Нові друковані видання про події в Афганістані

До Української Спілки ветеранів Афганістану електронною поштою надійшов лист з Німеччини від Інни Олійник, доньки офіцера Бортнічук Георгія Григоровича, який з літа 1979 по літо 1981 року служив військовим радником в 11 гірсько-піхотній (джелалбадській) дивізії. А після завершення військової служби до кінця життя був членом Черкаського товариства ветеранів Афганської війни.

«Доброго дня, шановні представники товариства ветеранів Афганістану в Україні!

У січні цього року вийшла у світ моя книга про Афганістан. «Мій Афганістан. Наш невивчений урок історії», Видавництво «АMAZON», 2025., 547 с.

У історичному романі, заснованому на реальних подіях, розповідях і матеріалах мого батька, йдеться про початок радянського вторгнення в Афганістан. Ця книга про те, як політична колотнеча, міждержавні інтриги, недалекоглядні плани та помилки можуть вплинути на долі тисяч людей. У книзі через призму подій 1979-1981 років в Афганістані розповідається про життя військових радників та членів їхніх сімей в охопленій війною країні. Також описано тогочасну політичну ситуацію в СРСР та Афганістані, процес введення радянських військ в Афганістан та зміну влади в країні, а ще – військові операції, які безпосередньо пов'язані з головними героями книги. Головні герої — це дівчинка семи років, яка сприймає нову країну очима радянської дитини, її мама — жінка, яка готова поїхати за чоловіком хоч на край світу, та її батько — радянський військовий радник начальника політвідділу Джелалабадської 11-ї гірничо-піхотної дивізії.

Життя нашої родини, моє дитинство і юність минули в військових гарнізонах СРСР, Чехословаччини, НДР і в Афганістані. Нам часто доводилося переїжджати, змінювати школи, розлучатися з друзями і разом із батьками нести всі тяготи, які зазвичай випадають на долю військовослужбовців та їхніх сімей.

Так сталося, що в день введення радянських військ до Афганістану ми з мамою прилетіли до Кабулу. Це роман про те, як жили, а вірніше сказати виживали, сім'ї радників в Афганістані, як історичні події перепліталися з долями пересічних людей.

Мені виповнилося 18 років, коли батько пішов у запас і сім'я залишилася жити в місті Черкаси. Там я здобула художню, а потім економічну освіту. Працювала бухгалтером, вийшла заміж і незабаром молода сім'я переїхала до ФРН.

З 2014 року наша родина, чоловік и дві доньки, активно долучилася до допомоги українським військовим, які стали на захист своєї Батьківщини, та разом із друзями заснували волонтерську організацію «Франкфуртський обоз», де я донині є головою цього об'єднання. А за останні 3 роки ми купили вже 78 машин швидкої допомоги для лікарень та фронту.

Сторінка нашої волонтерської організациї у Франкфурт-на-Майні: https://www.facebook.com/groups/frankfurt.oboz

А це посилання на мою сторінку: https://www.facebook.com/inafrankurt

Посилання на книгу в Інтеренеті: https://amzn.eu/d/bmVdDUm

Книгу можна купити лише через мене. У мене вдома лежать надруковані екземпляри українською та російською мовами. Гроші, отримані за книгу перераховуються на гуманітарну і військову допомогу Україні.

Нехай охочі купити пишуть мені на емейл, E-mail: Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
і я їм відправлю книгу через перевізників. Так буде дешевше.

Щиро дякую за вашу підтримку!

З повагою і добрим, теплим почуттям до України і Черкас,
Інна Олійник, донька офіцера Бортнічука Георгія Григоровича».