В рамках акції «Згадаймо забуті імена наших земляків», яку вже тривалий час проводить Уманська міськрайонна спілка ветеранів Афганістану доводячи до сьогоднішньої молоді про події і наших земляків які приймали участь в допомозі афганському народові в 1979-1989 роках, тих співвітчизників, які в різні роки були учасниками бойових дій на території інших державах.

В рамках акції «Згадаймо забуті імена наших земляків», яку вже тривалий час проводить Уманська міськрайонна спілка ветеранів Афганістану доводячи до сьогоднішньої молоді про події і наших земляків які приймали участь в допомозі афганському народові в 1979-1989 роках, тих співвітчизників, які в різні роки були учасниками бойових дій на території інших державах. Приміром, в 60-х – 70-х роках минулого століття військові тодішнього Радянського Союзу допомагали врегулюванню воєнних конфліктів на територіях Алжиру, Анголи, В'єтнаму, Ефіопії, Єгипту, Куби, Камбоджі, Лаосу, Мозамбіку, Сирії та інших країн, а ще раніше, до 1941 року – у Фінляндії, Японії (бойові дії у озера Хасан), Іспанії, Монголії (бойові дії біля річки Халхін-Гол). Сьогодні наша розповідь про одного з перших воїнів-інтернаціоналістів.

З 1956 року до останніх своїх днів – лютого 1973 року в нашому місті проживав відважний льотчик, герой Великої Вітчизняної війни Василь Тимофійович Лісін. Родом він з Росії. Після закінчення школи та служби в Червоній Армії в 1928 році за закликом партії «Краща молодь – у військові школи» навчався в Ленінградській військово-теоретичній школі ВПС, а потім до червня 1930 року – в Оренбурзькій військовій школі льотчиків. Служив в авіаційній ескадрильї штурманом, згодом – флагманським штурманом винищувальної авіаційної бригади Білоруського військового округу.
В 1936 році починається громадянська війна в Іспанії. Керівництво іспанським путчем звертається до Гітлера за військовою підтримкою і починається потік техніки та військових спеціалістів з Німеччини. У вересні 1936 року у відповідь на прохання нового глави республіканського уряду Ф. Ларго Кабальєро керівництво СРСР прийняло рішення про надання допомоги Іспанії, тож для цього відбирали кращі кадри з військових спеціалістів.
Василь Тимофійович кілька разів разом зі своїми друзями подавав рапорт з проханням послати його в Іспанію і в кінці 1937 року він був икликаний до Москви, де і була сформована для відправки чергова група радянських льотчиків. В обстановці сурової секретності
північним шляхом із Мурманська на теплоході пливли переодягнені в ивільне наші льотчики. Побоюючись чужих вух, не знаючи ніякої ноземної мови, вони були вимушені мовчати або спілкуватись між собою пошепки, щоб випадково не видати свою національність. На ому ж теплоході в розібраному вигляді, в дерев'яних ящиках з написом «Сигаретос» доставлялися їхні літаки.    
Лісін був призначений командиром групи республіканських винищувачів монопланів. Це завдання він виконував до середини 1938 року. Багато аеродромів змінила ця група Фігейрас, Сабадель, Теруель, Реус, Вільям. В небі починається нерівне змагання німецької і радянської техніки. Німці жорстоко бомбардують іспанські республіканські міста, нерідко винищують їх разом з людьми. Коли у повітрі з'явилися радянські винищувачі, у мирних жителів з'явилася надія на захист.
Завданням групи Лісіна був захист з неба столиці Барселони, а також міст Картахен, Валенсія та інших. Набагато складніше стало німецьким асам, коли вони відчули відвагу і мужність радянських льотчиків.
Василь Тимофійович здійснив більше 80 бойових вильотів, особисто збив 2 літаки противника. Підготував добру зміну, яка продовжувала боротися з ворогом і після того, як Лісіна відізвали в Москву. В 1938 році він був нагороджений орденом Червоного Прапора, в 1939 році – орденом Леніна. В наказах про нагородження були такі слова: «За відмінне виконання особливого завдання партії і уряду».
Після повернення з Іспанії полковника Лісіна призначили спочатку в Новосибірськ, а потім на Далекий Схід командиром авіаційного полку. В липні 1941 року його призначають командиром авіаційної дивізії, яка готувала кадри для фронту, березні 1942 року направляють в діючу армію на посаду заступника командуючого ВПС Другої ударної армії, яка брала участь у обороні Ленінграда. Згодом його дивізія входила до складу військ, які визволяли від фашистських загарбників Донбас, Лівобережну Україну, Крим, Севастополь.
Відомий льотчик-винищувач Герой Радянського Союзу О. М. Ситковський у своїх спогадах пише: «Командир дивізії полковник В. Т. Лісін  для нас був ідеалом, нам хотілося бути схожим на нього в усьому – в розмові, ході, польотах». Його бойова біографія викликала захоплення. Над кишенею його гімнастерки променіли два бойові ордени за бої з фашистами в небі Іспанії. Він знав кожного льотчика, з багатьма літав, перевіряючи техніку пілотування, готував їх до бойової роботи.
В серпні-вересні 1945 року В. Т. Лісін брав участь в боях з Японією на Далекому Сході. Після закінчення війни продовжував службу в авіації на керівних посадах. За свою бездоганну військову службу Василь Тимофійович був нагороджений вісімью орденами, зокрема двома Леніна, двома Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної Війни І та II ступеня, Червоної Зірки та іншими урядовими відзнаками.