Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ВЕТЕРАНІВ АФГАНІСТАНУ

Від імені Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вітаю вас на VІІ звітно-виборній Конференції!
П'ять років тому, у цьому залі, ми підводили підсумки нашої роботи і намічали нові рубежі, перспективи нашого розвитку. Сьогодні ми зібралися щоб підвести підсумки зробленого, відзначити успіхи й виявити недоліки, що заважають нашій роботі. Осмислити ситуацію у державі, ветеранському русі, визначитися з перспективами та орієнтирами.
На жаль, ми змушені відзначити, що хід подій у нашій країні в минулій п'ятирічці вніс істотні корективи в наші плани, і, по незалежним від нас причинам, не всі заплановані нами   заходи були виконаними.
Коротко нагадаю про основні заходи у життєдіяльності нашої організації за звітний період, які мають всеукраїнське і міжнародне значення:
– відзначення двадцятиріччя нашої організації – Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (2010 р.);
– відродження нашої Партії ветеранів Афганістану (2010 р.);
– організація і проведення засідання Виконкому Всесвітньої Федерації ветеранів і XXII засідання Постійної Комісії з Європейських справ (2011 р.);
– проведення акції протесту 20 вересня 2011 року, коли влада хотіла прийняти законопроект № 9127 по позбавленню пільг учасників бойових дій;
– підписання Меморандумів між УСВА – Урядом України, територіальними організаціями УСВА – адміністраціями областей, міст, районів ( 2011-2012 р.);
– проведення Всеукраїнського збору учасників бойових дій – членів УСВА (2012 р.);
– за ініціативи УСВА організація та проведення засідання Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів – учасників СНД у Львові (травень 2013 р.);
– участь членів нашої організації у Революції гідності (грудень 2013 – березень 2014р.);
– участь членів УСВА в АТО у складі загонів самооборони, і наданні гуманітарної допомоги учасникам АТО (2014 р.);
– за ініціативи УСВА 2014 рік оголошено в Україні Роком учасників бойових дій на території інших держав;
– урочисте відзначення 25-річчя виведення військ з Афганістану у Києві й на місцях;
– щорічне відзначення наших свят – Дня виведення військ з Афганістану, Дня Перемоги, Дня ветерана тощо та нагородження державними і відомчими нагородами членів УСВА – учасників бойових дій за мужність та активну роботу;
– активізація роботи з вшанування пам'яті загиблих бойових побратимів: відкриття у районах, містах нових пам'ятників, музеїв, куточків бойової слави, храмів, каплиць, меморіальних дощок, найменування організацій, вулиць, скверів;
– продовження роботи по відстоюванню правди про події Афганської війни і воїнів-інтернаціоналістів: видання книг, буклетів, компакт-дисків, створення фільмів, організація і проведення книжкових та фотовиставок;
– організація та підтримка роботи військово-патріотичних клубів, проведення спортивних змагань пам’яті загиблих, пісенних конкурсів та фестивалів;
– підвищення уваги до організації і якості лікування ветеранів Афганської війни у госпіталі «Лісова поляна» (за п'ять років через дбайливі руки наших медиків пройшло більше 22 тисяч чоловік), обласних госпіталях інвалідів війни, інших лікувальних закладах.
Конкретні заходи і цифри наведені у матеріалах звіту Правління, які кожний з делегатів вже отримав і ознайомився.
Але ми зібралися не для того щоб захоплюватися своїми успіхами і досягненнями та почивати на лаврах. Сьогодні, у цьому залі, ми повинні підвести підсумки діяльності УСВА, дати оцінку роботи Правлінню за минулі п'ять років. Я підкреслюю – нашої спільної, колективної діяльності багатотисячної організації – Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Шановні друзі! Минулі п'ять років для всіх громадян України були насичені подіями, які торкалися не тільки інтересів окремого громадянина, але й наших загальних національних цінностей і традицій, з якими ми жили та працювали, подіями які зажадали від усіх нас збереження не тільки УСВА, але й країни в цілому.
До середини 2011 року склалася ситуація, коли влада перестала звертати увагу на громадські організації, згадувала про їхнє існування коли треба було створити красиву телевізійну картинку під час покладання квітів у святкові дні. Влада стала вважати, що громадські ветеранські організації – це клуб за інтересами і з ними можна робити що завгодно, не рахуючись ні з їхньою думкою, ні їхніми завданнями.
