Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

В умовах автономії
Територія базового табору наших миротворців, розташованого поблизу міжнародного аеропорту "Робертс Інтернешнл", доволі зручна для постачання усього необхідного. Повсякденний спокій особового складу загону оберігає подвійне коло охорони: внутрішня - власними силами, зовнішня – нігерійськими "блакитними шоломами". До речі, у Ліберії також розташовані миротворчі контингенти з Нігерії, Бангладеш, Гани, Китаю, Кенії, Індії, Пакистану. Кожен має свої завдання. Пакистанці, як правило, ремонтують дороги, мости. Нігерійці здійснюють пропуск на блок-постах, а індійський контингент у складі жіночого батальйону охороняє посольства та об'єкти Місії.
Наш табір повністю автономний. Починаючи від забезпечення електроенергією, водою до приготування їжі. Лише щотижня завозяться продукти з розрахунку на 275 осіб, які доставляються з Європи водними шляхами. Адаптуватися до ліберійського клімату не складно. Проблеми створює здебільшого висока вологість - приблизно 96% - та чимала температура - вдень +34-36 градусів - та розріджене повітря.
Інфекційна лотерея
В Ліберії основну небезпеку для всіх контингентів становить малярія. За словами начальника медичної служби - начальника медичного пункту капітана медичної служби Михайла Хоменюка, санітарно-епідемічна обстановка в районі розташування нашого табору задовільна. Проте ротація від ротації відрізняються. Наприклад, у позаминулих від 10 до 30 військовослужбовців хворіли на малярію. У нинішній таких четверо. Малярія - це така хвороба, від якої немає щеплення та лікування відбувається за фактом. У загоні є професійні лікарі: хірург, терапевт, інфекціоніст, стоматолог, аптекар. Медики постійно проводять профілактичні, санітарно-гігієнічні та запобіжні заходи задля запобігання захворюванням на особливо небезпечні інфекції. Тричі на тиждень за графіком для знищення москітів за допомогою аерозольних генераторів розпилюється "хлорперимарк". Щосереди всьому особовому складу видається профілактичний протималярійний препарат ("Фансідар". - Авт.), індивідуальні репеленти.
Відновлюємо втрачені навички
Бойові Мі-24 виконують польотні завдання виключно парою. Патрулюють проблемні території уздовж кордону з сусіднім Кот-д'Івуаром, спостерігають за переміщенням озброєних груп, груп біженців, загальної ситуації на чек-пойнтах та в районах населених пунктів...
Плани льотних днів, які надходять з оперативного центру керівництва польотами авіацією Місії ООН у Ліберії до командування штабу нашого миротворчого загону, щотижня доводиться корегувати. На відміну від минулої ротації, бойовий розрахунок нинішньої включає 11 вертольотів, що на 3 гвинтокрили менше, ніж торік, через покращання військово-політичної ситуації у країні.
Оскільки у серпні та вересні сезон тропічних дощів набуває сили, значно зменшується кількість днів, придатних для виконання польотів. Нерідко значне погіршання погодних умов відбувається під час знаходження вертольотів у повітрі. Саме в подібних випадках проявляються справжній професіоналізм та витримка наших екіпажів.
Українські вертолітники ставлять за мету не лише визначення системи виконання польотів над територією країни, а й ознайомлюють менш досвідчених льотчиків, штурманів, борт-перекладачів з найскладнішими та найбільш використовуваними майданчиками і пунктами дозаправлення пальним, а також допомагають визначити оптимальні маршрути та характерні місцеві орієнтири і, головне, відновлюють у льотного складу втрачені навички польотів не тільки вдень, а й уночі.
Складність ліберійського ландшафту полягає у відсутності природних та штучних орієнтирів удень. Територія щільно вкрита бушем і з висоти виглядає як суцільний зелений килим. Нечисленні пагорби та висотки проблеми не вирішують. Звивисті річки можуть радше заплутати, ніж зорієнтувати. Вночі інша проблема - цілковита відсутність світлових орієнтирів (стан енергозабезпечення країни після тривалої громадянської війни залишається вкрай незадовільним). Політ над джунглями практично завжди безорієнтирний, пристрої GPS - єдині помічники над суцільним оксамитовим покривалом. Середня тривалість польоту перевищує три години, за день наліт пари вертольотів становить більше семи годин. Практична відсутність місць для нештатної або аварійної посадки просто виключає несправність гелікоптера. Вищезгадані ситуації не повинні виникати, це тест на майстерність передусім бортових техніків.
