Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, кров і біль, душевні страждання і втрати…це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.

15 лютого 1989 року – день виведення радянських військ із Афганістану. Довгих 26 років проминуло, але пам'ять залишилась і залишиться, адже кожний 4-й солдат був українцем (всього воювало 160 тисяч українців), із них 3280 загинули, 80 чоловік пропали безвісті.
Згідно навчального плану була організована зустріч ветерана Афганської війни Анатолія Олександровича Скріпника, освіченої мудрої і мужньої людини, яка має велику кількість медалей і нагород, а також автора 7 поетичних збірок з учнями Новодмитріської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Діти були зворушені душевними рядками багатьох поезій  про життя на війні, якими поділився Анатолій Олександрович. Непомітно проминула година…але в пам’яті надовго залишаться рядки поезії:
Ой, війна, війна ж ти клята.
Не чекай мати солдата.
Він між гір в Афгані поранений лежить,
З нього кров червона цівкою біжить.
Ой, війна ж ти клята!
Пече його сонце, потріскані губи,
Ні живий, ні мертвий – він за крок від згуби…    

Цей вірш належать збірці «Погляд у минуле», яку автор подарував шкільній бібліотеці, тож учні мають змогу глибше ознайомитися з його творчістю, переживаннями, думками…
Афганська війна – це наша історія, якою б трагічною вона не була… тож пам’ятаймо…  

Інна ПРЯДКО,
педагог-організатор Новодмитрівської ЗОШ.
19.03.2015