У вересні 2011 року Кабінет Міністрів разом з Верховною Радою України спробували, шляхом обманів і підробок прийняти законопроект №9127, що вводив ручне керування пільгами, а фактично, їх ліквідацію. І це стосувалося не тільки ветеранів війни, учасників бойових дій, а і чорнобильців та ще понад 20 категорій населення України. Всі присутні в залі були учасниками тих подій 20 вересня 2011 року, коли ми з вами не як платні «тітушки», а за власний рахунок приїхали до Києва і добилися, щоб нас не тільки почули, не тільки відмовилися від спроб знищити пільги, а й заставили підписати Меморандум, через який ми добилися значного підвищення пенсій інвалідам війни, виплат сім’ям загиблих, створення чогось схожого на програму забезпечення житлом, багато чого іншого. Подібні меморандуми були підписані у всіх областях України, що дозволило, на той час, серйозно поліпшити ситуацію з соціальним захистом «афганців» та сімей загиблих на місцях.
Після вересневих подій 2011 року авторитет нашої організації був максимальний, кожний вважав своїм обов'язком засвідчити свою лояльність і дружбу. Але коли Партія ветеранів Афганістану вирішила йти на вибори у Верховну Раду, у нас були штучно сфабриковані процеси, які мало не привели до розколу партії і організації. Усім нам відомо, що тайне завжди стає явним. Зараз усе більше з’являється фактів, що вся ця ситуація була спровокована командою Фірташа -Льовочкіна, представник якої, мов зозуленятко, втерся в наші ряди.
Хоч і кажуть, що історія не має «сослагательного» напрямку, вважаю, увійди ми тоді до Верховної Ради, події в країні розвивалися б у іншому напрямку.
І цього року ми відмовилися від участі у виборах до Верховної Ради, але зовсім з інших причин.
По-перше – ми вважаємо, що керівництво держави принципово невірно веде себе під час війни, а вірніше, агресії проти власної держави (оголошується військовий стан, створюються відповідні органи, і ні про яку демократію, парламент… та іншу «болтологію» розмови не повинно бути).
По-друге – витратити мільярд бюджетних коштів на вибори, коли солдати роздіті, роззуті, голодні, без ліків, без зброї, без танків, БТРів і гармат – це, на мою думку, аморально.
По-третє – ми бачимо, що за ті самі вкрадені у народу гроші у парламент йдуть, тільки під прапорами демократії, ті самі вовки в овечих шкурах, щоб знову дорватися до бюджетного корита.
Але, на мою думку, ми повинні повністю змінити підхід до нашої політичної роботи. Можливо досить чекати, коли Київ організує вас, найде гроші, забезпечить пресою, друкованою продукцією, розкрутить на центральних каналах телебачення, коротше, до рота покладе, розжує та ще й ковтне за вас.
Ні, мабуть так уже не буде. У наступному році починаються місцеві вибори, от і покажіть, шановні керівники обласного, міського та районного масштабу, на що ви здатні. Тому сьогодні, критикуючи центр, не забувайте інколи «поглядати у дзеркало» і аналізувати власну діяльність у цьому напрямку. А можливості у нас є, і великі. Після Революції гідності, коли влада, разом з міліцією, прокуратурою і СБУ, просто розбіглися, ветерани-«афганці», члени УСВА, взяли на себе відповідальність за громадський порядок у містах і містечках в усіх регіонах України. Сьогодні ми готуємо наших воїнів, які на східному фронті захищають цілісність та кордони нашої держави, забезпечуємо всім необхідним, починаючи від бронежилетів і закінчуючи консервами та шкарпетками. І тут необхідно відзначити, перш за все, Волинську, Тернопільську, Чернівецьку Полтавську, Дніпропетровську, Черкаську, Кіровоградську, Миколаївську, Київські обласну та міську організації. Та власне всі, за рідким виключенням, з величезним патріотизмом підключилися до допомоги нашим Збройним Силам, добровольчим батальйонам. Український народ це оцінить і вже оцінює. У травні, без підготовки, без грошей, Партія ветеранів Афганістану на виборах у міську раду міста Черкаси отримала майже 4%, а у Києві більше одного процента підтримки виборців. Впевнений у нашій серйозній перемозі, тим більше, що процес децентралізації незворотній, і все більше і більше влади буде передаватися на місця.
