|
|
|
Африканське небо вимагає майстерності |
|
|
 Минулого тижня Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію про зміцнення
Операції ООН у Кот-Д’Івуарі, постановивши направити до її складу
додатково дві тисячі військовослужбовців. У цій же резолюції члени Ради
Безпеки заявили про готовність вжити заходів, також і у вигляді
цілеспрямованих санкцій, проти тих, хто перешкоджає роботі миротворців.
Про особливості виконання миротворчої місії українськими вертолітниками в
Ліберії та Кот-Д’Івуарі розповідає командир 56-го окремого вертолітного
загону полковник Петро ПЛІС.
— Петре Даниловичу, частина 56-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України Місії ООН у Ліберії виконує завдання з оперативної підтримки миротворців у сусідньому Кот-Д’Івуарі. Відомо, що у штабі місії ООН розглядалися варіанти зміни формату участі наших вертолітників в операціях підтримки місії ООН і терміну їхнього перебування в цій країні. Тож які особливості виконання завдань 56-м овз 14-ї ротації ви б відзначили?
— Згідно з рішенням Президента України, схваленим Верховною Радою України, резолюцією Ради Безпеки ООН, наказом командувача сил ООН в Ліберії для виконання авіаційної підтримки до Республіки Кот-Д’Івуар зі складу загону введена група з 23 військовослужбовців і два вертольоти Мі-8 з відповідною технічною підтримкою. На сьогодні наш загін забезпечує виконання завдань місії на території Західної Африки, що простягається на понад 1000 кілометрів. Безумовно, це складне і дуже відповідальне завдання. Якщо в Ліберії ми літаємо вже кілька років поспіль і досконало знаємо всі особливості виконання завдань, то Кот-Д’Івуар — це безліч неосвоєних маршрутів і посадкових майданчиків, на які доводиться виконувати посадку без підготовки, що вимагає від льотчика філігранної майстерності та чіткої, злагодженої роботи всього екіпажу. Щодо зміни формату участі та терміну перебування українських льотчиків у Кот-Д’Івуарі, то відповідь на це за питання радше варто шукати в політичній площині. На нас покладене виконання завдань за призначенням, а це — щоденна кропітка робота всіх підрозділів вертолітного загону. Адже ми — військові представники нашої країни, і намагаємося точно і в строк втілювати в життя рішення Президента України та уряду, виконуючи накази вищого військового командування.
— Нещодавно у штабі Місії ООН пройшов брифінг начальника оперативного відділу місії ООН у Ліберії, в якому Ви брали безпосередню участь. Розкажіть, будь ласка, в якому форматі відбувалася зустріч та які питання обговорювалися?
— У брифінгу взяли участь усі командири національних миротворчих контингентів Місії ООН у Ліберії. Під час заходу обговорювалося введення військ та проведення ротації в сусідньому Кот-Д’Івуарі. Зокрема, вирішувалися варіанти заміни наземної та авіаційної компоненти залучених миротворчих підрозділів сил місії ООН, що виконують завдання в Ліберії. Йшлося виключно про технічне забезпечення. Відпрацьовувалося кілька варіантів проведення ротації нашої групи оперативної підтримки — повітряним та наземним засобами, або, як третій варіант, залишити все без змін. На сьогодні Рада Безпеки ООН уповноважила Генерального секретаря подовжити ще на місяць тимчасову передислокацію зі складу Місії ООН у Ліберії до складу Операції ООН у Кот-Д’Івуарі трьох піхотних рот і одного авіаційного підрозділу, який включає два військові вертольоти загального призначення. Рада також постановила відправити з Місії в Ліберії до Кот-Д’Івуару на чотири тижні три бойові вертольоти з екіпажами.
Окрім цього, відбулася двостороння зустріч з командувачем сил місії ООН у Ліберії, яка була ініційована нашою стороною. Під час цієї зустрічі обговорювалися питання внутрішньої безпеки табору, в якому базується український миротворчий контингент 56-го овз, і території, де розташована стоянка вертольотів і склади озброєння.
— На початку 14-ї ротації з України військово-транспортним літаком Іл-76 був доставлений відремонтований вертоліт Мі-24. Як ви оцінюєте стан авіаційно-технічного забезпечення загону?
— Вперше за час миротворчих операцій було здійснене перевезення авіаційної техніки військово-транспортним літаком Іл-76 МД Повітряних Сил Збройних Сил України. Його екіпаж укотре продемонстрував високий професіоналізм та впорався із завданням на «відмінно». Після розвантаження та складання вертольота при введенні його у стрій виникали певні нюанси, пов’язані з конструктивно-виробничими недоліками. Але особовий склад інженерно-авіаційної служби 56-го овз спільно з представниками ДП МО України «Авіакон» усунули їх, і на сьогодні вертоліт повністю боєготовий та виконує завдання. Другим рейсом цього літака було доставлено заключну партію авіаційно-технічного майна, яке необхідне для забезпечення підтримання в боєготовому стані вертольотів загону. Тож у цілому стан авіаційного забезпечення дозволяє здійснювати виконання завдань місії ООН у Ліберії в повному обсязі.
— Відомо, що на підготовку першокласного військового льотчика витрачається чимало державних коштів. Проте грошове утримання миротворця-вертолітника і надалі залишається незмінним протягом останніх кількох років. На Вашу думку, чи відповідає нинішній рівень грошового стимулювання військових льотчиків-миротворців виконанню завдань за призначенням у миротворчій операції?
