На сайті УСВА було опубліковано звернення «афганців» Полтави до голови УСВА С. В. Червонописького щодо розкольницької діяльності голів Полтавської обласної і міської організацій УСВА. Ми отримали відповіді на це звернення від обох сторін і надаємо на розгляд.

Черговий «лохотрон» відбувся

29 жовтня на сайті УСВА було опубліковано  «Звернення»  інвалідів –«афганців» Полтави до голови УСВА С. Червонописького з проханням вжити заходів щодо припинення розкольницької діяльності голів Полтавської обласної та міської організацій ветеранів Афганістану Ю. Цомартова та О. Глушкова, направленої на руйнування і знищення цих організацій як структур УСВА, а також на утворення нової, альтернативної УСВА організації «афганців».
На підтвердження цієї інформації наводилися конкретні факти і вислови вищевказаних осіб. Підписанти цього «Звернення» яке зараз Цомартов та Глушков таврують «доносом», відкрито і публічно висловили свою позицію, так що називати його  словом «донос», яке зазвичай ототожнюють зі словами «наклеп», «брехня» тут навряд чи доцільно.  За кілька днів я особисто направив голові УСВА пропозицію тимчасово відсторонити Цомартова і Глушкова від посад до розслідування їх дій. Довідавшись про це і отетерівши від страху перед перспективою втратити свої керівні крісла, цей  «дует»  розвинув бурхливу діяльність, аби переконати і керівництво УСВА, і «афганців» Полтавщини в тому, що нічого такого  вони і гадки не мали робити, твердо стоять за єдність «афганських» лав і, взагалі, «білі і пухнасті». Аби замулити «афганському» товариству очі та замаскувати свої справжні наміри, ними було вирішено якомога швидше провести збори «афганців» Полтави, на котрих, буцімто, обговорити «реорганізацію» міської спілки ветеранів Афганістану, підготовку до 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, і (найголовніше!), про що публічно не говорилося, привселюдно «відшмагати» авторів вищезгаданого «Звернення». Трохи згодом, усвідомлюючи, що п. Глушков має серед «афганців» Полтави рейтинг майже нульовий і збори можуть перетворитися на чергову лайку на його адресу, обласний «афганський» голова п. Цомартов вирішив надати їм статусу обласного заходу, запросивши на нього і декількох  найбільш лояльних до нього керівників районних організацій. Таких набралося аж шість з двадцяти п’яти .
9 листопада ці збори відбулися. Попри їх потужну рекламу, оголошення в місцевій пресі, на телебаченні, на них зібралося близько півтори сотні «афганців» і учасників бойових дій в інших країнах (в області їх понад чотири тисячі, а у Полтаві – близько двох тисяч ). З самого початку було видно, що проводяться вони похапцем, нашвидкуруч, без будь-якої серйозної підготовки, а їх організатори, попри зовнішній апломб, поводяться досить нервозно. Не було оголошено ані статусу зібрання, ані порядку денного, ані регламенту, та і прийняття будь-яких рішень і голосування по них не передбачалося. Висновок простий: Цомартову і Глушкову присутні були потрібні просто як звичайна «масовка».
Протягом майже півтора години ми оцінювали ораторські здібності пана Цомартова, котрий говорив натхненно, «без папірця», перескакуючи з однієї теми на іншу, потім ще на якусь, потім повертаючись до першої. Ця «лекція» про його особисті здобутки на посаді нагадувала швидше «лікнеп» для початківців, а не змістовну інформацію для битих життям ветеранів. Нам дуже цікаво було слухати про те, що «афганці» – кість в горле любой власти», (а ми про це і не здогадувалися ), про труднощі з житлом, з транспортом, з медичним обслуговуванням, котрі завжди існували і, на жаль, існуватимуть, про його особистий конфлікт з головою УСВА тощо. На відміну від своїх слів на обласному правлінні 17 серпня, де Цомартов прямо закликав «не сползать в болото, уйти из загнивающей УСВА», «создать абсолютно независимую Громадськую спилку», перед більш широкою аудиторією 9 листопада він кардинально змінив риторику, проголошуючи гасла за «единство УСВА». Класичний приклад елементарного боягузтва, пристосуванства, небажання і невміння відповідати за свої слова і дії. З подивом і тривогою ми дізналися, що є ще один, окрім Куніцина, претендент в «афганські» очільники «всєя України». І як що на правлінні 17 серпня  Цомартов переконував присутніх на ньому, що найдостойніший лідер «афганського» товариства України – саме Куніцин, то тепер він схвально відгукнувся і про Ю. Зубка, зазначивши, що той «готов избираться головой УСВА». («Господи, скільки ж їх там, у Києві, цих претендентів?», – прошепотів  сусід ліворуч від мене). Похизувавшись тим що обласне правління, на його думку, працює добре, оратор перейшов до справ у Полтавській міській організації, несподівано заявивши «афганцям» міста (а їх у залі була переважна більшість), що «проблем в Полтаве  нет», чим викликав сміх та глузливі вигуки з місць. Вгамовуючи аудиторію, Цомартов змушений був вдатися з трибуни до зовсім непарламентських висловів на кшталт: «Помолчи, Игорь, с тобой хорошо только дерьмо жрать». (Без коментарів). На завершення обласний «афганський» керівник заявив, що «за власть я не держусь» («Ой ли», – як кажуть росіяни ), і вкотре закликав до єдності. Підбадьорений такою «яскравою» промовою обласного шефа, на трибуні з’явився пан Глушков, котрий підхопив естафету переливання з пустого в порожнє і впродовж майже півгодини «їздив по вухах» зібрання, виголошуючи панегірік своїй тяжкій праці на ниві служіння «афганцям» Полтави. Втім, дещо в його промові було і цікаве. Виявляється, 2 лютого ц.