Дуже «цікава» ситуація склалася у 2011 році. З одного боку – влада затаїла злобу на нашу організацію, з другого – з’явилися спритні ділки, які вирішили скористатися розкрученим брендом «афганців».
Добре, що ми є єдиною всеукраїнською ветеранською організацією з розвиненою мережею територіальних, міських, районних і первинних осередків, причому не на папері, а на ділі - керована,   непідвладна нікому, крім своєї бойової єдності. Спроба влади розколоти наші ряди шляхом штучного стимулювання спрямованої діяльності організації "Ніхто крім нас", не увінчалася успіхом.
Ми нічого не маємо проти рядових членів організації – декларативні цілі та лозунги і на сьогодні мають актуальність та попит, але реально керівники «НКН» почали поливати брудом Спілку, керівництво УСВА в надії, що перетягнуть на свій бік членів Спілки, реально нічого не зробивши ні для жодного інваліда чи члена сім’ї загиблих, ні одної сироти. Нагадую 711сиріт, які залишилися після війни в Афганістані, завдяки УСВА, отримали вищу освіту і путивку в життя. «НКН» активно використовувалися у політичному проекті Наталії Королевської (зараз всім відомо, що цей проект фінансувався тим же головою Адміністрації Президента Льовочкіним), але коли вони переборщили, повернувшись задом до Януковича, а заодно, і до нашого пам’ятника, то їм кисень перекрили. Зараз їх не видно і не чути.
Потім, я про це тільки казав, спробували розхитати і розвалити організацію зсередини, запропонували через партію "УДАР" кілька місць у їхньому партійному списку, в розрахунку, що «афганці» перелаються за ці місця і організація розвалиться.
Дійсно, у наших рядах знайшлися слабохарактерні особистості, які за депутатський значок готові були продати навіть рідного брата.
Мені соромно говорити, але правду нічого приховувати. Перед входом у цю будівлю майбутній народний депутат роздавав деяким членам Правління та Політради ПВА конверти з трьома тисячами доларів, щоб правильно голосували (все, як у Верховній Раді, тільки там ставки вищі).
Бойові побратими дали їм належну оцінку, висловили недовіру і обрали керівниками територіальних організацій інших ветеранів, а деяких, навіть, виключили з членів УСВА. Програвши вибори, деякі з них намагаються через суди довести своє право на керівництво територіальною організацією і представництво в Правлінні УСВА.
Після цієї повної поразки вони, не знаходячи підтримки в учасників бойових дій, використали відомий шлях розвалу громадського руху «афганців» – оголосили про створення альтернативної організації.
Скориставшись пробивною силою депутатської «ксиви» вони зареєстрували у Міністерстві юстиції Всеукраїнську асоціацію союзу ветеранів Афганістану, замітьте Всеукраїнську, хоча для цього необхідно мати регіональні представництва в 2/3 областей. Намагалися шляхом обіцянок і відкритого підкупу переманити на свою сторону голів наших обласних і міських організацій. Не вийшло. Тоді вони реєструють, знову в Мін'юсті, місцезнаходження Кримської Республіканської організації УСВА по фіктивній адресі у Києві. Коротше, все їм не йметься.
Шановні делегати! У Статуті нашої організації    чітко    прописано,   хто може бути членом УСВА. Статутом не обмежується право членства в інших організаціях члена Спілки, за винятком альтернативних організацій, які ведуть до розколу ветеранського руху.
За період з 2009 року проведено 18 засідань Правління УСВА, а також селекторні наради, на яких розглядалися найбільш важливі питання життєдіяльності організації, соціального захисту учасників бойових дій, суспільно-політичної ситуації в країні й роботі організації, та інші. Про роботу Правління та ухвалених рішеннях ми оперативно інформували членів організації через нашу газету «Третій тост» та сайту Спілки. Члени Правління УСВА інформували про роботу свої організації.
Болючим питанням для всіх наших організацій, у тому числі й Правління УСВА, залишається питання взаємного обміну інформацією як знизу нагору, так і зверху до низу. Найчастіше члени УСВА і районні активи не знають про рішення правлінь, президій, що призводить до того, що виконання цих рішень залишається на папері. Дуже погано здійснюється оперативний обмін інформацією, незважаючи на наявність у кожній територіальній організації сучасної оргтехніки.
