Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Чи вивчав Наполеон календар?
...Навряд чи, наприклад, Наполеон Бонапарт у червні 1812 року прискіпливо вивчав календар. Але саме 22 числа він підписав звернення до своєї армії: «Солдати, друга польська війна розпочата. У Тільзиті Росія поклялась у вічному союзі з Францією і клялася вести війну з Англією. Вона тепер порушує свою клятву... Фатум тягне за собою Росію, її доля має бути вирішена...
Вона нас ставить перед вибором: безчестя або війна. Вибір не може викликати сумнівів. Отже, підемо вперед, перейдемо через Німан, перенесемо війну на її територію. Друга польська війна буде славною для французької зброї, як і перша. Але мир, який ми укладемо, буде забезпечений і покладе кінець згубному впливу, який Росія вже 50 років чинить на справи Європи». Менш ніж за дві доби, о 2 годині ранку 24 червня 1812 року Наполеон наказав почати переправу на російський берег Німану через чотири наведені мости вище Ковно... Напевно, Наполеон не заглядав до календаря і три роки по тому, але саме 22 червня 1815 року він був змушений вдруге зректися престолу після 100 днів правління. Ще свіжі були рани після розгрому під Ватерлоо. Але все вийшло, як вийшло: 22 червня двічі зіграло свою фатальну роль...
Салон-вагон у лісі
Утім це був не останній історичний збіг. Рівно через 125 років, 22 червня 1940 року, в Комп’єнському лісі в салон-вагоні французький капітулянтський уряд на чолі з Петеном підписав з представниками фашистської Німеччини угоду, яка передбачала поділ країни на дві зони: окуповану німцями територію, що включала Північну й Південно-Західну частини Франції, і так звану автономну Французьку державу зі столицею у Віші. Кажуть, німецькі інтенданти розшукали той самий салон-вагон, в якому в листопаді 1918 року Німеччина в цьому ж місці підписала капітуляцію в Першій світовій війні. Можливо, керівники рейху на чолі з Гітлером бачили в цьому особливий сакральний зміст.
Деякі історики вважають, що Гітлер сподівався що коли 22 червня капітулювала Франція, те ж саме чекає і Росію. Насправді все не було так однозначно. 18 грудня 1940 року в Берліні фюрер підписав «План Барбаросса», в якому докладно була розписана підготовка щодо нападу на Радянський Союз у травні 1941 року. Готовність армії до вторгнення була визначена на 15 травня 1941 року.
Чому ж війна з СРСР була відкладена більш ніж на місяць? Є кілька пояснень цього. По-перше, фюрер сподівався, що «з хвилини на хвилину» під авіаційними ударами Люфтваффе попросять пощади англійці. Але цього не сталося. Мало того, 10 травня 1941 року Рудольф Гесс, одягнувши форму лейтенанта Люфтваффе, на новенькому літаку «Мессершмітт» перелетів до Англії, щоб здатися представникам британської влади. Побоюючись бути збитим, він вистрибнув з парашутом над територією Шотландії, над маєтком, який, за його даними, мав належати герцогу Гамільтону, який гостював у Гесса в Берліні під час Олімпіади 1936 року. Високопосадовець Третього рейху (в ієрархії нацистів Гесс йшов другим після фюрера) хотів запропонувати британцям мир. Але замість цього потрапив у в’язницю Тауер (англійці розцінили цей переліт як жахливе інсценування).
А якщо припустити, що Гесс перелетів до Англії не потай від Гітлера, а виконуючи його хитромудрий план щодо дезорієнтації Сталіна? Мовляв, заведено лаяти німців, а ми не такі вже агресивні, з усіма готові жити в мирі. І з заклятим ворогом — Англією, і тим паче із заклятим другом — СРСР. Адже чорнило на пакті Молотова — Ріббентропа ще не встигло висохнути. Таким чином, переліт Гесса був наживкою, а для того щоб Сталін повірив у можливість мирного співіснування з Німеччиною, мав минути певний час...
Ахтунг, ахтунг!..
По-друге, для вторгнення у СРСР треба було створити як мінімум триразову перевагу в живій силі й техніці хоча б на ділянках запланованого наступу. Менше співвідношення не гарантує перемоги. Якби Сталін байдуже спостерігав за військовими приготуваннями німців, не підтягуючи до західних кордонів радянські дивізії, війна могла б розпочатися ще в травні. Але частини радянських військ постійно підтягувалися до західних кордонів. Створити потрібний баланс ніяк не вдавалося. І тоді було вирішено перенести терміни початку вторгнення на п’ять-шість тижнів.
Але відкладати напад у довгий ящик Гітлеру теж було вкрай невигідно. Всі чули про ноту німецького уряду, передану в Берліні радянському послу в Німеччині Деканозову 22 червня 1941 року, але мало хто цей документ бачив. Тим часом сьогодні її можна спокійно прочитати за адресою: http://www.pobediteli.ru/documents/nota.html. Вона, між іншим, містить й такі рядки:
«...Уряд рейху отримав документи, що свідчать про інтенсивні військові приготування Радянського Союзу в усіх сферах. Ці документи підтверджуються і знайденим нещодавно в Белграді звітом югославського військового аташе в Москві від 17 грудня 1940 року, в якому, між іншим, дослівно йдеться: «За даними, отриманими з радянських кіл, повним ходом йде переозброєння ВПС, танкових військ і артилерії з урахуванням досвіду сучасної війни, яке в основному буде закінчено до серпня 1941 року. Цей термін, очевидно, є й крайнім (часовим) пунктом, до якого не варто очікувати відчутних змін у радянській зовнішній політиці».
Тобто на СРСР необхідно було напасти до серпня 1941 року, інакше бліц-криг ставився під загрозу невиконання... Звичайно, можна цілком припустити, що звіт виявився «фальшивкою», але фюреру потрібен був привід, хоча б формальний. Щоб пояснити своєму народові, заради чого розв’язується війна...
Шукайте Сонце!
Чому ж саме 22 червня? З історії відомо, що фюрер був захоплений різними окультними науками. Свастика з давніх часів вважалася символом, що позначає рух Сонця по небосхилу. 22 червня — день літнього сонцестояння з найкоротшою ніччю року. Момент нападу, 3 години 30 хвилин, був обраний не випадково, саме в цей час сонячна куля з’являється над горизонтом. До речі, і французьку капітуляцію призначили на 22 червня, символізуючи, що сонце Третього рейху світитиме найдовше в історії. Але якщо з французами цей номер вдався, то з Радянським Союзом нічого не вийшло. Якось не вірилося фюреру, що «хто до нас з мечем прийде, від меча і загине». Історія не любить, коли її уроки прогулюють...