Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Саме тоді за рішенням керівництва 38-ї армії, штаб якої базувався в Івано-Франківську, в пам'ять про бойову славу воїнів цього об'єднання тут було відкрито музей. Під його експозицію у військовому містечку N13 виділили двоповерховий австрійський будинок загальною площею близько 800 квадратних метрів, споруджений ще 1880 року, за часів Австро-Угорщини.
За 44 роки свого існування музей перетворився на справді потужний заклад. І ось нині подейкують про його закриття. Але про все по черзі.

Що являють собою "Герої Дніпра"?
- Експозиція нашої установи нині налічує понад 10 тисяч експонатів, - розповідає директор музею Ярема Кваснюк. - Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року, вони віднесені до державної частини Музейного фонду України. А з 1 вересня цього року ми стали філією Національного військово-історичного музею України.
Більшість експонатів - це унікальна колекція зброї від козацьких часів до наших днів. Її можна потримати в руках, подивитись крізь приціл, скажімо, справжнього ППШ, сфотографуватись. Родзинкою експозиції є автоматизована діорама, що розповідає про форсування радянськими солдатами Дніпра під час Великої Вітчизняної війни і про визволення столиці України Києва. До речі, озвучив діораму відомий радянський диктор Юрій Левітан.
Щороку музей приймає від п'яти до шести тисяч відвідувачів. В основному це учні середніх шкіл Івано-Франківська та області, а також студенти прикарпатських вишів, для яких тут проводяться уроки історії. Останнім часом музей став ще й своєрідною "штаб-квартирою" прикарпатських ветеранів військової служби. До речі, вхід сюди для всіх без винятку відвідувачів є вільним, його утримання та заробітна плата працівників фінансується Міністерством оборони України.
Військове керівництво в усі часи ставилося до музею з особливою шаною. Вже після розпаду Радянського Союзу за кошти, виділені Генеральним штабом Збройних Сил України, у 2003 та 2007 роках було зроблено капітальний ремонт експозицій, встановлено пожежно-охоронну сигналізацію, збільшено кількість експонатів.
Але військову частину, на території якої знаходився музей, розформували. Споруди передали приватній фірмі в обмін на житло в Івано-Франківському та Коломийському гарнізонах. Нібито все логічно. Але отут виник конфлікт, розповісти про який варто більш детально.

Проблема очима військових
- У військову прокуратуру Івано-Франківського гарнізону звернувся голова Ради організації ветеранів 38-ї армії (корпусу) з приводу відмови місцевого управління держкомзему у виготовленні державних актів на право постійного користування земельними ділянками, на яких розташоване приміщення музею "Герої Дніпра", - розповідає старший помічник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону майор юстиції Руслан Кормило. – Прокурорська перевірка встановила, що відповідно до наказу Міністра оборони України за N 618 від 12 жовтня 2005 року "Про додаткове наділення основними фондами Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України" 24 будівлі та споруди військового містечка N 13 по вулиці Національної Гвардії були передані в повне господарське відання Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Будівля N 42, в якій розміщується музей, до переліку об'єктів військового містечка N 13, що передавалися, не була включена.
У подальшому, за словами представника військової прокуратури, управління капітального будівництва передало згадане майно та земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Маодот-І". Нині, згідно з договором оренди землі від 10 січня 2007 року, укладеним між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Маодот-І", фірма використовує земельну ділянку площею 17,36 га для забудови житлового мікрорайону. На цій території розташовані, зокрема, приміщення Івано-Франківської КЕЧ району (площею 0,28 га) та музей "Герої Дніпра" (0,8 га).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.08.2008 року за N 417 були виготовленні свідоцтва на право власності на нерухоме майно військового містечка N 13, також і будівлю, в якій розміщується музей.
- Цілком очевидно, що при укладенні договору оренди землі було порушено пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року за N 1094 "Про затвердження порядку проектів землеустрою з організації природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення", а саме: не було погоджено проект землеустрою з власниками та користувачами земельних ділянок, тобто з Івано-Франківською КЕЧ району, - пояснює майор юстиції Руслан Кормило. - Підписання чинного договору не є правомірним, оскільки суперечить наказу Міністра оборони України N 618 від 12 жовтня 2005 року. Відповідно до нього будівля музею "Героїв Дніпра" не підлягає демонтуванню та розбиранню. В акті приймання-передачі військового майна від 7 листопада 2005 року конкретно вказано, які саме будівлі підлягають знесенню, а яка земельна ділянка (згідно з додатком-схемою військового містечка N 13) підлягає оренді.

Що скаже підприємець?
- Моє ставлення до цього музею однозначне: зносити його не можна, - вважає директор ТзОВ "Маодот- І" Тарас Виноградник. - І можу запевнити, що в нашій фірмі навіть думок таких не виникає, адже це наша історія, яка не може мати будь-якого забарвлення. Ми повинні приймати її такою, як вона є.
Охоче віриться словам підприємця, однак, окрім законів моралі, є ще й закони бізнесу, де немає місця сентиментам. Так, за словами керівника фірми, йому було передано в оренду 17,36 гектара землі, на якій він планував збудувати сучасний житловий мікрорайон. Відповідно до умов договору, він, своєю чергою, надав Міністерству оборони України 172 обладнані "під ключ" квартири в новобудовах міста загальною площею 12 тисяч 600 квадратних метрів. Житло було розподілене між військовослужбовцями, які проходять службу на Прикарпатті.
- Житло військові отримали ще до початку будівництва нового мікрорайону, - уточнює Тарас Виноградник. - Квартири закупили за кошти фірми з розрахунку вартості площі тієї земельної ділянки, яка нам передавалася в оренду. Коли розпочалися будівельні роботи, до нас почали пред'являти претензії, мовляв, на ділянці знаходяться споруди Міноборони, на які є право власності, і таке інше. Виходить, ми закупили і передали житло військовослужбовцям з розрахунку на більшу ділянку, а тепер вона має зменшитись. Чомусь раніше жодних претензій ніхто не висував...
Незадоволений підприємець й деякими іншими невирішеними проблемами. Стверджуючи, наприклад, що протягом чотирьох років він не може приступити до будівництва через те, що військові не виконали зобов'язання щодо вивезення залишків будівельних матеріалів. За його словами, колишні будинки, сховища, клуби, хоч і в розібраному стані, та все ще залишаються власністю військових. Натомість за цей час підприємець заплатив близько 1,5 мільйона гривень оренди за землю, де все це знаходиться.
- Ми готові до конструктивного діалогу, - підсумовує він. - Але я волію сісти за стіл переговорів з посадовою особою, яка дійсно приймає рішення і несе за них відповідальність.
Як бачимо, ситуація неоднозначна. Але без знання абсолютно всіх деталей цієї історії, вирішити проблему не видається можливим: кожна сторона (і це зрозуміло) має свою точку зору. Тож є передчуття, що остаточно крапку в цій справі зможе поставити лише суд. Яким буде його рішення?