" /> Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Губницький афганець Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
 
 
 
    
 
Головна
Новини
Про організацію
Голова УСВА
Публікації
Електронні книги УСВА
Акції
Документи
Нормативні документи
Ветеранські закони
Фотогалерея
Зв`язок
Музей
Реабілітація
Питайте-відповідаємо
Локальні війни
Анонси
Книга вдячності
Організації УСВА
Сайти ветеранів
Фестивалі
Майбутнє України
ГО "БМФ Реабілітації
Статут ГО "БМФ Реаб
 


Погода
Погода!


51500567 Відвідувачів
Укрінформ
Урядовий портал
Боевое Братство
Орденские планки – ветеранам
Президент України Офіційне інтернет-представництво
Міністерство оборони
Губницький афганець Надрукувати Надіслати електронною поштою
gaysunskiy2013.jpgХочу розповісти про свого земляка — губницького афганця Сергія Строганова (на знімку).
Успадкувавши професію батька, він вивчився на водія. Роботу за спеціальністю тривалий час відшукати не міг, тож з радістю і надією сприйняв повістку із райвійськкомату про призов до армії...
За сільською традицією зробили на подвір'ї шалаш на двісті чоловік. Усе найкраще, що мали, виставили на проводи — для гостей.
— Відслужиш, синку, а там побачимо. Якось воно перемелеться і облаштується, — сказав на прощання батько. — Ти тільки не осором нас із матір'ю, родину, село. Не забувай, що твій дід — фронтовик-орденоносець. І я в місті-герої Ленінграді служив...
Наприкінці листопада 1987 року Строганова разом із ровесниками привезли до далекого раніше невідомого й незвично спекотного азіатського міста Самарканда. Командир роти одразу попередив, що впродовж трьох місяців їх готуватимуть для подальшої служби в Афганістані — як водіїв КамАЗів.
Якось батьки приїхали провідати Сергія. Побачивши змарнілого, схудлого сина й дізнавшись, що його чекає, мати заплакала і непомітно перехрестила на дорогу.
...11 лютого 1988 року Строганов вже був у афганській столиці — Кабулі. Не встигли з хлопцями вийти з літака, як на їхніх очах упав вертоліт «МІ-8». Хтось із членів екіпажу якось вибрався з-під «вертушки». Рятуючись, він повз від вертольота, який мав ось-ось вибухнути, та потрапив під гвинти. А ті, продовжуючи крутитися, розбили тіло військового на . криваві шматки.
Запам'ятався назавжди і перший обстріл душманськими ракетними снарядами. І знову на всі сто відсотків справдилися слова ротного, який кричав, заставляючи берегти себе. Бо тільки дурні не бояться смерті на війні.
Сергій уцілів. Хоча клята погибель чатувала і не раз була зовсім поруч. Навіть коли привозив гуманітарну допомогу місцевому населенню. Нині є про що згадати і кого пом'янути...
Прикро, що на рідній землі у свої 44 роки Сергій не раз замислюється, чому так сталося? Чому знову він через різні обставини — безробітний? Змушений, уже маючи 22-річного сина, знову «воювати» за своє місце під сонцем. Боляче ветеранам афганської війни від сьогодення, до воєнних ран постійно додаються моральні, матеріальні, душевні...
Сергія розуміє і підтримує дружина Лариса Михайлівна. А ще — непереможене афганське братство, сільське та районне, у скруту виручає. І до Строганова не раз приходило на поміч...
Юрій КОВЧ, ветеран афганської війни.

Фото автора.
 
< Попередня   Наступна >

 

 
 
© 2005-2018, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
www.usva.org.ua
pressusva@ukr.net
При любом использовании материалов сайта гиперссылка на usva.org.ua обязательна.
Редакция usva.org.ua может не разделять точку зрения авторов статей
и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.