Нас дійсно не перемогти. В цьому я черговий раз переконався коли потрапив на центральний волонтерський склад громадської ініціативи «Допоможи фронту». В той день волонтери якраз привезли з Чехії кілька тон теплого військового обмундирування та спорядження. Чоловіки, жінки і навіть діти займались тим, що сортували штани, бушлати і інші речі відповідно до розмірів і кількості.
Сталого колективу в нас всього приблизно двадцять чоловік, – розповідає одна з організаторів проекту Любов Возняк. – Інші люди приходять до нас допомогти час від часу. Ми пишемо на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» оголошення і хто може той і приходить.
Тут немає графіку роботи чи якихось норм виконання. Той, хто приходить робить це виключно з власної ініціативи та на безоплатній основі. Іншими словами тут працюють під гаслом «маєш вільну хвилину — зроби щось корисне для українських бійців».
Всі закупки робляться за кошти, які зібрали люди, або формуються посилки з зібраних у наших громадян речей та продуктів.
Наша організація користується доброю славою серед людей, – розповів співорганізатор проекту волонтер з Луганська Сергій Голотов. – Ми завжди ведемо точний облік всіх речей та продуктів а також обігу коштів. Все це прозоро і публічно. Ми відчитуємось перед громадою за кожну потрачену копійку.
До речі, зробити свій внесок в цю благородну справу може кожен з нас. Скажімо у Львові ці волонтери збирають пожертви що вівторка, четверга та суботи біля пам'ятника королю Данилові. Їх групи можна побачити в мережах супермаркетів. Однак дуже прискіпливо ця волонтерська група ставиться до закупівлі військової амуніції. Адже тут добре розуміють те, що від того в яку форму буде одягнутий наш солдат в великій мірі залежить не лише виконання поставлених перед ним завдань, але й життя людини. За словами волонтерів, вони відверто жахнулись коли побачили новий однострій Збройних сил України.
Ви розумієте, він же горить! – емоційно почав розмову волонтер Богдан Масляк (на знімку). – В нашій групі я відповідаю за закупівлю майна. І звичайно ми хочемо щоб все було якісне і функціональне. Тому коли ми зіткнулись з новою формою то виникло одне питання — чому людина,чи група посадовців які закуповували та затверджували цю форму досі на волі? Адже мало того, що ці однострої з синтетики горять і парять, вони ще й і швидко рвуться! Ну є ж аналоги матеріалу та пошиву тієї самої «Британки», чому не взяли їх? І взагалі хто і як проводив «атестацію» цієї форми її випробовування тощо? І взагалі чи поцікавився хоч хтось з військових логістів безпосередньо у солдат, як їм в цій формі воюється?
Для наших солдатів волонтери закуповують однострої в магазинах та військових складах Європи. І не отримали від вояків жодного нарікання.
За рахунок того, що ми закуповуємо порівняно великі партії майна, то і ціна для нас часто-густо іде гуртова, – продовжив Богдан Масляк. – Також ми знайшли підприємців в Італії, які згодились шити для нас зимове військове взуття. І виявляється воно значно дешевше ніж наше, і якісніше в рази.
Взагалі волонтер підтримує думку, що все логістичне управління Збройних сил України безнадійно застаріло. Всіх військових, які займаються забезпеченням починаючи з вищих штабів давно пора вигнати, адже на думку людей тиловики у погонах просто звикли все життя красти і наживатись, тому тепер по іншому вже не можуть. На їх місце запросити волонтерів, і взяти на озброєння вже розроблену людьми гнучку систему вивчення потреб війська та забезпечення його всім необхідним.
Людина, яка зараз чесно робить свою справу ніколи не буде працювати на «відкатах», – продовжив Богдан Масляк. – А уявіть, що могли б всі ми отримавши можливість керувати тими грошима, які виділяє держава?! Я думаю вже давно була б проведена і модернізація і переоснащення всього війська.
