Офіційно в Україні не існує проблеми з патріотичним вихованням чи
патріотизмом у цілому, бо офіційній владі краще промовчати про це, ніж
намагатись пояснити громадянам, чому білоруси та росіяни живуть краще
за нас, чому вони говорять про свою батьківщину з гордістю, а ми
відмовчуємося, хоча насправді є чим пишатись... А ще нам соромно, бо
керують нашою чудовою країною аморальні особи (брехуни, злодії,
п'яниці), що прийшли до влади не заради блага українського народу, а
задля задоволення власних амбіцій та непомірних бажань.
Ніякого секрету не має, коли скажу, що у свідомості більшості громадян України поняття Держава та Батьківщина сприймаються по різному. Зокрема для більшості людей Батьківщина — це батьківська оселя, рідне, миле серцю місце, де народились, виросли, живемо... Держава ж для простих людей - це наче зла мачуха, яка при сторонніх людях мило усміхається, вдає, що піклується про людей, а без сторонніх очей карає нізащо чи ігнорує саме існування людей...
Думаю, цьому є просте і зрозуміле пояснення - це звичайне лицемірство можновладців, які виконують функції держави, бо це не Батьківщина виявилась байдужою до проблем людей, які змушені домагатися справедливості судовими тяжбами з державою, аби лиш виконувались соціальні закони, як реальні гарантії заявлених державою соціальних прав людини, яку Конституція України визнає найвищою цінністю.
Цьому є яскравий приклад, коли дама з косою, бажаючи отримати портфель та зайняти крісло (а простіше — добратись до корита), обіцяла виборцям усе, що люди хотіли почути, а сівши в таке бажане крісло, нічого не робить, лише напередодні президентських виборів знову слащавим голосом обіцяє, що пенсії будуть виплачуватись.... її брехню повторять інші посадовці, що у людей утворилась певна ілюзія законності, справедливості, достатку, низьких цін....
Це ж вона у 2007 р. обіцяла дітям війни виплачувати визначену законом «Про соціальний захист дітей війни» 30 % надбавку до пенсії, проте в бюджеті на 2009 рік, як і на 2008, вона знову обходить увагою інтереси дітей війни, посилаючись на кризу, яку сама поглиблює. Для прикладу, нині щомісячна надбавка до пенсії дітям війни мала б становити 162,2 грн., проте вона втричі менша - близько 50 грн.
Лицемірство до, лицемірство замість, лицемірство після...
Чи ж не тому для громадян України Батьківщина і держава зовсім різні поняття?
Ще одним прикладом лицемірства є те, коли Президент, який чомусь не є гарантом Конституції та більше турбується про мертвих, ніж про живих, змінивши підсудність розгляду справ дітей війни з Окружного адміністративного суду на місцеві районні як адміністративні, змусив понад 400 дітей війни повторно звертатись до Дніпровського районного суду, бо деякі судді Окружного адміністративного суду не направили справи за підсудністю, а повернули матеріали позивачам.
Наступними прикладами лицемірства є поведінка окремих декілька днів чи після того, як вони вже пройшли, або ж, дізнавшись, що люди не згодні з частковим задоволенням позову, відмовляються видати копію постанови для оскарження до апеляційного суду.
Хочу звернути увагу дітей війни на те, що постанову суду з дня її проголошення (одержання) можна оскаржити (подати заяву про апеляційне оскарження або безпосередню апеляційну скаргу) протягом 10 днів, а не протягом 20 днів, як запевняють судді, адже апеляційну скаргу можна подати протягом 20 днів із дня подання такої заяви про апеляційне оскарження, але в судах обманюють людей, стверджуючи, що апеляцію можна подати протягом 20 днів. Заради об'єктивності мушу сказати, що є інші судді, які не обдурюють та визнають існування вказівки зверху лише про часткове задоволення позову та виказують побоювання, що їх за прийняття законного рішення (задоволення позову) можуть притягти до кримінальної відповідальності як за прийняття неправосудного рішення, або ж вони самі потраплять у немилість можновладців. Оце і є той цинізм держави в особі найбільших її лицемірів - найвищих посадових осіб, навіть по відношенні до суддів.
Як підсумок - не слухай, що кажуть, дивись що роблять. Не дарма ж кажуть, що оцінюють не по словах, а по вчинках...
Хочу підкреслити, що не зважаючи на цинізм і лицемірство посадових осіб держави та перепони, що ними створені, і те, що суди лише частково задовольняють позови дітей війни, бажаючих звернутись за допомогою до соціалістів Дніпровського району, а потім до суду, не меншає. Так уже майже 5000 дітей війни звернулись по безкоштовну допомогу, понад 1000 позовів оформлено та направлено до суду, вже понад 300 позовів хоч і частково, проте задоволено, близько 100 з яких оскаржено до апеляційної інстанції. І все це завдяки ентузіазму та альтруїзму простих людей, які є активістами Соціалістичної партії України.
Це лише початок спільної боротьби з державою за права та інтереси громадян України, тому що, починаючи з серпня-вересня 2009 року, соціалісти Дніпровського району вже будуть надавати допомогу дітям війни у оформленні позову про зобов'язання пенсійного управління виплатити 30% надбавку до пенсії за 2009 р. у сумі понад 1000 грн. Після цього жоден суд не осмілиться сказати, що хтось із них пропустив строк для звернення до суду по захист свого права.
Заступник голови Київської міської організації
ГО «Захист дітей війни» Валентин СМІХУН
|
