Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Уряд визначив пріоритетні напрямки пенсійної реформи і передав цей документ на громадське обговорення і подальший розгляд Верховною Радою. В ньому визначені види формування пенсійного забезпечення, збільшення віку виходу на заслужений відпочинок для окремих категорій громадян, усунення диспропорцій у розмірах пенсій тощо.
Систему пенсійного забезпечення нині обговорюють і народні депутати, і бабусі на лавках біля під’їздів будинків, бізнесмени і ветерани війни, військової служби. Відмовчуються хіба що ті наші громадяни, пенсія яких сьогодні становить 10 (таких «крутих» пенсіонерів менше одного відсотка), 20 і навіть 60 тисяч гривень. Хоча вони розуміють: програма реформування пенсійної системи поставить крапку на таких захмарних виплатах на тлі того, що мільйони пенсіонерів отримують по 800 гривень. Одне слово, хтось живе очікуванням позитивних змін (а таких громадян — переважна більшість), а нечисленній групі буде що втрачати у разі затвердження пенсійної реформи.
Певне уявлення про рифи в пенсійному морі дають листи до редакції ветеранів війни, військової служби. Наведу один з них. Старший прапорщик у відставці Микола Матвієнко повідомив, що за 25 років військової служби він «заробив» пенсію в 950 гривень. Підробляти ж не має можливості: у 61 рік ніхто не запропонує якусь роботу. Ветеран звертався до багатьох інстанцій, щоб з’ясувати, чому у нього така маленька пенсія. Йому відповіли: пенсію призначили за чинними законами. Ветеран у зверненні до редакції запитує, за якими саме законами йому нарахували пенсію?
Запитання ветерана далеко непросте. Річ у тім, що сьогодні нашим громадянам призначають пенсії за... 29 законами. До цього треба додати велику кількість надбавок до пенсій. Деякі з них не мають аналогів у світі. Взяти закон про дітей війни. Поясню його «унікальність» на прикладі. Моя сусідка народилася 28 вересня 1945 року, а надбавку до пенсії виплачують тільки тим громадянам, які народилися до 2 вересня цього року. Таку законодавчу прив’язку до конкретної дати, мабуть, навряд чи практикує світова юриспруденція. Сьогодні цей закон виконується не в повному обсязі, бо був ухвалений на хвилі політичного популізму без урахування фінансової спроможності держави. Отже, майже кожна третя «дитина війни» намагається відсудити передбачені ним надбавки до пенсій. Якщо ж дотримуватися букви закону, то навряд чи Пенсійний фонд витримає таке фінансове навантаження...
Можна ще наводити приклади того, як недосконале законодавство збурює хвилі пенсійного моря. Не оминули вони й ветеранів військової служби. Ми знаємо багато випадків, коли ветерани військової служби по звільненні з однакових посад та в однакових військових званнях отримують різні пенсії. Товаришую з відставним міліцейським полковником. Час від часу він запитував, скільки я отримую. Почувши про розмір моєї, казав: «І в мене стільки ж...» А згодом повідомив: «Соромно сказати, але відтепер у мене пенсія майже 10 тисяч гривень. Перерахували її, врахувавши безліч видів надбавок за особливі умови служби...»
Про недосконалість законів з пенсійного забезпечення свідчать численні факти того, як можна «переписувати». Наведу приклад. Сьогодні вже тисячі колишніх військових пенсіонерів переоформили пенсії на ті, які виплачують державним службовцям. Бо система їхнього нарахування базується на іншій законодавчій базі, тож колишні військові в новому статусі отримують значно більшу пенсію.
Знаю, що лише в Києві понад 50 тисяч колишніх військовослужбовців свого часу в судовому порядку домоглися перерахування своїх пенсій. Але в інших регіонах суди не стали на бік військових пенсіонерів.Така картина спостерігалася, зокрема, в Харкові, Львові, інших містах. Складалося враження, що спрацював давній принцип реалій нашого життя: чим далі від столиці, тим слабкіше правове поле. За таких умов виникла чергова соціальна несправедливість, за якою підвищили рівень свого життя ті пенсіонери, які звернулися до судів. Водночас багато офіцерів запасу принципово не вдавалися до таких кроків. Пояснювали: судитися з державою не дозволяє офіцерська честь.
Між тим, світова практика засвідчує, що відстоювати свої законні права за допомогою судової гілки влади — це нормальне явище. Зростання правових знань наших громадян призводить до того, що вони дедалі частіше звертаються до судів за захистом своїх прав. Так, Україна посідає одне з перших місць за кількістю звернень її громадян до Європейського суду. З одного боку, це свідчить про підвищення рівня правових знань наших людей, з другого — про відсутність дієвого механізму захисту їхніх прав і свобод.
Сьогодні є чимало громадських організацій, які надають допомогу колишнім захисникам Вітчизни у відстоюванні їхніх законних інтересів. Серед них — Всеукраїнська громадська організація «Товариство українських офіцерів». Її керівники є певною мірою адвокатами у вирішенні багатьох питань. Як повідомив заступник голови цієї громадської організації Анатолій Грищук, з часу її заснування (серпень 1999 року) були захищені права понад 150 звільнених у запас військовослужбовців. Товариство має своє адвокатське бюро, юристи якого готують матеріали для звернень до суду. Активісти організації не виключають, що деякі ветерани намагатимуться таким чином щось відсудити до своїх пенсій у зв’язку з підвищенням з 1 листопада 2010 року рівня грошового забезпечення військовослужбовців шляхом збільшення розмірів щомісячної премії, хоча фахівці правового, фінансового департаментів Міністерства оборони неодноразово наголошували, що воно не є підставою для перерахунку пенсій. Але деякі ветерани дотримуються думки: хай суд нас розсудить. Про це вони говорили і під час проведення круглого столу, який організувало «Товариство українських офіцерів».
Так, керівник Дніпропетровської обласної організації полковник запасу Віктор Таратушка говорив про наболіле: «Я як льотчик 1-го класу налітав понад дві тисячі годин. Сьогодні моя пенсія — щось із три тисячі гривень. Знаю, що сьогодні деякі полковники запасу отримують п’ять і навіть 10 тисяч. Що нам, «колишнім», залишається робити? Дійшов висновку — треба самому шукати шляхи до правди за допомогою суду...»
А ось що з цього приводу сказала дружина офіцера, активістка Івано-Франківського осередку товариства Наталія Павленко: «Я добре розумію тих офіцерів, які сьогодні замислюються над тим, чи є сенс служити. Багатьох з них не задовольняє рівень соціальної захищеності військовослужбовців».
Наведені приклади і факти засвідчують, що реформа пенсійної системи — найгостріша проблема сьогодення. Вона потребує радикальних змін на багатьох напрямках, також і на законодавчому рівні — не може так надалі бути, щоб пенсії призначалися за майже 30 законами. Потрібно правове поле уніфікувати, зробити прозорим, справедливим. Це стосується й пенсійного забезпечення військовослужбовців. В Росії вже давно відмовились від різноманітних надбавок, взявши за основу обчислення пенсій базові складові: посадові оклади, оклади за військові звання, вислугу років. Можливо, й нам слід так само переглянути пенсійне забезпечення військовослужбовців, аби вивільнити від рифів пенсійне море, в якому сьогодні вирують бурхливі хвилі проблем.