Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

США
Психологічними проблемами військових у Сполучених Штатах Америки займаються понад сто наукових установ за 23 напрямами, а керівні документи з психологічного забезпечення уточнюються й перевидаються щороку. Крім того, статут армії США FM 100-5 наголошує: «На додаток до таких матеріальних умов, як навченість, озброєння та спорядження, які відіграють важливу роль у створенні бойового духу армії, психологічні фактори мають виключне значення для надійного управління військами та досягнення перемоги». Саме через це обидві військові операції американської армії проти Іраку розпочинались тільки після доповіді головного військового психолога про рівень морально-психологічного стану своїх військ та протилежної сторони.
Накопичений бойовий досвід спонукав військове керівництво Сполучених Штатів створити ешелоновану систему надання психологічної допомоги військовослужбовцям на полі бою.
У першому ешелоні (безпосередньо на передовій) організовується робота психологів, молодших медичних фахівців, командирів щодо зняття у військовослужбовців стресу. Для цього офіцерам у процесі бойової підготовки викладаються основи психології та психіатрії, а особовий склад тренується у використанні спрощених методик виявлення симптомів стресу та методів його зняття. Командири підрозділів зобов’язані своєчасно виявляти осіб з психічними порушеннями, щоб евакуювати їх з поля бою. Критеріями для відповідних висновків є нездатність військовослужбовця виконувати функціональні обов’язки, неадекватні реакції на небезпеку та деморалізуючий вплив їхньої поведінки на товаришів по службі.
У другому ешелоні (на батальйонних медичних пунктах за 2–4 милі від лінії фронту) здійснюється відновлення психологічної стійкості психічно травмованих військовослужбовців.
У третьому ешелоні (у медичній роті дивізії) надається допомога силами психолога, психопатолога, соціолога. Тут поряд із зазначеними вище засобами допомоги застосовуються методи психотерапії. Якщо такого втручання недостатньо, потерпілі евакуюються до спеціалізованих психіатричних установ у тилову зону дивізій.
Ізраїль та Великобританія
Для надання психологічної допомоги медичним батальйонам армії оборони Ізраїлю надаються команди управління психіатрії військово-медичної служби збройних сил, які діють у ланці «дивізія» на відстані 2–5 км від лінії фронту. Кожна група складається з п’яти фахівців: один психіатр, один-два психологи, два-три соціологи. Методи роботи аналогічні американським — організація відпочинку, сну, харчування, особистої гігієни, індивідуальної та групової психотерапії. Використовуючи такі прийоми і засоби, група здатна протягом трьох діб повернути в стрій значну частину психічно травмованих військовослужбовців. Про ефективність такої схеми допомоги свідчить те, що одна з «груп здоров’я», яка діяла в ході ліванської кампанії 2006 року, спромоглася здійснити реабілітацію і повернути в стрій 95 відсотків особового складу, який раніше мав симптоми психічних розладів.
Приблизно за такою ж схемою організовується психологічна допомога в армії Великобританії. У ході операції «Буря в пустелі» в англійських частинах створювалися спеціальні підрозділи з відновлення боєздатності осіб з психічними травмами та загони психологічної допомоги, у розпорядження яких виділяли автомобіль, засоби надання невідкладної медичної та психологічної допомоги.
Російська Федерація
Ця країна також поступово нарощує сили і засоби психологічного забезпечення для роботи з особовим складом. Систематично видаються та уточнюються накази, директиви, удосконалюються структури тощо. Діяльність військового психолога врегульована цілою низкою керівних документів, які цілісно відображені у Настанові з психологічної роботи.
Спираючись на досвід двох чеченських кампаній, росіяни створили так звану «диво-машину виховної роботи», де передбачені функції пересувного центру надання невідкладної психологічної допомоги (автоклубна машина психологічної допомоги АКМ–ПП). По-новому почали ставитися і до ролі медійного простору, де розгортаються інформаційно-психологічні операції, приділяють увагу протидії їх негативному впливу на думки та почуття особового складу.
