Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Кожного дня на виїзді 56-го ОВЗ розташовуються близько 30 одиниць автомобільної техніки. При цьому спектр обсягу завдань, покладених на цей підрозділ, різноманітний — від перевозки особового складу та технічного обслуговування авіаційної техніки до забезпечення загону пальним, питною і технічною водою.
Під гвинтом вертольота
З першими ластівками в 56-му ОВЗ вже працює група забезпечення польотів. Так починається день та закипає робота: медогляд водіїв, проведення технічного контролю задіяної до підготовки та забезпечення польотів техніки, перевірка спеціального обладнання тощо.
— Рота аеродромно-технічного забезпечення складається з трьох взводів, — розповідає командир роти аеродромно-технічного забезпечення 56-го ОВЗ майор Микола Клименко. — Електрогазовий взвод, до складу якого входить спеціальна техніка, що використовується в якості джерела наземного живлення та зарядки повітряних систем вертольотів, призначений для обслуговування та підготовки вертольотів до вильоту. А головним для водіїв спеціальної техніки є знання матеріальної частини та дотримання правил водіння на аеродромі. А це певна наука. Зокрема, вони повинні вміло під’їжджати до вертольоту та від’їжджати від нього, пересуватися на вертолітному майданчику, уважно спостерігати за режимами роботи спеціального обладнання машини у визначених параметрах тощо.
— Водії нашого взводу працюють спільно з фахівцями інженерно-авіаційної служби загону, — в свою чергу, розповідає командир електрогазового взводу РАТЗ капітан Ігор Пасічник. — Коли спецмашина під’їжджає до вертольоту, там на неї чекає бортовий технік. Перед цим начальник групи авіаційного обладнання перевіряє готовність засобів аеродромно-технічного забезпечення до виконання польотів. Серед майстрів нашої справи — водій-машиніст компресора старший солдат Василь Демчук, водії-електрики сержант Сергій Чучман, старший солдат Іван Колесніченко, які досконало виконують свої обов’язки.
Генератор — це життя

Про фахівців інженерного взводу РАТЗ можна розповідати чимало. Цієї ротації миротворці, як ніколи, відчули на собі перебої з енергопостачанням табору. Саме «дизелістам» інженерного підрозділу довелося приборкати поламки генераторів, що забезпечують табір електренергією.
Ресурс генераторів, наданих Місією ООН для забезпечення напругою вертолітного майданчика та базового табору вертолітного загону, вичерпався на початку 14-ї ротації, — говорить командир інженерного взводу капітан Сергій Мельников. — Декілька місяців вони працювали у безперебійному режимі, але з часом перебої, що з’явилися в їхній роботі почастішали, і згодом генератори «замовкли».
Фахівці знають: спекотний африканський клімат, особливо у сухий сезон, перегріває генератори. Він схожий на сауну, сховатися від якої можна лише у приміщеннях, оснащених кондиціонерами. Добре, якщо все працює. В іншому разі житлові «корімеки» перетворюються на спекотні кімнати за чверть години.
— Щоб запобігти нештатній ситуації, довелося підключати резервні засоби електропостачання нашого загону, — пояснює начальник відділення електропостачання прапорщик Ігор Данилюк. — До ремонту залучали чималу кількість фахівців з Місії ООН. На сьогодні проблема вирішена введенням жорсткого режиму економії електроенергії та її оптимізованого використання. Генератори Місії працюють почергово з резервними генераторами 56-го ОВЗ.
Про те, що на вагу золота
У цих краях є прислів’я: «Вода в Африці на вагу золота». Водопостачання загону покладене на відділення інженерного взводу РАТЗ. Кожного дня з табору виїжджають дві машини відділення водопостачання та прямують до місцевої річки, де у спеціальному бетонному резервуарі набирають воду. На фільтрувальній станції підрозділу РАТЗ її очищують до кришталевого стану, — якщо чисту воду залити до прозорої пляшки, важко уявити, що донедавна це була мутна річкова вода.
— За день кожна машина робить 10 ходок, — коментує начальник відділення водопостачання старший прапорщик Вадим Якубовський. — Загалом перевозиться та фільтрується близько 65–70 кубов води щодня. Після очищення вона подається до користувачів табору виключно як технічна. Хоча під час інспекційної перевірки її фактично було визнано придатною для вживання та приготування їжі. Проте питну воду ми возимо окремо з Монровії.
Бережись автомобіля!
Особливостями правил дорожнього руху в Ліберії є те, що тут вони практично відсутні. Згадую перші враження від побаченого на дорогах. Правило водіння місцевих водіїв одне — жодних правил. На дорогах машини їздять групами — поржавілі автомобілі місцевих таксі, забиті пасажирами, перекошені від часу вантажівки, мотоциклісти з двома та навіть трьома пасажирами разом. Досвідчені водії-миротворці не дивуються і ввічливо пропускають місцевих учасників руху.
— Нашим водіям доводиться покладатися лише на власну уважність та досвід водіння, — зауважує командир транспортного взводу РАТЗ лейтенант Олександр Наконечний.
Не злякає іржа
Цивільні автомобілісти кажуть, що головне в автомобілі — двигун та ходова частина. Щодо військових машин, напевно, слід ще додати стан кузова, адже, як правило, він є обов’язковим критерієм при оцінці боєготовності автомобільного підрозділу будь-якого війська.
— Щодо роботи двигунів, то проблем немає. Пальне тут якісне, тож двигуни «співають», — говорить водій транспортного взводу сержант Сергій Семенда. — Але за інтенсивної експлуатації цей «спів» може тривати недовго: вдень машини можуть накрутити 150–200 кілометрів. Через особливості місцевого клімату це впливає на швидке зношення не лише двигуна, але й шин та ходової автомобілів. А щодо кузовної частини, то вологий клімат та сіль проїдають залізо до дір.
— Наприклад, нові УАЗики вертолітний загін отримав у 2008–2009 рр. — коментує заступник командира загону з аеродромно-технічного забезпечення підполковник Микола Шуригін. — На сьогодні практично всі вони переклепані та перероблені. Тож в автопарку не припиняються роботи з відновлення кузовних частин автомобілів. Командування надає допомогу в списанні «гуми», яка також швидко відпрацьовує свій ресурс. Проте норми на списання й досі не знижені, що додає для контингенту труднощів. До того ж, потрібно знижувати норми на акумулятори.
— З кліматом у нас є свої методи боротьби, — розповідає командир роти аеродромно-технічного забезпечення 56-го ОВЗ майор Микола Клименко. — Зокрема, проводиться щоденне технічне обслуговування техніки. Це огляд автомобіля, доливка масел, перевірка акумуляторів тощо. Після рейсу здійснюється її контрольний огляд та обслуговування. Автомобільна техніка любить чистоту, тому її необхідно відмити від бруду та солі. Вразливіші місця кузову обробляються бітумом. Окрім цього створюємо навіси для спеціальної техніки, будівництво яких започаткувала попередня ротація. Для якісного обслуговування техніки після рейсу, будуємо мийку. Вже побудована спеціальна естакада, де за допомогою насосу машина проходитиме повноцінну мийку. Стік при цьому буде виведено у дренажну систему аеродрому.
Важливість виконання завдань підрозділу РАТЗ у складі 56-го вертолітного загону важко переоцінити. Адже рух автомобілів — це життя вертолітного загону.