Першим з привітальним словом до хлопців звернувся Герой України,
голова Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер двох бойових
орденів Червоної Зірки, генерал-майор Сергій Червонописький:
«Шановні викладачі та ліцеїсти! Я сам у 1974 році закінчив Мінське
суворовське військове училище, потім Рязанське повітряно-десантне
училище. Афганська війна. Все те, що довелося перенести після тяжкого
поранення… Але всі ці роки той заряд навчання, який я отримав у
суворовському училищі, потім у житті мені знадобився. Більше того, мені
вдалося і після тяжкого поранення закінчити Національну Академію
внутрішніх справ і отримати юридичну освіту, стати доктором політології,
що мені й зараз допомагає в роботі по захисту прав ветеранів війни,
інвалідів, сімей загиблих, вести військово-патріотичну роботу. Тому мені
дуже приємно бути сьогодні разом з вами, з нашими молодими
послідовниками, з тими, хто продовжуватиме славу героїчних знамен
радянської, а тепер української армії. Щиро зичу вам щастя, здоров’я,
успіхів, а Україні – мирного неба!».
Начальник училища, генерал-майор Данило Романенко у привітальному
слові зазначив, що сьогоднішні новачки будуть випускатися в особливий
рік – у 70-ту річницю заснування ліцею:
«Ми розуміємо, що
першому курсу зараз важко. Але ці труднощі тимчасові, і ви повинні не
пасувати перед ними, а долати їх. Якщо ви усвідомите це в молодому віці,
то в дорослому житті вам буде значно легше. Захисниками Батьківщини не
народжуються, ними стають. А для цього потрібен час. Ви – наші
спадкоємці».
Найхвилююча мить після офіційних привітань –
вручення погонів старшокурсниками-ліцеїстами першому курсу. Після
дарування квітів викладачам свято продовжилося святковим концертом.
Після офіційної частини Сергія Червонописького запросили до Музею
Київського військового ліцею, де він у неформальній обстановці
поспілкувався з курсантами-першокурсниками з Вінницької області, а їх до
ліцею цього року вступило 32. Хлопці слухали розповідь про життя
видатного українця, про його навчання й загартування сили духу.
«Мені дуже приємно цього дня бути з вами, згадувати себе в ці дні у
1972-му році. Я був такий же, як і ви, отримав чорну форму і червоні
погони. Якщо хтось вам скаже, що ваш вчинок неправильний і краще б ви
посиділи вдома з мамою – нічого подібного. Ніхто з тих, хто закінчив
суворовське училище, не сказав, що це погано, не пожалкував. Більше
того, ази справжнього армійського братства, дружби, такі якості як
честь, гідність – усе це закладається у суворовському училищі».
Сергій Васильович зазначив, що у ліцеї чудовий викладацький склад і пригадав своїх викладачів: «У нас кафедру іноземних мов очолював колишній розвідник підполковник Ковальов. Він був дуже високий, і ми його називали Біг Бен. Взагалі були унікальні люди, було з кого брати приклад».
Саме навчання загартувало його характер, розповів генерал-майор: «Коли я у 1981 році підірвався на міні й втратив ноги, рік лежав у госпіталі. Але завдяки тій підготовці я зміг піднятися, піти працювати».
Хлопців надихнув приклад героя, і вони пообіцяли гідно нести звання курсанта-ліцеїста. Голова УСВА дав на прощання ще кілька життєвих порад:
«У нас була традиція: кожну перерву між заняттями – два-три підходи на віджимання на стільці або на табуреті. Якщо регулярно так робити, ви непомітно виростете й зміцнієте. Наш старшина роти, який служив ще з маршалом Жуковим, казав: «Ви прийшли сюди худенькими сірничками, а підете міцними, як шафа».
Сергій Васильович особисто потиснув руки усім хлопцям, а з деякими познайомився – з Владом Гончаруком з села Чапаївка, Сашком Олійником – випускником середньої школи № 12 з Вінниці – та пообіцяв, що ця зустріч не остання.