В залі присутній наш побратим Андрій Крученок, який запропонував нову форму роботи – соцопитування. Я, особисто, і ми всі багато чого визначили для себе після подібної аналітики. Впевнений подібну форму роботи треба практикувати у майбутньому.
Нам не вдалося найбільш злободенні питання життєдіяльності організацій виносити на широке обговорення усіх членів УСВА. Тому вважаємо за доцільне – збори активу УСВА, і перш за все, голів районних, а може і первинних організацій, як мінімум, раз у два роки, а в ідеалі – щорічно. Це дасть можливість максимально узгоджувати та координувати наші зусилля.
Місцеві організації УСВА повинні активніше вести інформаційну роботу, використовувати всі сучасні форми популяризації своєї діяльності: Інтернет, сайти, ЗМІ, друковані видання та інші.
Дорогі друзі! Не можу не висвітлити і ще один найважливіший аспект нашої діяльності – це наша пам'ять. Коли три десятки років назад проводжали цинкові труни з нашими бойовими побратимами, ми давали клятву пам’яті, що ніколи їх не забудемо, вони будуть вічно в наших серцях.
Доповідаю – на сьогоднішній день в Україні відкрито 457 пам’ятників, 1274 меморіальні дошки. Тільки за звітний період видано 183 книги. Народ пам’ятає своїх героїв.
У Житомирській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Полтавській, Херсонській, Черкаській та Чернігівській областях вже у кожному районному центрі встановлений свій «афганський» меморіал.
Але Афганська війна продовжує вбивати. Якщо в Україну не повернулося 3373 воїни, то за 25 років після війни ми поховали 13 647 своїх побратимів. Для порівняння: у Дніпропетровській області загинуло 212, а померло 1690 ветеранів, у Полтавській області – загинуло 80, а померло 678, у Житомирській області – загинуло 131, померло 829, у місті Умані не повернулося 8 воїнів, а померло 81.
Ще страшніше війна обходиться з батьками загиблих. Як приклад, на цей день тільки у столиці із 126 сімей, які втратили дітей на війні, залишилося 94.
Треба визнати – ми так і не змогли добитися виконання усіх завдань по вирішенню проблем членів сімей загиблих, які ми ставили перед собою.
Але ще перед більшими проблемами опиняється сім’я померлого ветерана, якщо він не інвалід. Мало того, що втратили годувальника, ще й пільги забирають. Тому наше найближче завдання – домогтися законодавчого встановлення пільг родинам померлих учасників бойових дій.
Висока оцінка діяльності Спілки, його членів, підтверджені указами     Президента і рішеннями Уряду. Тільки цього року за активну участь у соціально-економічному житті країни, суспільну діяльність 149 наших товаришів нагороджені державними нагородами, усім учасникам бойових дій, у тому числі які перебувають у відставці та запасі, присвоєні чергові військові й спеціальні звання, до полковника включно, дипломатичні і класні чини та ранги.
За минулий рік на адресу голови УСВА надійшло більше 800 листів та звернень. За кожним стоїть людська проблема, біль, надія на допомогу. І треба допомагати, шукати вихід. Скажу чесно, не всім вдалося допомогти, але багатьом – була надана допомога. Назвіть мені ще хоча одну таку громадську організацію, де стільки письмових звернень приходить на адресу її керівника. А особисте спілкування, скільки людей приходить до мене з надією, як у крайню і вищу інстанцію, що зможе вирішити їхні проблеми.
Але я вважаю, що ця цифра має ще й негативну складову. Більше третини цих людей на питання: «чи зверталися ви до своїх районних, чи обласних лідерів?» – дають негативну відповідь. Давайте над цим задумаємося!
Знижувати "градус" соціальної напруги у ветеранському середовищі допомагає взятий нами курс на активну співпрацю з місцевою владою у питаннях надання матеріальної допомоги. Маємо й системні результати. У Харківській, Запорізькій, Херсонській областях, наприклад, на 100% звільнені від сплати комунальних платежів родини загиблих в Афганістані й померлих уже після війни учасників бойових дій. Такі ж рішення діють в Одеській, Чернігівській, Сумській, ряді інших областей. У багатьох областях батькам загиблих воїнів здійснюється щомісячна доплата до пенсії від 100 до 500 гривень.
