|
Вашій ЧА від нашої УПА. I навпаки |
|
|
 До 9 травня ще далеко, а учасників постійно діючого ідеологічного
конфлікту між УПА і Червоною армією вже почало «ковбасити». Cокальська
районна державна адміністрація Львівської області не дозволила
Львівській обласній асоціації ветеранів провести естафету «Слава
визволителям України» до Дня Перемоги 9 травня — про що повідомив
ua.Korrespondent.net з посиланням на «Українські новини».
Голова райдержадміністрації Ігор Бережницький пояснив організаторам естафети, що, мовляв, керівництво райадміністрації провело зустріч з керівництвом райорганізації політв’язнів і ветеранів Української повстанської армії з метою вивчення громадської думки стосовно естафети. «Учасники зустрічі вважають недоцільним проведення даної акції на території Сокальщини», — сказано в листі Бережницького. У його відповіді також сказано, що проведення естафети в географічних межах колишнього Радянського Союзу асоціюється зі спробою реанімувати застарілу ідеологію.
А тепер, шановні читачі, замініть місто Сокаль на який-небудь Луганськ, назвіть запланований марш «Слава героям УПА» і ви отримаєте схожу картину. Керівництво міськдержадміністрації порадиться з ветеранами Червоної армії і вони вважатимуть за недоцільне «відроджувати людиноненависницьку фашистську ідеологію». На цій підставі ініціаторам буде відмовлено.
У Василя Стефаника є оповідання, дія якого відбувається під час Першої світової війни. Лежать у окопах українці, які були призвані до однієї з армій. А в цей час перемир’я оголошено. І якась потреба в них виникла поспілкуватися з ворожою стороною. Звернулися вони туди — і раптом у відповідь почули українську мову. Українці воювали одне проти одного у складах різних армій. Повторювалося це неодноразово. На жаль. У головах багатьох із них ця війна триває й далі. І ніяк чимало ветеранів не погодяться, що в кожного з них була своя правда, що кожен з них воював за свою Батьківщину, за таку, якою він її бачив. І не вина бійців Червоної армії, що замість очікуваного комуністичного раю у нас далі розвивався ГУЛАГ. І не вина бійців УПА, що не вдалося їм свого часу відвоювати незалежність України, створити в ній незалежну державу.
Влада б мала сприяти порозумінню. Натомість у Луганську якісь жертви аборту — інакше їх не назвеш — збираються встановити пам’ятник жертвам УПА. Це в тій місцевості, де повстанці не воювали і ніяких їхніх жертв не могло й бути. Адекватність цього пам’ятника описується кумедною фразою: «Подводная лодка в степях Украины погибла в неравном воздушном бою». На Львівщині відповідають синхронно. Не сумніваюся, що зараз яка-небудь Наталка Вітренко вискочить із обуреними заявами. А відповість їй гучно Олег Тягнибок. Ото й маємо те, що маємо. Замість порозуміння черговий конфлікт, на якому «принципові» політики охоче піаряться.
Юрій ЛУКАНОВ
|