р. у Полтаві відбулася міська конференція «афганців», яку тоді називали загальними зборами і учасників якої у списках реєстрували (або не реєстрували) залежно від вказівок пана Глушкова, котрий не відходив від столу реєстрації і особисто «фільтрував» прибулих на захід. (Зазначу, що повноваження конференції і загальних зборів – зовсім різні).  Цомартов тоді, у відповідь на моє запитання про статус зборів, чітко відповів: «Общее собрание».  А тепер, виявляється, конференція. І протокол же, мабуть, написали відповідний, а ще, напевно, записали туди, що  Глушкова переобрали на новий термін. Не здивуюсь, якщо ці мої припущення відповідають дійсності.
Але справжня мета скликання зібрання стала зрозумілою, коли було зачитане «Звернення», опубліковане на сайті УСВА, і яке вже не було ні для кого таємницею. Проголошене воно було з негативними коментарями і купюрами, що навряд чи було доцільно. Після цього декілька осіб, котрих потім один з учасників зборів з трибуни назвав «вівчарками», зчинили галас, називаючи «Звернення» «пасквілем», «доносом», згадуючи 37-й рік тощо. Знаючи з власного досвіду , що п. Цомартов, котрий спритно підігрівав пристрасті у залі, навряд чи надасть мені слово як одному з підписантів «Звернення», аби пояснити, що спричинило його появу, я поквапився вийти на трибуну і таки домігся слова. «Пять минут» – люто просичав Цомартов, забувши, що регламент не приймався, а сам він словоблудив аж півтори години. Ото вам і демократ. Я дуже стисло довів до слухачів те, що відбувалося на засіданні обласного правління 17 серпня, про те, що на ньому було прямо проголошено курс на вихід з УСВА і створення альтернативних самостійних «афганських» організацій у містах, районах і області. При цьому я відкрив маленьку таємницю: один з присутніх на тому правлінні вів аудіозапис і за кожне своє слово я, маючи його, готовий відповідати хоч у суді. Цомартова і Глушкова аж заціпило від такої новини. Мабуть, і багато хто з  присутніх усвідомив, чого варті їхні заклики до єдності. Зрозумівши, що тепер спростовувати будь-які звинувачення в розкольницькій діяльності на свою адресу – даремна справа, п. Цомартов майже силоміць відсторонив мене від мікрофона і поквапився перейти до іншого питання. На завершення зборів він, зробивши скорботне обличчя, нагадав присутнім про сумну долю його попередників на посаді («Жук – уголовное дело, Коробов – повесился, Корчуков – инсульт»), і попросив не доводити його до такого кінця.  Щиро бажаю п. Цомартову здоров’я і раджу йому не поливати брудом тих, хто дотримується іншої, ніж він, точки зору. Раджу також йому і його поплічнику Глушкову опанувати, нарешті, хоч у мінімальному обсязі державну мову і послуговуватися нею при проведенні офіційних заходів хоча б з поваги до назви «Українська Спілка ветеранів Афганістану». Зрозуміло, що дебати можливо вести і російською, але ж доповідь…  Бо у мене склалося таке враження, що ці панове часто дивляться по телебаченню засідання Кабміну і наслідують не зовсім вдалий приклад його очільника. Так і кортить назвати їх «Ціміртов і Глішків».
«Черговий лохотрон відбувся», – такий коментар, виходячи з залу, зробив мій товариш Є. Регент. Саме його словами я і назвав ці нотатки. На моє запитання, чому саме «лохотрон», Євген відповів: «Бо тільки «лохотронщики» можуть так безсоромно дурити людей, зібравши їх, буцімто для обговорення важливих питань, а  насправді – лише для того, аби замазати багнюкою тих, хто насмілився відкрито і публічно викрити їх наміри. Тішить тільки те,  що багато хто з присутніх це зрозумів».
Я зовсім не збирався все те, про що йшлося вище, детально описувати (і взагалі писати на цю тему), але, оскільки завершити виступ мені не дали, вважаю за доцільне висловити свою позицію таким чином. Панове Цомартов і Глушков, якщо ви вважаєте УСВА «загнивающим болотом» і закликаєте з неї виходити – зробіть це першими, а не підгризайте її зсередини, мов ті щури. Напишіть заяви про вихід і створюйте собі нову «независимую» від УСВА організацію. Побачимо,  скільки ви зберете прихильників цієї смердючої ідеї. Але ж ні, ви і зараз сумніваєтеся в тому, що з цього вийде щось путяще, тому і тримаєтесь за свої посади, як воші за кожух .
Особисто я – не на стороні ані Червонописького, ані Куніцина, ані Зубка, ані ще когось як персоналій, я і не проти когось з них. Я – за того, хто здатен очолювати боротьбу за наші інтереси на усіх рівнях, від столиці до самого глухого села, за того, кого «афганці» обирають в очільники прозоро, демократично, без тиску, чвар та інтриг. Я – за єдину, міцну і авторитетну «афганську» громаду України!

