Патріотизм, патріотичне виховання – це поняття, які завжди були та, мабуть, і будуть актуальними не лише для системи освіти, а й для суспільства в цілому. Почуття патріотизму набуває особливої ваги в критичні моменти історії держави, бо лише свідомий патріот здатен дати відсіч ворогові та захистити свою родину, свою державу від ворожої навали. Здавна, чи ще не від часів Запорозького козацтва, почуття патріотизму та лицарської звитяги посідали чільне місце. На сучасному етапі в суспільстві, де панує суцільний нігілізм, виховання почуття патріотизму не втратило своєї значимості, навпаки, набуло особливої ваги та значущості. Упродовж останніх десятиліть Президент України, Верховна Рада, Уряд звертались до проблеми патріотичного виховання молоді, а саме: в Концепції національно-патріотичного виховання молоді, 2009 р., Концепції допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, 2003 р. та інші. Зрозуміло, що одноразовими акціями проблеми національно-патріотичного виховання не розв’язати – робота має вестись в комплексі, постійно та цілеспрямовано, реалізуючи кожен з компонентів, а саме: героїко-патріотичне, історико-патріотичне та військово-патріотичне виховання.
Мета цієї статті розповісти про те, як здійснюється робота з військово-патріотичного виховання студентської молоді на прикладі подій Афганської війни та участі наших співвітчизників у цих подіях. Цілком слушно зазначає В. Раєвський, віце-президент Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил, учасник бойових дій, генерал-майор запасу, радник міністра оборони України, що "наразі в Україні часто згадують про далекі трипільську та скіфську культури. Разом з тим забувають про близьке минуле держави, коли український народ, разом з іншими народами Радянського Союзу, розгромив німецький фашизм, героїчними зусиллями обмеженого контингенту воїнів-інтернаціоналістів протистояв міжнародному тероризму в ДРА, в інших гарячих точках планети". Дійсно, кожен рік все далі й далі відсуває нас від трагічних подій Афганської війни. Цього року ми відзначили 24-ту річницю виведення Обмеженого контингенту радянських військ з території Афганістану. Війна, до якої ще й зараз зберігається стримано-приховане ставлення та задавлене мовчання, а ті далекі події навіть сьогодні викликають неоднозначну реакцію. Та все ж, як би не вправлялись політики й громадські діячі, – це наша історія, історія нашої держави, бо серед тисяч і тисяч тих, хто пройшов афганськими дорогами, були й наші співвітчизники, наші сучасники, батьки сьогоднішніх наших студентів. Тема Афганської війни – хвилююча і в такій же мірі болюча. Та забувати, опускати чи бодай вилучати її з навчально-виховного процесу не можна, і в сучасних умовах вона має посісти чільне місце у військово-патріотичному вихованні студентської молоді, щоб не втратити той зв'язок поколінь: дідів-прадідів, батьків та синів. Виховувалось покоління 80-х, покоління воїнів, опалених Афганською війною, на прикладах мужності й героїзму своїх дідів та батьків, які пройшли фронтами Великої Вітчизняної війни. Тепер саме вони на власному прикладі мають донести те, що отримали від своїх дідів: кодекс честі, мужності, відваги своїм дітям – сучасним представникам молодого покоління. І щоб не говорили про війну в Афганістані ті, хто там не був і нічого про це не знає, кожен воїн-інтернаціоналіст з гідністю відповість, що виконував свій військовий і громадянський обов’язок.
Майже тридцять випускників нашого коледжу пройшли дорогами Афганістану, чотири з них полягли на цій війні.
У своїх спогадах "До подвигу готуйся змолоду" колишній фронтовик, учасник Великої Вітчизняної війни Ярмолюк А. І. напише: "З груп, в яких я був класним керівником, проходили військову службу в Афганістані десять випускників. Навчаючись в технікумі (коледжі), усі вони виявили різні риси свого характеру і по різному ставились до навчання. Спільними для всіх них були такі риси характеру як працелюбство, прагнення подальшого фізичного й культурного розвитку, самодисципліна, колективізм. Їм притаманні були такі риси як патріотизм, любов до Батьківщини, відчуття громадянського обов’язку перед нею… Усі наші випускники, як і багато інших учасників бойових дій в Афганістані, були вірні військовій присязі, чесно й мужньо виконували свій інтернаціональний обов’язок. Ніхто з них не порушив присягу, не зрадив Батьківщину". І далі педагог з багаторічним стажем підсумовує: "Як «афганці» у військовій службі, бойових діях вчились на прикладах солдат Великої Вітчизняної війни, так і підростаюче покоління повинно взяти для себе за приклад беззавітне служіння своїй Вітчизні воїнів-«афганців»".
2009 року за ініціативою колишнього викладача, класного керівника груп, де навчались загиблі юнаки, Ярмолюка А. І. та на благодійні пожертви випускників, студентів та викладачів, небайдужих громадян на території коледжу був відкритий пам’ятний знак випускникам, які загинули в Афганістані.