— На підготовку лише одного льотчика до рівня 2 класу необхідна кропітка праця цілої армії льотчиків-інструкторів, техніків та інженерів, кухарів і докторів. Це, як мінімум, 700 годин нальоту і 600 тисяч літрів авіаційного пального, що дорівнює 10 залізничним цистернам. Для підготовки льотчика 1 класу ресурсу витрачається ще більше. Дуже прикро дізнаватися про те, що підготовлені фахівці льотної справи, класні льотчики, яких готували протягом тривалого часу, вимушені залишати лави Збройних Сил та шукати роботу у структурах цивільної авіації. Таких випадків, на жаль, багато. Держава звернула увагу на цю проблему. Минулого року всім військовослужбовцям почали виплачувати грошову премію у розмірі 55% від окладу, а Кабінет Міністрів України затвердив постанову №889, згідно з якою льотному складу, який виконує польоти, виплачується надбавка до 100% від посадового окладу. Це мало б зупинити потік тих, хто вирішив звільнятися, але щось завадило реалізації цієї постанови. Попри виконання відповідальних завдань у Ліберії та Кот-Д’Івуарі, виконання польотів за планом навчально-льотної підготовки, підготовку молодих льотчиків, миротворцям після перетину кордону ці надбавки не виплачуються, що зменшує мотивацію до льотної роботи та участі в миротворчих місіях. Не є таємницею, що на сьогодні ситуація з підготовкою льотного складу до виконання миротворчих місій дуже гостра. Економимо тисячу — втрачаємо мільйони. Грошове утримання миротворчого персоналу, що перебуває у Ліберії, в іноземній валюті є доволі скромним. Наприклад, цивільні службовці місцевого аеропорту, які заправляють наші вертольоти пальним, отримують більш гідне грошове утримання, ніж український миротворець — військовий льотчик. Безумовно, за розмірами зарплат миротворці є в невеликому плюсі порівняно зі своїми українськими військовими колегами. Але, ви розумієте, що в Ліберії, Кот-Д’Івуарі коефіцієнт ризиків та навантажень на льотний склад значно більший, ніж в Україні. Тому це залишається болючим питанням, але, як то кажуть, з пісні слів не викинеш.
— Безпека польотів є найголовнішим для вертолітників-миротворців. Зараз в Африці розпочався сухий сезон. На що звертається першочергова увага вертолітників при виконанні завдань у складних метеорологічних умовах?
— Безпека польотів в авіаційному підрозділі завжди на першому місці. В Ліберії ми літаємо за міжнародними стандартами, відповідно і рівень безпеки польотів і підготовки до них повинні бути високими. Виконувати польотні завдання доводиться в досить жорстких погодних умовах. Це й високі температури під час сухого сезону, у середньому близько +350, й показники видимості, що не перевищують 3–4 км. Такі метеорологічні умови є типовими для Африки цієї пори року. Під час виконання польотного завдання за таких погодних умов виникає досить суттєве навантаження на всіх членів екіпажу, що потребує мобілізації професійних, морально-ділових та фізичних якостей льотчиків.
На сьогодні у складі вертолітного загону виконують завдання 36 льотчиків, з яких дев’ять на початок ротації мали лише близько сотні годин нальоту. Такий склад льотного складу, до якого увійшла досить значна кількість лейтенантів-випускників 2009 року, набраний до вертолітного загону вперше за історію миротворчої місії. На сьогодні ці лейтенанти ще не мають класності. Ми погодилися включити їх до складу місії після детального обговорення на всіх рівнях, щоб зробити з них класних пілотів. За певний час виконання миротворчих завдань у місії їхній наліт становитиме 150 годин, що дозволить їм скласти іспити на присвоєння кваліфікації «Військовий льотчик 3 класу».
Тож для нас найголовніше — виконати миротворчі завдання з дотриманням всіх вимог безпеки польотів та підготувати класних льотчиків. Виконання миротворчих завдань місії ООН у цій західноафриканській країні особовим складом протягом місяця довело, що рівень його підготовки заслуговує лише на добрі слова. Адже вдало виконане польотне завдання — заслуга не лише льотчиків. Це кропітка робота й інженерно-технічного складу загону, підрозділів забезпечення польотів, взводу охорони та багатьох інших. Отже, я вдячний особовому складу за роботу, яку він виконує, попри непрості умови служби на африканському континенті.
— Дякую за розмову.
Візитка співрозмовника. Полковник Петро Пліс — військовий льотчик першого класу, льотчик-інструктор. Має загальний наліт більше 3600 годин і понад тридцять календарних років вислуги. Підготував для Збройних Сил України велику кількість молодих льотчиків. Неодноразово брав участь у миротворчих операціях. Учасник бойових дій.
Довідка «НА». Номінальна чисельність миротворців Місії ООН у Кот-д’Івуарі становить дев’ять тисяч осіб. Незабаром до них долучаться ще дві тисячі військовослужбовців, санкціонованих новою резолюцією. Нинішня політична криза в Кот-д’Івуарі та пов’язанє з цим безладдя спричинені суперечками щодо результатів листопадових виборів.
Незалежна виборча комісія оголосила, що під час вільних, справедливих і демократичних президентських виборів переміг лідер опозиції Алассан Уаттару. Однак колишній президент Лоран Гбагбо відмовляється визнати ці результати і передати кермо влади своєму наступнику.
Внаслідок громадянської війни 2002 року президентська республіка Кот-д’Івуар, найбільший експортер какао у світі, була фактично поділена на дві частини — контрольований урядом південь і північ, що утримується повстанцями. Місія ООН у Кот-д’Івуарі підтримує зусилля з об’єднання країни. Вона розпочала свою діяльність 27 лютого 2004 року, її нинішній мандат закінчується 30 червня 2011 року.
Бесіду вів Вадим КОВАЛЬОВ, Ліберія.
|
|
|
|
