За рішенням суду, родину підполковника запасу Романа К. нещодавно
виселили з комунального гуртожитку. На вулицю. Будь-якої успадкованої
від батьків хатинки в селі, де сім'я могла б попервах знайти притулок,
ані він, ані його дружина не мають. Винаймати житло в столиці офіцерові
запасу не по кишені.
У кризовій життєвій ситуації йому допомогли друзі. Вони поїхали у відпустку і на кілька тижнів надали бездомному військовослужбовцеві свою квартиру. Та гостинність має свої межі, й з кожним прожитим в чужій оселі днем напруга в сім'ї зростала. Житлова скрута привела підполковника запасу К. до громадської приймальні оборонного відомства. Більше йти йому немає куди, дожився. Точніше - дослужився.
Житлові проблеми військовослужбовців, на жаль, загострюються. Сприйняття цих проблем притупляються. Але самі по собі не вирішаться. Свідченням тому - прийом громадян в громадській приймальні Міноборони начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України генерал-майором Петром Онофрійчуком, який він проводив за дорученням заступника Міністра оборони України Надії Дєєвої. Втім, зважаючи на реалії сьогодення, чим може Міноборони допомогти їм?
..Донька й син підполковника запасу Сергія С. вже давно стали дорослими. За прикладом батька вони обрали своєю професією захищати Батьківщину. Та офіцерська династія, як і багато інших сімей військовослужбовців, потрапила до так званого розряду соціально незахищених. Власного житла жоден з трьох військовослужбовців не має. Не один рік родина мешкає в гуртожитку оборонного відомства. Власна оселя тільки "світить"...
Тільки в Київському гарнізоні в гуртожитках Міноборони та інших відомств проживають понад дві тисячі сімей військовослужбовців. Як правило, три - чотири особи займають одну кімнату. Санвузол та кухня - спільні та, часто-густо, не в кращому стані. Це, зазвичай, кімната площею шістнадцять - вісімнадцять квадратних метрів стає і кухнею, і вітальнею, і спальнею - "трансформер" по військовоукраїнськи. Словом, такий собі невеликий клаптик тимчасового сімейного затишку. Бо ж гуртожиток за визначенням не може бути постійним житлом, але для багатьох безквартирних військовослужбовців, на превеликий жаль, він саме таким і стає. У нас недарма повторюють, що нічого немає постійнішого за тимчасове...
Для кожної людини власний дах над головою - чи постійна, чи службова оселя - це її життєва опора. Є житло - немає великого головного болю, бо є і штамп реєстрації у паспорті. Тоді членам родини військовослужбовця не доводиться стикатися з проблемами в місцевій поліклініці, лікарні, школі, дитячому садочку та в інших державних закладах, де здивовано вислуховують пояснення про тимчасовість прописки чи непрописки. Ніби й є людина, а її - немає.
Свого часу проблему реєстрації безквартирних військовослужбовців та членів їхніх родин вирішили "пропискою" за адресою військової частини. Була зареєстрована за такою адресою й родина військовослужбовця К., яка мешкала в переобладнаному під житло приміщенні на території військового містечка. Згодом військову частину розформували й, не вдаючись до інших подробиць сімейного життя цього подружжя, скажу лише, що дружина та син військовослужбовця втратили як приміщення, в якому мешкали, так і реєстрацію. При досягненні юнаком шістнадцяти років через відсутність "прописки" йому не видали паспорт громадянина України, й він сьогодні не може записатися на тестування для вступу до вишу. У колишньої дружини військовослужбовця також виникло чимало проблем.
Це - долі лише окремих родин з маси безквартирних військовослужбовців, які зареєстровані, за їхніми ж словами, "на паркані військової частини". Й мешкаючи в орендованих кімнатах та квартирах, в переобладнаних під житло приміщеннях, військовики сьогодні не впевнені, що завтра їх не виселять просто неба. Тому й звернення до громадської приймальні Міноборони – як остання надія на допомогу . Коли ж військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов й перебуває в черзі не один десяток років, зможе отримати власну оселю? Нині відповісти стверджуюче на це запитання не може і начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України. Поточного року державним бюджетом на будівництво та закупівлю житла для військовослужбовців за загальним фондом не виділено жодної копійки. А видатки спеціального фонду за цією статтею, як неодноразово наголошував керівник оборонного відомства, спрямовуватимуться на службове житло, яке, згідно з чинним законодавством, зможуть отримати тільки дійсні військовослужбовці. На що ж розраховувати запасникам та відставникам?
Напередодні нового року Кабінет Міністрів та Верховна Рада України ухвалили нормативно-правові та законодавчі акти щодо житлових питань. Зокрема, "Концепцію Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2009 - 2016 роки" за N 1406-р від 22 жовтня 2008 року та Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" N 800-VI від 25 грудня 2008 року. Нововведення не оминуть щодо забезпечення житлом й військовослужбовців Українського війська. Концепція передбачає поєднання всіх державних житлових програм. Ухваливши та реалізувавши її протягом 2009 - 20016 років, передбачається створити умови для будівництва та придбання доступного житла та, крім того, поступово вирішити проблему забезпечення оселями громадян, у тому числі військовослужбовців та інших категорій. Звісно, розв'язати за сім років житлову проблему, яка накопичувалася десятиліттями, не просто проблематично, а, скоріше, нереально. Ще й фінансова та інші кризи, що останнім часом набирають обертів в державі, неабияк ускладнюють ситуацію. Якщо раніше громадяни брали іпотечні житлові кредити на житло, то нині через зростання відсоткових ставок таке стало не по кишені більшості з них, не кажучи вже про військовослужбовців. Як наслідок - будівельники припинили роботи на об'єктах, відповідно впав попит на будівельні матеріали, що вдарило по вітчизняних виробниках. Недаремно економісти наводять формулу, за якою одне робоче місце на будівництві створює шість в інших галузях народного господарства.
Проект нової житлової держпрограми, відповідно до схваленої Концепції, має не тільки поліпшити стан забезпечення житлом громадян, а й оптимізувати існуючі та запровадити нові ефективні фінансово-економічні механізми державної підтримки будівництва та придбання доступного житла. Іншими словами - планується реанімувати будівельну галузь за підтримки коштів держбюджету через уповноважені банківські установи. При цьому, як зазначають спеціалісти, розпорядником коштів на нову єдину житлову держпрограму, можливо, одноосібно стане Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. За таких умов інші відомства мають передати недобудовані об'єкти на баланс Мінрегіонбуду, яке втілюватиме держпрограму в життя. Чим тоді займатимуться будівельні структури та організації інших відомств, зокрема, Міноборони? Питання залишається зі знаком запитання.
"Для забезпечення доступним житлом військовослужбовців, - йдеться в Концепції, - осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, членів їхніх сімей, прирівняних до них осіб та інших службових осіб, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, додатково розробляється механізм надання субсидій на будівництво (придбання) доступного житла за рахунок коштів державного бюджету шляхом запровадження державних житлових сертифікатів". Також передбачається, що службове житло надаватиметься військовослужбовцям на період служби з обов'язковою сплатою оренди, а вартість оренди має покривати комунальні послуги і амортизацію житла...
Що таке "доступне житло" й хто матиме на нього право, детально пояснюють положення антикризового закону N 800-VI. Так, статтею 4 згаданого Закону встановлено, що доступним є житло, збудоване або що будується за державної підтримки, яка полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку. Право ж на державну підтримку надається громадянам, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства. Слід розуміти, й військовослужбовцям - також.
Цікаво, з яких джерел безквартирні військовослужбовці сплачуватимуть ті сімдесят відсотків вартості житла? Невже найближчими роками грошове забезпечення та пенсії підвищать до європейського рівня? А якщо запровадять сертифікати, то чи не втратять вони цінності через інфляцію на кшталт російських?
Відповідей на ці запитання безквартирним військовослужбовцям очікувати ніколи, як і нової житлової програми. Будь-яке житло багатьом з них потрібне вже сьогодні... В громадській приймальні Міноборони підполковнику запасу Романові Р. запропонували переїхати до віддалених від міст гарнізонів, де поки що порожні квартири. Наприклад, в Макарові-1, на кордоні Київської та Житомирської областей за сотню кілометрів від столиці незаселені 47 квартир. У Кіровограді-25 таких - 312. За даними офіційного веб-портала оборонного відомства, нині в окремих гарнізонах є вільними 725 осель. Аби сім'я не залишилася на вулиці, офіцер змушений погодитися на переїзд. Бо, зважаючи на безквартир'я, невдовзі й таке житло стане в дефіциті.
Юзеф ВЕНСКОВИЧ
"Народна армія"
|
