Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - Військова служба за контрактом досвід країн світу

ОСОБЛИВОСТІ СЛУЖБИ ЗА КОНТРАКТОМ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Сьогодні є всі підстави стверджувати, що XXI ст. може стати століттям переходу збройних сил країн світу на професійну основу. Наша держава не може залишатися осторонь цього, адже за останні роки у світі активізувався процес створення професійних збройних сил на добровільних засадах. Нині професійні армії мають понад 50 держав, до яких належать як високо розвинені країни (США, Канада, Великобританія, Австралія, Японія), так і ті, що мають дещо нижчий економічний потенціал (Індія, Пакистан, Нігерія, Філіппіни).

Слід також зазначити, що майже 80 держав продовжують комплектувати свої збройні сили за призовом, певна кількість має змішану систему комплектування, а швейцарці, наприклад, залишаються прихильниками комплектування власних збройних сил за міліційним принципом, що передбачає загальний військовий обов'язок. Разом із цим у деяких країнах існує практика створення спеціальних військових
формувань шляхом вербування громадян з інших країн (Франція, Південна Родезія, Південно-Африканська Республіка).
Призов громадян на військову службу за контрактом дає можливість повніше задовольнити потреби ЗС у фахівцях високої кваліфікації. За прогнозами військових досліджень, державам, яким можуть загрожувати лише обмежені воєнні конфлікти, доцільно мати в майбутньому порівняно невеликі за чисельністю армії, що комплектуються на добровільній основі, але за наявності значного та добре підготовленого резерву. Разом із тим, перехід до комплектування збройних сил лише на контрактній основі негативно вплине на якість укомплектованості їх за мобілізаційним планом.
Крім того, певну роль при цьому відіграють місцеві особливості. Так, наприклад, в Іспанії після закінчення «холодної війни» чисельність армії значно скоротилася. Як результат, у військових з'явився більший вибір - вони могли призивати на службу новобранців. Критерії, за якими відбирали солдатів, виявилися досить упередженими і мали не стільки об'єктивний, скільки суб'єктивний характер, що в свою чергу призвело до масових протестів і закликів до повної ліквідації системи обов'язкового призову.
Ситуація в країнах Центральної та Східної Європи, зокрема в Чехії, Угорщині, Румунії, Словаччині та Словенії, була дещо іншою, оскільки перспективи створення системи колективної безпеки в рамках НАТО дали можливість цим державам проводити серйозні скорочення в армії, що було активно підтримано громадськістю.
ДОСВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ
Переходу в СІІІА до здійснення набору на військову службу на добровільній основі передував підготовчий етап, який тривав протягом чотирьох років. У березні 1969 р. було створено спеціальну президентську комісію та декілька аналітичних груп під керівництвом колишнього міністра оборони Томаса Гейтса, які підготували концепцію та необхідні теоретичні розробки, що дозволило всебічно вивчити певний комплекс проблем і визначити шляхи їх практичного вирішення.

Та починаючи з 1 липня 1973 р., коли керівництво країни офіційно відмовилося від масової армії на користь більш ефективної-контрактної, СІІІА відразу ж зіштовхнулися з проблемами при її комплектуванні - недостатньою кількістю охочих вступити на військову службу, традиційно пов'язану з труднощами та ризиком. У зв'язку з цим урядом було вжито термінові заходи для залучення добровольців у збройні сили (всі заходи були виконані виконавчою владою в межах існуючого бюджету та в умовах значного скорочення збройних сил). Особлива увага при цьому приділялася рекламі та популяризації служби в армії. Широко пропагувалася теза про корисність і суспільну значимість військової професії, підкреслювались її переваги, пов'язані зі стабільністю та впевненістю у завтрашньому дні, відсутністю загрози безробіття, наданням пільг військовослужбовцям і членам їх сімей, безкоштовним медичним забезпеченням, можливістю вибору військової спеціальності, виду ЗС, роду військ, місця служби, підвищенням кваліфікації, забезпеченням достатньо високого рівня грошового утримання військовослужбовців порівняно з цивільними спеціалістами. Загалом, мета рекламної кампанії була досягнута.
