Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Після виведення радянських військ ця країна стала надзвичайно нестабільною і бідною. З посиленням ісламського екстремізму і нападами терористів на США Афганістан опинився у центрі міжнародної уваги, як осередок терористичної загрози. Тому нині світ зацікавлений у його відбудові, довгостроковому розвитку і врегулюванні внутрішнього конфлікту. Прагнення міжнародного співтовариства допомогти Афганістану демократично розвиватися уособлюють довгострокова місія Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на чолі з НАТО, Місія допомоги ООН в Афганістані (ЮНАМА), втілюється завдяки фінансовій підтримці країн Великої вісімки та міжнародних організацій, а також участі в цій справі сотень громадських організацій. Не залишилася осторонь афганських проблем і наша країна.
Відповідно до Указу Президента України від 15 січня 2010 року, Технічної угоди між Міністерством оборони України та Міністерством охорони краю Литовської Республіки щодо направлення миротворчого персоналу України для виконання завдань у складі литовського контингенту, що діє в межах міжнародних сил сприяння безпеці та угоди між Україною і НАТО про участь України в операції МССБ з травня 2010 року в Ісламській республіці Афганістан виконують миротворчу місію українські військовослужбовці, зокрема і група розмінування Збройних Сил України.
Нещодавно з Афганістану на рідну Хмельниччину повернулася група фахівців з протидії саморобним вибуховим пристроям Центру розмінування Збройних Сил України, який дислокується у Кам'янці-Подільському. Очолював цю групу старший інспектор відділу контролю якості розмінування майор Валентин Мельничук. Кітель офіцера сьогодні прикрашають відзнаки різних країн, та й досвіду йому не позичати. Тож розмова з Валентином Олександровичем стала і цікавою та змістовною.
— Обстановка в тій ісламській республіці дуже складна, — розповів майор Валентин Мельничук. Реальна влада в Афганістані залишається в руках талібів, які ведуть партизанську війну нечисленними групами — в середньому по 15-20 осіб. І однією з причин довготривалого конфлікту експерти називають надійне і достатнє фінансове забезпечення руху талібів. Адже відомо, що будь-яка війна коштує великих грошей, і афганська не є винятком. Головними проблемами залишаються нарко-торгівля, страшна бідність населення, економічна та політична нестабільність, діяльність незаконних збройних формувань, корупція, конфлікти між етнічними групами.
На сьогодні на території ІРА залишається велика кількість боєприпасів, придатних до використання за штатним призначенням, боєприпасів, які не вибухнули, але придатні для виготовлення саморобних вибухових пристроїв. Сьогодні в Афганістані працюють урядові та неурядові організацій, які платять населенню кошти за здану зброю та боєприпаси, і одним із завдань наших саперів було знищення цих боєприпасів, саморобних вибухонебезпечних пристроїв, зібраних такими організаціями у провінції Гор.
За словами майора Валентина Мельничука, основними завданнями саперів українського миротворчого персоналу були інженерна розвідка шляхів пересування миротворчого персоналу в ІРА, знешкодження та знищення саморобних вибухових пристроїв, вибухонебезпечних предметів у зоні відповідальності, перевірка місцевості та об'єктів на наявність таких предметів, їхня ідентифікація, допуск на територію бази транспортних засобів та їхня перевірка на наявність саморобних вибухових пристроїв. Кожного ранку українці групою проводили перевірку пасажирського терміналу та злітно-посадкової смуги аеропорту міста Чачгаран та прилеглої до неї території на наявність саморобних вибухових пристроїв.
Досить часто литовську групу реконструкції провінції, до складу якої входив миротворчий персонал з України, відвідували Президент, Прем'єр-міністр та Міністр оборони Литви, командувач ІЗАР, Міністр оборони України та інші високопосадовці. Вони не обмежувалися перебуванням на території польового табору, а також відвідували державні установи в Чагчарані. Перед проведенням кожного візиту група розмінування проводила перевірки будівель державних установ, які високі гості планували відвідати. Як правило, українські сапери діяли у складі двох груп розмінування кількістю по 8 фахівців у кожній.
