|
Місія милосердя
Військовий лікар із Полтави Михайло Шик перебував у Афганістані 13 місяців у 1987–1988 роках. Увесь цей час він вів записи в щоденнику, які опрацював і систематизував уже вдома.
Саморобну книгу зі сторінками тексту, набраного на друкарській машинці, було передано Полтавському обласному краєзнавчому музею ім. В. Кричевського для експозиції у відділ, присвячений Афганістану. Побратими-«афганці» вирішили видати цю документальну повість «Афганістан очима хірурга. Кандагар 1987–1988», щоб вручити її учасникам тих подій, подарувати школам і бібліотекам. На жаль, побачити свої спогади у належному виданні Михайло Микитович не встиг – пішов з життя 2001 року.
Він народився 6 лютого 1939 року в селі Ларинівці на Чернігівщині в селянській родині. У 1956–1962 роках навчався у Київському медичному інституті, після закінчення якого лейтенант медичної служби працював хірургом у госпіталях в Уссурійському, Приморському краях. З 1979 року – хірург Полтавського військового госпіталю.
Найскладнішою стала служба в Афганістані. На той час Кандагар був найгарячішою точкою Афганської війни. Місією милосердя назвав хірург свою нелегку справу. Рятували наших поранених хлопців, ніколи не відмовляли в медичній допомозі місцевим жителям, навіть облаштували невеликий імпровізований пологовий будинок для афганців. І недарма куратор-генерал із Генштабу говорив, що «Кандагарський госпіталь у питанні примирення робить більше, ніж уся 40-а армія».
Із 1989 року підполковник медичної служби М. Шик викладав військово-польову хірургію у Полтавському медичному стоматологічному інституті, працював у поліклініці військового госпіталю, комісії обласного військкомату. Його знали як інтелігентну, ерудовану людину, самовідданого професійного хірурга. За відмінну службу нагороджений орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР», багатьма медалями. Разом із дружиною Ларисою Семенівною, якій присвятив свої спогади, виховали двох синів.
Світогляд і життєвий досвід цієї непересічної людини талановито висвітлені у спогадах «Про батька», «Міражі Балаксая», «Афганістан очима хірурга». Він зібрав багато документальних матеріалів для написання історичного роману про князя Ігоря, що залишився незавершеним.
|