Та попри все перші кроки були настільки невдалими, що американські фахівці назвали цей період «катастрофою 1970-х років». І це незважаючи на те, що комплектування збройних сил на добровільній основі - давня американська традиція починаючи ще з часів Першої світової війни.
Ситуація дещо змінилася в середині минулого десятиліття. Рекрутинговому відділу американської армії (ІІ5АНЕС) довелося послабити вимоги і почати брати до лав ЗС «неформатних» добровольців, що мали проблеми із законом, здоров'ям і навіть не закінчили середню школу. Та це тривало недовго. Починаючи з 2009-го вимоги підвищилися. Більш того, молодь почала сама звертатися до рекрутингових центрів: у тому ж році замість запланованих 87 500 новачків діючі війська і національний резерв поповнилися 93 729 чоловіками і жінками: 77,8% і 22,2% відповідно; темношкірих - 20,1%, іспаномовних - 13,7%.
Однак на сьогодні у США все ще відчувається нестача добровольців, через що командування ЗС країни особливу увагу приділяє рекламним заходам в інтересах комплектування армії. Головним об'єктом військово-рекламного впливу є молодь, у роботі з якою діє принцип: що раніше вдасться встановити «довірчі, партнерські» стосунки з юнаком, то більше шансів залучити його на добровільну військову службу. У Пентагоні питаннями реклами займаються підрозділи військової інформації та зв'язків із громадськістю під керівництвом одного з помічників міністра оборони. їм сприяють асоціації ветеранів ЗС, сформовані у видах збройних сил і родах військ, асоціація ветеранів національної гвардії, асоціація офіцерів резерву та спеціалізовані музеї.
Широко розповсюджуються друковані видання (журнали, газети, брошури, буклети й проспекти), у яких публікуються відомості інформаційно-рекламного характеру, цікаві для потенційних кандидатів на військову службу, а також для тих юнаків і дівчат, які взагалі не замислювалися над можливістю стати військовослужбовцями. Все більшого значення набуває і реклама в Інтернеті.
Потужним засобом реклами, спрямованої на залучення молоді до військової служби, є телебачення. З цією метою використовуються не лише державні, а й комерційні канали, а також застосовуються різні форми інформаційно-рекламної роботи: випуск телепрограм в ефір, бесіди на військову тематику, демонстрація відеороликів та ін. (наприклад, на замовлення ВПС ведеться регулярний випуск програми «Гуркітливі птахи»), Відповідними службами видів ЗС практикується виготовлення і розповсюдження ОУО-дисків із записами сюжетів на військові теми тощо. На потреби реклами витрачають значні кошти, а рекламуванням займаються спеціальні підрозділи, які мають у своєму розпорядженні навіть спеціальні фургони, в салоні яких змонтовано тренажери сучасних видів озброєння та військової техніки. Вони вивозяться на замовлення будь-якого пункту рекрутування для проведення спеціальних шоу. Молодь під час їх проведення має можливість потримати у руках зброю, спробувати керувати танком «Абрамс», автомобілем «Хаммер», гелікоптером «Апач» та ін.
Разом із цим слід зазначити, що контрактна система комплектування ЗС США все ж не змогла вирішити основні соціально-психологічні проблеми армії. З одного боку, вона значно підвищила професіоналізм військовослужбовців. А з іншого, сама природа контракту стала визначальним фактором зміни ціннісно-мотиваційних основ військової служби, призвела до зниження моральних стандартів поведінки військовослужбовця, домінування особистих інтересів контрактника над державними і армійськими цінностями.
ПРОФЕСІЙНЕ ВІЙСЬКО ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Збройні сили Великобританії одні з перших у світі перейшли до комплектування на добровільній основі (за контрактом). У1961 р. призов було відмінено, і країна розпочала формування професійної армії. Що стосується термінів цього процесу, то в цій державі з моменту прийняття рішення про комплектування за принципом контракту до його повної реалізації минуло 6 років. З них майже три знадобилося для того, щоб перейти від часткового до повного комплектування збройних сил на добровільно-професійній основі.
