Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Південний і Північний Вазірістан на північному заході Пакистану входять до так званої Зони племен — офіційна назва Federal Administered Tribal Areas — FATA. Це особлива територія, яка простяглася вздовж кордону з Афганістаном, де не діють пакистанські закони. У Вазірістані існує особлива форма управління, закладена ще британською колоніальною владою у XIX столітті, згідно якої місцеві пуштунські племена живуть за своїми традиційними законами.
Населення кожної з частин Вазірістану має певні відмінності, хоч говорять мовою вазірі, яка є південним діалектом пушту. Жителі Вазірістану мають репутацію войовничого народу, відомого звичаями родової кровної помсти. Племенами керують вожді сіл, які задля вирішення загальних питань періодично збираються на традиційні племінні ради — лойя-джиргу. 2006 року аналогічно з Ісламським Еміратом Афганістану тут була проголошена незалежна Ісламська Держава Вазірістан, яка не визнана жодною країною світу.
Після початку 2001 року американської операції проти талібів у Афганістані, останні значною мірою були витіснені до Пакистану саме у FATA. Пакистанські генерали дивилися на це крізь пальці, оскільки розраховували використати їх проти свого споконвічного ворога — Індії. Навіть проголошення незалежності Вазірістану не дуже їх непокоїло, оскільки на територію FATA влада центрального уряду не розповсюджувалася, і, фактично, акт проголошення нічого не змінював. Однак пакистанські таліби, які об’єднали 13 радикальних організацій в єдину «Техрике-Талібан-е-Пакистан» — ТТП, не захотіли діяти в інтересах генералів. Більш того, вони не мали наміру взагалі зважати на пакистанську центральну владу, й у північній частині Вазірістану почали впроваджувати закони шаріату. Бойовики почали проникати до сусідньої Північно-Західної прикордонної провінції — NWFP. При цьому законну владу виганяли, чиновників убивали. Після того, як бойовики ТПП захопили «пакистанську Швейцарію» — долину Сват, терпець цивільної влади та військових урвався. Особливо останніх обурило порушення керівниками бойовиків умов перемир’я, укладеного після сутичок 2006 року. Тим більше, що за це вони отримали вельми значні суми грошей, які використали для придбання великої кількості зброї. У травні поточного року пакистанська армія провела широкомасштабну операцію у долині Сват і розгромила основні сили бойовиків, хоч локальні зіткнення там тривають і нині. У серпні аналогічна операція була проведена на території NWFP. Проте значна кількість членів бойових формувань ТПП перемістилася до Південного Вазірістану, де було розгорнуто широку мережу таборів, в яких бойовики проходили підготовку. Ситуація посилюється тим, що лідери ТПП підтримують сепаратистські угруповання у сусідній провінції Белуджистан. Останні ведуть боротьбу за створення Великого Белуджистану, який, за їхніми уявленнями, повинен включати також значні території Афганістану й Ірану аж до Туркменії. Виникла загроза територіального розколу Пакистану відповідно до теорії The New Great Game — Нової великої гри. За нею Пакистан розпадається на Вазірістан і Великий Белуджистан. На кону великі поклади корисних копалин в останньому й контроль за системою трубопроводів нафти й газу з Центральної Азії й Каспійського регіону до Китаю, Європи й Індії.
На Пакистан чинить великий тиск Вашингтон. Очевидні невдачі Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (МССБ) не в останню чергу пов’язані з тим, що таліби мають можливість вільно йти до FATA й там накопичувати свої сили. У свою чергу, це призводить до великих втрат серед особового складу МССБ і ставить перед адміністрацією США й НАТО завдання переглянути роль Пакистану в міжнародній антитерористичній кампанії. Практично, операції в Афганістані не можуть бути успішними без розгрому бойовиків з іншого боку хребта Гіндукуш на пакистанській території. За її проведення Ісламабаду виділено по 1,5 млрд. доларів щорічно протягом п’яти років, починаючи з 2010 року на цілі соціального й економічного розвитку. Законопроект Керрі-Лугара (назва, прийнята в США — Pakistan Enduring Assistance and Cooperation Enhancement Act-2009) передбачає жорсткі умови його виконання, його значна частина спрямована на проведення військових операцій проти бойовиків ТПП та інших «войовничих угруповань», таких, як Лашкар-і-Тайба або Джайш-е-Мохаммад. Цей закон був підписаний президентом Обамою 16 жовтня 2009 р., напередодні початку військової операції в Південному Вазірістані.