Нагальні завдання
На сьогодні ефективність діяльності сил Місії ООН доведена: громадянська війна припинилася, комбатанти роззброєні, біженці повернулися до рідних осель, без кровопролиття проведено вибори президента та його інавгурацію. Чимало зусиль для стабілізації миру в цій західно-африканській республіці доклали й наші миротворці. Нині нагальним питанням стало забезпечення людей харчами. Саме тому перевезення продуктів харчування у віддалені та важкодоступні райони - одне із завдань, що стоять перед вертолітним загоном.
Ще пара вертольотів щоденно знаходиться в режимі очікування на випадок непередбачуваної ситуації для виконання завдань із пошуку та рятування в режимах "STAND BY" - у 45-хвилинній та "SAR STAND BY" - у 30-хвилинній готовності до вильоту. У постійній готовності разом із ними перебуває й рятувальна парашутно-десантна група на чолі з начальником пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби майором Віталієм Федорівим.
Серед кращих, за словами командира загону, досвідчені вертолітники-"тисячники", тобто ті, хто налітав понад тисячу годин, - військові льотчики 1-го класу підполковники Олександр Чаплінський, Олег Кисіль, Костянтин Гаєвський, Олександр Лісничий, льотчик-штурман Ігор Коробчук, майори Євген Вакуленко, Володимир Прокопенко, військові льотчики 2-го класу підполковник Павло Комишев, майор Віталій Панасюк, військові льотчики 3-го класу підполковник Віталій Літвінов, майори Сергій Ващенко, Юрій Сокорський, Павло Бардаков тощо.
Відомо, що в арміях провідних країн світу військовий льотчик щорічно має налітати до 180-200 годин. У нас же середньорічний наліт пілота (без урахування миротворчої практики) протягом останніх років становить 20-40 годин, що в 5-10 разів менше світової норми. Тільки торік річний наліт усіх полків армійської авіації армійських корпусів ЗС України становив 1656 годин. І ця цифра, починаючи з 2007 року, на жаль, з кожним наступним роком тільки зменшувалася: 2007 рік - 4623 години; 2008 рік - 3968 годин. А наліт пілотів українського контингенту в Ліберії торік становив 5244 години.
Вертольоти не можуть без ремонту
Стосовно технічного забезпечення та ремонту бойових машин, ресурс яких через складні кліматичні умови випрацьовується значно швидше, ніж в Україні, то на кожну заміну нашого контингенту припадає часткова заміна вертольотів та іншої спецтехніки загону. Так і цього разу: чотири відремонтовані гелікоптери Мі-8МТ, що прибули до українського загону вантажним літаком Ан-124-100 "Руслан", після технічного огляду, обльоту, сертифікації комісією авіаційної безпеки Місії ООН у Ліберії зайняли своє місце згідно із бойовим розрахунком.
Капітальний відновний ремонт і переобладнання вертольотів виконується силами українських підприємств ДГО МО України Концерну "Авіавоєнремонт". Так, Державне підприємство Міноборони України Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та Державне підприємство "Севастопольське авіаційне підприємство" активно працюють за миротворчою програмою, виконуючи ремонт та підготовку окремих вертольотів Мі-8МТ та Мі-24, тим самим забезпечуючи польотну готовність армійської авіації Сухопутних військ, Повітряних Сил ЗС України.
Разом з тим, акцентуючи увагу на роботі Конотопського і Севастопольського підприємств з ремонту гелікоптерів для нашого контингенту в Ліберії, було б несправедливо не згадати базову основу загального держзамовлення, адже двигуни і редуктори до вертольотів ремонтує саме Луганський АРЗ. Крім того, ці підприємства ще співпрацюють з понад 35-ма країнами і мають високий міжнародний авторитет. По суті, без їхньої самовідданої праці не було б мобільного і ефективного компонента Сил швидкого реагування Збройних Сил України - вертолітних підрозділів Сухопутних військ і Повітряних Сил.
Про гроші
Минулого року година польоту вітчизняного Мі-8МТ оцінювалася ООН у $2150, а з 8 лютого 2010-го - у $2300. А за використання вертольотів Мі-24 наша країна отримує ще більше - відповідно $2600 і $3300 за одну польотну годину.
2009 року за участь українських військових у миротворчих операціях ООН перерахувала до Державного бюджету України 130,9 млн грн, що на 27% більше, ніж 2008 року, що пов'язане з великим обсягом виконаних українськими миротворцями робіт.
Відповідь, думається, очевидна...