Керівництво набором особового складу (добровольців) покладено на штаби видів збройних сил, кожен з яких має свої, розташовані у великих містах, пункти, що займаються відбором кандидатів і направляють їх у вербувальні (відбіркові) центри. Для проведення безпосередньої роботи з набору добровольців по всій країні діють армійські інформаційні (вербувальні) пункти (окремо для чоловіків і жінок), а також пункти по зв'язках з університетами і коледжами, що займаються набором добровольців з числа студентів. На рекламну роботу щодо заохочення населення до військової служби щорічно з військового бюджету витрачається близько 9 млн фунтів стерлінгів.
ДОСВІД ЗБРОЙНИХ СИЛ ІСПАНІЇ
Починаючи з 2001 р. комплектування у збройних силах Іспанії здійснюється на професійній основі за рахунок набору добровольців.
Проте в ЗС цієї країни має місце суттєвий некомплект особового складу, що є наслідком того, що після вступу Іспанії до Європейського союзу рівень життя в державі значно підвищився, а міністерство оборони не може ефективно конкурувати на ринку праці. Крім того, останнім часом значно зросли пацифістські настрої серед молоді і набула актуальності проблема небажання проходити військову службу далеко від дому. У період з 2001 р. простежується тенденція до зменшення чисельності професійних військовослужбовців, що обумовлено різким зниженням кількості кадрових офіцерів нижчої ланки, унтер-офіцерів та рядових. На даний час неукомплектованість ЗС Іспанії особовим складом складає приблизно 20%. Навіть широке залучення для проходження військової служби жінок, чисельність яких сягає 13%, проблему нестачі професійних військовослужбовців не вирішило.
Основними причинами такого стану справ вважаються: малий термін служби на посадах рядового складу, недосконала система соціальної адаптації військовослужбовців після завершення контракту, відносно низький рівень грошового утримання. Тому з метою поліпшення ситуації міністерством оборони Іспанії було розроблено якісно нові програми, спрямовані на збереження привабливості військової служби, а саме: підвищення вікової межі для проходження служби рядовим складом до 42-45 років, отримання цивільної спеціальності у процесі проходження військової служби, підвищення грошового утримання військовослужбовців на 25% та пенсійного забезпечення осіб, звільнених з лав збройних сил.
Водночас військове керівництво країни розраховує задовольнити потреби ЗС у професійних військовослужбовцях за рахунок збільшення квоти набору добровольців із числа іспаномовних емігрантів з 2 до 7%. Цікаво, що вихідці із мусульманських країн, у першу чергу з Марокко, призову не підлягають, хоча вони складають значну частину емігрантів.
За даними англійських спеціалістів, із 500 юнаків, які виявили бажання вступити на військову службу, 410 отримують відмову з різних причин. Але навіть клопіткий відбір добровольців не виключає вербування осіб, які не відповідають вимогам або розчарувалися у військовій службі вже під час початкового навчання. За офіційними даними, щорічно від 16 до 26% завербованих добровольців із різних причин звільняються з лав збройних сил, не прослуживши і шести місяців. Максимальний термін контракту складає 22 роки. Особи, які підписали контракт, лише через два роки мають право його розірвати, хоча позитивну відповідь можуть отримати не раніше ніж через рік. Таким чином, мінімальний термін служби на посадах рядового складу становить три роки. При достроковому звільненні з армії потрібно буде сплатити грошову компенсацію за харчування, обмундирування та інші види утримання.
Іспанський досвід роботи з кандидатами свідчить про те, що лише кожний 5 із них на кінцевому етапі роботи готовий до того, щоб укласти контракт і в подальшому вступити на військову службу. Наприклад, із 60 тис. кандидатів, що з'явилися до центрів відбору в 2002 р., було відібрано 13,5 тис. До цього слід додати, що протягом перших етапів військової служби значний відсоток громадян визнається непридатним за станом здоров'я. Щороку цей показник коливається у межах 20%.
