Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

" Чим же були поставки за ленд-лізом: дружньою допомогою, що була тоді так потрібна Радянському Союзу, чи "сиром у мишоловці", за допомогою якого країни-постачальники намагалися "посадити" СРСР у боргову яму? Ми пропонуємо нашим читачам докладну розповідь про ленд-ліз.
Весняного дня 1942 року курсантський взвод Пушкінського автотехнічного військового училища стояв у автопарку біля нового, раніше не баченого автомобіля і слухав пояснення військінженера 2 рангу Шарова: - Перед вами "студебекер" - витвір американської промисловості... Такі машини надходитимуть до нас на озброєння як надання союзницької допомоги...
На фронтах Великої Вітчизняної в перервах між боями моїми сусідами іноді ставали підрозділи, на озброєнні яких були англійські чи американські танки.
Будучи вже офіцером-танкістом, я легко знаходив професійну мову з тими, хто воював на іноземній техніці. Пам'ятаю, як після огляду танка "Черчилль" я запитав: "А скільки коштує ця купа металу?" На мене не образилися і відповіли: "Не знаємо, але... у борг".
У 1945-му під час виписки з госпіталю після поранення моє фронтове обмундирування (із засохлою кров'ю і просякнуте дизельним паливом) було визнане непридатним до носіння і списане. Натомість видали нове армійське галіфе і відріз сукна захисного кольору на пошиття гімнастерки. Госпітальний кравець пошив з нього не тільки гімнастерку, сукна вистачило й на пілотку. Вручаючи готові вироби, майстер зауважив: "А сукно ж англійське, а може, й американське, але головне - подароване..."
З розпорядженням прибути в 9-й навчальний танковий полк мені видали продовольчий атестат і сухий пайок на дві доби, у комплект якого входила і невеличка бляшанка американської тушонки, яку тоді називали "підтримка Техасу".
Про всі ці матеріальні цінності, що надходили з-за океану, говорили: це допомога союзників. Дійсно, допомога, але яка?! За ленд-лізом!
Словосполучення "ленд-ліз" (lend-lease) походить від англійських слів lend - давати в борг і lease - здавати в оренду.
У вимові цих іноземних слів мені чується твердість та ніжність. Насправді ж в цій "оборудці" ніякої м'якості та бархатистості не було. Рішення щодо неї приймалося на найвищому рівні. Після численних погоджень її виконання розгорталося на землі, в повітрі і на морях за участю величезної кількості фахівців.
Закон мільярдерів
Закон про ленд-ліз (офіційно він називався "Акт сприяння обороні США") був ухвалений американським конгресом 11 березня 1941 року Президент США отримав повноваження передавати, обмінювати, здавати в оренду, віддавати в борг чи постачати іншими способами військову техніку, зброю, боєприпаси, спорядження, стратегічну сировину, продовольство й інші товари будь-якій країні, оборону якої президент вважає життєво важливою для Сполучених Штатів.
Аналогічною діяльністю займалися Англія і Канада, хоча перша сама користувалася допомогою США. Держави, що одержали допомогу за ленд-лізом, укладали відповідні угоди із США (Англією, Канадою). За угодами, військова техніка, машини, зброя й інше спорядження (предмети), знищені, втрачені чи спожиті під час війни, не підлягали оплаті після її закінчення. Матеріали ж, що залишилися після війни, які можна було використовувати для цивільного населення, мали бути оплачені цілком чи частково.
Американці неодноразово заявляли, що вони не будуть дотримуватися цього права (однак згодом при розрахунках з Радянським Союзом діяли не зовсім так). Крім того, держава, що діставала підтримку від США, брала на себе зобов'язання "сприяти захисту Сполучених Штатів" і допомагати наявними в неї матеріалами, надавати всілякі послуги, а також інформацію.
Після нападу Німеччини та її союзників на СРСР уряд США заявив, що він має намір надати Радянському Союзу допомогу. 30 липня 1941 р. у Москві відбулася перша зустріч Сталіна із власним представником президента США Г. Гопкінсом.
На підставі отриманої інформації помічник президента Рузвельта дійшов висновку, що допомога росіянам - "це вдало витрачені гроші".
У ході бесіди Сталін запропонував порти для майбутніх постачань вантажів і особливо виділив Архангельськ, який завдяки криголамам може бути відкритим усю зиму.
27 вересня у гирлі Північної Двіни кинув якір крейсер "Лондон", на якому прибули для переговорів міністр постачання Великобританії лорд Бівербрук і представник американського уряду А. Гарріман, відповідальний за постачання за ленд-лізом.
Перші постачання із США датуються жовтнем 1941 року. Для оплати надавався безвідсотковий кредит, який належало розпочинати погашати через п'ять років після закінчення війни протягом десяти років. 7 листопада 1941 року, коли йшла битва за Москву, Рузвельт підписав документ на підставі ухваленого конгресом рішення про поширення закону про ленд-ліз на Радянський Союз.
11 червня 1942 року посол СРСР у США М. Литвинов і державний секретар Хелл підписали у Вашингтоні "Угоду між урядами СРСР і США про принципи, які застосовуються при взаємній допомозі у веденні війни проти агресії". Це був найважливіший документ, що завершив оформлення воєнно-економічної коаліції трьох великих держав. 1 липня 1943 року набрав чинності третій протокол про ленд-ліз, у якому вперше взяла участь Канада. За період дії цього протоколу (по 30 червня 1944 року) обсяг постачань до СРСР зріс, порівняно з другим протоколом, більш, ніж удвічі і становив шість мільйонів тонн, дві з яких становило вкрай необхідне Радянському Союзу продовольство.