Україна
Військові психологи в українській армії з’явилися в 1992 році, після введення в дію загальної структури Соціально-психологічної служби Міністерства оборони України як органу управління. Саме тоді були введені посади психологів полків, батальйонів, а в ротах працював методист-організатор. Таким чином визначилися контури цілісної психологічної структури. За масштабами завдань, що стояли перед нею, за кількістю місць, призначених в штатних розкладах військових частин для військових психологів, за своєю ієрархічною будовою ця психологічна структура не мала аналогів у світі й покликана була стати найпотужнішою армійською психологічною службою того часу.
Проте вже з 1994 року вона зазнала численних реформувань. Щоб уявити кількість її перетворень, достатньо простежити за зміною назв посад офіцерів-вихователів: офіцер соціально-психологічної служби, помічник командира по роботі з особовим складом, заступник командира з виховної та соціально-психологічної роботи, заступник командира з виховної роботи, заступник командира з гуманітарних питань і нарешті знову заступник командира з виховної роботи на тактичному рівні і заступник з виховної та соціально-психологічної роботи на оперативно-тактичному.
Незважаючи на всі трансформації, система психологічного забезпечення в Збройних Силах України оформилася за час свого існування в певні структурні елементи, збагатилася в методичному і матеріально-технічному відношеннях, а її підрозділи поповнилися професійними психологами. Однак цілісна «вертикаль» діяльності військових психологів так і не була сформована.
Сьогодні в структурах виховної та соціально-психологічної роботи (ВСПР) передбачено близько двохсот посад військових психологів. Для кадрового забезпечення цього напряму з 1999 року триває підготовка психологів на військово-гуманітарному факультеті Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за фахом «Психологія», а з 2009-го відновлено підготовку слухачів на гуманітарному факультеті Національної академії оборони України за спеціалізацією «Психологічна робота у військах (силах)».
За словами начальника головного управління ВСПР ЗС України генерал-майора Олександра Копаниці, питання підготовки кадрів для структур ВСПР вимагає розробки нових підходів до їх фахового навчання з урахуванням професійної та військово-прикладної складових. Адже обов’язки психолога військової частини (підрозділу) складні й різноманітні. У мирний час він має вирішувати завдання з вивчення психологічних особливостей військовослужбовців, військових колективів, психологічно забезпечувати бойову готовність, бойову підготовку, бойове чергування, військову дисципліну, здійснювати профілактику негативних соціально-психологічних явищ у військових підрозділах тощо, а у воєнний — є безпосереднім організатором всієї системи психологічного забезпечення бойових дій бригади, полку (батальйону).
Досить широкий спектр обов’язків, багатопрофільність професійної діяльності військового психолога є його головними особливостями у порівнянні з цивільним фахівцем цієї ж галузі. По суті, військовий психолог має поєднувати в собі основні компетенції психолога-діагноста, соціального та клінічного психолога, психотерапевта, психолога праці і власне військового психолога. Водночас він виступає в двох іпостасях — психолога-дослідника і психолога-практика.
Незважаючи на певні позитивні зрушення в психологічній роботі у військах (силах), помилково стверджувати, що всі питання психологічного забезпечення вже вирішені. Навіть у порівнянні з іншими силовими структурами стан справ у Збройних Силах на цій ділянці дещо гірший. І найважливішим, мабуть, є необхідність створення цілісної ієрархічної «психологічної вертикалі», яка б замикалася на Психологічній службі. Час вимагає прискорення розробки й обґрунтування сучасних напрямів психологічного забезпечення різних видів військово-професійної діяльності, які б логічно мали завершуватися перспективними науково-дослідними роботами та дисертаційними дослідженнями.
Водночас однією з найслабших ланок у психологічному забезпеченні є відсутність належного нормативно-правового врегулювання діяльності військового психолога. На часі розробка науково обґрунтованої концепції психологічного забезпечення військово-професійної діяльності, Положення про психологічну службу в Збройних Силах України, внесення змін і доповнень до відповідних статей бойових (оперативних) документів, що регламентують всі види підготовки та застосування військ (сил), у тому числі функціональних обов’язків посадових осіб, які задіяні в системі психологічного забезпечення діяльності військ (сил).