Здавалося, саме небо благословляло воїнів­інтернаціоналістів на ту благородну місію, яку вони мали виконати цього дня: відкрити пам’ятник бойовому побратиму Олександру Дишловенку, який поліг смертю хоробрих у горах Афганістану. Цього сонячного осіннього  ранку до Подівки прибули його соратники з Каховки, Семенівки, Чорноморівки, Наталівки, Костогризового, Архангельської Слободи,  Червоного Перекопа, щоб віддати останні почесті герою, кавалеру ордена  Червоного Прапора, якого він удостоєний за мужність і звитягу, на жаль, посмертно.
     Зібралися однодумці, об’єднані бажанням зберегти пам’ять про солдатську доблесть і передати її наступним поколінням. Тому в словах керівників міського і районного товариств воїнів­інтернаціоналістів Олександра Назарука і Костянтина Мєшкова, Червоноперекопського сільського голови Галини Лобунько, приватного підприємця, депутата районної ради Юрія Міхалевича переважали не трагічні, а життєстверджуючі ноти: поки пам'ятаємо, герої  живі, вони з нами.
     Це їхніми спільними стараннями за фінансової підтримки з районного бюджету і за участі всіх небайдужих серцем представників громади  споруджено пам'ятник на могилі солдата. На гранітній плиті викарбувано портрет воїна, бойовий орден і фотокадр: «вертушки» на фоні афганських гір. І слова скорботи та печалі...
     Гримлять рушничні залпи: це земляки віддають герою воєнні почесті. За хвилиною мовчання – заклик отця Володимира до тих, хто не знав війни, вчитися безкорисливій  християнській любові, пам'ятати тих, хто поліг в бою, і жити в мирі. Після заупокійної молитви, поклавши вінки до пам'ятника солдату, вклонилися могилі його мами, Ганни Арсентіївни. Тут також спільними зусиллями поставлено гранітну плиту, з якої дивляться на світ  згорьовані материнські очі. Відтепер вони  назавжди разом: і в місці вічного спокою, і в серцях тих, хто їх знав і любив.
     Цього ж дня у Каховському професійному аграрному ліцеї відбулася ще одна урочистість: відкриття меморіальної дошки на честь  колишнього учня Олександра Дишловенка. На просторому, засадженому молодими яблуньками подвір'ї вишикувалися ліцеїсти – майбутні спеціалісти сільського господарства. Чітко, повійськовому карбуючи крок  під звуки гвардійського  маршу, вносять Державний прапор України і знамено Української Спілки ветеранів Афганістану Едуард Лялевич (колишній випускник, щойно повернувся зі служби в десантних військах) і учень ліцею Віталій Мельник.
Відкриваючи мітинг пам'яті, директор ліцею Сергій Ходос зазначив: «Ми хочемо миру, але повинні бути готові до захисту Вітчизни так само, як і наші земляки, котрі до останнього подиху залишалися вірними присязі, даній своєму народу».
     Честь відкрити пам'ятний знак надано воїнам­інтернаціоналістам «афганцю» Володимиру Ремезу і майстру виробничого навчання  Миколі Юрченку. Скорботною хвилиною мовчання вшанували  шістьох полеглих воїнів­«афганців», назвали їх поіменно. До землі вклонилися матерям, які виховали таких прекрасних синів для миру, а втратили через війну. І лунали слова подяки воїнам­«афганцям», котрі знайшли в собі сили жити далі й стояти на сторожі пам'яті полеглих бойових побратимів. Щемом в серці відгукнувся сповнений трагізму вірш Олександри Григоренко «Чорний тюльпан».
     Керівники міського і районного товариств воїнів­інтернаціоналістів Олександр Назарук і Костянтин Мєшков звернулися до підростаючого покоління із закликом перейняти естафету пам'яті, вчитися, трудитися, створювати сім'ї, жити в мирі, виростати мужніми, сильними, добрими, справжніми людьми. Саме таким був і залишився в пам'яті Олександр Дишловенко.
     Започатковано перехідний кубок «За успіхи», який вручатиметься кращим ліцеїстам щороку. А цього дня почесні грамоти вручено за активну участь у громадському житті, художній самодіяльності, трудові досягнення  учням Віталію Мельнику, Олексію Сердюку, Аліні Личак, Світлані Босак, Тетяні Бойко, Петру Олійнику, Віктору Куришку, Валерію Худобі, Заріні Черник, Олені Месарош, за професіоналізм і патріотичне виховання молоді – старшому майстру Миколі Дорофєєву. А подаровані ліцеїстам м'ячі стануть провісником майбутніх спортивних перемог.
     Медалями «Захиснику Вітчизни» нагороджені директор ліцею Сергій Ходос, майстер виробничого навчання Микола Юрченко, медаллю «За заслуги» – приватний підприємець Юрій Міхалевич. А медаль «За громадянську мужність», якої посмертно удостоєна мама героя Ганна Дишловенко, займе гідне місце серед експонатів музею, який береже пам'ять про трудові та бойові звитяги, в тому числі  й учасників війни в Афганістані. Відвідини музею й стали промовистим завершенням урочистостей.
     Слід назвати імена і тих, хто взяв найактивнішу участь у цій благородній справі. Це  приватний підприємець Юрій Міхалевич зі своїм колективом, подружжя Андрій і Надія Марочкіни, Юрій Кифорук, Олег Байдюк, Віктор Кириченко, Дмитро Тригуба, Любов Батрак, Людмила Бєла (голова СБК «Світанок»), Василь Костін, Василь Мунтян, Роман Мішура і Наталя Ващенко.
     Воїни-інтернаціоналісти прийняли в братерські обійми й племінників свого побратима – Олександра і Альону Дишловенків.

Газета «Каховська зоря».