Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Очікуваний рівень «питомої фінансової озброєності» ЗС України складе в 2010 році 12,003 тис. доларів на одного військовослужбовця. Причому це за умови, що Указ Президента України від 10 січня 2009 року, який передбачає доведення чисельності Збройних Сил до 162 тисяч, виконуватися не буде і вони збережуть існуючий штат мирного часу — 149 тисяч військовослужбовців. Виходить, рівень фінансового забезпечення не такий вже й малий? Що ж — подивимося. У НАТО (без Ісландії) відповідний показник складає в середньому 266,516 тис. доларів (більш ніж у 22 рази вищий за очікуваний український), у НАТО (без США й Ісландії) — 136,6 тис. доларів (більш ніж в 11 разів вищий), в ЄС — 155,261 тис. доларів (майже в 13 разів вищий). При цьому всі країни — члени НАТО і члени ЄС вкладають у солдата не просто більші, а набагато більші кошти, ніж Україна.
Але спочатку трохи про загальні обсяги фінансування. Із внесенням 15 вересня до Верховної Ради проекту Державного бюджету України на 2010 рік стали відомі й основні параметри військових видатків країни. Бюджетні повноваження Міністерства оборони передбачається визначити (з урахуванням фінансування по окремій статті Головного управління розвідки на суму 377,049 млн грн.) в обсязі 13412,833 млн. грн. або, виходячи з урядового прогнозу середньорічного курсу гривні до долара США 7,5:1 — 1788,378 млн доларів, що має скласти 1,14 відсотка від очікуваного номінального (у поточних цінах) валового внутрішнього продукту. Для порівняння: у минулому році бюджет Міністерства оборони України складав 9756,633 млн грн. (1,02% ВВП), а в нинішньому (очікувані параметри) — 11976,784 млн (1,14% ВВП).
Таким чином, теоретично в наявності деяке зростання військових витрат — принаймні в гривневому вираженні. Тим більше, слід враховувати те, що в національний військовий бюджет не входить значна частина витрат, які, згідно з міжнародною практикою, у такі бюджети включаються, оскільки відповідні військові формування належать до збройних сил. Це жандармерія, функції якої у нас виконують Внутрішні війська МВС (бюджет у 2010 році — 1234,366 млн грн.), залізничні війська (у нас — Державна спеціальна служба транспорту Мінтрансзв’язку з бюджетом 185,696 млн грн.) і частини урядового зв’язку, що входять до Державної служби спецзв’язку та захисту інформації (бюджет — 381,914 млн грн.).
З урахуванням асигнувань на потреби цих структур, а також 30 млн грн., які виділяються Мінпромполітики на утилізацію застарілих боєприпасів плюс 7,674 млн грн. — МНС на ліквідацію боєприпасів часів Другої світової війни в районах Севастополя й Керчі та затопленої в акваторії Чорного моря хімічної зброї, загальний запланований військовий бюджет України на 2010 рік має бути оцінений в 15252,483 млн грн. (1,29% ВВП).
Ця частка військових витрат відносно ВВП знаходиться цілком на рівні «європейських стандартів». Правда, зазвичай вказують, що в НАТО відповідна цифра значно вища. Це дійсно так: у 2008 році ці витрати у ВВП держав Альянсу, які мають власні збройні сили, тобто всіх, крім Ісландії, становили в середньому 3,19%. Але при цьому замовчується той факт, що 70% військових витрат НАТО несуть США, за рахунок яких і «накручується» загальноблоковий показник фінансово-мобілізаційної потужності.
Якщо ж оцінювати позбавлені впливу «американської гирі» дані по «НАТО мінус США» та Європейському Союзу, то картина виходить дещо інша: в середньому витрати цих груп держав на оборону складають усього 1,8% ВВП для конфігурації «НАТО мінус США» і 1,56% — для ЄС.
