Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Я б, напевно, і сам так думав, особливо після тих телепередач чи репортажів моїх цивільних колег, які, як мовиться, і пороху ніколи не нюхали, й у ролі військовослужбовця жодного дня не були.
Та що там казати, навіть дехто з моїх військових колег грішить такими спрощеними підходами-висновками. Чи подумати їм ліньки над цією темою, чи, можливо, і самі піддаються такій спрощеній логіці... Щоправда, навіть у заможних європейських державах, де військові гідно забезпечені матеріально, з неабиякими соціальними гарантіями, проблема "нових рекрутів" час од часу дає про себе знати! Отож річ не завжди у коштах. Тоді ще у чому?
Спілкуючись з офіцерами та військовослужбовцями за контрактом у військах, неодноразово чув, як вони жваво обговорюють, наприклад, чи перепаде їм службове житло або хоча б гуртожиток? І справді, питання актуальне, особливо для одружених військовослужбовців.
Одне знаю напевно: в тих військових частинах, де командир на своєму місці, там соціальних та і "загальновійськових" проблем значно менше. І це логічно.
Переконатися в цьому можна на прикладі окремої механізованої бригади, якою командує полковник Ігор Олійник. Вона дислокується на Одещині, де офіцери та контрактники служать у порівняно пристойних умовах. У командування частини є розуміння, що необхідно постійно, крок за кроком удосконалювати казармено-житловий фонд, покращувати побут військовослужбовців. А це, звичайно, не може не позначитися і на боєздатності з'єднання, яке вже традиційно є одним з найкращих у 6-му армійському корпусі Сухопутних військ ЗС України. Не випадково, що, перебуваючи на Одещині та оцінюючи роботу командира бригади та його підлеглих, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Григорій Педченко відгукнувся схвально: "Молодці, так тримати!"
Головнокомандувачу продемонстрували у гуртожитку для військовослужбовців служби за контрактом три його поверхи, відремонтовані і за рахунок Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, і завдяки власним силам. Просторі кімнати на чотири особи, новенькі меблі - все це, безумовно, сприятиме, аби контрактники якомога більше переймалися службою, а не побутом.
Навідавшись згодом до окремої механізованої бригади, я попросив полковника Ігоря Олійника поділитися своїм баченням того, як необхідно організовувати побут підлеглих, яким чином врешті-решт командуванню з'єднанням вдається покращувати казармено-житловий фонд.
- Сьогодні 176 наших офіцерів та військовослужбовців за контрактом потребують забезпечення житлом, - нагадує мені командир. - Проблема серйозна, тож, шукаючи шляхи її розв'язання, ми звертаємося по допомогу не тільки до військового командування, а й до місцевих районної адміністрації та селищної ради. І небезрезультатно. Так, кілька років тому 60 родин військовослужбовців бригади отримали нове службове житло в перебудованій триповерховій казармі скороченої зенітно-ракетної частини. Саме в ній зусиллями Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління та селищного голови Сергія Удалова був зроблений капітальний ремонт по-сучасному. Зважаючи на те, що новобудова з непоганою інфраструктурою та дитячим майданчиком знаходиться за 500 метрів від Чорного моря, це можна порівняти зі справжнім курортом!
Проте командування бригади на цьому не зупинилося і взялося за гуртожиток для неодружених.
- Спочатку були упорядковані перший та другий поверхи будівлі, переважно силами Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, згодом своїми силами відремонтували третій поверх. Тепер уже поставили пластикові вікна на четвертому поверсі, - звітує заступник командира з тилу підполковник Геннадій Коваленко.
Усе це дозволило розселити в гуртожитку майже 50 відсотків неодружених офіцерів та контрактників. Півсправи, як мовиться, зроблено.
Маю змогу на власні очі переконатися в якості життя військовослужбовців окремої механізованої бригади.
- Відремонтуємо четвертий поверх, і зможемо там розмістити всіх безквартирних контрактників бригади, - обіцяє підполковник Геннадій Коваленко.
Піднімаючись сходами гуртожитку, я пригадую, як кілька років тому писав про "контрактний" бум у бригаді полковника Олійника. Тоді чимало солдатів строкової служби та місцевих мешканців селища Чорноморське виявили бажання стати контрактниками. І багато в чому це було обумовлене поступовим розв'язанням у бригаді житлової проблеми - тією перспективою, яка відкривалася перед ними. І сьогодні, незважаючи на економічні труднощі, у бригаді "тримають марку"!
..На другому поверсі в побутовій кімнаті солдат контрактної служби, кулеметник Олександр Ігнатьєв прасував свої парадні брюки. За контрактом він служить вже п'ять місяців і повністю задоволений умовами в гуртожитку.
Солдати контрактної служби Олександр Ізотів та Сергій Вацик мешкають у гуртожитку кілька місяців і також дуже задоволені, адже місце служби поруч і платять за житло лише 90 гривень на місяць, тоді як у селищі, поруч якого розташована бригада, ціна за піднайом однієї кімнати щось із 500-700 гривень на місяць. Тож для контрактників, які у середньому отримують 1000 гривень на місяць, проживання в гуртожитку - це суттєва економія.
Такої ж думки і командир механізованої роти капітан Андрій Макарчук та командир взводу старший лейтенант Ігор Рознетовський. Офіцери мешкають на третьому поверсі гуртожитку. Під час перерви завітали до своєї кімнати пообідати та переглянути на комп'ютері кіноновинки. Пояснюють, що почуваються тут як удома, і розуміють, що без командування, яке про них піклується, булоб сутужно.
Отож розв'язання проблеми службового житла або гуртожитку для офіцерів та контрактників залежить не лише від бюджетного фінансування, а й від "місцевого" людського фактора. Там, де командири не сидять склавши руки, не шукають спокійного життя, там і проблем в їхніх підлеглих значно менше.