 Югославський конфлікт кінця 90-х рр. був одним із найжаркіших у Східній
Європі. Коли албанським сепаратистам і сербським військам стало тісно в
межах автономної області Косово і Метохія, "мирити" їх взявся
міжнародний військовий блок. Але сьогоднішній поганий мир сербів з
албанцями виявився не набагато кращим за "добру" війну - навіть через
10 років спокоєм на Балканах навіть не пахне.
Різновид миротворчості
У вівторок, 24 березня, сербський народ відзначив скорботну річницю початку бомбардувань Союзної Республіки Югославії військами НАТО. Президент Сербії Борис Тадич минулого понеділка взяв участь у засіданні Ради Безпеки ООН, на якому обговорювалась ситуація у Косові через десять років після воєнної операції "Союзна сила". Він нагадав, що в результаті неї загинули 2,5 тис. мирних мешканців країни, в тому числі 89 дітей, понад 12,5 тис. осіб отримали поранення, а економічні збитки перевищують 30 млрд дол. За словами президента, і сьогодні "в Косові серби не перебувають у безпеці, не дотримуються їхні права, не забезпечена свобода пересування, у них немає води і електрики". У зв'язку з цим виникає логічне запитання: чи можна назвати гуманітарною місією Північноатлантичного альянсу дії, які призвели раніше процвітаючу країну до розрухи і сепаратизму?
Цього дня у Києві відбулася прес-конференція "Ніщо не забуте і не пробачене", організована Міжнародною організацією "Об'єднана сербська діаспора Євразії". Учасники підвели підсумки і розглянули причини тих подій, які зараз для світової спільноти стали навіть яснішими, ніж 10 років тому. "Негативний імідж Сербії продукувався, починаючи з 1991 року, таким чином було сформовано відповідну громадську думку Європи, підготовлену до здійснення агресії з боку альянсу, - заявив присутній на прес-конференції заступник директора української філії Інституту країн СНД Денис Денисов. - Адже проведену акцію треба трактувати саме як агресію згідно і з міжнародним правом, і з політологією".
У 1999 році ситуація в Косові вже була вибухонебезпечною. Проте тодішній президент СРЮ Слободан Мілошевич у ході паризьких переговорів навідріз відмовився підписати неприйнятні для Сербії військові додатки до договору про врегулювання косовської кризи. І тоді генсек НАТО Хав'єр Солана прийняв рішення про початок воєнних дій, причому без санкції Ради Безпеки ООН. Вперше в післявоєнній історії Європи об'єктом повітряної атаки стала столиця суверенної держави. "Що накоїло НАТО в Сербії? Там були 78 днів бомбардувань, - говорить президент МО "Об'єднана сербська діаспора Євразії" Драган Станоєвич. - В порушення міжнародних правил і норм було використано заборонені касетні бомби, що досі сіють в Сербії смерть, адже ці кульки і зараз вибухають, коли діти знаходять їх і намагаються гратися ними... Акція НАТО "Милосердний ангел" стала диявольським ангелом". За словами учасника прес-конференції, військового експерта і письменника Олександра Маначинського, з 19 країн НАТО 10 брали участь у бомбардуванні Сербії, використовуючи широкий асортимент озброєння. "Союзні війська здійснили понад 35000 бойових вильотів у цю маленьку державу, - говорить Маначинський, - протиповітряна оборона Сербії була практично безпорадна. У складі української делегації мені довелося оцінювати наслідки цього "гуманітарного втручання", і страшно було дивитися на зруйновані об'єкти, спалені поїзди, зруйновані мости". "7 травня 1999 року авіація скинула касетні бомби у два заходи, - писала тоді сербська газета "Політика". - Люди падали, як підкошені, було багато загиблих у самому центрі, біля огорожі університету, на міській площі Тврчаве... Хоча ніде поруч не було жодного військового об'єкта і не було ніякого виправдання тому, що засипали бомбами".