Подібні приклади можна привести і по іншим областям. Я думаю, про це нам більше розкажуть представники наших територіальних організацій.
Шановні делегати, гості! На минулій Конференції були визначені пріоритетні напрямки роботи УСВА, по виконанню яких працювала наша Спілка у звітному періоді.
Всі напрямки нашої діяльності взаємозалежні й взаємообумовлені, і тому будь-який їх поділ – умовний. Вирішувати будь-які завдання, особливо соціальні, можливо тільки комплексно, спільними зусиллями держави та суспільства, при активній ініціативі останнього.
Але у дечому нам з вами треба незвично визначитися.
Пільги, закладені у нашому Законі, багатьом з нас допомогли не просто існувати, а й вижити. Особливо це стосується інвалідів і членів сімей загиблих. За нашими підрахунками, за роки свого існування Закон зберіг 200-300 тисяч гривень кожній сім’ї. Це суттєво. Та сьогодні треба замислитися над іншим. Україна підписала Угоду з Євросоюзом. У залі люди всі мудрі і розуміють, що жити ми з вами, як в ЄС, ні завтра, ні післязавтра, ні через п’ять років не будемо. Є реальні закони економіки, а законодавство ми повинні будемо привести до європейського. А там, навіть, такого поняття як пільги немає. Монетизація хитра штука. У мою бутність головою Держкомітету у справах ветеранів тодішній Прем’єр-міністр України В. Ющенко пропонував, як він казав, «заміну химерних пільг на реальні гроші». Але ті запропоновані гроші теж були «химерними». Як приклад – замість безкоштовного проїзду у міському транспорті пропонувалося аж 4 гривні на місяць!
Я вже не один раз задавав питання найвищим урядовцям – «що чекає ветеранів, інвалідів, сім’ї загиблих та померлих в європейській Україні?». Виявилося, що ніхто з них поки що про це не думав і на мене дивилися, ніби я сказав якусь дурницю. Даруйте, але це мені нагадує горбачовську «перестройку на марші». Так що, брати мої, не час розслаблятися, а наступному Правлінню треба бути дуже пильним та оперативно реагувати на всі кроки нашого ненашого Уряду.
Ветеранам – громадським діячам треба сідати за стіл переговорів з представниками влади і виробляти компромісний підхід, для початку – змішаного, пільгово-компенсаційного характеру, при якому громадянинові надається право самостійно вибрати механізм отримання пільг. Основна позиція при розрахунку грошової компенсації по заміні пільг – сума компенсації не повинна бути фіксованою, вона повинна індексуватися пропорційно росту тарифів, у противному випадку ми можемо виявитися в розбитого корита. Ми вже маємо приклад з Постановою Кабінету Міністрів України № 409 від 6 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», яку ми, відверто, проґавили.
Думаю, зараз я озвучив чи не найголовніше питання майбутньої роботи Правління.
Шановні учасники Конференції! Основний девіз нашої організації – «Пам'ятаємо про загиблих, піклуємося про живих».
Нами продовжується робота з увічнення пам'яті загиблих. Як я вже говорив, відкривалися нові пам'ятники, меморіальні дошки, музеї. І що головне – вся ця робота проводилася без будь-якої допомоги з боку держави. Це не в докір владі – це факт. Учасники бойових дій самі шукали спонсорів, художників, скульпторів. Робота велася на очах односельців і це ще більше згуртовувало членів організації. Адже відкриття кожного нового пам'ятника – це не самоціль, не соцзмагання між областями – «хто відкриє більше», – це наш громадянський обов'язок перед загиблими бойовими побратимами.
Ви знаєте, що за минулі п'ять років були сплюндровані наші пам'ятники в місті Києві, у Львівській і Одеській областях. Тому нам необхідно особливу увагу приділяти вихованню підростаючого покоління. Вважаємо, що одними уроками мужності у навчальних закладах цю проблему не вирішити. Доцільно ці уроки   проводити біля пам'ятників, меморіальних дощок, у музеях бойової слави. Активніше залучати молодь до наших масових заходів, покладань, пісенних фестивалів, спортивних змагань.