---

9 листопада 2013 року в приміщенні Полтавського міського будинку культури були проведені збори учасників бойових дій на території інших держав (воїнів-інтернаціоналістів), на яких були присутні понад 200 учасників бойових дій з міста Полтави та області. На зібранні зі звітною доповіддю про діяльність правління та голови Полтавської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) виступили: голова обласної організації  Юрій Цомартов, голова міської спілки Олексій Глушков, члени президії правління організації та присутні. Також були розглянуті питання підготовки заходів, схвалення плану проведення 25-ї річниці виведення військ з Афганістану, та розглянуті питання діяльності ветеранських організацій згідно положень нового Закону України «Про громадські об’єднання».
Присутні на зборах схвалили діяльність правління за рік роботи та підтримали ініціативу з підготовки та проведення річниці.
Члени зібрання з болем і подивом дізналися про ліквідацію Черкаської обласної спілки ветеранів Афганістану та вважають, що вину та відповідальність за це має нести персонально голова УСВА!
 Присутні одноголосно оцінили діяльність голови УСВА С. Червонописького по керівництву організацією як недолугу та деструктивну, що порушує принципи бойового братства, поважного відношення до членів організації та найближчим часом може привести до незворотних негативних наслідків. Одночасно присутні відзначили необхідність приведення Статуту УСВА до відповідності положенням нового Закону України «Про громадські об’єднання» та категорично  одноголосно вимагають створення УСВА за принципом асоціації знизу доверху.
Стосовно звернення деяких ветеранів до голови УСВА з відвертою брехнею – зібрання визначило, що це ганебний наклеп не лише на голову обласної організації Ю. Цомартова, а й на всіх членів Полтавської обласної організації. Дії авторів звернення були гнівно засуджені присутніми та на найближчому засіданні Правління обласної організації (на яке вони будуть запрошені) буде поставлене питання про доцільність їх членства в організації.
Прес-служба Полтавської обласної організації УСВА.
 
Нагадую, що згідно Закону України «Про засоби масової інформації» Ви зобов’язані викласти вищевказану інформацію. В разі відмови, ми вимушені будемо звернутися до суду.

---

З повагою –