Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Саме тут, на славнозвісних водних доріжках, де виросло чимало знаменитих веслувальників, відбулися Міжнародні героїко-патріотичні змагання з веслування на байдарках і каное "Пам'ять".
- Ці змагання відбуваються уже вдвадцяте, і починалися вони як данина пам'яті про нашого вихованця Сергія Юхновського, який загинув під час виконання так званого інтернаціонального обов'язку в Афганістані, - говорить засновник дитячого оздоровчого клубу "Мала флотилія" ветеран Великої Вітчизняної війни, кандидат медичних наук, заслужений тренер України, майстер спорту СРСР Всеслав Ковган. - Згодом турнір набув міжнародного статусу. Він проводиться задля пам'яті про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Цього року змагання були присвячені 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Відбулися вони завдяки сприянню та підтримці Міністерства оборони України, а саме - Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи ЗС України, громадського об'єднання "Планета сильних", Української спілки ветеранів Афганістану, Київської міської федерації спортивного веслування на байдарках та каное та інших небайдужих людей. На турнір з'їхалися майже 150 учасників з усіх регіонів України та команда з білоруського міста Гродно.
Проте останнім часом турнір дедалі частіше опиняється під загрозою зриву. Мало того, унікальні веслувальні бази на Матвіївській затоці існують на межі виживання. Надто вже привабливе розташування у цих спортивних об'єктів. Такий собі райський куточок у самісінькому центрі Києва. Ось він і впав в око людям від бізнесу, які будь-що намагаються забудувати Труханів острів усілякими нічними клубами, стрип-барами та іншими розважальними закладами.
Всеслав Ковган розповів мені, яких зусиль йому коштувало "відбитися" від рейдерських атак. Скільки судових засідань було проведено, аби все ж таки спортивна база далі існувала. До речі, веслування - це чи не єдиний вид спорту в нашій країні, який є абсолютно безплатним. Від батьків треба лише одне - привести свою дитину до спортивної секції.
- До нас приходять зовсім слабкі дітки. Більшість не в змозі ані підтягнутися на поперечині, ані відтиснутися від підлоги, координації практично немає, - зауважує тренер дитячого оздоровчого клубу "Мала флотилія" Наталя Бортеньова. Проте вже за два роки, зізнається Наталія Анатоліївна, цих дітей не впізнати. З'являється спортивна постава, м'язи. А найголовніше - діти стають набагато організованішими та вимогливішими до себе. Ще б пак, адже тренування відбуваються шість разів на тиждень по три-чотири години. І так увесь рік. Узимку веслування замінюють лижні перегони, а влітку діти взагалі живуть на базі. Зрозуміло, що за таких умов на згубний вплив вулиці у юних спортсменів елементарно не залишається часу. Отже, якщо ви хочете "витягти" свою дитину з небажаної компанії, то вам пряма дорога до "Малої флотилії".
На тверде переконання Наталії Бортеньової, веслування - це найкорисніший для здоров'я вид спорту.
- Що потрібно для здоров'я - сонце, повітря та вода. Усі ці компоненти є в цьому виді спорту, - зазначає Наталія Анатоліївна.
Проте, за словами тренера, на жаль, цей вид спорту перебуває на межі виживання й існує лише завдяки ентузіастам. І це незважаючи на те, що українські веслувальники на найпрестижніших змаганнях завжди у числі фаворитів. Згадаймо лише імена олімпійських чемпіонів Юрія Чебана та Інни Осипенко. З дівчатами у цьому виді спорту взагалі великі проблеми. Сьогодні вони усі мріють бути схожими на ляльку Барбі, і не тільки зовнішньо, - вони намагаються внутрішній світ перебудувати під кумира. Не отримала черговий номер глянцевого журналу - істерика, зламала ніготь - трагедія. А спорт, тим паче веслування - це щоденна напружена праця. І мало хто знайде в собі сили відмовлятися від задоволень задля результату, який потрібно буде досягати в напруженій боротьбі.
Та й відсутність належного фінансування робить свою чорну справу. Більшість спортивного інвентарю у клубах зберігається ще з радянських часів або закуплено на гроші ентузіастів, а часто-густо і самих тренерів. Сьогодні байдарка, на якій можна виступати на змаганнях, коштує близько 3000-3500 євро. То й не дивно, що переважно веслувальні клуби мають лише одну-дві такі "змагальні" байдарки. Решта - залатані-заклеєні тренувальні човни. Ось такі невеселі реалії цього виду спорту, який існує сьогодні не завдяки державній підтримці, а швидше всупереч бажанню деяких ділків якомога скоріше припинити його існування.
Хай там як, а веслування як вид спорту поки що живе. І Міжнародні героїко-патріотичні змагання "Пам'ять" зайве тому підтвердження. Достатньо лише зазирнути в очі дітям, які приїхали на цей турнір, подивитися на їхніх тренерів, що привезли своїх вихованців за сотні кілометрів, часто на особистому транспорті та за власний кошт, щоб зрозуміти: у цього виду спорту є майбутнє, його потрібно лише підтримати або просто не заважати ентузіастам робити свою корисну справу.
..Коли закінчилися змагання, я вдивлявся в радісні обличчя юних спортсменів і пригадав слова з однієї відомої пісні: "Мне уже многое поздно, мне уже многим не стать...". Я по-доброму заздрю цим дітям, тому що на моєму шляху не зустрілися такі щирі наставники, як їхні тренери, які б навчили мене перемагати. Перемагати передусім власні вади.