Та встановленню пам`ятного знака, звичайно ж, передувала робота зі створення в музеї бойової та трудової слави Бердянського машинобудівного технікуму (нині Бердянського машинобудівного коледжу Запорізького національного технічного університету) експозиції, присвяченої випускникам, які загинули в Афганістані. В експозиції, яка була підготована студентами під керівництвом та зусиллями небайдужих викладачів коледжу Л. І. Вірченко та Л. П. Васильєвої зібрані особисті речі випускників, листи, спогади про них. Емоційно та хвилююче сприймається лист випускників 1982 року, який є фактично, заповітом для наступних поколінь студентів. З листа випускників Бердянського машинобудівного коледжу 1982 року Кудінова Валерія, Шубенка В`ячеслава, Ликова Віталія, Тягунова Ігоря, Ковальова Сергія до випускників 1983 року: " Мы группа выпускников БМТ –82 как воины-интернационалисты, выполняем свой нелегкий, но почетный воинский долг вдали от нашей любимой Родины в Демократической Республике Афганистан. Знойные пески и колючие ветры, тоска по родному дому не сломят нас, потому, что знаем мы: присягают однажды, как однажды живут на земле".
За традицією, 1-го вересня, до музею приходять першокурсники, де знайомляться з багатою історією свого навчального закладу, усвідомлюючи себе продовжувачами славних традицій десятків й сотень випускників.
На сьогодні машинобудівний коледж є осередком з військово-патріотичного виховання за цим спрямуванням. І виражається це не лише в тому, що кожного року до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, в пам’ятний для кожного воїна-«афганця» день – день виводу Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану – 15 лютого проходять урочисті заходи. До актової зали коледжу приходять ветерани - учасники бойових дій в Афганістані, батьки загиблих воїнів, військовослужбовці, студенти, усі небайдужі городяни. Безпосередніми учасниками цих урочистих заходів виступають студенти, які читають вірші, розповідають про події Афганської війни, виконують пісні. Під час підготовки та самих заходів панує врочистий настрій, почуття відповідальності перед своїми попередниками – випускниками коледжу. Значну роль під час підготовки та проведення таких заходів відіграє й особистий приклад ще одного нашого співробітника, учасника бойових дій в Афганістані, кавалера ордену "За хоробрість", до того ж ще й випускника коледжу Голубєва І. П., незмінного учасника цих заходів – виконавця афганських пісень.
Під керівництвом Голубєва І. П. була створена вокальна група "Шураві", до якої входять студенти коледжу і яка виступає на міських заходах, в школах міста Бердянська та Бердянського району. 2011 року студенти разом зі своїм керівником виїздили з концертною програмою до міста Севастополя, де не лише мали можливість виступити перед мешканцями героїчного міста напередодні Дня Перемоги, але й відвідати оповиті славою і подвигом історичні місця й пам’ятки міста. Учасники групи "Шураві" виступали в Києві, Луганську, Гуляй Полі. Та виступи групи не обмежуються територіально Україною: в 2012 році на запрошення Героя Росії І. Д. Дауді керівник групи "Шураві" виступав під час зустрічі воїнів-однополчан, учасників бойових дій в Афганістані у Москві.
Не обмежуються територіально і зустрічі студентів з ветеранами Афганської війни. 15 травня, з нагоди 25-річчя початку виводу Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, в коледжі відбулась низка заходів, присвячених цій події. З Умані привіз персональну виставку фотографій майор запасу, учасник бойових дій в Афганістані Сергій Кравцов. Виставка афганських світлин "Салям, Афганістан!", на яких розповідається про багату та давню історію, традиції, побут афганського народу, напередодні, 15 лютого, була представлена в місті Умань та викликала чималий інтерес у громадськості та молоді. У стінах нашого коледжу, вперше в Україні, був представлений документальний фільм російського автора Євгена Логінова "Звезду за Стингер". Колишні воїни-«афганці», студенти навчальних закладів та школярі міста мали можливість не лише переглянути цей фільм, але й поспілкуватися з автором.
Зліва: С.Кравцов, Герой Радянського Союзу В.Синицький,
І.Голубєв, Є.Логінов в музеї бойової та трудової слави коледжу
Ще одним чинником у виховному процесі є пошукова робота, зокрема, встановлення імен випускників, які пройшли через горнило Афганістану. Упродовж кількох років студенти під керівництвом заступника директора з виховної роботи разом з головою міської організації ветеранів Афганістану, депутатом міської ради, випускником коледжу Врублевським О. Д. працювали над створенням Книги пам'яті, яка вміщує відомості не лише про випускників коледжу, але і про усіх загиблих учасників бойових дій в Афганістані та на території інших держав. У Книзі пам'яті вміщені спогади ветеранів Афганської війни, розповідь про загиблих, фотографії, свідчення очевидців. Книга пам'яті знаходиться в бібліотеці коледжу й звернутися до неї може кожен бажаючий.
До 90-річчя заснування коледжу зусиллями директора коледжу Шипульського Е. Е., колишнього викладача Ярмолюка А. І. та ради студентського самоврядування була створена в музеї Бойової та трудової слави галерея учасників бойових дій в Афганістані – випускників нашого коледжу. Були встановлені прізвища, роки навчання в коледжі (тоді технікумі) та служби в Афганістані. До цієї роботи активно долучились не лише самі випускники –учасники бойових дій в Афганістані, але і їх батьки, які приносили фото своїх дітей, їх листи. На сьогодні встановлено, що майже тридцять випускників нашого навчального закладу пройшло, чесно виконавши свій обов’язок, через Афганістан. На жаль, випускники-ветерани йдуть із життя та пам'ять про них залишиться жити. Пошукова робота продовжується і попереду чимало творчих задумів та планів.
