|
|
|
КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ |
|
|
 Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
СМОЛИЙ Валерий Андреевич — украинский ученый и государственный деятель. Вице-премьер-министр Украины (1997—1999), директор Института истории Украины НАН, доктор исторических наук (1985), академик (1995).
Родился 1 января 1950 года в селе Авратин (ныне Волочисского района Хмельницкой области ).
Выпускник исторического факультета Каменец-Подольского педагогического института. В 1970—1972 — школьный педагог в Житомирской и Тернопольской областях, ассистент Нежинского педагогического института.
С 1972 – в Институте истории Украины Национальной академии наук Украины. С 1986 — заведующий отделом, с 1991 — заместитель директора, с 1993 — директор института.
В 1985 – защитил докторскую диссертацию «Общественное сознание участников народных движений Украины (вторая половина XVII—XVIII в.в.)».
С 1992 – член-корреспондент НАН Украины, в 1995 – избран академиком НАН Украины.
С 11 августа 1997 по 18 августа 1999 — Вице-премьер-министр Украины.
Работая на ответственных государственных должностях в руководстве органами исполнительной власти, всегда с уважением относился к ветеранам войны, поддерживал деятельность Государственного комитета Украины по делам ветеранов и Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов), принимал решения в соответствии с действующим законодательством по социальной защите ветеранов, государственной поддержке деятельности общественных объединений ветеранов войны, отдавая соответствующее уважение заслугам и опыту ветеранов, настойчиво добивался исполнения принятых решений.
Специалист в области истории Украины эпохи Средневековья и раннего Нового времени, основатель современной медиевистической и новистической школ. Один из инициаторов восстановления археографической работы в Украине.
Область приоритетов научной деятельности В. Смолия: история украинского казачества и национально-освободительная борьба украинского народа; формирование общественного сознания украинского социума; становление национального этноса и самобытное развитие его культуры; течение процесса государственного строительства на Украине в XVII—XVIII в.в.; межгосударственные отношения в Центрально-Восточной Европе раннего Нового времени, место и роль в них украинского фактора. Главное место в научном наследии ученого занимают методологические работы.
Автор около 800 научных работ, в том числе, школьных и университетских учебников и монографий. Инициатор создания 15-томной серии «Україна крізь віки», в 2001 году отмеченной Государственной премией Украины, подготовки многотомной «Энциклопедии истории Украины», серии биографических очерков «Особистість і доба».
В. А. Смолий — главный редактор «Українського історичного журналу» (с 1995), сборников научных трудов: «Історіографічні дослідження в Україні», «Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки», «Регіональна історія України», «Сторінки воєнної історії України», «Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії XIV-XVIII ст.», «Зводу пам’яток історії та культури України» (в 28 томах). Член редколлегии 50-томного издания произведений М. С. Грушевского, 5-томной «Історії української культури» и др.
Награды: орден Князя Ярослава Мудрого второй степени ( 2014) — за выдающийся личный вклад в развитие национальной науки, исследования исторического наследия украинского народа, многолетнюю плодотворную научно-педагогическую деятельность; орден Князя Ярослава Мудрого третьей (2011), четвертой (2004), пятой (1999) степеней; орден «За заслуги» первой (2009), второй (2006), третьей (1996) степеней; Заслуженный деятель науки и техники Украины (1998); Государственная премия Украины в области науки и техники (2001).
СОКОЛОВ Юрій Дмитрович – державний діяч.
Народився 22 лютого 1956 року в Ізмаїлі.
Закінчив Одеське вище інженерне морське училище у 1978 році
1979–1983 – другий і перший секретар Ізмаїльського міськкому комсомолу; 1983 – 1986 – другий і перший секретар Одеського обкому комсомолу, секретар парткому Дунайського пароплавства.
1986–1990 – секретар ЦК комсомолу України.
Працюючи на відповідальних державних посадах у 1979–1990 р.р., зокрема у керівництві молодіжних організацій, завжди особливу увагу приділяв патріотичному вихованню молоді на прикладах мужності і героїзму учасників бойових дій в Афганістані, з повагою ставився до ветеранів Афганської війни, був ініціатором і підтримував формування громадського руху ветеранів нового покоління в Україні, сприяв створенню і діяльності Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), приймав рішення відповідно до чинного законодавства щодо захисту соціальних прав ветеранів, підтримки діяльності організацій ветеранів війни, віддаючи належну повагу досвіду ветеранів та їхніх заслуг, наполегливо домагався виконання прийнятих рішень.
З 1990 очолив круїзну компанію «Червона Рута». Був ініціатором і організатором благодійних маршрутів і оздоровчих поїздок ветеранів по Дніпру і Чорному морю.
|
|
|
|
