15 травня для воїнів-«афганців» - день особливий. Адже цього дня 1988 року розпочався вивід радянських військ з Афганістану. Зраділо зболене серце матерів, чиї сини воювали на далекій афганській землі. Зраділи і ті жінки, котрі виряджали дітей до армії, а в душі молили: «Аби оминуло, аби не на війну». Багато сьогодні чути думок з приводу тієї безглуздої війни, коли наші хлопці гинули на чужій землі за чиїсь інтереси. Одне зрозуміло – нам та Афганська війна була не потрібною. Війна чужа, і ми в ній чужі. Але наші хлопці йшли виконувати свій інтернаціональний обов’язок, бо накази не обговорюються. Багато з них повернулися на батьківщину у цинковій труні, багато хто живий, але із скаліченою душею. Адже дивитися смерті в очі у вісімнадцять – не приведи Боже. Ось тому і збираються щороку цього дня бойові побратими, щоб згадати свою пропахлу порохом юність, пом’янути друзів-«афганців», обговорити сьогоднішнє життя-буття.
Така зустріч відбулася цього року у Понорниці Коропського району Чернігівської області. А приводом послужила значна подія – відкриття пам’ятного знака воїнам-«афганцям». У центрі селища, поряд з меморіалом загиблим у роки Великої Вітчизняної тепер є і знак з відповідним надписом, який нагадуватиме прийдешнім поколінням про далеку Афганську війну і про тих хлопців, чиє життя обірвалося на зорі. Збудований пам’ятний знак з ініціативи воїнів-«афганців». А сприяли цьому депутат обласної ради М. О. Півень, депутат Верховної Ради І. О. Рибаков, голова об’єднання ветеранів Чернігівського земляцтва в Києві С. М. Кудін, колишній голова РДА В. Д. Бригинець, Понорницька селищна рада. Не залишилися осторонь встановлення пам’ятного знака і самі «афганці».
Зібралися на відкриття пам’ятного знака учні, громадськість селища. Приїхали воїни-інтернаціоналісти не тільки з Коропщини, а із сусідніх районів – Менського, Сосницького, Бахмацького, з Чернігова, представники влади. Все було урочисто і зворушливо до сліз. До присутніх звернулися голова Чернігівського обласного відділення УСВА С. Г. Віхров, голова Коропського відділення УСВА І. І. Сиченко, його заступник В. М. Пилипенко, депутат обласної ради М. О. Півень, заступник голови Менського відділення УСВА Л. Д. Титаренко, комісар Коропського райвійськкомату О. В. Кальченко, голова районної ради М. П. Мазуренко. У їхніх словах – і вдячність, і глибока пошана, і вічна пам’ять про тих, хто не повернувся. Живим – здоров’я і наснаги, а загиблим – вічна пам’ять. І головне, щоб більше так безглуздо не гинули наші хлопці за чиїсь незрозумілі інтереси. Хоча сьогодні в Україні – складна ситуація і для багатьох незрозуміла. Йде хоч і не оголошена, а війна. Росія проти України. І знову гинуть наші чоловіки. І знову кров. І знову горе.
Наш земляк представник Чернігівського земляцтва в Києві С. М. Кудін, який теж пройшов бойовими дорогами Афганістану, вручив подяки Чернігівського земляцтва тим, хто доклав своїх зусиль, аби цей пам’ятний знак як символ пам’яті про тих, хто не повернувся з далекої Афганської війни, з’явився в Понорниці. Нагороджено відзнаками Ю. М. Кручика, В. М. Пилипенка, П. О. Васильця, М.О.Півня, В. Д. Бригинця.
Цього дня отримав ювілейну медаль «40 років спільної операції країн Варшавського договору «Дунай» І. Ф. Антоненко з Понорниці. А М. І. Боровик і А. В. Страмко – медалі «Отличник погранвойск». Пам’ятним орденом «Ветеран погранвойск» нагороджено воїна-«афганця» В. М. Пилипенка.
Учні школи, які прийшли з весняними букетами, вручили квіти воїнам-«афганцям» і всім присутнім. А потім ці квіти лягли до пам’ятного знака. Пам’ять вічна. А поки ми пам’ятатимемо, доти і житимуть наші герої. Адже герої не вмирають. Гірлянду слави поклали до пам’ятника юні хлопці. Дай Боже, не пережити нашому підростаючому поколінню подібну війну. Дай Боже, щоб на нашій землі відродився мир.
Цього дня воїни-«афганці», представники влади побували на могилі райвійськкома В. М. Тітова в Іванькові, який пережив Афганську війну, але не дожив до сьогодні. Пом’янули і його, і всіх бойових побратимів, хто навіки залишився в споминах.
