 В Україні продовжуються дискусії про те, яким має бути військовий флот,
які завдання він повинен виконувати сьогодні, з якими може зіткнутися в
недалекому майбутньому і подальшій перспективі. Лунають думки
кардинально протилежні: від "навіщо Україні потужні Військово-Морські
Сили, якщо нам ніхто не загрожує?", до "країні потрібен могутній флот,
щоб стати дійсно значущим гравцем світової політики". На жаль,
побудувати сучасні ВМС за вісімнадцять років незалежності так і не
вдалося. Як поки що немає й єдиної думки з питань застосування ВМС: чи
вони повинні опіковуватися безпекою лише власних морських рубежів, чи ж
відігравати активну роль у світовій морській спільноті.
Екс-командувач ВМС України віце-адмірал у відставці Володимир Безкоровайний після здобуття Україною незалежності, можна сказати, власноруч створював флот молодої країни. Багато років він присвятив цьому, вивчаючи історію військово-морських сил різних країн. Нині він добре знається на глибинних процесах і тенденціях розвитку ВМС передових країн, має своє бачення на те, якими повинні бути Військово-Морські Сили ЗС України. До речі, до його авторитетної думки дослухаються глави військового і зовнішньополітичного відомств України, і вже чимало років він є радником керівників цих міністерств. А нещодавно Володимир Безкоровайний відзначив своє 65-річчя.
- Володимире Герасимовичу, на ваш погляд, якими мають бути Військово-Морські Сили Збройних Сил України?
- Знаєте, часто доводиться чути, що флот має бути сильним, могутнім. Це, прямо скажу, - пусте. Флот - це організм, який створюється десятиріччями і який перебуває в постійному розвитку. І помилки, допущені в цьому процесі, можуть бути катастрофічними для держави. Давайте звернемося до історії. Кримська війна була програна лише тому, що уряд Росії припустився помилки, не розпочавши своєчасно реформувати флот під парові, броненосні кораблі, натомість будуючи вітрильні. Наслідком міністерських помилок була й ганебна катастрофа флоту в російсько-японській війні. У Другу світову війну Радянський Союз припустився прорахунку, створюючи флот без засобів протиповітряної оборони. У результаті був втрачений увесь Балтійський флот, загинула в перші місяці війни й значна частина Чорноморського флоту. А великі надводні кораблі цих флотів, що залишилися на плаву, так і не зуміли показати себе в числі захисників Батьківщини. Ось до чого призводять помилки в створенні флоту без урахування розвитку сучасної науки і техніки, тактики його застосування.
Тому сьогодні важливо визначитися, який флот ми будуємо, наскільки він буде актуальним через 10-15 років. Потрібно чітко бачити і визначати, як розвиватиметься геополітика, які чинники на неї впливатимуть у майбутньому. Це необхідно для того, щоб прогнозувати, як розвиватимуться військова безпека, морська політика України. Адже очевидно, що країна не зможе існувати окремо, а буде змушена брати участь у глобальних світових процесах. Тому флот майбутнього, на мій погляд, має складатися з двох частин: для оборони свого узбережжя та участі в міжнародній зовнішньополітичній діяльності. Саме в цьому й полягає концепт розвитку українського військового флоту.
Сьогодні, приступивши до першого етапу розвитку силової складової нашої морської могутності, ми зупинилися на створенні важкого корвета. Це — єдине вірне рішення. Але очевидно, що країна дуже скоро зіткнеться з необхідністю розробки фрегата, без якого флот не зможе брати участь у міжнародних операціях. Корвети - кораблі закритих морів, вони мають недостатню автономність для участі в операціях у світовому океані.
- Існує думка, що будівництво кораблів для ВМС України - дуже дороге задоволення, і набагато дешевше купити судна за кордоном. Ваше ставлення до цих думок?
- Тут треба розглянути питання морської могутності України, яка формується з опорою на амбіції країни. Якщо врахувати, що земна куля на 70% складається з океану, то виключати себе із співтовариства, яке "освоює" світовий океан, ерозумно. Отож, ми маємо розвивати морську потужність своєї країни. І якщо в цій ситуації говоримо, що не будуватимемо кораблі, то завдамо нищівного удару національному машинобудуванню, приладобудуванню і суднобудуванню.
Тому, розглядаючи це питання, свого часу я пропонував таку схему. Україні для виконання завдань у світовому океані і ствердження її як могутньої держави зараз потрібні фрегати. Фрегати типу "Перрі" ми дійсно можемо одержати від США, сплативши 70 млн доларів (вартість підготовки кораблів, боєприпасів і запасних частин) при номінальній вартості не менше 700 млн доларів. Ці фрегати на 10-15 років успішно "закриють" прогалину, яка утворилася з кораблями дальньої морської зони у складі нашого флоту. А ось корвети потрібно будувати самотужки, тому що це буде стартовий майданчик для реанімації військового кораблебудування. І поки відпрацюємо програму корветів, на цій базі можна буде "запускати" програму фрегатів. А реанімувавши кораблебудування, через 10-15 років Україна зможе озброїти свої ВМС національними фрегатами.