Бойовики спробували зірвати серією терактів проведення операції пакистанською армією. У Лахорі з автоматами й гранатометами вони увірвалися до місцевого відділення Федерального агентства розслідувань. Це відомство займається боротьбою з тероризмом, його об’єкти перебувають під посиленою охороною. Бій тривав півтори години, загинули чотири працівники агентства, двоє випадкових перехожих і двоє нападників. На одному з убитих бойовиків був пояс шахіда. Одночасно в міських передмістях Бедіан і Манаван терористи напали на тренувальні центри поліції. Було вбито 12 охоронців правопорядку й вісім нападників. Перевдягнуті в армійську форму бойовики захопили й протягом 20 годин утримували заручників у комплексі будівель пакистанського генерального штабу в столичному передмісті Равалпінді. Загинуло 22 військовослужбовці, зокрема й один однозірковий генерал і полковник, вісім нападників було вбито. Загалом за два тижні терористичні вилазки в Пакистані забрали життя більш як ста людей.
«Воєнна операція в Південному Вазірістані відповідає національним інтересам Ісламської Республіки Пакистан», — заявив начальник штабу сухопутних сил генерал Ашфаг Первез Кіяні, виступаючи перед політичною елітою країни. «Незважаючи на успіхи в Малаканді та Сваті, недавні терористичні атаки по всій країні, елементи, що їх здійснюють, мають бути знищені, оскільки являють собою серйозну загрозу для суверенітету і цілісності держави». За даними пакистанської розвідки, бойовики отримали поповнення в кількості чотирьох тисяч осіб, головним чином із країн Північної Африки. У той же час, до бойовиків ТТР, за неофіційною інформацією пакистанських військових, можуть приєднатися жителі зони пуштунських племен з афганської сторони, що перейшли кордон, а також вихідці з країн Центральної Азії та європейських країн. Тільки ісламський рух Узбекистану має в Південному Вазірістані у своєму розпорядженні добре підготовлений контингент, який налічує декілька тисяч осіб. Сумарна кількість повстанців може сягнути 25 тисяч осіб.
Поки що операція пакистанської армії розвивається успішно. Втрати армії мінімальні, в той час як серед бойовиків вони досить великі. Війська просуваються до містечка Коткай, де жив Хакімулла Мехсуд, командир ТТП. Вважають, що саме він спланував серію останніх терактів. Хакімулла прийняв на себе керівництво рухом після того, як його попередника і брата Байтулла Мехсуд було вбито в серпні ракетою, випущеною з американського безпілотного літака.
Незважаючи на приблизно рівні сили, виграти битву у пакистанської армії бойовики жодних шансів практично не мають. Після перших запеклих боїв вони повернуться до своєї тактики, випробуваної в попередніх операціях у травні та серпні. Коли армія займе найважливіші стратегічні міста, вони поступово розчиняться серед місцевого населення. Пуштуни легко це зроблять серед своїх одноплемінників у великих містах, зокрема, в Карачі, де є велика пуштунська громада. Частково вони спробують піти в Афганістан, і багато що буде залежати від оперативності сил МССБ з протидії їм. Араби в більшості повернуться до своїх країн, так само вчинять уйгури, узбеки, чеченці та ін. Європейці спробують знайти своє місце на Близькому Сході. В результаті, деяке можливе заспокоєння в Пакистані приведе до розповзання терористичної активності по величезній дузі від Китаю до Близького Сходу, Північного Кавказу та Індонезії.
Протистояти такій небезпеці можна лише через координацію зусиль усіх держав. На жаль, поки що цього не відбувається.