З метою залучення до служби якомога більшої кількості молоді у міністерстві оборони створено спеціальну інформаційну систему «Інфовійсько», яка функціонує як у мережі Інтернет, так і через телефонний зв'язок і завдяки якій будь-який кандидат має можливість отримати інформацію безпосередньо у військовому відомстві.
ОСОБЛИВОСТІ ЗС НІДЕРЛАНДІВ
Цікавим, на наш погляд, у цій країні є порядок прийому на військову службу за контрактом. Він полягає в тому, що контракт між командуванням частини та кандидатом не укладається. Підставою вважати військовослужбовця прийнятим на службу є наказ командира частини, яким військовослужбовець призначається на посаду і направляється на навчання у школу підготовки призовників. Жодних зобов'язань перед державою кандидат не має, а навпаки - зобов'язання має держава перед військовослужбовцем.
Крім того, він має право протягом 4 місяців з дня зарахування до списків особового складу частини звільнитися з лав збройних сил за власним бажанням без будь-яких поважних причин. Це пояснюється перш за все тим, що в Нідерландах поняття «патріотичне виховання» не має широкого поширення, і молоду людину, спираючись лише на «гасла», дуже складно залучити до служби в армії.
НІМЕЧЧИНА: ҐРУНТОВНИЙ ПІДХІД

Для рекламування престижу та позитивного ставлення громадян до військової служби, їх готовності пов'язати своє життя з армією у ФРН ведеться цілеспрямована робота. Організацією та проведенням інформаційно-рекламних заходів займається штаб преси та інформації міністерства оборони, а також органи управління видів ЗС, у яких створені спеціальні відділи, та військові з'єднання і частини, проведення рекламної роботи в яких покладено на офіцерів зі зв'язків із громадськістю.
Суб'єкти цілеспрямованого впливу рекламних заходів умовно поділяються на три категорії. До першої належать юнаки і дівчата віком 13-16 років. Вважається, що в цьому віці вони починають замислюватися про майбутній вибір життєвого шляху. Фахівці з військової реклами намагаються зацікавити їх престижем військової служби, акцентуючи увагу на її романтичності. З цією метою застосовуються такі способи впливу, як доставка додому або до місця навчання рекламно-агітаційних матеріалів, налагодження листування з військовими частинами, запрошення на дні відкритих дверей у військово-навчальних закладах і військових частинах, проведення виставок у цивільних загальноосвітніх школах, оформлення фотовітрин, на яких рекламують бундесвер і військову службу.
До другої категорії відносять молодь 17-20 років. Існує думка про те, що саме в цей період вона, як правило, стурбована пошуком свого місця в житті, одержанням професії. У зв'язку з цим зусилля фахівців у галузі військової реклами спрямовані на пропагування переваг військової служби, соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям, можливостей службового росту.
До третьої категорії належить молодь, яка досягла 20 років і старші. В основу рекламних заходів, розрахованих на цю вікову категорію, покладено стимули матеріального характеру, зокрема розмір і складові грошового утримання, показники його зростання під час просування по службі та збільшення вислуги років, пільги, якими користуються в період військової служби та під час звільнення в запас.
Підбір військових фахівців з реклами здійснюється, зокрема, із числа випускників профільного центру військової академії в м. Вальдберге та офіцерських курсів підготовки фахівців у цій галузі. Неабияке значення надається навчанню командного складу практичній роботі із засобами масової інформації, взаємодії зі співробітниками цивільних установ, які відповідають за проведення інформаційно-рекламних заходів.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД І ВІТЧИЗНЯНІ УМОВИ
Як бачимо, зміна системи комплектування збройних сил зарубіжних країн змусила їх військово-політичне керівництво особливу увагу приділити людському фактору, адже перехід на військову службу за контрактом передбачає формування та реалізацію відповідної стратегії управління особовим складом.
Безумовно, ідеальної системи комплектування збройних сил за контрактним принципом, яка б підходила для всіх країн і в різний час, немає і бути не може. Адже багато в чому це залежить від спрямованості воєнної політики держави, її економічних можливостей, геополітичного положення, військових традицій тощо. При цьому важливо не вдаватися до крайнощів і спокійно оцінювати реалії.