, брала кредити в комерційних банках під державні гарантії й під грабіжницькі відсотки тощо.
"Якби мені нині прийшлось повторити це, я знову б ці екологічні гроші спрямувала б у Пенсійний фонд, на пенсії, тому що для мене, як для Прем'єр-міністра в розпал кризи пенсії важливіше за все!" - як завжди патетично реагувала Юлія Тимошенко на викриту міжнародним аудитом оборудку з нецільовим використанням її урядом 320 млн євро, отриманих від продажу квот на викиди парникових газів за Кіотським протоколом.
Працюватимуть накопичувальні фонди
Залишимо осторонь питання державної репутації, не будемо зараз розповідати, скільки зусиль потрібно було докласти новій владі, аби країни-підписанти вищезгаданого протоколу не відмовились надалі мати справу з Україною. Мова про пенсії. Не треба бути економістом, аби зрозуміти: "намалювати" позахмарні зарплати і пенсії потрібним категоріям громадян, виплачувати бодай мізерні, бодай "заморожені", але регулярні пенсії потенційним прихильникам на виборах за рахунок безперервних запозичень - це політика "після нас хоч потоп". Це дорога в нікуди.
Саме тому зараз і йдеться про пенсійну реформу. Щоб максимальна пенсія не перевищувала 10 - 12 прожиткових мінімумів, щоб мінімальна відповідала цьому прожитковому мінімуму, щоб, врешті-решт, кожен громадянин до гарантованої державою пенсії міг додати чесно відкладені й збережені державою від інфляції кошти.
За словами Прем'єр-міністра, 2011 рік уряд витратить на підготовку пенсійної системи до роботи накопичувальних фондів. "Починаючи з 2012 року, перші 3 мільярди надійдуть до накопичувального фонду, - сказав Микола Азаров. -2013-й рік - це буде 6,5 мільярда, 2014-й - 9,8 мільярда".
Образно кажучи, пенсійна реформа - це не гроші, перекладені до Пенсійного фонду з бюджетної кишені за рахунок інших державних програм, а сталі кошти, на сторожі яких стоятимуть і державні пенсійні фонди, і недержавні, і страхові компанії. Це кошти, які не вимиватимуться в авральному порядку з сектору реальної економіки, з будівництва й виробництва, а навпаки - останні забезпечуватимуть їх стале зростання.
"Ми створимо таку систему пенсійну, яка діє в європейських країнах, - підкреслив глава українського уряду. - Діє з певними огріхами, ми вже вивчили їх, але все одно вона набагато краща, ніж солідарна система".
Отже, нічого унікального, експериментально-українського. Просто послідовно виконується програма реформ, як би не хотілось комусь нагрітись на природному бажанні частини суспільства миттєво скористатись їх результатами.