Споконвіку було Слово!

Премія присуджується щорічно, 2 квітня, з нагоди дня народження Миколи Гоголя Міжнародною літературно-мистецькою академією, котра об’єднує 45 головних редакторів, журналістів, письменників та науковців з України і закордону. Члену Національної спілки письменників України Ігорю Моісєєнку «Тріумф–2015» присуджено за активну громадську діяльність у справі побудови суспільства життєдайної моралі, невтомний труд у галузі художньої літератури: української прози, поезії, публіцистики та кінодраматургії.
           Цікаво, що висував кандидатуру Моісєєнка на здобуття «ТРІУМФу» лауреат Національної премії ім..Т. Г. Шевченка Василь Слапчук – теж письменник-«афганець» і співратник Ігоря. У далекому вісімдесятому доля уділила їм службу в одному підрозділі 66-ї мотострілецької бригади в пекельному Джеллалабаді (провінція Нангархар). Саме в тому ж батальйоні, за рік до того, служив взводним і надзвичайно талановитий український Поет-Герой Олександр Стовба («Аіст»), котрого закатували моджахеди. Разом з чотирма бійцями він залишився прикривати відхід підрозділу. Відстрілявши в оточенні противника останні патрони, хлопці потрапили в полон. Відбити вдалося тільки їхні розтерзані тіла.
Слапчук і Моісєєнко повернулися живими, хоча й скаліченими. Але, незважаючи на отримані в Афганістані ушкодження, вони змогли втілити талант до літератури, адже Дар Божий не може бути загубленим. Може тому, фахівці, спостерігаючи стилістичну подібність їх творів, зазначають спадковість літературного Дару, котрий, наче місію загиблого «Аіста», перейняли Слапчук і Моісєєнко.
          Як відзначається у представленні: «Активна громадсько-літературна діяльність Ігоря Моісєєнка, співпраця із Державним департаментом України з питань виконання покарань, просвітницькі поїздки по виправних колоніях для молодих правопорушників, незліченні уроки мужності в загальноосвітніх школах та бібліотеках України, в ліцеї ім.І. Богуна та Київському військовому інституті, проведенням виховних бесід-зустрічей підносять і наповнюють новим змістом покликання і громадянське служіння українського письменника в Україні і в усьому світі».
           У 2010 році за єдиний в України художній роман про Афганську війну «Сектор обстрілу – «Аісти», котрий визнавався кращим в СНД, Ігорю Моісєєнку було присуджено першу літературно-мистецьку премію імені Богдана Хмельницького Міністерства оборони України, як за кращий пацифістський твір великої форми на військову тематику. Ця книга була видана двічі у Москві і тричі в Україні.
           Задля максимального розширення аудиторії, котрій адресовані ідеї припинення будь-яких воєнних конфліктів, Ігор створив кіносценарій антивоєнного фільму. В травні 2013року, на міжнародному Севастопольскому кінофестивалі «Перемогли разом» ця робота, представляючи Україну, виборола спеціальний приз. Фахівці визнають цей кіносценарій кращим за все, що було створено для екрану про війну в Афганістані. Але через фінансові труднощі, незважаючи на очевидну комерційну перспективність, Україна не може зняти цю картину й до цього часу.
          Неодноразово відзначалися престижними званнями і гуманістично-духовна та героїко-патріотична публіцистика і поезії Моісєєнка. Його поетична збірка «Відлуння Гіндукушу» вже другий десяток років вважається чи не найзворушливішою поезією про солдатський подвиг.
          Але визначальним підсумком творчості Ігоря Моісєєнка стала сформульована ним, як мета і сенс існування українського народу, Національна Ідея України наступного змісту.
«Відновлення суспільства життєдайної духовності та моралі, здатного до розбудови взірцевої гармонійно розвинутої громади, на піднесення національного гонору Українця до рівня усвідомлення історичного покликання України – колиски людської цивілізації, гідної вивести з провалля самознищення все людство». Її глибочезний філософський зміст являє собою триєдність бездоганно вмотивованих реляцій: утвердження історичних коренів праУкраїни – північної Припонтіади, з якої почали розселення планетою післяпотопні племена; визначення завдань сучасного українства з розбудови зразково справедливого успішного соціуму і розкриття знаменної, світового масштабу Місії великого народу на майбутнє. Детальне обґрунтування пропозиції Моісєєнка міститься на його авторському сайті afgan.pl.ua
            Аби запропонована Національна Ідея могла служити Українському народові в якості невгасимого гасла віками, Ігор Моісєєнко запропонував Верховній Раді практичні, реально втілювані кроки – включити її в Конституцію України окремою статтею, аналогів чому немає в світовій практиці. Можливо в тому і полягала Вища місія «Аістів», аби передати разом з Натхненням об’єднавчу ідею, формулювання якої шукають, але не пропонують митці і філософи вже сотні років, і якої так потребує Україна. Адже очевидно: якби в українського народу була об’єднавча Національна ідея, якби над її утвердженням і розвитком працювали науковці та педагоги, ворогам було би набагато складніше розпалити екстремістські заколоти в нашій Вітчизні. Можливо, в нас не було би війни. Саме зараз відбувається процес вдосконалення Конституції. Маємо сподіватись, що народні депутати почують письменника-пацифіста.
Звістку про присвоєння звання лауреата міжнародної літературної премії ім. М. В. Гоголя «Тріумф» Ігор отримав у госпіталі інвалідів війни, куди потрапив через війну вже сучасну. Там, заліковуючи давні і сьогочасні ураження, він створив ось такого віршика-перлинку, присвяченого дівчатам, котрі з усією лагідністю, на яку тільки здатні їх милосердні душі, доглядають воїнів-захисників України.