Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Мета виставкового проекту «Апокаліпсис XX століття. Світові війни» – активізувати пам'ять суспільства про жахливі катастрофи минулого століття, через автентичні пам'ятки, більшість із яких експонується вперше, показати антигуманну, нищівну сутність молоха світових воєн, що стали апокаліпсисом XX століття, застерегти від розпалювання нової планетарної воєнної катастрофи, початком якої можуть стати бойові дії на Сході України.
«Об'явлення Св. Івана Богослова» або «Апокаліпсис» - остання книга Нового Заповіту, в якій описуються сповнені численних катаклізмів і див події, що передуватимуть Другому пришестю Ісуса Христа на землю і відбудуться після нього. Тому «апокаліпсис» став синонімом кінця світу, катастроф планетарного масштабу. Саме такими є світові війни, які двічі струсонули земну кулю впродовж XX століття.
Вони безжально перевернули світ: призвели до падіння чотирьох імперій; змінили кордони держав, а в деяких випадках їхній суспільний лад; зруйнували й стерли з лиця землі тисячі міст і сіл; забрали життя десятків мільйонів людей; відгукнулися гірким болем утрат у душах тих, хто пройшов крізь їхній вир і залишився живим; увійшли в генетичну пам'ять людства.
Рефреном художньо-образного рішення виставки є маки. У народних повір'ях недовговічний маків цвіт асоціюється із загиблими на полі бою воїнами. Побутує думка, що це - кров полеглих, яка просочується із землі і, перетворившись на криваві маки, благає живих молитися за упокій душ загиблих...
Водночас маки нагадують про «циклічність» Всесвіту та живлять надію на нове життя.
Виставка складається з прологу, основної частини та епілогу.
Пролог
Представлено художньо-реліквійну композицію «Перехрестя воєнних доріг», до якої увійшли фотографії, зброя, військове спорядження учасників світових воєн та трагічних подій на Сході України. Акцентна домінанта композиції - обпалений світлофор із дорожнім знаком «Головна дорога», що вказують напрям, але не можуть відрегулювати шлях до кінцевої мети - життя без воєн.
Основна частина
На стилізованих під стару фотоплівку стрічках зі світлинами періоду Першої та Другої світових воєн - невщухаючий шквал боїв. Ці фотодокументи акумулюють у собі й через десятиріччя доносять до нас біль, стогін, гуркіт війни, створюють відчуття страждань солдатів, відчай цивільного населення, кризу віри.
Мабуть, одним із головних злочинів війни є злочин не лише проти Людства, а й проти Бога. На фото – зруйнована в Першу світову церква в Дюнкерку на півночі Франції. Під час Другої світової, 9 серпня 1945 р., вибух ядерної бомби знищив католицький собор Уракамі в японському місті Нагасакі.
Про цю трагічну подію розповідає фотоколаж. Відвідувачі виставки можуть уперше побачити культові пам'ятки із зруйнованого в 1941 р. Успенського собору Києво-Печерської лаври. Нині ЗМІ сповіщають про храми, знищені на Сході України.
Основний документальний масив виставки не має хронологічного структурування, бо не може бути упорядкованим хаос кривавого виру війни.
Світові війни забрали життя майже 75 млн людей. Серед них - поручики Михайло Новиков і Сергій Сумцов, які загинули в 1914 – 1915 рр. Поруч з їхніми листами на виставці - пробиті кулями, залиті кров'ю документи учасників Другої світової війни майора Дмитра Цибенка й підпільника Миколи Березіна.
55 млн учасників світових воєн отримали поранення, які нерідко призводили до каліцтва. 1943-го у 21 рік став інвалідом, втративши обидві руки, капітан Василь Петров, у 22 роки залишилася без обох ніг старший сержант Марія Лагунова.
Серед героїв виставки – генерал Семен Краснопєвцев, командир партизанського з'єднання Сидір Ковпак, сержант Григорій Дахненко, червоноармієць Захарій Остапенко, яким довелося пройти крізь вогонь двох світових воєн.
Хижа суть воєн ще довгі роки по закінченню ятрила душі тих, хто не дочекався повернення солдатів. Адже когось виглядала мати, на когось чекали осиротілі діти, приречена на вдовину долю дружина. Цей біль читається між рядками листів матерів і дітей загиблих солдатів Другої світової.
Скорботним підсумком подій світових воєн сприймаються документи Надзвичайних комісій із розслідування злочинів проти людяності.
«... Тільки диявол, нечистий дух, міг так по-демонськи спотворити, знівечити коротке людське життя, наповнити його стражданнями, яких би вистачило для сотень поколінь роду людського», – записав у своєму фронтовому щоденнику 28 липня 1944 р. майбутній відомий український письменник та громадський діяч Олесь Гончар.
Моральним заповітом для Ганни Марійчик, члена Конгресу українських націоналістів, став лист її батька, активного члена ОУН Григорія Вацеби. Його слова звернені й до кожного з нас: «Добро Нації – найвищий наказ! Для неї Ти віддаш силу, розум і життя, так як я складаю голову на її жертівнику. Якщо ти зрадиш український народ, то я вже проклинаю Тебе, а мій дух не дасть Тобі спокою ніколи...».
Жити за законами добра й справедливості – Законами Божими – вчить нас Біблія. На виставці – Священна Книга видання першої чверті XIX століття, що належала учаснику Другої світової війни, кавалеру 10 бойових орденів генерал-майору М.Ф. Стафєєву.
Епілог
Завершує виставку фото літопис подій сьогодення, які відбувалися на Майдані, у Криму, а тепер розгортаються на Сході, де Україна веде нерівний бій за власне місце серед суверенних держав і народів, якого не вдалося здобути у попередніх двох світових війнах. Хай на цьому шляху буде з нами мудрість та єдність. І хай допоможе нам Бог!
Запрошуємо відвідати експозицію у Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 –1945 років». Адреса: м. Київ, вул. Лаврська, 24.