|
|
|
Нур Мухомад – як наслідок великої трагедії |
|
|
 Щорічно, 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників
бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році
Афганістан залишив останній солдат із складу Обмеженого контингенту
радянських військ. Цей день є відправною точкою осмислення драматичних
моментів нашої історії, трагедії людських доль і величності людського
подвигу. Проблема Афганістану і сьогодні залишається однією з найбільш
чутливих у світі.
Людині, яка вперше прибуває до Афганістану, в очі відразу впадає “цвинтарі” військової техніки, які досі знаходяться біля міст (На знимку). Вже пройшло двадцять років, як ця війна потерпіла політичну поразку та наслідками якої стала загибель близько 13 500 солдатів і офіцерів, з них 2 376 українців не повернулися додому ще більше залишилося на все життя інвалідами. Є й таки, яки вирішили не повертатися на історічну батькивщину, а залишилися тут. Про одного з них трохи згодом. А поки що, гадаю, багатьом буде цікаво дізнатися, яким чином Радянська армія, там би мовити, відмобілізовувалася для виконання свого інтернаціонального обов’язку.
Політичні суперечки в середині Афганістану та партійні амбіції колишнього радянського керівництва створили умови для введення радянських військ на територію Афганістану. На початку грудня 1979 року в Туркестанський військовий округ були направлені розпорядження:
- доукомплектувати до повного штату і 11.12.79 направити до м. Термез понтонно-мостовий полк Київського військового округу;
- привести у підвищену готовність 103-ю повітрянодесантну дивізію, 5-у гвардійську мотострілецьку дивізію, 108-у мотострілецьку дивізію та ще п’ять мотострілецьких дивізій та три окремих полка військово-транспортної авіації і до 11.12.79 зосередити їх на аеродромах завантаження;
- привести у повну бойову готовність по одному мотострілецькому та танковому полку 5-ї гвардійської мотострілецької дивізії та 108-ї мотострілецької дивізії.
 Для формування 40-ї армії було розгорнуто близько 100 з’єднань і військових частин та призвано із запасу близько 50 тис. осіб. У м. Термез був сформований штаб 40-ї армії. 12 грудня 1979 року Політбюро ЦК КПРС прийняло постанову “Щодо становища в Афганістані”, яким було передбачено усунення від влади Х.Аміна, призначення на його місце Б.Кармаля та направлення Обмеженого контингенту радянських військ до Афганістану. Якщо з введенням, наші війська обмежувались лише рейдовими діями, то із загостренням обстановки вони вимушені були перейти до повномасштабної системи наземних операцій. За час перебування Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані було проведено близько 220 військових операцій та майже 400 спільних операцій з підрозділами Афганської народної армії. Про масштаби бойових дій того часу можна судити на прикладі Пандшерської операції, яка проводилася у долині річці Пандшер (провінція Парван) у травні 1982 року. З боку Радянської армії в операції були задіяні частини мотострілецької і повітрянодесантної дивізії, окремої мотострілецької бригади, підрозділи двох окремих мотострілецьких і парашутно десантного полків, частини і підрозділи родів військ, сили і засоби фронтової та армійської операції. Від Афганської народної армії були задіяні частини трьох піхотних дивізій, підрозділи бригади “командос”, окремого піхотного полку, а також підрозділи органів Державної безпеки Афганістану. Всього до складу угрупування військ входило близько 12 тисяч осіб, що дозволило досягти переваги над противником у два с половиною рази. Разом з тим, з достатньо потужним угрупуванням, успіх операції був досягнутий частково.
…Сьогодні в Афганістані йде зовсім інша війна. Але та, 1979-1989 років, залишала свій слід в багатьох душах людей. Багато не повернулися з цієї війни, багато залишилися на все життя каліками, дехто із різноманітних причин залишився в Афганістані. На сьогодні близько 30 колишніх радянських офіцерів та солдат мешкає в цій країні.
З одним з них зустрілися українські офіцери, який виконують свою миротворчу місію у складі литовського підрозділу.
У свій час Нур Мухомад (колишнє ім’я і прізвище з етичних міркувань не називаємо) служив у складі Обмеженого контингенту радянських військ, але так склалася служба, що із-за нестатутних взаємовідносин він вимушений бути залишити частину. Потім потрапив у полон до групи моджахедів, яка діяла в західному Афганістані та постав перед вибором: або прийняти іслам і перейти на сторону супротивника, або бути страченим. Бажання жити перемогло. З 1984 року по 1989 він входив до одного із угрупувань моджахедів, які діяли під керівництвом А.Масуда а з 1991 року по 2001 – належав до прихильників талібану. Сьогодні Нур Мухомад (на знимку поруч з українськими офіцерами) підтримує партію Г.Хекматіяра та за місцевими мірками досить успішний бізнесмен. Одружений має п’ятьох дітей (ще п’ять вмерли).
26 років пройшло з того час як він залишився в Афганістані – майже половина життя, але бажання повернутися на колишню Батьківщину у нього за різних причин немає…
Полковник Олександр Апполонов
|
|
|
|