Нагадаю, що одним з головних статутних завдань УСВА залишається військово-патріотичне виховання молоді, що усе більш чітко систематизується Всеукраїнським дитячим патріотичним об'єднанням «Майбутнє України». Воно існує з березня 1998 року, об’єднує більш ніж 100 клубів і центрів патріотичного виховання молоді, в яких сьогодні займається близько 10 тисяч дітей і підлітків. Осередки об'єднання створені в 17 областях України. За останні п'ять років проведено більше 400 військово-спортивних та інших заходів.
Щорічно сотні вихованців військово-патріотичних клубів направлялися військкоматами для проходження служби у частини спеціального призначення, прикордонні, десантні війська. Чим не філія навчальних центрів Міністерства оборони. Час показав, що на багатотисячну когорту юнацтва, що пройшли через наші клуби й центри, покластися можна, і з такими, як кажуть, у розвідку ходять. І у це лихоліття тисячі наших вихованців виявили свій вишкіл і відданість Батьківщині, забезпечують цілісність нашої держави.
За останній час творчими колективами та виконавцями УСВА проведена значна кількість благодійних концертів та виступів перед ветеранами та інвалідами війни, членами сімей загиблих учасниками бойових дій та громадянами країни, на яких було організовано збір коштів для підтримки підрозділів, які приймають участь в АТО та для поранених і хворих, які перебувають на лікуванні та реабілітації у медичних закладах силових міністерств та закладах Міністерства охорони здоров’я України. Зокрема, найбільший внесок у цю роботу внесли це:
– гурт «Долг» ( Тернопіль) проведено концертів 21, зібрано коштів – 89 тис. грн.;
– гурт «Ташакор» (Біла Церква) проведено концертів 34, зібрано коштів – 76 тис. грн.;
– Леонід Мицак (Полонне Хмельницька обл.) проведено концертів 18, зібрано коштів – 35тис. грн.;
– В’ячеслав Купрієнко (Бородянка Київська обл.) проведено концертів 16, зібрано коштів – 31 тис. грн.
Крім того, В. Купрієнко провів 8 концертів для бійців, які приймають участь у бойових діях у зоні АТО.
Варто підкреслити, що у звітний період ще більш актуальним стало питання про спадкоємство традицій бойового братерства. Здавалося б, ветерани-інтернаціоналісти не повинні існувати у відриві від організацій ветеранів-фронтовиків. Формально воно так і є. У країні додався новий загін учасників бойових дій – учасники АТО. Одним з найважливіших аспектів моральної позиції Спілки зараз стане питання адаптації до мирного життя хлопців, що пройшли випробування боями.
У Харківській обласній організації розроблені методичні рекомендації з цього питання. Напрацьований багатий досвід у Вінницькій, Волинській, Полтавській, Тернопільській, Київській обласних організаціях та місті Києві. Це добре. Але вважаю, що особиста участь кожного члена нашої організації в долі учасників АТО цінніша будь-якої книжки. Ми це пройшли, нам було складніше – нас не визнавали ні влада, ні суспільство. Так що наші життєві напрацювання, дружня допомога сьогодні як ніколи потрібні.
Нам необхідно активніше залучати цю категорію УБД у наші ряди. Ми розуміємо, що учасники АТО будуть прагнути створити свою організацію. Наше завдання – роз'яснити їм цілі і завдання нашої організації й відмінності від кружків за інтересами і посиденьок-спогадів.
Дорогі друзі! Про розвиток наших міжнародних зв'язків у звітний період я вже говорив, не буду повторятися. Але ситуація потребує змін у відносинах з організаціями, які не розуміють і не хочуть розуміти ситуації в Україні, а також оцінки необхідності нашого членства та діяльності у міжнародних ветеранських організаціях. Поки що ми обмежили нашу діяльність в цьому напрямі та відмовилися від участі у заходах, які проводилися Міжнародним союзом «Бойове братерство» у Москві.
Сьогодні ми маємо кращий на пострадянському просторі Закон «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», тих пільг для учасників бойових дій, які   прописані у цьому Законі, немає в жодній країні колишнього СРСР. Саме в Україні встановлений – День вшановування учасників бойових дій на території інших держав. Тільки в Україні 2014 рік – оголошений Роком учасників бойових дій на території інших держав. Завжди Україна була далеко попереду усіх держав СНД у ветеранських питаннях, Так воно буде й надалі!
