Після закінчення Великої Вітчизняної війни минуло вже 69 років. У людській пам’яті — лише спогади про те лихоліття.
За роки, що минули, учасників бойових дій залишилось дуже мало. А в деяких селах уже немає жодного…
Спостерігаючи за людьми, які прийшли на мітинги-реквієми з нагоди Дня Перемоги, я не бачив у їхніх очах радості. У всіх на устах — останні події у Донецьку, Луганську, Одесі. Постає питання: чи піде війною на Україну колись братня Росія? Чи підніметься рука брата на брата, чи сестру? Чи буде мир у державі?
Дуже прикро, що не відбулися урочистості з залученням учнівської молоді у населених пунктах краю. Побоюючись терактів, керівники держави вимушені були заборонити масові заходи. Але старші люди на свій страх і ризик все таки вийшли у своїх містах і селах, аби вшанувати пам’ять полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Мені та ще кільком побратимам-«афганцям» — О. Бернацькому, Ю. Казмірчуку, О. Клімчуку — випало щастя бути присутніми та виступити на мітингу пам’яті у невеликому селі Коритне, що на Білогірщині. А ще — вручити мешканцю цього села Миколі Івановичу Гнатюку від імені церковної громади храму мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, що у місті Шепетівці, грамоту за сприяння у розбудові та оформленні храму. Також від Шепетівської спілки ветеранів Афганістану Миколу Івановича нагороджено нагрудним знаком «За військове братерство».
За станом здоров’я нагороджений не служив в армії, але в душі він був і залишається солдатом. І своєю подвижницькою працею та діями доводить, що є палким патріотом своєї землі і достойний бути почесним членом нашої спілки.
По закінченні мітингу «афганці» Шепетівщини подякували місцевим мешканцям за те, що пам’ятають поіменно своїх земляків, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни заради миру на землі та процвітання держави.
На знімку: інвалід-іконописець, почесний член Шепетівської СВА М. І. ГНАТЮК серед воїнів-«афганців» та односельчан.