Неважко помітити, що останній показник досить близький до номінального (важливе застереження!) українського. Більше того, ряд держав — членів НАТО і ЄС мають менший або однаковий з українським показник фінансово-мобілізаційної напруги: 14 із 28-ми держав — членів НАТО та 16 із 27-ми країн — членів ЄС. Причому в їх числі не тільки всі нейтральні держави — члени ЄС (Австрія, Фінляндія, Швеція), а й такі великі країни, як Німеччина і Канада: їхні військові витрати становлять по 1,2% від ВВП.
Отже, твердження, що військовій організації України приділяється набагато менше фінансової уваги, ніж своїм національним військовим організаціям приділяють європейці, з позицій «відсоткової статистики» навряд чи обгрунтоване. Однак, наголошую ще раз: проблема в тому, що такий підрахунок, як ми пересвідчилися, є не зовсім коректним.
Неймовірно, але факт — фінансування на одного військовослужбовця навіть в Албанії (!), яка займає по цьому показнику найнижчу позицію в НАТО, вище від запланованого на 2010 рік у нас (13,612 тис. дол. і вже згадувані 12,003 тис. відповідно). Зрозуміло, що доведенням військових витрат до рівня 2% ВВП тут не обійтися. Наприклад, щоб забезпечити якість фінансування на рівні, скажімо, турецької армії, Україні треба збільшити асигнування на свої Збройні Сили в 3,6 раза. Але це — справа майбутнього...
Особливу увагу слід звернути на те, що навіть існуючі скромні бюджетні плани є «фінансовим обманом зору». Як відомо, хронічною проблемою національного оборонного бюджету є ступінь його реалістичності в частині, що належить до так званого спеціального фонду, який наповнюється за рахунок реалізації надлишкового рухомого й нерухомого майна Міноборони. У минулому році по відповідній статті військове відомство одержало лише 651,015 млн при запланованих 999,85 млн грн. Проте на 2009 рік для Міністерства оборони був встановлений план наповнення спецфонду в обсязі 4221,573 млн грн., з яких станом на кінець серпня тільки ще треба було заробити 3,6 млрд (близько 85%). Фактично ж уже ясно, що в поточному році цей план виконаний не буде. Природно, доля плану по наповненню військовим відомством цієї частини бюджету в наступному році, на який спецфонд Міноборони запланований в обсязі 4756,737 млн грн., що складає 35,5% бюджету міністерства, викликає сумніви.
Тим часом саме на спецфонд припадає значна частина асигнувань. Так, з фінансуванням за рахунок цього фонду витрат по закупівлі нової й модернізації наявної військової техніки (по відповідних статтях 1235,447 млн грн. із загальної суми на ці потреби 1261,633 млн), а також дослідження у сфері оборони (52,498 млн грн. при загальних витратах 91,735 млн) ще можна на певний час погодитися. Але інші статті мають бути повністю переведені в загальний (гарантований) фонд держбюджету.
У нас же сьогодні справа доходить до абсурду. Так, у спецфонд пішла основна маса витрат (майже 65% від загальної суми) по... забезпеченню живучості та вибухо- і пожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння ракет та боєприпасів Збройних Сил. А на підтримання боєздатності й експлуатацію озброєння та військової техніки в загальному фонді оборонного бюджету грошей взагалі не знайшлося — всі витрати по цій статті переадресовані в спеціальний фонд. Хоча цінність збройних сил, не спроможних утримувати в належному стані озброєння й техніку, викликає великі сумніви. І цілком очевидно, що боєздатність з’єднань і частин не повинна залежати від того, скільки надлишкового майна Збройних Сил реалізовано.
Отже, запропонований проект Державного бюджету — принаймні у частині витрат на потреби оборони — потребує серйозної доробки. Це стосується передусім необхідності встановити більш реалістичний баланс між загальною й спеціальною його частинами, а також загальним рівнем фінансування Збройних Сил. «Бюджет розвитку» ще може зачекати кілька років, але «бюджет боєздатності», включно з належним фінансуванням соціальних заходів, що прямо впливають на боєздатність через мотивацію особового складу, Збройні Сили України повинні мати вже зараз!