Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Протезування військовослужбовця, який постраждав під час проведення антитерористичної операції, може здійснюватися як в Україні, так і за кордоном. В обох випадках алгоритм дій вже відпрацьований.
Щоб здійснити протезування учасника АТО в Україні, насамперед необхідно звернутися до органів соціального захисту населення (знаходяться в міських та районних адміністраціях) за місцем реєстрації або за місцем фактичного проживання. Далі органи соціального захисту населення видають направлення на забезпечення необхідними технічними та іншими засобами реабілітації. Учасник антитерористичної операції обирає протезно-ортопедичне підприємство, на якому буде проведено протезування (ортезування).
Потрібно буде надати такі документи: заява; паспорт (копія та оригінал); ідентифікаційний код (копія та оригінал); рішення військово-лікарської комісії про потребу в забезпеченні необхідним виробом; витяг з наказу командира військової частини (начальника територіального підрозділу) або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини (начальником територіального підрозділу), з відомостями про участь в антитерористичній операції (для військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців та працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших утворених відповідно до законів військових формувань, яким не встановлено інвалідність).
Учасник АТО (або його законний представник) може звернутися до органів соціального захисту населення незалежно від факту встановлення йому групи інвалідності. Вони ознайомлять їх з каталогами технічних та інших засобів реабілітації, з відповідним переліком протезно-ортопедичних підприємств, які виконують індивідуальні заявки на безкоштовне виготовлення технічних та інших засобів реабілітації. На обраному заявником підприємстві буде проведено обстеження учасника АТО та подальший супровід із надання протезно-ортопедичної допомоги.
В іншому випадку, якщо травмований військовослужбовець хоче проводити протезування за кордоном, треба звернутися до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. У день складення висновку вона надсилає його та інші документи до Міністерства соціальної політики України. Потім ця служба укладає із закордонним надавачем послуг і учасником антитерористичної операції (або його законним представником) тристоронній письмовий договір.
Документи, які необхідно подати учаснику АТО (або його законному представнику) особисто або надіслати поштою: заява — у довільній формі з проханням розгляду питання щодо протезування (ортезування) за кордоном та вибору закордонного надавача послуг; копія паспорта; ідентифікаційний код; направлення на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (можна отримати в органах соціального захисту населення (знаходяться в міських та районних адміністраціях) за зареєстрованим або фактичним місцем проживання; висновок військово-лікарської комісії про потребу у протезуванні (ортезуванні); витяг з історії хвороби.
Термін розгляду документів — 25 робочих днів з дати отримання (надходження поштою) всіх необхідних документів. За результатами розгляду заяви оформляється висновок. Комісія приймає рішення щодо доцільності протезування (ортезування) за кордоном, вибору закордонного надавача послуг і розміру витрат. Вартість протезування (ортезування) однієї кінцівки за кордоном становить не більше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня року, в якому комісією прийнято рішення про доцільність протезування за кордоном (сума прожиткового мінімуму встановлюється в Державному бюджеті на рік, в якому було прийнято рішення). Також Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції перераховує кошти для оплати проїзду, проживання та харчування учасника антитерористичної операції, супроводжуючої його особи (у разі потреби). Вартість таких коштів не може перевищувати суму витрат на відрядження державних службовців, визначену в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98.