 ...Вони повертаються сюди знову і знову. Бо така у них робота — літати. Творити мир.
Військові вертольотчики-миротворці працюють у Ліберії під егідою Місії
ООН із січня 2004 року. У складі 56-го окремого вертольотного загону
300 військовиків, вісім вертольотів МІ-8 та шість вертольотів
МІ-24.Завдання, які виконують вертольотчики, — перевезення службовців
Місії ООН та вантажів, евакуація поранених, польоти спостереження,
повітряне супроводження переміщення військ.
Час перебування в гарячій точці Західної Африки — півроку. Нині до служби приступив десятий склад українських військовиків — десята ротація, як тут кажуть. Із 45 осіб льотного складу тільки 10 — тут уперше.
Командиром загону призначено Володимира Пастухова, за плечами якого Афганістан, Югославія, Сьєрра-Леоне. Та й командиром у Ліберії він уже вдруге. «За півроку тут наш льотчик має такий наліт, як в Україні за п’ять років», — каже Володимир Михайлович.
Льотчик Олександр Широкопояс побував у 56-му ОВЗ уже вп’яте. Був тут у першій ротації із січня 2004 року. І далі через одну — не пропустив жодної. Два з половиною роки свого життя провів у Африці.
Досвідчений вертольотчик Петро Пліс у дев’ятій ротації поставив на крило Володимира Шлюхарчука. «Вильотав» — як кажуть льотчики.
...Вони — лицарі України й неба, лицарі блакитних шоломів. Вони високо несуть ім’я нашої держави, примножують її славу й образ країни, яка гідно виконує зобов’язання, взяті нею перед ООН. Хай і держава відповість їм турботою і любов’ю. Вже набило оскому говорити про малу зарплатню вертольотчиків за таку тяжку роботу. Із вересня 2008 року постановою уряду грошове утримання було збільшено на 30 відсотків. Але й після цього зарплата українських миротворців є найнижчою серед інших національних контингентів Місії ООН у Ліберії.
|