На початку 1944 року розпочалися переговори про зміст четвертого протоколу постачань.
У США набирали сили ті, хто обстоював перегляд відносин з Радянським Союзом. Після смерті Рузвельта до влади прийшов антирадянськи налаштований Г. Трумен. Під його впливом 10 травня 1945 року було ухвалене рішення про перегляд відносин із СРСР. Відповідно до схваленого меморандуму, постачання за ленд-лізом дозволялося лише для воєнних операцій проти Японії.
Це постачання припинилося після капітуляції Японії в серпні 1945 року. У жовтні 1945-го американці підписали із СРСР угоду про продаж у кредит замовлених раніше товарів. Але в січні 1947 року США припинили постачання і за цим договором.
Шляхи постачань за ленд-лізом
Вантажі за ленд-лізом доставлялися в Радянський Союз морським, наземним і повітряним транспортом.
Основним видом перевезень був морський. Здійснювався він чотирма маршрутами через океани і моря в далекосхідні, північні і південні порти.
З початком Великої Вітчизняної війни радянські порти на Балтійському морі були блоковані, а згодом захоплені супротивником.
Туреччина, маючи договір з Німеччиною, практично закривала чорноморські протоки Босфор і Дарданелли для проходу кораблів і суден США, Англії і СРСР у Чорне море. Далекосхідний маршрут проходив через Тихий океан - з Сієтла в Магадан і Владивосток, які не мали розвинутої портової інфраструктури.
До того ж цей довгий океанський шлях був небезпечний не тільки через можливі атаки японців, а й через жорстокі шторми, що бушували в північній частині Тихого океану. Кілька суден з вантажами були розбиті гігантськими хвилями і загинули разом зі своїми екіпажами. Негативним було й те, що цей далекосхідний маршрут проходив на значній відстані від радянських фронтів. Він здебільшого забезпечував промислові підприємства воєнного призначення, вчасно евакуйовані на початку війни із західних областей країни на схід.
Із загального обсягу вантажів, адресованих СРСР, до далекосхідних портів було відправлено 47,1 відсотка.
Англійці й американці спочатку робили ставку на максимальне використання Північного морського шляху. Він починався від портів США, Канади і, перетинаючи Атлантичний океан, виходив до Ісландії, де зазвичай формувалися конвої. Далі навантажені кораблі продовжували приблизно 2000-мильний шлях через Гренландське, Норвезьке і Баренцове моря до мурманського, архангельського і молотовського портів. Маршрут був обмежений з півдня окупованою німецько-фашистськими військами Норвегією, а з півночі - льодами.
Перевезення за таким маршрутом супроводжувалися значними втратами і здійснювалися неритмічно.
За час війни із загальної кількості вантажів, направлених до СРСР, порт Архангельськ одержав 22,7 відсотка, і безпосередньо порти Арктики - 2,5 відсотка.
Союзники постійно вишукували додаткові можливості для доставки в СРСР необхідних у боротьбі проти спільного ворога різних видів зброї, боєприпасів, спорядження, продовольства, автомобілів, засобів зв'язку...
Таким транспортним напрямком обрали шлях через Індійський океан до берегів Ірану, Іраку, а звідти до радянського кордону суходолом, повітрям і Каспійським морем. Для убезпечення радянських південних кордонів з Іраном і Туреччиною уряд СРСР ужив необхідних заходів. Так, за домовленістю від 1921 року війська Середньоазіатського військового округу 27 серпня 1941 року перейшли радянсько-іранський кордон і до 1 вересня вийшли на рубіж Бендер-Гяз, Горган, Шахруд, Себзевер, Мешхед. Каспійська військова флотилія 31 серпня в районі іранської Астари висадила десант, а в порти Пехлеві, Ноушехр, Бендер-Шах прийшли радянські канонерські човни.
Одночасно в Іран увійшли англійські військові частини, а в 1942 році – і американські, чисельність яких 1944 року зросла до 30 тисяч вояків.
Присутність союзницьких військ в Ірані, витіснення з країни німецько-фашистської агентури, встановлення контролю над основними комунікаціями в державі істотно змінили воєнно-політичну обстановку на південних кордонах СРСР. Іран і Ірак стали ще одним напрямком постачань за ленд-лізом, куди прибували і розвантажувалися американські, англійські, канадські кораблі. Через Перський коридор постачалося в 1943 році - 33,5 відсотка, у 1944-му - 28,8 відсотка вантажів.
Четвертий напрямок постачань за ленд-лізом - до Одеси й інших чорноморських портів через Босфор і Дарданелли. Користуватися ними стало можливим, коли Туреччина на початку 1945 року оголосила війну Німеччині. У радянських чорноморських портах було вивантажено 680,723 т вантажів (3,9 відсотка від загальної кількості всіх вантажів, поставлених у СРСР).
П'ятий напрямок постачань за ленд-лізом - авіаційний. По ньому літаки переганяли так званою Північною трасою, тобто через Аляску (м. Фербенкс), до Радянського Союзу. Ініціатором його створення був президент Рузвельт, що звернувся до Сталіна зі спеціальним посланням.