Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Невеличке місто характерного африканського типу, яким є Грінвіл зі своїми особливостями та колоритом, може похвалитися ще й власним морським портом. От тільки зустріти тут можна кораблі виключно під оонівською юрисдикцією та місцеві рибальські човни. "Статус" портового міста підтверджує ще наявність на деяких вулицях твердого, хоча й битого, покриття. А ще тут дислокується миротворчий батальйон національного контингенту з Гани. Його військові патрулі регулярно використовують український гелікоптер Мі-8МТ у подорожах над безкраїми джунглями сходу Ліберії, перевіряючи мир та спокій віддалених поселень.
Десантно-транспортний Мі-8МТ з екіпажем становить основу зовсім невеличкогогарнізону, який базується на території та під охороною миротворців з Гани. Ще донедавна на аеродромі була пара бойових Мі-24, але у зв'язку зі скороченням бюджетних коштів на 2010 рік на фінансування місії ООН у Ліберії постала проблема забезпечення миротворчих контингентів пальним, тож ці машини прибрали. Повністю автономний режим польотів та служби накладає особливу відповідальність на колектив. Проте від злагодженості дій та особистого професіоналізму представників усіх служб залежить загальний успіх. А від кухаря - настрій, з яким українські миротворці щодня піднімаються у небо на виконання завдань, які надходять з Центру повітряних операцій Місії.
Більшість особового складу виконує роботу протягом двох тижнів, потім відбувається чергова ротація як людей, так і вертольота для проведення регламентних робіт.
Згідно з рішенням командира вертолітного загону, старшим групи в період з 20 липня було призначено заступника командира загону з льотної підготовки військового льотчика першого класу майора Євгена Вакуленка.
- На наш невеличкий за кількістю загін покладено такі самі задачі підготовки та проведення польотів, їх всебічного забезпечення, що й на аеродромі постійного базування. Це вимагає виняткового ставлення до виконання професійних та службових обов'язків, - зауважив майор Євген Вакуленко.
Екіпаж Мі-8МТ, зазвичай, виконує польоти, перевозячи особовий склад, мобільні миротворчі патрулі та військових спостерігачів зі складу Місії ООН у Ліберії, гуманітарні вантажі, продукти харчування для миротворчих підрозділів у віддалені важкодоступні для іншого транспорту райони, а також залучається до гуманітарних акцій. Цього разу "вахту" прийняли військові льотчики майор Євген Вакуленко, капітан Руслан Дида та старший лейтенант Олексій Редькін. За справність вертольота відповідали борттехніки інструктор капітан Микола Нестерук та капітан Олександр Вечір.
За день наша "вісімка" встигає побувати на трьох аеродромах та посадкових майданчиках. Час підльоту невеликий, проте кожен зліт-посадка стає своєрідним професійним випробовуванням для екіпажу. Розповідає льотчик першого классу майор Євген Вакуленко:
- Характеристика польотних завдань, які виконуються протягом тижня, варта доброї половини сучасного курсу бойової підготовки екіпажів. Зрозуміло, головна проблема - польоти в умовах високих температур, нестабільних погодних умов сезону тропічних дощів, максимального завантаження вертольота. Додамо до цього різницю висот посадкових майданчиків від 250 інколи до 500 метрів, їх запиленість, різний ступінь готовності. Нерідко бортовому техніку доводиться перед посадкою покидати борт, аби завести його на твердий рівний ґрунт. Деякі майданчики являють собою своєрідний штучний "колодязь" посеред джунглів, де висота оточуючих дерев може перевищувати півсотні метрів.
Дістається і "двадцятьчетвіркам" - тепер вони виконують політ з базового аеродрому загону на патрулювання державного кордону Ліберії за маршрутом: Ріа - Грінвіл - маршрут "ЕКО" - Грінвіл (дозаправка) - Буканан - Ріа. Досвід свідчить, що кілька "гвинтокрилих крокодилів" мають більший вплив на доволі неспокійне місцеве населення, ніж навіть добре підготовлені сухопутні війська...
Саме дозаправка на аеродромному майданчику Грінвіл дає можливість українським вертолітникам трохи перепочити. За цей час вони встигають провідати своїх колег, які перебувають у даному невеличкому гарнізоні, й навіть пообідати...
На відміну від транспортно-бойових Мі-8МТ, бойові Мі-24 виконують польотні завдання виключно парою. Це - повітряна розвідка та бойове патрулювання проблемних територій вздовж кордону з сусіднім Кот-д'Івуаром, розвідка переміщення озброєних груп, груп біженців, загальної ситуації на чек-пойнтах та в районах населених пунктів, перевірка територій на предмет організації незаконного видобутку корисних копалин, огляд стану основних шляхів, транспортних комунікацій. Власним досвідом грінвільських польотів діляться командири екіпажів льотчик першого класу командир загону полковник Андрій Когут та льотчик першого класу підполковник Олег Кисіль:
З першого погляду може здатися, що умови польоту для Мі-24 у цих місцях майже ідеальні: зліт-посадка тільки з підготовлених аеродромів, практична відсутність їх перевищення над рівнем моря. Але зліт - завжди з максимальною заправкою. В спеку це дуже часто вимагає використовувати приземну "повітряну подушку", що, в свою чергу, спричиняє високу щільність пилу. Під час польоту, через ті ж фактори, важливо зберігати плавність використання важелів управління. Професійна майстерність екіпажу - не гордість, а необхідна умова виконання завдання! Політ над джунглями практично завжди безорієнтирний: пристрої GPS - єдині помічники посеред суцільної оксамитової ковдри. Середня тривалість польоту перевищує три години, за день наліт складає більше семи годин для пари вертольотів. Практична відсутність місць для нештатної або аварійної посадки просто виключає несправність гелікоптера. Вищезгадані ситуації не мають права виникати! Це тест на майстерність бортових техніків Мі-24 капітана Валерія Носковсько та старшого лейтенанта Ігоря Онисько. Підтримувати техніку в належному стані допомагають спеціалісти ІАС під керівництвом полковника Андрія Іванова - заступника командира загону з інженерно-авіаційної служби. Щодня вони роблять усе необхідне, щоб політ проходив та завершувався без льотних пригод.
Є ще одна необхідна умова, аби завдання льотного дня було успішно виконане, і з нею погоджуються всі учасники грінвільської ротації. Це міцний тил, представлений в особі кухаря. Не так давно керівництво UNMIL змінило підходи до формування продуктового пайка миротворця, зменшивши його вартість майже вдвічі та визначивши базовою калорійність добової норми. Асортимент та кількість відтепер не відповідають усім вимогам. Але старший кухар молодший сержант військової служби за контрактом Юрій Забережний тричі на день, за рахунок "методичної майстерності" уміло компенсує удар по шлунках українських миротворців якістю приготування страв.
..Зрештою, швидко плинуть дні двотижневої ротації на аеродромі Грінвіл. Триває безперебійний зв'язок з керівництвом загону, адже команду грінвільців будуть міняти вже екіпажі наступної, п'ятої ротації 56-го окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії.