Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Кілька днів у Полтаві працювала знімальна група з Салехарда — єдиного у світі міста, дві частини якого розташовані по різні боки Полярного кола. Шеф-редактор державної телерадіокомпанії Ямало-Ненецького округу Жанна Косих каже, що у них там нині за мінус 40, тож полтавська зима їм «видається Африкою». Однак колеги-журналісти подолали чотири тисячі кілометрів не для того, щоб відігрітися. їх привів на Полтавщину журналістський пошук.

...Цікаву тему «привіз» у Салехард колишній губернатор Ямало-Ненецького автономного округу Юрій Нейолов. Під час поїздки до Німеччини в одному з антикварних магазинів він побачив радянський орден Червоної Зірки. Побачив і вирішив повернути нагороду на Батьківщину, купивши її. І хоч документів на орден не було, але ж відзнака «номерна». Тож він зробив запит до Центрального архіву Міноборони РФ, щоб з'ясувати, кому вона належала. Виявилося, що орденом Червоної Зірки №723223 у липні 1944 року був нагороджений боєць 152-ї окремої танкової бригади єфрейтор Сергій Сергійович Омароков (на знімку) 3 довідки виходило, що він бувалий солдат (у Червоній Армії з 1939 року), а головне — призивався на службу Карлівським райвійськкоматом Полтавської області. В архівних документах збереглася навіть його довоєнна адреса. Тож журналісти вирушили на пошуки...
На жаль, уже в самій Карлівці з'ясувалося, що Сергій Сергійович помер ще 1976 року, а невдовзі не стало і його дружини. Але у Карлівці добре пам'ятають цю родину, тож допомогли розшукати його доньку — Ларису Литвин. — Наш батько був надзвичайно скромною людиною, — розповідає Лариса Сергіївна. — Були в нього фронтові нагороди, але одягав він їх дуже рідко. А от про те, що у нього був і бойовий орден, ми навіть не знали. Я взагалі залишила батьківську хату дуже рано, вступивши до технікуму у Полтаві. Щоправда, пригадую, батько якось казав, шо «його орден ходить за ним», але що він мав на увазі... Коли я дізналася, що знайдено нагороду, страшенно розхвилювалася. Я дуже вдячна людям, які виявили чуйність і розуміння того, наскільки мені дорога пам'ять про батьків, і подолали таку відстань, щоб зустрітися зі мною...
Юрій Нейолов збирається приїхати на Полтавщину і передати орден доньці героя-фронтовика. Історія ж самого ордена так і залишилася таємницею, яку, напевне, до кінця не знав і сам Сергій Сергійович. Могло бути, що нагороду навіть не встигли вручити. Головне — що вона знайшла героя. Нехай і після смерті.