 «НЕ ТРЕБА ЇМ СЛАВИ, ОРКЕСТРИ НЕ ГРАЙТЕ, ОДНЕ ЛИШ БЛАГАЮ: НЕ ЗАБУВАЙТЕ...»
Жоден словник світу не дасть повного пояснення слову «Війна», жодна
книжка чи то кінофільм не передадуть його глибинного змісту. В одній
пісні звучать рядки, що війна — це ліки від старості. Можливо, адже
відійшли у вічність молоді солдати. Життя, здійснивши перший виток
зрілості, вручило їм зброю і без зайвих пояснень штовхнуло до виру
бойових подій. Скільки б років не минуло по закінченні війни: майже 64
- після Великої Вітчизняної чи 20 - після Афганістану, її вогонь
обпікає і досі. У спогадах рідних та друзів нетлінними образами, ніби
родинними іконами, постають обличчя втрачених синів та батьків.
Кажуть, чоловіки не плачуть — вони засмучуються. Їх сльози - це біль сердечних ран, бойових рубців, це міцне чоловіче рукостискання в передсмертну мить важкопораненого друга, це пам’ять: нетлінна, віддана, світла. А ще, ветерани війни уміють шанувати один одного піснею, якою наближають минуле і на мить повертають до життя некровних братів своїх.
У районному Будинку культури відбувся фестиваль військово-патріотичної пісні. У ньому взяли участь конкурсанти, які заздалегідь заявили про своє бажання піснею вшанувати нетлінний подвиг наших сучасників.
На екрані фільм-хроніка фестивалів попередніх років. Він нагадує присутнім, як це було, і служить запорукою продовження славних традицій, що передаватимуться поколіннями, допоки встає вранішнє сонце.
Організатор фестивалю, депутат Біляївської районної ради від Соціалістичної партії України, голова правління районної спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Авакян Олександр Емільович привітав конкурсантів та побратимів, побажавши перемоги кращому виконавцю.
Щойно залунали перші нотки «Пісні про Афганістан», які виконали Інна Матієць та Валентин Спідлен, серця людей прискорено забились в унісон музиці.
Військово-патріотичні пісні «Бійцям «Альфи», «Где-то рядом они» талановито та зворушливо виконав жіночий вокальний ансамбль «Україночка».
«Чорний тюльпан» Петаха Олександра Олександровича нагадав, чому інколи ветерани тієї війни з острахом дивляться в небо. В його мареві ввижаються привиди «вертушок» — «чорних тюльпанів», що везли додому синів у цинкових гробах, приносячи матерям довічні сльози та ранню сивину.
Воїн-інтернаціоналіст Шитов Анатолій Миколайович піснею «Ордени не продаються» змалював ситуацію, що часом виникала між героями і нерозуміючими їх людьми. Ордени — не лише нагорода — це доблесть та німий біль, це святість і вирок. Вони нагадують про дорогих однополчан і надійного командира, що незмінно повертався з вилазок останнім, виносячи з вогню смертельно поранених.
Пісні «Офіцери» у виконанні Федора Стеценка, «Я ухожу» - Інни Клименко та Анни Пожар, «Легенда» та «Наливай, пом’янемо» - Вадима Бондаренка, «Війна» - Миколи Полянського, «Над горами» - Влади Сілівестрової, «Білої нареченої» - Тетяни Афанасьєвої, «Солдат» - Юлії Коловертних та виступи Теплодарської музичної студії «Натхнення» говорили про почуття болю та розпачу, коли твоє серце ритмічно та шалено б’ється, а серце друга навіки затихає.
Виступ Троц Максима вразив силою слова і розумінням історії. Сьогодні він, молодий хлопець, стоячи на сцені районного Будинку культури, відверто висловлює своє ставлення до війни в Афганістані. Він там не був, однак по-чоловічому, палаючим серцем відчуває стан душі невпокореного тяжким випробуванням солдата. Його виступ з піснею «Афганская вьюга» здобув перемогу на фестивалі, запам’ятались емоційністю виконання пісні про життя, що тривало там, за гірським Кандагаром. Друге місце присуджено Тетяні Свердліковській за пісню «Афганський вальс» — історію дівчини, сповненої страждань та сліз, від втрати коханого хлопця. Він йшов з дому героєм, а повернувся увічненим переможцем нескінченного двобою.
Душевна сповідь Олени Федоренко викликала на очах, навіть найстриманіших чоловіків тихі сльози. «Папа» — так часто хочеться крикнути дівчині, однак страшно, адже не почує вона у відповідь ніжного рідного голосу. Папа — усміхнений та щасливий пішов вранці на службу і не повернувся. В серці дружини він навіки лишився молодим, веселим, рідним, а для неї став омріяним татком, що може поцілувати та обійняти кохану доньку лиш уві сні.
Присутні на фестивалі голова Біляївської районної організації Єдиний центр Макаревич Михайло Михайлович та секретар - Сандрост Олександр Миколайович серед конкурсантів фестивалю визначили своїх фаворитів. Співакам вони вручили подарунки і висловили слова вдячності за чуттєвість, яка інколи зливалась з тремтінням голосу.
Того ж дня підведено підсумки районного конкурсу малюнків на афганську тематику.
Учень 6-Б класу Усатівської школи Максим Геращенко за роботу під назвою «Афганістан. Чорний тюльпан» отримав перше місце. Друге та третє — учениця 6-А класу Троїцької школи Корніцова Наталя за роботу «Бій за висоту» та одинадцятикласниця Великодальницкого НВК Іванова Юлія за малюнок «Не треба їм слави…». Дитячий погляд на війну чистий та прозорий.
Фінал концерту. Всі учасники вийшли на сцену. Директор Будинку культури Володимир Володимирович Кошулько під акомпанемент гітари виконав улюблену для всіх пісню. Люди, почувши знайомі слова, підхопили величний гімн солдату-воїну.
Того дня переможцем фестивалю став кожен, в чийому серці, не стихаючи, бринить мелодія, народжена свистом куль. У таку мить кріпне почуття єдності між учасниками бойових дій та молоддю, що рівняється на їх безсмертний подвиг — відданість і патріотизм.
Кіма ДЕРКАЧ
|
