| Звернення Голови Української Спілки ветеранів Афганістану, Народного депутату України Сергія Червонописького Шановні співвітчизники, шановні ветерани!
Під час війни в Афганістані, я, офіцер Радянської Армії, кров'ю і
здоров'ям заслужив ряд бойових нагород. Тоді ордени давали за виконання
бойових завдань. Я приймав ці нагороди з гордістю і легким серцем, і
ніхто з моїх підлеглих не міг мене дорікнути у несправедливості
володіння ними. Ордени додавали громадянину, що виконав обов'язок перед
Батьківщиною, пошану й авторитет в народі. Проте сьогодні я вимушений відмовитися від однієї з вищих державних
нагород, ордена "Ярослава Мудрого", яким Президент України прийняв
рішення нагородити мене. Впевнений, що в наші дні, ми, державні діячі, політики, не маємо права
нагороджувати один одного орденами. Стан життя наших громадян, стан
життя ветеранів війни і інвалідів, ветеранів військової служби і праці,
зараз не такий, щоб ми могли собі дозволити опочивати на лаврах. Чи
може у таких умовах дивитися з чистою совістю політик, увінчаний
нагородами, в очі своїм виборцям? Не про нагородження повинна думати
наша влада. Ми, політики, свій обов'язок перед Батьківщиною ще не
виконали. Політика Держави стосовно ветеранів залишається остаточно не
визначеною. В 2005-у році за рішенням Президента України був
ліквідований Державний комітет України у справах ветеранів. Але життя
ветеранів це ніяк не поліпшило, навпаки, вирішення багатьох проблем
тільки загострилося. Якби я прийняв орден, значить погодився б зі
всіма, на мій погляд, несправедливими рішеннями влади у сфері роботи з
ветеранами. Така нагорода не додасть мені пошани з боку товаришів по
зброї. Маю честь.
Голова Української Спілки ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
Народний депутат
України
С.Червонописький
| |