З метою патріотичного виховання молоді, щоб хоч трохи втамувати біль втрати у серцях рідних, вберегти пам'ять про бойових побратимів, віддати належну честь воїнам-афганцям Ратнівщини за ініціативою районної організації ветеранів війни в Афганістані у Ратнівській школі №2 був створений музей. Більше того, цій школі присвоєно ім'я колишнього учня, воїна-афганця Миколи Васильовича Заліпи.
Народився Микола Заліпа 10 травня 1961 року у селі Видраниця. Після закінчення восьми класів Ратнівської школи-інтернату навчався у Харківському індустріальному технікумі. Працював на заводі в місті Первомайську Луганської області. Призваний в армію 31 березня 1982 року. У Афганістані - з травня 1982 року. Рядовий, стрілець. Загинув у бою 25 липня 1982 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки посмертно. Похований у селі Велимче.
У книжці "Афганістан. Волинський рахунок" написано, що доля змалку виявилася немилосердною до хлопця - рано померла мати, і він із трьома сестрами виховувався у Ратнівській школі-інтернаті. Ось що пригадує класний ке-рівник Ніна Улянівна Колінська:
- Микола був слухняний, зосереджений, добрий. Дуже гарний собою - чорнявий, миловидний. Його завжди можна було побачити з книгою. Якось готували ми вечір і вирішили зробити живий пам'ятник героям-молодогвардійцям. То ж коли я запропонувала учням вибрати собі ролі, Микола раптом попросив: "Можна, я буду Сергієм Тюлєніним…" Подумки засумнівалася, чи підійде? Але в його словах була така впевненість, що я не змогла відмовити. І Заліпа блискуче зіграв роль героя не лише у театральному, а й реальному житті…
А цю вісточку рідним він послав 22 липня 1982 року, а через три дні йому вже віддали останні почесті: " Спасибі тобі, Галочко, за теплого листа. Висилати щось сюди і звідси не рекомендують солдатам. Офіцерам можна. Нічого, два роки пройдуть швидко, і я знову повернуся в Україну. Пишете, що у вас дощі, а тут спека до 40 градусів…"
Ще до створення музею, у радянські часи, у школі-інтернаті був організований куточок пам'яті Миколи Заліпи і висіла меморіальна дошка, яку вкрали, напевно, щоб здати на металобрухт. З часом були втрачені і всі експонати.
- На сесії районної ради 28 листопада 2013 року усі депутати одноголосно вирішили присвоїти школі ім’я воїна-афганця Миколи Заліпи, - розповідає керівник спілки Афганців Василь Півень. - Тепер маємо зробити другий крок: якщо встигнемо, то до річниці виведення військ із Афганістану, 15 лютого, урочисто відкриємо меморіальні дошки на двох корпусах школи. Також виступив на сесії від імені воїнів-афганців із другою пропозицією – щоб Самарівська рада також присвоїла школі ім’я воїна-афганця Петра Штика, де він закінчив вісім класів. Не минув і його Афганістан. Молодший сержант, командир відділення помер від ран 1 липня 1987 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки посмертно та медаллю "За бойові заслуги". Похований у рідному селі.
З останнього листа Петра Штика:
"Здрастуйте, дорогі батьки, сестричка Наташа! Пише вам ваш син Петро… Уже майже місяць немає бойових дій. Краще б їх взагалі не було… Це безглузда війна. Ви пишете, що хлопці приходять з армії. Щось і мені захотілося додому. Ну, нічого… Ще десять місяців - і зустрінемося…"
- Районна організація ветеранів війни в Афганістані підтримує тісні зв'язки із родиною Петра Штика,- веде далі свою розповідь Василь Півень. - Щороку стараємося відвідати цю сім’ю. Приїздять із Білорусі його сестри. Це унікальна сім’я, дружна. Батьки у школі на лінійках учням розповідають про свого сина, який мужньо поліг у бою. Добре, що молоде покоління буде знати саме від таких людей про Афганістан, бо ж у підручниках із історії нічого не написано. Були батьки на відкритті пам'ятника воїнам-афганцям у Ратному, приїжджали бойові побратими Петра. На їхніх очах він загинув.
" Вони не повернулися з бою", "Як все починалося", "Священні традиції наших поколінь", "Афганській рахунок", "Мужність. Героїзм" - з такими стендами можна ознайомитися у музеї. Транслюють для відвідувачів фільм "Афганістан. Волинський рахунок". Різні експонати, фотографії, книги, зброю тут можна побачити, форму воїнів-афганців, карту, прапор. Сергія Терещука уповноважила спілка бути прапороносцем. Тепер він на усіх заходах, де є паради.
- Наша організація ветеранів війни в Афганістані однією із найперших у Волинській області має свій прапор, - каже Сергій Терещук, - він добре впливає на молодь у плані патріотичного виховання.
Приміщення для музею отримали завдяки покійному начальнику відділу освіти Петру Домальчуку на початку 2007 року. Афганці робили ремонт у двох кімнатах своїми силами. Штукатурили, фарбували, вирізали арку … Жертвуючи своїм часом, віддавалися повністю хорошій справі Анатолій Авдіюк, Сергій Філіпчук, Валерій Назарук, Іван Семенюк, Лук’ян Вознюк, Микола Ковальчук, Сергій Терещук, Анатолій Пікун, Ярослав Наход. А 15 лютого 2008 відбулося урочисте відкриття музею. Проводити екскурсії довірили десятикласниці Тетяні Пампусі. У ньому побували усі воїни-афганці, ветерани Великої Вітчизняної війни не тільки нашого району, а й сусідньої Білорусі, Москви, учні обох наших шкіл. Афганців із Малорити і Бреста планують запросити до музею, бо у них уже побували. Спільними зусиллями у парку Дружби встановили пам'ятний знак на честь 10-ї річниці виводу військ із Афганістану.
У Ратнівському районі нині проживає 103 афганці, у Ратному - 27. Вже після повернення з Афганістану в районі від ран і хвороб померло 18 ветеранів.
Двадцять шість ветеранів нашого району нагороджені бойовими орденами і медалями ще у Афганістані. Два інваліди війни І групи. Це Сергій Терещук, нагороджений орденом Червоної Зірки, був тяжко поранений, і Петро Бурчак - у нього медаль "За відвагу". Орденом Червоної Зірки нагороджені також Іван Білітюк із Заболоття і Олег Неводнічик із Щедрогора.
У планах афганців далі поповнювати музей експонатами і зробити для них додаткові стелажі. А ще хочуть, щоб відвідали його усі учні нашого району. Берегли пам'ять про афганців і розповідали своїм нащадкам.
