Приватне сільськогосподарське підприємство імені  Щорса рік у рік має хороші виробничі результати, зокрема у рослинницькій галузі. Тут постійно шукають шляхи для вдосконалення рільничої справи, вигідні умови збуту продуктів землеробства. А стає це можливим насамперед завдяки дружній, злагодженій праці колективу господарства, його працьовитих людей.

Серед них в першу чергу називають передового водія підприємства Сергія Тарана. Вже чверть віку він трудиться в господарстві повернувшись з армії.
За ці роки перевіз сотні тонн сільськогосподарських вантажів, добре знається з технікою. В Новопарафіївці ( Харьківська область) його поважають односельці як хорошу людину, доброго сім’янина.
До сказаного слід додати, що С. Таран має статус учасника бойових дій. Так, у вісімнадцять років він виконував інтернаціональній обов’язок в Афганістані.
– Вже багато років пройшло, – розповідає Сергій, а мені сняться досі сни про ті випробування, що лягли на наші плечі. Коли мене призвали до лав армії, був направлений в начальний загін в місто Ашхабад. Півроку ми ретельно вивчали військову справу і мали хорошу підготовку. Після завершення навчання в званні сержанта  я  був направлений до Афганістану. Подальші півтора  року  служби пройшли в складних бойових діях. У мене були хороші товариші, досвідчені командири. Так командир моєї роти В. І. Гринчак, за героїзм і відвагу був удостоєний знання Героя Радянського Союзу. Зараз проживає в місті Києві, здобув високі сходинки у військовій кар’єрі і у громадській діяльності.
Щодо моєї військової долі, то вона склалася гідно, відповідно прийнятій присязі. Командуючи відділенням солдат, приймав участь у бойових операціях. Ще на початку служби ми освоювали справу і надання допомоги при пораненні. Отже, був я позаштатним санінструктором нашого підрозділу. В одній з військових операцій виніс з поля бою і надав першу допомогу кільком своїм товаришам. За це і отримав бойову нагороду медаль «За відвагу».
Пройшли роки. Вже дорослі мої діти. Старший Руслан здобувши юридичну освіту трудиться в місті Києві, донька в десятому класі навчається. Думаю, що мені вдалося виховати їх гідно.
Щороку на день виведення військ з Афганістану ми зустрічаємось в Кегичівці з бойовими побратимами, щоб згадати нашу молодість, пригадати тих, хто загинув в тій війні виконуючи військовий обов’язок перед Батьківщиною.

О. ХРАПАЧ.