|
У післявоєнні роки минулого століття нове покоління ветеранів війни поверталося з воєн, про які радянському народові було майже невідомо. Напівтаємно ховали загиблих воїнів, утаємничували обставини їх загибелі. Родини загиблих воїнів не отримували належної компенсації та уваги влади. Важко було пояснювати походження поранень і бойових нагород тим, хто повернувся з місць виконання інтернаціонального обов’язку. Байдужі чиновники не могли і не бажали розуміти синів Батьківщини, які повернулись із пекла боїв на чужині. Лише одиниці добивалися справедливості. І однією з таких воєн була війна в Афганістані.
Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року, коли останній радянський солдат перетнув міст через Амудар’ю. Через горнило цієї війни пройшли близько 160 тисяч українців – це кожен четвертий радянський військовик в Афганістані. Та ніхто досі не підрахував скільки сліз пролили матері та кохані, чекаючи своїх синів і чоловіків, наречених із чужої війни.
Життя вимагало об’єднання зусиль ветеранів у боротьбі за гідне ставлення до ратної праці й свої соціальні права. В обласних центрах, великих містах України розпочалося стихійне виникнення і початок діяльності рад воїнів запасу, до яких на правах секцій входили воїни-інтернаціоналісти. Офіційне їх визнання як громадських структур розпочалось у другій половині 80-х років.
25 червня 1990 року була заснована всеукраїнської громадська організації – Українська Спілка ветеранів Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів). 8 лютого 1993 року створена Житомирська обласна Спілка ветеранів Афганської війни, яка об’єднала районні і міські організації. Обласна спілка стала еталоном єдності й структурованості, конструктивної співпраці з органами законодавчої і виконавчої влади.
Бердичівська Спілка воїнів-«афганців» Житомирської області, або як раніше вона називалася – Клуб воїнів-інтернаціоналістів, була створена однієї з перших в області та офіційно зареєстрована 26 червня 1990 року. На сьогодні спілка нараховує біля 547 воїнів-інтернаціоналістів. Протягом двох із невеликим десятиліть спілку очолювали О. Мішутченко, О. Шибанов, Л. Манзирков, М. Павлович, М. Писарський, М. Вдовиченко, С. Ониськов. У 2011 році головою спілки обрали Вагіфа Мамедова.
У 1996 році в Бердичеві на Червоній горі відкрили пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули під час виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА. 13 лютого 2010 року був відкритий Музей воїнів-інтернаціоналістів. 8 травня 2003 року за допомоги та сприяння самих воїнів-«афганців», учителів місцевої школи відкрили музей у селі Швайківка.
У 2012 році біля приміщення спілки по вул. Садова, 14, був створений сквер та встановлений обеліск, на якому викарбувані прізвища 28 бердичівлян, які загинули під час виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА. Вказаний сквер прикрасив вулицю Садову і став місцем, куди часто приходять жителі нашого міста, учні шкіл, діти, щоб вшанувати пам’ять своїх земляків та вклонитися їх подвигу.
У 2012 році з метою захисту прав та інтересів воїнів-афганців, надання їм та членам їхніх сімей правової допомоги, при спілці, чи не найперше в Україні, створили юридичну службу, яку очолив юрист із багаторічним професійним досвідом Леонід Сіроха. Разом зі своїм колегами-юристами М. Єсіним і В.Кучинським вони проводять значну роботу з надання правової допомоги членам спілки і учасникам АТО-ООС.
Політичним визнанням організованого «афганського» руху в Україні, уособленого УСВА, його активної і виваженої суспільно-політичної позиції, вагомого внеску в розбудову громадянського українського суспільства став Указ Президента України від 11 лютого 2004 року, за яким 15 лютого – день виведення радянських військ з Афганістану – визнано Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Важливо й те, що за роки незалежної України більш як 1000 воїнів-інтернаціоналістів відзначено державними нагородами.
Воїни-«афганці» виконують свою клятву, яку давали над могилами загиблих друзів, продовжують роботу з увічнення пам’яті загиблих воїнів. Завжди відстоюють права і гідність сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій в акціях протесту, в законотворчій роботі з владою.
Щорічно організацією проводиться мітинг-реквієм біля меморіалу на Червоній горі, урочисте зібрання в міському Палаці культури, започатковано та проводиться волейбольний турнір, присвячений пам’яті воїнам-«афганцям», відбуваються зустрічі поколінь, організовуються публікації та виступи в засобах масової інформації.
На превеликий жаль, у силу внутрішніх процесів і активного втручання зарубіжних держав шість років на сході країни йде неоголошена війна. Українська Спілка ветеранів Афганістану завжди твердо стояла і буде стояти на державницьких позиціях, на позиціях захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.
Воїни-інтернаціоналісти, незважаючи на вік і поранення, зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину. І саме вони, воїни-«афганці» Бердичівщини Жураківський В’ячеслав Вацлавович, його брат Жураківський Валерій Вацлавович, Рудник Анатолій Андрійович з сином Романом, Аверкін Володимир Олексійович разом із синами Євгенієм та Віталієм, Залізняк Віктор Леонідович із синами Олексієм і Дмитром, Оніпчук Михайло Михайлович з синами Сергієм і Олегом брали участь у бойових діях на сході нашої країни. І ще 9 синів наших воїнів-«афганців» приймали та приймають участь у захисті територіальної цілісності та суверенітету нашої держави.
Членами нашої організації робляться зусилля, спрямовані на поліпшення військової освіти і бойової підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. Усе це робиться з врахуванням досвіду, набутого в Афганістані й накопиченого в роботі ветеранської організації.
Але ми всі разом повинні зробити значно більше. Саме ми, хто пройшов війну, маємо право і повинні голосно заявити: нам необхідно не перемир’я, а мир!
Українська Спілка ветеранів Афганістану за цей період пережила і низку негативних моментів, пов’язаних з посяганням на основне достоїнство ветеранського руху – його єдність. Спроби зруйнувати найпотужнішу, добре структуровану і організовану силу суспільства робилися неодноразово в нашій сучасній історії. Ми знали і бачили, кому це вигідно, і зуміли протистояти таким штучним негативним процесам.
Усі ці роки становлення, зростання і набуття авторитету всеукраїнської організації свідчать про те, що тільки в об’єднанні, тільки разом ми – сила! І тільки колективними діями ми можемо досягти масштабної уваги до вирішення наших проблем.
Володимир КУЧИНСЬКИЙ,
член БСВА.
|