— Зі мною у групі протидії саморобним вибуховим пристроям працювали старший сапер сержант Борис Оріх, водій-сапер старшина Віталій Головатюк та сапер-кінолог старший солдат Ігор Крайнік, — продовжує майор Валентин Мельничук. — Окрім того, з нами діяла і мінно-розшуковий собака Рема, чию підготовку 8 Кам'янець-Подільському Центрі розмінування важко переоцінити. Рема настільки досконало знає свою справу і безвідмовно допомагає саперам, що було вирішено залишити його з новою ротацією.
За рік група майора Мельничука перевірила понад тисячу кілометрів шляхів, близько 10 гектарів місцевості на наявність вибухонебезпечних предметів та саморобних вибухових пристроїв, знищила 1990 одиниць бомб, снарядів, мін, тощо. Чимало траплялося и боєприпасів китайського, іранського, пакистанського, італійського, американського, російського, ізраїльського, югославського виробництва. Також було виявлено 16 саморобних вибухових пристроїв (СВП) серед них й пояс шахіда.
— Стосовно кожного випадку застосування або виявлення таких пристроїв наша група проводила детальне розслідування, в ході якого збиралися докази, включаючи відбитки пальців та зразки ДНК, і детально описувалися всі компоненти «пекельної машини», — розповідає Валентин Олександрович.
Потім матеріали розслідування надсилалися до регіонального командування «Захід» та заносилися до спеціалізованої бази даних, яка використовується для прогнозування подальшої активності з використанням СВП, відслідковування діяльності злочинних угруповань та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Причому ця боротьба переважно спрямована саме на виявлення та знешкодження усього злочинного угруповання: від замовника до виконавця...
До речі, аналіз застосування саморобних вибухових пристроїв у провінції Гор показує, що найчастіше 78% трапляються з натискним датчиком. Та бувають і радіокеровані — 22 відсотки.
Для виготовлення основних зарядів СВП застосовуються скороварки, як досить поширені в Афганістані ємності для приготування їжі, пластикові каністри та стандартні боєприпаси. За вибухівку береться речовина домашнього виробництва на основі нітратних добрив чи вилучена із звичайних боєприпасів. Джерелом струму є акумуляторні батареї від мотоциклів. Виходячи з розмірів зарядів, вони розраховані на застосування проти місцевої армії, поліції або персоналу ІЗАР при проведенні пішого патрулювання, неброньованих та легкоброньованих цілей.
Однак не всі афганці — обов'язково терористи. Більшість з них негативно ставлять ся до війни і тих, хто роздмухує її полум'я.
— З місцевими мешканцями мені доводилося мати справу чи не щодня, особливо з тими, які були найняті для охорони нашого розташування за межами зовнішнього периметру, — пригадав офіцер. — Також доводилося спілкуватися з ними в магазинах, на ринку. Ставлення до нас було нормальне. Преважна більшість афганців живуть дуже бідно, в глинобетонних будинках, сім'ями по 12-17 осіб, сплять здебільшого, покотом на долівці. Харчуються теж погано, практично не їдять м'яса, воно там дороге, хоча розводять худобу, верблюдів, овець, кіз. Навіть у загартованого вояка, серце обливалося кров'ю, коли бачить взимку дітей без будь-якого взуття та в обшарпаній легкій одежині. Українці завжди намагалися бодай чимось допомогти. Та що поробиш, коли їх багато, а нас — жменька. Нам розповідали, що в сусідньому з нашим табором кишлаку минулої суворої зими не вижили близько 75 відсотків дітей...
Утім, попри таку складну обстановку в країні, нині там створюються умови для виходу з економічної та політичної кризи, у складі Міжнародних сил сприяння безпеці співпрацюють близько тридцяти країн-членів НАТО спільно з двома десятками країнами партнерами, діє Програма поступової передачі відповідальності НАТО за безпеку в Афганістані уряду цієї країни з надією, що до 2014 року це відбудеться. І чималий внесок у поточні операції Альянсу робить і наша держава, зокрема, миротворці-подоляни з Кам'янця-Подільського.
На знімку: група протидії саморобним вибуховим пристроям майора Валентина Мельничука з собакою Ремою і роботом для ведення інженерної розвідки.