- Як ви вважаєте, чи вплине фінансова криза на реалізацію програми корвета або за браком коштів вона тихо "помре", як нині, на жаль, нерідко трапляється?
- Погодьтесь, криза спонукає проблеми, але не смерть. Я вірю, що програма корвета буде благополучно запущена. Інакше це буде катастрофою для морської могутності України. Адже розвалюються не тільки Військово-Морські Сили, а й величезний сектор економіки, зовнішньополітична і морегосподарська діяльність України.
Важливий ще один нюанс. Економічно вигідно закладати не один корвет, а чотири відразу. По-перше, вони потрібні ВМС України, а по-друге, це автоматично значно здешевить будівництво кораблів. І по-третє, це збереже вітчизняне суднобудування, що у свою чергу пожвавить економіку країни.
Тепер що стосується фрегатів. Сьогодні ми спостерігаємо формування міжнародної безпеки. Дуже важливо для України солідно увійти і брати активну участь у цих процесах. Тому фрегати потрібні як повітря. Не заявивши голосно про себе, країна може опинитися "на узбіччі" важливих світових процесів.
- Тоді незрозуміло, чому уряд упродовж багатьох років з таким небажанням фінансує всі програми у ЗС України?
- Все дуже просто. Публіці "запускаються" меседжі, що нібито сьогодні Україні ніхто не загрожує. І це в той час, коли 5-6 транспортних кораблів щорічно захоплюються піратами, десятки українців уже побували в піратському полоні, а багато хто знаходиться там і дотепер. У нас деякі мислять примітивно, асоціюючи загрозу для держави з ворожою армією на кордоні, готовою до нападу. У зв'язку з цим, процитую англійців, які говорять: "У нас є потужний флот, тому багато чого не відбулося".
- Цікава ваша оцінка нинішнього стану ЧФ РФ?
- Сьогодні, оцінюючи Чорноморський флот, потрібно дивитися, чи відповідає його стан реальним завданням, а не амбітним, що співвідносяться з часами "холодної війни"? Чи потрібно там сьогодні 834 "корпуси", як це було в 1989 році? Тому, кажучи про потребу в корабельному складі ЧФ, потрібно дивитися, а які реальні військові загрози для Росії існують? І, знаєте, ми досить довго шукатимемо ці загрози...
- Хотілося б почути вашу думку щодо проблеми перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму?
- На мій погляд, проблему цю вирішувати необхідно, але зосереджуватися на ній принаймні недалекоглядно. І вирішити її можна за допомогою нестандартних підходів. Наприклад, оголосити Севастополь вільною економічною зоною, міжнародним торговим портом і т.д. Це просте і розумне рішення, яке в першу чергу "розплющить очі" севастопольцям, що вони стоять перед можливістю одержати могутній імпульс у розвитку міста, економіки, сім'ї.
- Але вже сьогодні чути потужну критику подібних проектів з боку Росії?
- Це абсолютно зрозуміло. Політичному керівництву РФ вигідно для збереження свого впливу в регіоні і на південно-західному і південному напрямках залишити все як є. Але давайте знову звернімося до історії. Від того, що існувала така могутня військова база, як Севастополь, країна виграла в Кримській війні? Ні, програла! В Першій світовій? Знову поразка! В Другій світовій ми провели хоч одну важливу операцію за її сприяння, яка вплинула на хід і результат війни? Ні! Навіть не розглядаючи всі причини цих ганебних для нашої загальної історії сторінок, можна зробити висновок, що перебування ЧФ в Криму, окрім можливості чинити політичний тиск на Україну, жодних інших цілей і завдань не має і не матиме!
Тепер що стосується Севастополя. Місто в усі часи ставало об'єктом боротьби і захоплення лише тому, що було військово-морською базою! На противагу "героїчним" гімнам, "неприступне для ворогів" місто в усіх війнах завжди здавали цим ворогам і, більше того, захисників цього міста влада завжди зраджувала. Така вже у нього нелегка доля. В його історії є одна сторінка бурхливого розвитку - після поразки Російської імперії в Кримській війні. На руїнах колишньої військової бази за 10 років виникло чудове місто. Ось саме до цієї сторінки історії легендарного Севастополя нам і потрібно повернутися. А коли він стане міжнародним торговим портом, вже ніщо йому загрожувати не буде.
Я впевнений, що таке рішення підтримала б і Росія. Адже в Росії є не тільки політики, а й російський бізнес, який, безумовно, зацікавлений влити свій капітал у такий цікавий міжнародний об'єкт. Отож, життя покаже!
- Дякую за бесіду.
Розмову вів Олександр ХОЛЯВА,
"Народна армія"
|