На нашій конференції немає сьогодні делегатів від двох наших організацій – Кримської Республіканської та міста Севастополя. Ми не виключили ці організації зі складу УСВА. Ми тимчасово призупинили їхнє членство у зв'язку з незаконною анексією Криму.
Шановні делегати! За звітний період були переобрані голови Кримської Республіканської, Закарпатської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Чернігівської і Чернівецької обласних і Київської міської організацій УСВА. На зміну прийшли енергійні, бажаючі працювати керівники і ми будемо підставляти плече допомоги головам організацій, що бажають працювати не на свій авторитет, а на авторитет всієї нашої Спілки. Просимо голів всіх рівнів працювати за Статутом УСВА, а не за принципом «він нам і в армії набрид».
Правління Спілки готове доповісти Конференції, що розглядало на своїх засіданнях самі актуальні, для УСВА, питання. Періодичність проведення засідань Правлінь і Президій відповідали статутним вимогам. У порядку самокритики відзначаємо, що було обмаль узагальнень досвіду роботи, слабко практикувалося проведення виїзних засідань. Залишилися питання і до системного планування роботи, що стає зразковим тільки у процесі підготовки до ювілейних дат.
У звітний період виявилися окремі недоліки Статуту УСВА, що закономірно – життя не стоїть на місці. Для підготовки змін і доповнень до Статуту Правлінням створена відповідна комісія, розроблено проект нової редакції Статуту, якій направлено в усі територіальні організації для його обговорення. Але деякі керівники спрощено підійшли до відпрацювання основного документу нашої організації. Час для підготовки Статуту у нас ще є, і необхідно щоб кожен член УСВА був ознайомлений з цим проектом. Новий Статут потрібно прийняти з урахуванням думок широкого активу. Тому Конференція пропонує розгляд питання прийняття Статуту винести на другий етап Конференції. Давайте щодо питання другого етапу Конференції порадимося.
І закінчуючи свою доповідь, Правління відзначає, що у звітний період діяльність УСВА була багатовекторною, у більшості – результативною. Але повного задоволення від зробленого немає, оскільки життя ветеранів не поліпшується. А це основний критерій нашої з вами роботи. Із цього виходять і наші завдання, які сьогодні визначить Конференція.
Правління у своєму звіті не могло висвітлити у повному обсязі всі питання діяльності нашої організації. Думаю, що виступаючі товариші доповнять доповідь, внесуть конкретні пропозиції по поліпшенню роботи і висловлять свої думки по піднятим у звіті проблемам.
Дякую за увагу.
І нехай будуть із нами Бог, Україна та наша Українська Спілка ветеранів Афганістану ( воїнів-інтернаціоналістів)!

В обговоренні доповідей виступили: голови територіальних організацій УСВА В. М. Волошин, Ю. П. Купчій, Ю. М. Цомартов, Г. Г. Павлович, П. В. Ментов, М. І. Приступа, О. В. Рибченко, В. М. Рижков, О. В. Наметченко, Ю. М. Єрмаков, голова Київського обласного комітету сімей загиблих військовослужбовцв О. М. Гаврилюк, голова Луганської міської організації УСВА С. Г. Шонін, голова Державної служби України у справах ветеранів та учасників Антитерористичної операції А. В. Дерев’янко та інші. Відбулося конструктивне обговорення доповідей та обмін думками. Делегати дали позитивну оцінку роботі Правління і голови Спілки й затвердили звіт Ревкомісії УСВА.
Учасник Антитерористичної операції на сході країни, боєць батальйону «Айдар» Олександр Золотухін розповів про бойові дії, які веде батальйон, про труднощі й зраду деяків воїнів, про забезпечення військових спорядженням і продуктами харчування. Він подякував «афганцям» за волонтерську роботу, за підтримку і надання всебічної допомоги.
Голова громадського об’єднання «Білоруський Союз ветеранів Афганістану» депутат Національних зборів Республіки Білорусь Валерій Володимирович Гайдукевич привітав українських воїнів-інтернаціоналістів зі значною подією і побажав країні й народу скорішого миру і злагоди. Було зачитано привітання від голови Союзу ветеранів війни в Афганістані Республіки Молдова Михайла Михайловича Мокана.