Оплот сепаратизму на Балканах
В результаті етнічні чистки, у яких звинувачувався сербський уряд, якщо раніше й мали місце, то після введення на територію Югославії військ НАТО тільки посилились, твердить учасник прес-конференції, директор українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов. "Головний результат - фактична окупація Східної Європи американськими і натовськими військами, - говорить він, - розташування військових баз. Понад 170 тис. американських солдатів присутні зараз у Європі, а в усій Африці, яка є суцільною гарячою точкою, всього 800 військових". Корнілов переконаний: акція вплинула, по суті, на життя багатьох балканських держав, у яких замість демократичних порядків запроваджуються етнічні квоти, порушуються права і свободи громадян. За словами Маначинського, у ході операції переслідувалися й економічні цілі. "На момент запровадження євро його співвідношення до долара було 1,17 до 1, а за час війни європейську валюту "пригнули" до відмітки 0,63, - говорить експерт. - Оскільки була паралізована найважливіша водна магістраль - Дунай, було завдано значних збитків економіці багатьох придунайських країн". Раніше у своєму інтерв'ю прем'єр-міністр Сербії Воїслав Коштуніца заявив: "Зараз більш ніж зрозуміло, що жорстоке руйнування Сербії бомбардуваннями НАТО переслідувало лише одну мету - перетворити район Косово у першу в світі державу НАТО". Для України, в усякому разі, балканська війна стала чимось на кшталт каталізатора у формуванні громадської думки про Північноатлантичний альянс. Якщо в січні 1997 року за даними Фонду "Демократичні ініціативи" лише 17,3% громадян України вважали НАТО агресивним блоком, то в 2000-му, після косовських подій, цей показник зріс до 46,2%. Більше половини українців тоді висловили думку, що блок взагалі не мав права втручатися у внутрішні справи суверенної країни.
"Більш ніж 200 тис. сербів покинули Косово, а на їх місце вселилися близько півмільйона албанців, - говорить Станоєвич. - Решта сербського населення сьогодні може відвідати могили родичів на кладовищах тільки у супроводі танків і БТР, діти ходять до школи під охороною військових. Ситуація там напружена і буде такою, поки світова спільнота не зрозуміє, що не можна підтримувати розвал держави". На думку іншого учасника прес-конференції, Дениса Денисова, дестабілізація одних країн завжди вигідна іншим. Крім того, "як були раніше, так і існують досі подвійні стандарти у ставленні Заходу до країн СНД: це своєрідний комплекс, і швидко його неможливо подолати", впевнений Денисов. За словами Станоєвича, Гаазький суд засудив 98% керівників сербської держави, які свого часу протистояли агресії НАТО, до тюремного ув'язнення - вони всі отримали терміни від 15 до 25 років. "Це був показовий суд, який був покликаний показати іншим державам світу, що набагато краще для них жити за правилами головних світових блоків, - говорить президент "Об'єднаної сербської діаспори Євразії". - І я сподіваюсь, що ні Україна, ні Росія ніколи не визнають незалежності псевдодержави Косово, адже це може мати найбільш негативні наслідки для всієї Європи".
"Серце сербської землі"
Лише через 8 років після "Союзного удару" Північноатлантичний альянс вирішив повідомити уряду Сербії координати районів, куди скидалися касетні бомби, і дані про їх кількість, щоб допомогти сербам знайти і знешкодити боєприпаси, що не вибухнули відтоді, і на які раз у раз натикаються люди. Увесь цей час мешканці колишньої Югославії живуть майже в опалі серед народів Європи. Постійно гинуть від "відлуння війни" і в албано-сербських сутичках, а на території країни господарюють миротворці. За словами Драгана Станоєвича, Сербія не має наміру відмовлятися від Косова, "серця сербської землі", і хоча незалежність цієї самопроголошеної держави визнала вже 51 країна світу, косовську землю серби продовжують вважати своєю і готові за неї боротися. Проте за словами про боротьбу стоять перш за все людські жертви, яких було вже більш ніж достатньо. Адже, як визнав нещодавно спеціальний представник ООН з прав людини в колишній Югославії Іржі Дінстбір, балканська операція НАТО призвела до більшого числа жертв серед мирного населення, аніж сам косовський конфлікт, заради вирішення якого її нібито було здійснено ...
Тетяна НЕГОДА
|
